Використання нових технічних засобів

Захід і Японія посідають провідні позиції у використанні електронного й іншого сучасного шкільного обладнання. Першими вступили на шлях освоєння новітньої шкільної техніки США. «Комп'ютерне» покоління учнів з'явилося в Америці на початку 60-х років. Це було пов'язано з інтересом до відеоігор, що відкрили нові можливості самостійно ставити і вирішувати пізнавальні задачі. У 50-х роках по­чалося оснащення навчальних закладів новітньою технікою.

У деяких школах-пілотах з'явилися навчальні центри, обладнані такою технікою. Наприклад, у школі-пілоті Луїсвілля (штат Техас) у навчальному центрі спорудили купол із зображенням зоряного неба, посередині центра розташували пульт — «космічну станцію» для вчителя, по периферії - персональні комп'ютери для учнів.

У 70-х роках в одному з проектів «Школа майбутнього» було створено цілісне комп'ютерне програмне забезпечення для загальноосвітніх навчальних закладів («Проект Ей-Сі-І»). Планувалося, що випускник початкової школи опанує клавіатурою комп'ютера, зможе використовувати його в процесі навчання, учень молодшої середньої школи одержить підготовку, достатню для роботи з прикладними програмами, буде використовувати текстовий процесор при вивчені всіх розділів навчальної програми, учень старшої середньої школи навчиться працювати з електронними таблицями, системами телекомунікаційна рубежі 80-90-х років комп'ютеризація американської школи мала глобальний характер. У 1988 р. 95% закладів використовували ЕОМ. Багато школярів виконують домашні завдання на власних комп'ютерах. Учні 10-12-літнього віку впевнено користуються комп'ютерами. У початковій школі навчання комп'ютерній грамоті проводиться з 1-го класу. Діти спочатку просто грають, потім виконують прості вправи і програми.

У Великобританії практично всі навчальні заклади обладнані ЕОМ. Вже в середині 80-х років середні школи і 10% початкових навчальних закладів використовували не тільки телеприймачі але і системи відеозапису. Спеціальний комітет Комп'ютерного національного товариства і група комп'ютерної освіти вивчають можливості навчальних комп'ютерів і популяризують застосування новітньої навчальної техніки. Фахівці цих центрів створюють навчальні програм для ЕОМ. Визнано, що суть проблеми не стільки у відсутності програм, скільки в тім, що найчастіше вони виявляються копіями навчальних посібників. Починаються зусилля зі створення програм, які мотивують творчу думку учнів. Скажімо, одна з комп'ютерних програм з математики для початкової школи припускає виконання учнем обов'язків програміста. Наприклад, йому пропонується питання: «Які розходження між цифрами "дев'ять" і "чотири"?» Учень має можливість різноманітної відповіді: «Дев'ять більше чотирьох», «Чотири менше дев'яти», «Дев'ять складається з п'яти плюс чотири» і т.д.

У Німеччині також зростає інтерес до комп'ютерного навчання. Програми-редактори застосовують, наприклад, при вправах з німецької та іноземної мов.

У Франції впровадження нових технологій у школу є важливим напрямком державної політики. Нова техніка знаходиться у всіх структурах і рівнях освіти. У 70-х роках був створений національний банк комп'ютерного навчання, де можна одержати консультацію, навчальну документацію. Досліджувалися можливості застосування ЕОМ у початковій школі на уроках математики (експеримент під керівництвом С. Папера). Пріоритетну увагу було надано в середній школі. У 58 ліцеях були застосовані різні нові технічні засоби на уроках історії, географії, іноземної мови, фізики. Викладачі ліцеїв пройшли підготовку для оволодіння новою технікою. Учасники експерименту склали методичні розробки, які стали основою для створення фонду в Національному центрі педагогічної документації.

