Стаття 64. Виконання рішення про конфіскацію майна

1. Майно, що підлягає конфіскації, вилучається.

2. Реалізація конфіскованого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом.

3. Порядок подальшого розпорядження конфіскованим майном, не реалізованим у порядку, визначеному статтею 62 цього Закону, та майном, яке не підлягає реаліза­ції, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Конфіскація як вид покарання передбачена Кримінальним кодексом України.

Конфіскація — це примусове безоплатне вилучення у власність держави всього або ча­стини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд пови­нен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфі­скуються.

Перелік майна, що не підлягає конфіскації за судовим вироком, міститься у Додатку до Кримінального кодексу України. Відповідно до ст. 48 Кримінально-виконавчого кодек­су суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання державній виконавчій службі, про що сповіщає відповідну фінан­сову установу.

Конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб’єктів господарської діяльності, гроші, цінні па­пері та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на збері­ганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління.

При виконанні виконавчих документів про конфіскацію майна засудженого за виро­ком суду державний виконавець виносить постанову про відкриття виконавчого прова­дження, з доданням до нього копії вироку суду, протоколу накладення арешту на майно і опису майна або протоколу про відсутність майна, яке підлягає опису, або довідки суду про їх відсутність у кримінальній справі, а при потребі й копії постанови про накладення арешту на майно.

Конфіскація майна як вид стягнення передбачена КУпАП України (ст. 24). Це конфі­скація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністрати­вного правопорушення, і полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у вла­сність держави за рішенням суду.

Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, як­що інше не передбачено законами України.

Конфіскація вогнепальної зброї, інших знарядь полювання і бойових припасів не може застосовуватись до осіб, для яких полювання є основним джерелом існування.

Реалізація конфіскованих предметів, які стали знаряддям вчинення або безпосере­днім об’єктом адміністративного правопорушення, грошей, одержаних внаслідок вчи­нення адміністративного правопорушення, провадиться в порядку, встановлюваному Законом.

При виконанні постанов суду про конфіскацію майна державний виконавець виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, з доданням до неї протоколу вилу­чення майна, яке підлягає конфіскації.

Для виявлення майна, яке підлягає конфіскації, державний виконавець негайно над­силає запити до органів державної податкової інспекції, банків та фінансових установ, ор­ганів ДАІ, нотаріату тощо та перевіряє майновий стан боржника за останнім місцем його прописки, проживання, місцезнаходженням майна.

У процесі виконання державний виконавець виявляє, описує і накладає арешт не тіль­ки на майно, яке було включене раніше в протокол опису і арешту майна, складений орга­нами слідства, а й інше виявлене майно, що підлягає опису, про що складається акт опису і арешту майна із зазначенням попередньої оцінки майна.

Встановивши розтрату, відчуження, підміну переданого на зберігання майна, держав­ний виконавець складає про це акт.

У такому разі державний виконавець негайно готує подання про вирішення питання про притягнення винної особи до кримінальної відповідальності і надсилає його до орга­нів прокуратури або до суду.

До подання додаються копії акта про відсутність майна, вироку суду та протоколу опису й арешту майна органами попереднього слідства.

Такі дії провадяться також у випадку, коли майно, що підлягає конфіскації, було вияв­лено і арештовано державним виконавцем Зазначене виконавче провадження державний виконавець тримає на контролі до ви­рішення питання по суті.

Частка майна засудженого в спільній власності з іншими особами, яка підлягає конфі­скації, визначається судом.

При виконанні вироку суду про конфіскацію вилученого в засудженого майна вико­нання провадиться в загальному порядку.

При виконанні конфіскації вилучених у засудженого коштів та цінностей, що зберіга­ються в ФІНО органів досудового слідства, державний виконавець направляє до ФІНО копію виконавчого листа з розпорядженням.

Таке виконавче провадження вважається закінченим за наявності підтвердження з ФІНО про виконання розпорядження державного виконавця. Виконавчий лист з відміт­кою про виконання повертається до суду, що його видав.

За наявності декількох виконавчих документів про стягнення коштів чи іншого щодо одного боржника, майно якого за рішенням суду підлягає конфіскації, стягнення реалізу­ється в порядку, встановленому Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Під час виконання рішення суду про конфіскацію майна, вилученого митними органа­ми, державний виконавець протягом десяти днів з дня відкриття виконавчого проваджен­ня проводить опис та арешт майна, що підлягає конфіскації, попередивши про це митний орган не пізніше ніж за п’ять днів про час проведення такої дії. У статті 405 Митного коде­ксу України передбачено, що постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил у частині конфіскації виконується державним ви­конавцем у порядку, встановленому цим Законом.

