Участь державного обвинувача в судовому розгляді судом першої інстанції

Процесуальний статус державного обвинувача

Участь у розгляді кримінальної справи судом першої інстанції. Виробництво в суді першої інстанції здійснюється в двох судових стадіях - в стадії підготовки до судового засідання і в стадії судового розгляду.

На стадії підготовки до судового засідання участь прокурора обов'язково, якщо суддя призначає по справі попереднє слухання. Підставами для його проведення є клопотання сторін, які можуть серйозним чином вплинути на подальшу долю кримінальної справи: про його припинення, про виключення зі справи тих чи інших доказів, про повернення кримінальної справи прокурору для усунення перешкод його розгляду судом і т. д. Прокурор бере активну участь у розгляді таких клопотань, являє обґрунтовані доводи про їх відхилення чи задоволення, що дозволяє судді прийняти правильне рішення про призначення (або непризначення) справи до слухання.

В ході судового розгляду державне обвинувачення можуть підтримувати декілька прокурорів.

В процесі судового розгляду державний обвинувач представляє докази і бере участь в їх дослідженні, викладає суду свою думку по суті обвинувачення, а також з інших питань, що виникають у ході судового розгляду, висловлює суду пропозиції про застосування кримінального закону і призначення підсудному покарання.

Прокурор пред'являє або підтримує пред'явлений у справі цивільний позов, якщо цього вимагає охорона прав громадян, громадських чи державних інтересів.

Якщо в ході судового розгляду державний обвинувач прийде до переконання, що представлені докази не підтверджують пред'явлене підсудному обвинувачення, то він відмовляється від обвинувачення та викладає суду мотиви відмови. Така відмова можлива лише на підставі об'єктивної оцінки доказів, досліджених у суді. Відмова від обвинувачення прокурор представляє в письмовій формі.

Повна або часткова відмова від обвинувачення в ході судового розгляду тягне за собою припинення кримінальної.ними повністю або у відповідній його частині.

У ході судового розгляду прокурор повинен всіляко сприяти встановленню фактичних обставин справи з метою винесення судом законного, обґрунтованого і справедливого рішення. Пропозиція прокурора про покарання, висловлене ним у промові в ході дебатів сторін, має відповідати вимогам закону про його пропорційності і справедливості.

26. Форми підготовки обвинувальної промови прокурора

Підсумком усієї роботи прокурора у справі є промова в судових дебатах.

Ця промова як форма участі в судовому розгляді у кримінальному провадженні вимагає від прокурора значних зусиль, зібраності, ретельної підготовки до її виголошення.

На нашу думку, промова прокурора завжди повинна бути підготовлена у виді детального і логічного плану. Це дає змогу заздалегідь продумати свій виступ і відповідно до вимог закону здійснити від імені держави обвинувачення у провадженні.

Вимоги з цього приводу закріплено у наказі Генерального прокурора України № 4 гн від 19 грудня 2012 року «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні», де зазначено, що «готуючись до судових дебатів, складати письмові промови або їх тези, у яких викладати міркування щодо обсягу обвинувачення, оцінки доказів, застосування кримінального закону, призначення покарання та вирішення інших питань, передбачених ст. 368 КПК України».

На практиці одні прокурори пишуть виступи повністю, інші обмежуються письмовим планом (тезами) виступу, треті дуже активно працюють під час судового розгляду, роблячи нотатки, що дає їм змогу на достатньо високому рівні здійснити державне обвинувачення.

Зрозуміло, що вибір варіанта підготовки промови залежить від багатьох чинників: практичного досвіду, особистої ерудиції прокурора, кількості обвинувачених у провадженні, складності й обсягу матеріалів кримінального провадження.

Підготовка судової промови розподіляється на кілька етапів:

·вивчення фактичних обставин справи;

·збирання доказових матеріалів;

·аналіз доказових матеріалів;

·систематизація матеріалів;

·письмова підготовка промови.

Важливо досконало знати матеріали кримінального провадження (кримінальної справи), вільно ними оперувати. Починати збирання матеріалів доказової бази, яка буде використана у промові, необхідно під час досудового і судового провадження, зробивши при цьому виписки, якими можна буде скористатися як під час судового розгляду (для постановки питань учасникам судового процесу), так і під час судових дебатів.

