Будова очного яблука

Зоровий аналізатор

Біля 90% інформації про навколишній світ людина отримує завдяки зору.

Око (очне яблуко) – парний орган зору кулястої форми, що міститься в очній ямці (орбіті) черепа. Кріпиться 4 прямими і 2 косими м’язами. Маса – 6-8 г, діаметр – 24 мм.

Допоміжний апарат ока (органи, що служать для захисту очного яблука):

- слізна залоза (міститься у верхньому зовнішньому куті орбіти, утворює слізну рідину, яка зволожує поверхню ока і містить речовини з бактерицидними властивостями);

- повіки (шкірні складки, що рівномірно розподіляють слізну рідину на поверхні ока, захищають орган зору від механічних подразнень, надмірного освітлення);

- кон’юктива (прозора сполучнотканинна плівка, що покриває видиму поверхню ока і вистилає внутрішню поверхню повік);

- вії (захищають очну поверхню від потрапляння пилу);

- брова (відводить від ока піт, що стікає з чола);

- носослізний канал (сполучає поверхню очного яблука і носову порожнину, через нього видаляється відпрацьована слізна рідина).

Всередині око заповнене прозорою напіврідкою речовиною – склистим тілом. Зовні оточене 3 оболонками:

1) склера (білкова оболонка) – зовнішня; утворена щільною сполучною тканиною; до неї кріпляться очні м’язи у передній частині ока переходить у прозору випуклу рогівку (під рогівкою міститься рідина – водяниста волога);

2) судинна оболонка – середня; представлена сіткою кровоносних судин (забезпечують живлення очного яблука); у передній частині ока переходить у райдужну оболонку (райдужку), забарвлення якої визначається наявністю певних пігментів (може значно варіювати); отвір у райдужці – зіниця (оточена гладенькою мускулатурою і може рефлекторно змінювати свій діаметр в залежності від кількості світла); за зіницею в особливій частині судинної оболонки – ціліарному тілі – міститься еластичне щільне прозоре утворення у формі двоопуклої лінзи – кришталик (оточений війковими м’язами і може рефлекторно змінювати свою кривизну в залежності від відстані до предметів, зображення яких сприймається (це явище називається акомодація) – якщо зір спрямований на віддалені предмети, то кришталик стає більш плоским, якщо на наближені – більш опуклим).

3) сітківка – внутрішня, найтонша оболонка; тут фокусуються промені світла і відбувається їхнє сприйняття; у будові сітківки розрізняють 3 шари:

- зовнішній – містить пігментні клітини (утворюють чорний пігмент – фусцин, який перешкоджає відбиванню променів від внутрішньої поверхні ока) і фоторецептори:

o палички – видовжені, тонкі, подразнюються навіть присмерковим світлом, збуджуються завдяки фоточутливому пігменту – родопсину (зоровому пурпурові); зосереджені в основному на периферії сітківки (в центрі їх практично немає); в сітківці ока є близько 100-130 млн. паличок;

o колбочки – потовщені, подразнюються лише яскравим світлом і можуть розрізняти кольори, збуджуються завдяки фоточутливому пігменту – йодопсину (зоровому фіолетові), а також 3 різним – червоночутливому, зеленочутливому, синьочутливому – пігментам (відповідно до цього розрізняють 3 типи колбочок); зосереджені в основному в центрі сітківки (найбільше колбочок знаходиться навпроти зіниці – це зона найвиразнішого бачення (жовта пляма); заглиблення в центрі жовтої плями – центральна ямка); в сітківці ока є 3-7 млн. колбочок;

- проміжний – містить біполярні нейрони, які зв’язують фоторецептори з клітинами третього шару;

- внутрішній – містить мультиполярні нейрони, аксони яких утворюють зоровий нерв, що пронизує всі оболонки і виходить з очного яблука (місце виходу зорового нерва не містить рецепторів і називається сліпа пляма).

Волокна зорового нерва діляться на дві приблизно рівні частини, одна з яких переходить на протилежний бік; далі вони проходять крізь структури головного мозку і зазнають багатьох перемикань; в результаті досягають потиличної частки кори, де розташована зорова сенсорна зона (вищі зорові центри).

Оптична система ока (світлозаломлюючий апарат): рогівка → водяниста волога → кришталик → склисте тіло. Заломлені світлові промені, що йдуть від предметів навколишнього середовища, фокусуються на сітківці, де виникає дійсне, зменшене і обернене зображення (у зорових центрах кори формується дійсне зображення предметів).

Око людини сприймає електромагнітні коливання з довжиною хвилі 320-760 нм (за межами цього діапазону – ультрафіолетове та інфрачервоне світло).

Дата добавления: 2015-06-27