Акт опису та арешту майна складається державним виконавцем у присутності понятих за участю представника митного органу.

Подальші дії державного виконавця щодо розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду, здійснюються відповідно до цього Закону та Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

В разі зупинення виконання постанови перебіг строку давності зупиняється до роз­гляду скарги або протесту. У разі відстрочки виконання постанови перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки. Розмір виконавчого збору за виконавчими документами про конфіскацію майна визначається від розміру оцінки описаного і арешто­ваного державним виконавцем майна.

Після виконання виконавчого документа про конфіскацію майна державний викона­вець робить відповідні відмітки про виконання у виконавчому документі і повертає його відповідному суду.

Для узгодження спільних дій органів державної виконавчої служби і митних органів ме­ханізм передачі вилученого митними органами та конфіскованого згідно із судовими рішен­нями майна органам державної виконавчої служби врегульовано Порядком взаємодії органів державної виконавчої служби та митних органів при переданні майна, конфіскованого за рі­шеннями судів, та розпорядженні ним, затвердженим спільним Наказом Міністерства юстиції України, Державної митної служби України від 12 жовтня 2009 р. № 1833/5/943.

Дія цього Порядку поширюється на майно, в тому числі транспортні засоби, вилучене митними органами і конфісковане на підставі судових рішень, а також на майно з обмеже­ним терміном зберігання, що потребує невідкладного розпорядження.

Облік, попередня оцінка, а також відповідальність за зберігання конфіскованого за рі­шеннями судів майна до моменту його вилучення державним виконавцем або передачі то­рговельній організації покладаються на митні органи та здійснюються відповідно до По­рядку обліку, зберігання, оцінки вилученого митними органами майна, щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію, передачі його органам державної виконавчої служби і розпорядження ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2001 № 1724 (зі змінами).

Для своєчасного визначення вартості майна після нарахування усіх податків і зборів, що підлягають сплаті при переміщенні зазначеного майна через митний кордон України, митний орган розпочинає вчиняти дії щодо оформлення відповідної довідки за встановле­ною формою одразу після отримання рішення суду про конфіскацію цього майна.

Вартість майна після нарахування усіх податків і зборів, що підлягають сплаті при пе­реміщенні зазначеного майна через митний кордон України, визначається митним орга­ном як сума митної вартості майна та розміру податків і зборів, розрахованих відповідно до цієї митної вартості.

Після відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення суду про конфіс­кацію майна державний виконавець невідкладно з’ясовує у митного органу місцезнахо­дження майна, що підлягає опису та арешту, та умови його зберігання (приміщення (май­данчик) належить митному органу, орендується або використовується за договором зберігання) для організації його подальшого зберігання. У разі необхідності на вимогу державного виконавця митний орган надає вказану інформацію у письмовому вигляді.

Опис та арешт майна проводяться у строк не пізніше п’яти днів з моменту відкриття виконавчого провадження.

На призначений державним виконавцем день проведення опису та арешту майна мит­ний орган повинен забезпечити безперешкодний доступ та супроводження державного виконавця, суб’єкта оціночної діяльності, понятих, інших осіб, залучених державним ви­конавцем, до майна, що підлягає опису та арешту.

Державний виконавець за участю суб’єкта оціночної діяльності оглядає майно, що під­лягає конфіскації, ознайомлюється із супровідними документами на нього і складає акт опису й арешту майна, в якому зазначаються відомості про майно та його вартість після нарахування усіх податків і зборів, що підлягають сплаті при переміщенні зазначеного майна через митний кордон України.

Матеріально відповідальна особа митного органу визначається в акті опису та арешту зберігачем майна лише у разі зберігання конфіскованого майна у власному приміщенні (на майданчику) митного органу. В таких випадках митний орган зобов’язаний в установ­лений державним виконавцем строк здійснити передачу майна визначеній спеціалізованій торговельній організації.

У випадку якщо майно зберігається не у власному приміщенні (на майданчику) мит­ного органу, державний виконавець визначає зберігачем майна організацію, яка його збе­рігає, або одну зі спеціалізованих організацій, якій надано право реалізації арештованого державними виконавцями майна. Спеціалізована організація, яка взяла на зберігання конфісковане за рішенням суду майно, отримує переважне право реалізації цього майна. Про визначення зберігача державний виконавець зазначає в акті опису й арешту майна.