Аналіз матеріалів справи, як правило, носить попередній характер. А тому прокурор повинен:

·по-перше, відокремити достовірно встановлені факти від сумнівних. Усе «сумнівне» підлягає перевірці;

·по-друге, не задовольнятися готовими фактами, в яких відсутній внутрішній зв’язок подій;

·по-третє, кожен факт чи обставину аналізувати з позиції протилежної сторони (захисту, підсудного тощо).

Фіксування прокурором найсуттєвіших джерел доказів та згрупування їх за епізодами звинувачення, показаннями підсудних, документальними і речовими доказами, висновками експертиз тощо без перебільшення є основою усієї підготовчої діяльності до промови.

Активна участь прокурора у дослідженні доказів у суді значно допомагає йому у продуктивному й ефективному збиранні доказової бази. Це єдиний безперервний процес, який має безпосередній вплив на підготовку прокурором промови.

Перший етап ораторської діяльності прокурора включає розробку промови. Її основу складають знання державним обвинувачем матеріалів кримінальної справи, судової практики, а також попередня підготовка тексту або тез обвинувальної промови. Тільки повсякденна праця над собою навчить прокурора розробляти змістовні промови, оволодівати засобами ораторського мистецтва.

Готуючись до промови, прокурор повинен з’ясувати для себе три питання:

·що трапилося і чому трапилося?

·що потрібно довести суддям?

·чим можна вплинути на їхнє рішення?

Це основні питання, на які має бути однозначна відповідь у промові прокурора в будь-якій кримінальній справі. Прокурор виходячи з конкретних матеріалів справи, обравши індивідуальний підхід до висвітлення фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення і доказів вини обвинуваченого, визначає зміст та структуру промови в судових дебатах.

На думку науковців і практичних працівників, зміст промови має містити 5 частин:

1.суспільно-правову оцінку кримінального правопорушення (вступ), а також фактичні обставини справи (фабулу обвинувачення);

2.думку прокурора про застосування кримінального закону, тобто, позицію щодо кваліфікації кримінального правопорушення;

3.викладення доказової бази, тобто аналіз і оцінку доказів, що підтверджують вину обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення;

4.пропозиції прокурора щодо міри (виду і розміру) покарання, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, особу винуватого, обтяжуючі та пом’якшуючі обставини;

5.думку прокурора щодо цивільного позову і судових витрат у кримінальній справі, долі речових доказів тощо.

Проте щодо структури промови (її складових), то серед науковців є й інші думки. Дехто вважає, що промова прокурора має складатися з 3 частин, зокрема:

·у першій частині має бути дана суспільно-правова оцінка кримінального правопорушення (Вступ), фактичні обставини справи (ким, коли і що було вчинено); кваліфікація злочинного діяння;

·друга частина повинна містити аналіз доказів, що викривають обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому діяння. Також наводиться характеристика особи обвинуваченого, зазначаються обставини, які пом’якшують і обтяжують покарання, дається аналіз причин та умов, що сприяли вчиненню кримінального правопорушення, вносяться пропозиції щодо їх усунення тощо;

·у третій (заключній) частині прокурор висловлює власну думку щодо: а) міри покарання, яка повинна бути призначена обвинуваченому; б) розміру відшкодування заподіяної шкоди; в) порядку і способу задоволення цивільного позову (якщо такий було заявлено); ґ) долі речових доказів тощо.

Якій із цих структур надаєте перевагу, не так важливо. Головне, щоб промова була побудована в такій послідовності, яка була б зрозумілою, легко сприймалася слухачами (учасниками процесу), щоб кожна наступна частина була логічним продовженням попередньої.

