Запам'ятовуючі пристрої

Одною з основних функціональних частин цифрових систем є запам'ятовуючий пристрій (ЗП), що служить для прийому, збереження і видачі інформації. Вимоги до обсягу пам'яті ЗП визначаються структурою і функціональним призначенням цифрових систем і тому вони міняються в дуже широких межах. Слід зазначити, що збільшення обсягу пам'яті розширює функціональні можливості цифрових систем. Для збереження 1 біт інформації потрібно запам'ятовуючий елемент (3Е), наприклад, тригер. Для збереження багаторозрядного числа, що містить мало біт, потрібно комірка пам'яті (КП), що складається з декількох ЗП

В даний час використовується головним чином адресний принцип збереження інформації, що передбачає наявність у кожної КП визначеного номера (адреси), що в явному чи неявному виді повинна бути зазначена при кожнім звертанні до ЗП. Крім адресних ЗП обмежене застосування знаходять асоціативні ЗП, звернення до яких організується на основі вмісту визначених розрядів чисел, що зберігаються в них. З огляду на мале поширення таких ЗП, надалі розглядати їх не будемо.

Раціональна організація пам'яті передбачає застосування ієрархічної структури ЗП, тому що за допомогою одного ЗП необхідної ємності практично неможливо реалізувати високу швидкодію при низькій вартості. При класифікації ЗП в цій ієрархії можна виділити: надоперативну пам'ять для збереження проміжних даних, адресної інформації й інших цілей у складі самого МП; оперативну пам'ять для збереження часто використовуючих даних і команд; зовнішні ЗП для збереження великих обсягів даних і програм. Ці ЗП що утворять зовнішню пам'ять, реалізуються у виді окремих периферійних пристроїв, що підключаються до МП - системи через інтерфейс. Крім того, застосовується велике число буферних ЗП для узгодження тимчасових параметрів у процесі обміну інформацією між пристроями.

Надоперативні, оперативні і буферні 3П реалізуються на основі напівпровідникових інтегральних мікросхем на біполярних і МОП -транзисторах. Зовнішні ЗП служать для збереження великих обсягів інформації. У таких ЗП в даний час використовуються магнітні носії інформації: магнітні стрічки, тверді чи гнучкі магнітні диски, включені у відповідну електромеханічну апаратуру (магнітофони, дисководи). ^ Вони підключаються до цифрової системи через інтерфейсні пристрої. Достоїнством магнітних носіїв є збереження інформації при відключенні живлення. Однак такі зовнішні ЗП Досить громіздкі і мають великий час запису-зчитування (0,01-10 с). З зовнішніх ЗП окремі масиви інформації, що підлягають поточній обробці, надходять у внутрішні ЗП,що служать також для збереження програми, що керує процесом обробки.

Дата добавления: 2015-06-27