Передання майна митним органом зберігачу здійснюється одразу після його опису та арешту на підставі акта приймання-передачі майна від митного органу організації- зберігачу та з оформленням митним органом видаткової накладної.

Подальші дії щодо узгодження вартості майна, визначеної суб’єктом оціночної діяль­ності, проводяться відповідно до вимог Порядку обліку, зберігання, оцінки вилученого митними органами майна, щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію, передачі його органам державної виконавчої служби і розпорядження ним (зі змінами), та цього Порядку.

Акт опису й арешту майна підписується державним виконавцем, представником мит­ного органу, понятими, зберігачем майна, іншими особами, які були присутні при описі майна. Акт опису й арешту майна складається у трьох примірниках (у разі якщо зберіга­чем майна визначено митний орган — у двох примірниках). Перший залишається у прова­дженні державного виконавця, другий та третій видаються представнику митного органу і зберігачу майна під розписку на першому примірнику.

Довідка митного органу про визначення вартості майна після нарахування усіх подат­ків і зборів, що підлягають сплаті при переміщенні зазначеного майна через митний кор­дон України, є невід’ємною частиною кожного примірника акта опису й арешту майна Копія довідки передається в процесі опису та арешту майна через державного виконавця суб’єкту оціночної діяльності для врахування ним під час визначення ринкової вартості майна.

Копія звіту про оцінку майна направляється митному органу державним виконавцем. У разі незгоди державного виконавця чи представника митного органу зі звітом про оцін­ку майна з ініціативи особи, що заперечує, приймається рішення про проведення його ре­цензування в порядку, установленому законодавством.

Якщо письмовим запитом про необхідність проведення рецензування звіту про оцінку майна встановлюється вимога щодо надання висновку про вартість майна, така вимога за­довольняється шляхом проведення оцінки майна. У цьому випадку рецензент здійснює або забезпечує здійснення оцінки майна в порядку, встановленому нормативно- правовими актами з оцінки майна.

Заборонено передання на реалізацію або безоплатне передання конфіскованого майна до повного узгодження оцінки такого майна державним виконавцем та митним органом.

Якщо розмір податків і зборів перевищує ринкову вартість майна, визначену рецензе­нтом, може бути прийнято рішення про недоцільність передачі майна на реалізацію та по­дальше розпорядження ним у порядку, встановленому законодавством.

У разі коли передане на реалізацію майно не буде продано протягом двох місяців, воно підлягає переоцінці. Державний виконавець переоцінює майно за участю представника спеціалізованої торговельної організації у присутності представників митного органу, ор­гану державної податкової служби та фінансового органу. Розмір переоцінки не повинен перевищувати 20 відсотків вартості, узгодженої державним виконавцем та митним орга­ном. Якщо майно не реалізовано протягом місяця після проведення переоцінки, прово­диться додаткова переоцінка у такому самому порядку.

Дата передання конфіскованого майна від зберігача спеціалізованій організації, яка здійснюватиме його реалізацію, якщо ця організація не була попередньо визначена його зберігачем, призначається державним виконавцем на один з наступних десяти робочих днів після визначення спеціалізованої торговельної організації.

Якщо зберігачем майна визначено митний орган, державний виконавець після визна­чення на конкурсних умовах спеціалізованої торговельної організації, яка здійснюватиме реалізацію майна, повідомляє про це митному органу та визначає на один з наступних де­сяти робочих днів строк передачі майна. У встановлений державним виконавцем строк представники спеціалізованої торговельної організації прибувають до місця зберігання майна, і відповідальні посадові особи митного органу зобов’язані здійснити дії, необхідні для передачі цього майна спеціалізованій торговельній організації. Передача майна здійс­нюється у присутності державного виконавця.

Майном, що швидко псується або має обмежений строк зберігання, мають право роз­поряджатися в установленому законодавством порядку митні органи.

Швидкопсувне майно передається митним органом для реалізації, а за наявності ознак псування, непридатності до використання чи загрози санітарно-епідеміологічному благо­получчю населення — для утилізації, знищення чи на переробку, з дотриманням вимог ді­ючого порядку розпорядження відповідною категорією майна.

У разі якщо митний орган здійснив розпорядження майном до винесення рішення су­ду про його конфіскацію, митний орган негайно після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження надає державному виконавцю інформацію про спосіб розпоря­дження майном з доданням копій підтверджувальних документів.