У 80-х роках керівники французької системи освіти оголосили курс на загальне комп'ютерне навчання, упровадження новітніх технологій як спосіб викладання і шлях формування загальної культури. Була визначена програма оснащення середніх шкіл 100 тис. електронних пристроїв. Програму замінив більш великий план «Інформатика для всіх» (1985), що передбачав постачання комп'ютерів в усі навчальні заклади, п'ятиденні комп'ютерні курси для викладачів, підготовку комп'ютерних навчальних програм в університетських центрах. У плані «Інформатика для всіх» минулого реалізовані проекти «Відеоплан» і «Взаємодіючі зображення», згідно яким передбачалося забезпечити заклади відеомагнітофонами і відеокамерами, а також установити в деяких середніх навчальних закладах телетермінали.

До початку 90-х років у навчальних закладах Франції встановлено близько 1 млн. одиниць електронного обладнання. У школах

працюють близько 1 тис. операторів ЕОМ. Більшість середніх шкіл має у своєму розпорядженні новітню телеапаратуру. Сотні навчальних закладів одержали у своє розпорядження параболічні телеантени, модеми, відеокамери, лазерні пристрої, іншу новітню техніку.

У Японії всі навчальні заклади оснащені комп'ютерною технікою. Понад 90% середніх шкіл мають спеціально обладнані класів де учнів чекають персональні комп'ютери. Оснащення школи комп'ютерною технікою відбувається дуже швидко. Японських школярів починають учити користуватися комп'ютерами в четвертому класі, тобто в десятилітньому віці. Як затверджує, наприклад, Юдзо Мера директор однієї з перших початкових шкіл, де було запропоновано викладання інформатики, учні не виявляють і тіні боязкості при звертанні з комп'ютерами, з якими почувають себе так само вільно, як з фломастерами та фарбами. Технічні новинки - електронні калькуля­тори, словники тощо істотно збагатили арсенал навчальних засобів.

У Росії школи також оснащуються новітньою технікою. Однак темпи помітно нижче, ніж на Заході й у Японії. Так, до 1991 р. кабінети інформатики й обчислювальної техніки були створені тільки; в 14% середніх шкіл колишнього СРСР.

Вростання новітньої техніки в традиційні форми і методи навчання дає надії на підвищення продуктивності праці учасникам процесу навчання. Новітні технічні засоби несуть у школу живлющий струмінь. З'являється можливість істотно скорегувати класно-урочну систему, відмовившись, наприклад, частково від домашніх завдань і використовуючи вільний час, для різноманітної творчої діяльності учнів. Нові технології збільшують мотивацію навчання, дозволяють по-іншому проводити індивідуальні заняття, керувати навчальним процесом. Використання в школі нової техніки викликало чимало труднощів і проблем. Недостатньо кваліфікованих педагогів, що володіють новою технікою. Немає ясного розуміння, які педагогічні можливості плодів технологічної революції. Залишається відкритим питання про пріоритетність новітньої техніки при вирішенні проблем підвищення якості освіти. Більшість педагогів не мають визначених відповідей з цих проблем.

Висловлюються сумніви в однозначно позитивному ефекті застосування в школі новітньої техніки. Японський педагог С. Судзукі вказує в цьому зв'язку, що, з одного боку, ЕОМ допомагають розвивати інтелект школяра, але, з інший, - не дають гарантій міцного закріплення знань. Французький педагог Л. Легран також не поспішає з висновками. Розглядаючи феномен мотивації учня при роботі з комп'ютером, він пропонує уточнити, чи є виникаюча при цьому гра навчальною. Не закрита проблема дотримання гігієни й охорони здоро­в'я школярів при роботі на телекомп'ютерних пристроях. Заняття на таких пристроях завдають шкоди здоров'ю дітей. Повсюдно в школя­рів спостерігаються неврози, погіршується зір.

Принципово нові технічні засоби, що застосовуються в школі, викликають необхідність випереджальних педагогічних досліджень, що дозволять виявити позитивні і негативні наслідки їхнього застосування в навчально-виховному процесі. Залучення школи в технологічну революцію вимагає своєчасної і повноцінної підготовки вчителів, тісного співробітництва вчених, учителів, фахівців в області новітніх технологій.

Зміст

Дата добавления: 2015-06-28