Мінімальні вимоги, що пред'являються до ескізів і робочих креслень деталі

ЕС і РК повинні містити:

1. Необхідну і достатню кількість зображень: видів, розрізів, перерізів, виносних елементів, які з урахуванням умовностей та спрощень розкривають форму деталі, як зовнішню, так і внутрішню. При цьому бажано обмежитися мінімальною кількістю зображень.

2. РК деталі повинно містити всі розміри, необхідні для виготовлення деталі та її контролю.

3. У основному написі повинні бути вказані найменування деталі і дані про матеріал, з якого вона виготовлена (марка матеріалу і ГОСТ на матеріал).

Умови учбового процесу не дозволяють нам розширити ці вимоги до РК і ЕС до реальних вимог, які пред'являються до виробничих креслень. Зокрема, ми опускаємо вимоги до чистоти поверхонь, термообробці, ступеню точності розмірів і форми поверхонь і ін.

Методичні вказівки до зображень.

З погляду геометрії навіть для найпростіших геометричних форм, таких як: циліндр, конус, призма, паралелепіпед, піраміда, потрібно два зображення. Проте, завдяки наявності умовних позначень, прийнятих в кресленнях відповідно до ГОСТу 2.307-68, таких, як наприклад, – ∅ знак діаметру, або – □ знак квадрата, кількість зображень може бути зменшена.

Таким чином, існує безліч деталей, для передачі форми яких достатньо одного зображення (рис. 29).

Деталь на кресленні розташовують в положенні, відповідному робочому або тому, як вона розташовується в процесі основної її обробки. Зокрема, деталі, що підлягають токарній обробці, розташовують так, щоб їх осі були горизонтальні. Головне зображення деталі повинне давати найбільше уявлення про її конструкцію.

Рис. 29

Методичні вказівки до нанесення розмірів.

Розміри на ЕС і РК повинні бути проставлені з урахуванням ГОСТ 2.307-68. Але окрім правил, встановлених цим стандартом, для забезпечення повноти і технічної грамотності поставлення розмірів рекомендується керуватися деякими принципами, короткий виклад яких приводиться нижче[1 с. 151-155, 9 с. 162-164].

Для нанесення розмірів деталь пропонується уявно розчленувати на елементи, кожен з яких є простою геометричною формою (циліндр, конус і т.п.). Кожна геометрична форма може бути задана певною кількістю розмірів. Наприклад, циліндр визначається діаметром і довжиною, для усіченого конуса необхідно знати три розміри: два діаметри і відстань між ними, або один з цих розмірів замінюється конусністю. Неважко визначити кількість розмірів, необхідних і для інших геометричних форм.

- Ці розміри можна умовно назвати розмірами форми. Всі вони повинні бути представлені на кресленні в явному або неявному вигляді. «У неявному вигляді» – це означає, що хоча вони не проставлені, ці розміри визначаються простим обчисленням.

- Окрім розмірів форми, конструкцію деталі визначають також розміри положення – це розміри, що визначають положення різних елементів деталі по відношенню один до одного.

- Розміри проставляють так, щоб вони відображали спосіб обробки і можливість контролю.

- Розміри повинні бути проставлені за принципом «незамкнутого ланцюга». Один розмір повинен бути залишений вільним (не проставляється), на нього «збираються» всі погрішності, відхилення від точності виконання розмірів.

- На кресленні в явному вигляді повинні бути проставлені габаритні розміри.

- Якщо зображення є з'єднання вигляду з розрізом, то розміри, що відносяться до зовнішніх елементів, проставляють з боку вигляду, а ті розміри, які відносяться до внутрішніх елементів, проставляють з боку розрізу.

Приклад нанесення розмірів – рис. 29.

Типові елементи деталей (рис. 30) [3 с. 161-168].

Отвори – найбільш поширені елементи деталей. Вони можуть бути циліндричної, конічної та іншої форми. Крім того, розрізняють отвори наскрізні і глухі, гладкі та різьбові, однакового перерізу по всій довжині й ступінчасті. За призначенням отвори можна поділити на отвори конструктивні (наприклад, отвори під кріпильні вироби) і технологічні (наприклад, центрові отвори).

Різьба – це елемент деталі, утворений гвинтовим переміщення плоского контуру (профілю) по циліндричній або конічній поверхні [1 с. 173-182, 3 с. 90-100]. Різьба – найпоширеніший елемент рознімних з¢єднань деталей. Її використовують для скріплення деталей між собою, передавання руху, герметичного з¢єднання арматури. За конструкцією різьба є гвинтовим виступом (канавкою) постійного профілю, який виконаний на циліндричній або конічній поверхні деталі.

Проточка – технологічний елемент для виходу різця при нарізанні різьби.

Фаски виконуються на торцях або місцях переходу циліндричних деталей. Фаски забезпечують більш зручне й швидке з¢єднання деталей, ліквідують гостру кромку, яка утворюється з боків торців при виготовлені деталей, запобігають ушкодженню робочих поверхонь деталей.

Галтелі забезпечують перехід між поверхнями різних розмірів в місцях різкої зміни перерізу. Вони підвищують міцність деталі, знижуючи внутрішні напруги на цій ділянці.

Лиска – плоский зріз на поверхні обертання. Слугує для удержання оправки від обертання (наприклад, при накручуванні гайки на її інший кінець).

Канавки для виходу шліфувального круга є технологічними елементами деталей. Форми і розміри канавок встановлені ГОСТ 8820-69. На робочих кресленнях канавки, як правило показують спрощено, а дійсне їх зображення з необхідними розмірами – на виносних елементах, які виконуються у збільшеному вигляді.

Шпоночні пази (канавки) призначені для з¢єднання зубчастого колеса з валом та ін. деталей за допомогою шпонки. Більшість шпонок стандартизовано. Їх розміри отримують з розрахунку на міцність і уточнюють залежно від діаметра вала за таблицями стандартів. Розміри шпонкових пазів вала і втулки повинні відповідати розмірам шпонок.

Рис. 30

Дата добавления: 2015-06-28