Після отримання вказаних документів державний виконавець закінчує виконавче провадження.

Відповідно до пункту 14 Порядку розпорядження майном, конфіскованим за рішен­ням суду і переданим органам державної виконавчої служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 № 985, якщо майно не реалізовано на товарних біржах або на комісійних умовах через торговельні підприємства, державний виконавець вносить на розгляд комісії, що утворюється у складі представників відповідного органу державної виконавчої служби, митного органу, органу державної податкової служби та фінансового органу, пропозицію щодо безоплатної передачі майна закладам охорони здо­ров’я, освіти, соціального забезпечення, соціального захисту, зокрема, закладам, у яких ви­ховуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, дитячим будинкам сімейного типу, прийомним сім’ям, будинкам дитини при установах виконання покарань, установам виконання покарань, слідчим ізоляторам, військовим формуванням, а також на благодійні цілі або для переробки, знищення (утилізації) такого майна.

Рішення про безоплатну передачу, переробку або знищення (утилізацію) майна підпи­сується членами комісії та затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби.

(додаток)

ІНСТРУКЦІЯ (витяг)

IV. Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника

4.1. Виявлення майна та звернення стягнення на майно боржника здійснюються у порядку, встановленому главою 4 Закону, з урахуванням таких особливостей:

4.1.1. У разі виконання рішень про стягнення коштів з юридичних осіб державний виконавець перевіряє також наявність майна боржника за даними балансу. Копію балансу державний виконавець може отримати безпосередньо у боржника або у відповідних державних органів.

4.1.2. Державні виконавці в процесі виконання рішення можуть вилучати готівкові кошти у боржника в національній та іноземній валютах. Приймання державними виконавцями грошей не дозволяється. Виявлені у боржника готівкові кошти вилучаються, про що державний виконавець складає акт вилучення готівки. Вилучення проводиться у присутності понятих. Цей акт складається у необхідній кількості примірників, з яких перший залишається у виконавчому провадженні, інші вручаються боржнику або його представнику, особі, у якої вилучено, під розписку в першому примірнику. У разі відмови боржника (його представника) від підпису про це зазначається в акті вилучення готівки.

4.1.3. При складанні акта вилучення готівки жодні виправлення, перекреслення сум, дат або прізвищ в акті не допускаються.

4.1.4. В акті вилучення готівки обов’язково зазначаються:

а) повне найменування (прізвище, ім’я та по батькові) особи, у якої вилучено готівку;

б) розмір грошової суми, яку вилучено (цифрами та словами);

в) найменування валюти, її кількість, номінал купюр.

4.1.5. Перший примірник акта, який залишається у державного виконавця, не пізніше наступного робочого дня затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, та скріплюється печаткою.

4.1.6. Вилучена готівка в національній та/або іноземній валюті не пізніше наступного робочого дня зараховується державним виконавцем на відповідний рахунок органу ДВС для покриття витрат на організацію та проведення виконавчих дій, покриття боргу за виконавчими документами та стягнення виконавчого збору, а також на повернення авансового внеску та стягнення штрафів, накладених державним виконавцем на боржника, якщо такі мали місце. Витрати, пов’язані із зарахуванням коштів на відповідний рахунок органу ДВС (комісія банку), є витратами на організацію та проведення виконавчих дій та покриваються за рахунок вилучених у боржника коштів. Документ, який підтверджує внесення коштів на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, приєднується до акта вилучення готівки та підшивається разом з актом до матеріалів виконавчого провадження.

4.1.7. Суми, які підлягають перерахуванню на користь держави, при відсутності витрат на організацію та проведення виконавчих дій та інших стягнень перераховуються до Державного бюджету України або місцевих бюджетів у порядку, встановленому Державною казначейською службою України, а виконавчий збір - на відповідний рахунок органу ДВС. Відповідна квитанція банку про отримання коштів приєднується до акта вилучення готівки та підшивається разом з актом до матеріалів виконавчого провадження.

4.1.8. Розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, державний виконавець зобов’язаний винести постанову відповідно до частини другої статті 57 Закону. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборон на його відчуження. Постанова підписується державним виконавцем та скріплюється печаткою органу ДВС.

4.1.9. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших фінансових установах, накладається арешт, про що виноситься постанова державного виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчими документами, виконавчого збору, витрат на організацію та проведення виконавчих дій та вказується номер рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. Постанова підписується державним виконавцем та скріплюється печаткою органу ДВС.