Зміст промови прокурора має відповідати вимогам ст. 368 КПК України, яка відображає перелік питань, що вирішуються судом при постановленні вироку, зокрема:

1.чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується підсудний;

2.чи має це діяння склад кримінального правопорушення і якою саме статтею закону про кримінальну він передбачений;

3.чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення;

4.чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення;

5.чи є обставини, що обтяжують або пом’якшують покарання обвинуваченого, і які саме;

6.яка саме міра покарання повинна бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати;

7.чи підлягає задоволенню пред’явлений цивільний позов, і якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку;

8.чи вчинив обвинувачений кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності;

9.чи є підстави для застосування до обвинуваченого, який вчинив кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності, примусового заходу медичного характеру, передбаченого частиною другою ст. 94 КК України;

10.чи слід у випадках, передбачених ст. 96 КК України, застосувати до обвинуваченого примусове лікування;

11.чи необхідно призначити неповнолітньому громадського вихователя;

12.що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами;

13.на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі;

14.як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Коли підсудний обвинувачується у вчиненні декількох кримінальних правопорушень, суд вирішує питання, зазначені в пунктах 1-6 ч. 1 ст. 368 КПК України, окремо по кожному правопорушенню.

Якщо у вчиненні кримінального правопорушення обвинувачується декілька осіб, суд вирішує питання, зазначені в цій статті, окремо щодо кожного з підсудних.

Примусове лікування може бути застосоване лише за наявності відповідного висновку лікарів.

Прокурор має підтримувати державне обвинувачення тільки за умови, якщо в результаті судового розгляду переконається, що докази зібрано у передбаченому законом порядку, і вони підтверджують висунуту обвинуваченому підозру. Інакше він повинен відмовитись від обвинувачення, як цього вимагає ч. 1 ст. 340 КПК України.

Ось чому перед промовою прокурор має чітко уявляти, що саме він буде доводити у справі та бути глибоко переконаним в істинності того, що збирається доводити.

Факультативною формою участі прокурора у судових дебатах є репліка прокурора. Репліка прокурора – це повторний виступ, передбачений ч. 7 ст. 364 КПК у судових дебатах щодо певних обставин промов інших учасників розгляду справи (захисника, обвинуваченого, цивільного позивача, цивільного відповідача та їх представників). Прокурора на репліку можуть спонукати тільки екстраординарні обставини, які він не міг і не повинен був передбачити.

прокурору доцільно користуватися у випадках, коли:

·захисник перекрутив факти, обставини справи, обвинувальну промову прокурора; дав завідомо неправдиве тлумачення закону; допустив неетичні висловлювання або образу на адресу органу розслідування, державного обвинувача; перекрутив характеристики потерпілих, принизив їх честь та гідність;

·виникла неочікувана для прокурора суперечка щодо застосування кримінального закону;

·державний обвинувач у своїй промові недостатньо висвітлив питання, які мають значення при ухваленні вироку, або допустив помилку чи обмовився;

·з’явились нові міркування після промови захисника;

·державний обвинувач під впливом промови захисника змінив свою позицію щодо кваліфікації кримінального правопорушення, дійшов висновку про необхідність виключення з обвинувачення окремих епізодів;

·виникли заперечення щодо промов інших учасників судових дебатів.

Репліка прокурора, як правило, має полемічний характер. Це своєрідне реагування прокурора на промову захисту. В репліках відбувається змагання процесуальних супротивників, в якому кожен відстоює свої погляди.

Спростовуючи доводи захисника, прокурору доцільно:

·не залишати без уваги його переконливі доводи, але не повторювати міркувань, раніше висловлених в обвинувальній промові;

·відповідати фактами на слова;

·не заперечувати безсумнівних доказів і правильних міркувань захисту.

Неприпустимо використовувати репліку для сумнівних доводів з другорядних, непринципових положень.

На відміну від обвинувальної промови репліка не має структури, її побудова визначається змістом заперечення на промову, виголошену захисником; необхідністю скорегувати і доповнити деякі положення промови прокурора після виступу захисника. Прокурор стримано, коректно звертається до суддів та інших учасників процесу і роз’яснює причини, що спонукали його виголосити репліку. Після цього він коротко перераховує питання, з якими не згоден у промові захисника, заперечує йому, викладає суть своїх зауважень.

Репліку можна використати лише один раз.

Дата добавления: 2015-07-02