4.1.10. Арешт на кошти боржника може бути накладено в національній та/або в іноземній валюті, про що зазначається у постанові.

4.1.11. При зверненні стягнення на ювелірні та побутові вироби із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінного каміння і перлів, а також лому і окремих частин таких виробів державний виконавець вживає заходів примусового виконання рішень із урахуванням Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними», Положення про порядок і умови зберігання ювелірних та інших побутових виробів із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінного каміння і перлів, а також лому і окремих частин таких виробів, на які накладено арешт, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.11.2005 № 409, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.12.2005 за № 1551/11831 (із змінами), Інструкції про порядок одержання, використання, обліку та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 06.04.98 № 84, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.04.98 за № 271/2711, Порядку обліку, зберігання і розпорядження дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням, що переходять у власність держави, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 04.11.2004 № 692, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.11.2004 за № 1513/10112.

4.2. Опис та арешт майна боржника здійснюються в такій послідовності:

4.2.1. Після виявлення майна боржника державний виконавець проводить опис та арешт цього майна, про що складає акт. В акті опису та арешту майна боржника повинні бути вказані:

а) назва кожного внесеного в акт предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо);

б) якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каменів органічного та неорганічного утворення, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються державним виконавцем та іншими учасниками, які були присутніми під час опису;

в) якщо проводилось опечатування предмета, зазначається, які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування;

г) прізвище, ім’я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її місце проживання (далі - зберігач);

ґ) відмітка про роз'яснення зберігачеві майна обов'язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт;

д) якщо державний виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, зазначаються вид, обсяги і строки обмеження;

е) зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при описі.

4.2.2. Акт опису та арешту майна підписується державним виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, їх представниками, а також може бути підписаний іншими особами, які були присутні при проведенні опису майна. У разі відмови від підпису сторін чи інших осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в акті.

4.2.3. Якщо опис і арешт майна здійснюються на виконання рішення про забезпечення позову, державний виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику. Іншій особі майно на зберігання може бути передано лише у випадку відсутності боржника чи його відмови від прийняття майна на зберігання, а також у випадку, якщо судовим рішенням визначено іншу особу, якій необхідно передати майно на зберігання.

4.2.4. Якщо опис і арешт майна здійснюються за участю боржника або його представника, акт опису та арешту майна складається в двох примірниках. Перший залишається в провадженні державного виконавця, а другий видається боржнику під розписку на першому примірнику, що залишається у державного виконавця.

4.2.5. Якщо описане майно передано на зберігання не боржникові чи його представнику, а іншій особі, то акт опису та арешту майна складається в трьох примірниках. Перший залишається в провадженні державного виконавця, а інші вручаються зберігачеві майна та боржнику під розписку на першому примірнику акта.

4.2.6. У разі необхідності після передачі майна на зберігання за постановою державного виконавця таке майно може бути передано на зберігання іншому зберігачу. У постанові зазначаються причина передачі майна іншому зберігачу, прізвище, ім’я та по батькові зберігача, який здійснював зберігання майна, та прізвище, ім’я та по батькові нового зберігача. Постанова підписується державним виконавцем. У постанові робиться попередження новому зберігачеві майна про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт. Копія постанови вручається новому зберігачу, до якої додається копія акта опису та арешту майна.

4.2.7. У разі необхідності (наявність інформації про псування майна тощо) державний виконавець до моменту передачі майна новому зберігачу може здійснити вихід за місцем зберігання майна для його огляду. У разі зміни кількісних чи якісних характеристик майна про це зазначається в постанові про призначення нового зберігача, при цьому державний виконавець готує подання (повідомлення) до правоохоронних органів щодо притягнення зберігача до кримінальної відповідальності.

4.2.8. Факт передачі майна може засвідчуватися актом державного виконавця або актом приймання-передавання майна.

4.2.9. Арешт на цінні папери накладається згідно з Порядком накладення арешту на цінні папери, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.99 № 1744. Зберігання цінних паперів здійснюється відповідно до Положення про порядок і умови зберігання цінних паперів, на які накладено арешт, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.10.99 № 489, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.10.99 за № 740/4033 (із змінами).

4.2.10. Виявивши розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення переданого на зберігання майна або встановивши інші незаконні дії з цим майном, державний виконавець складає про це акт і звертається з поданням до органів прокуратури за місцем виконання рішення у порядку, визначеному розділом XIV цієї Інструкції, для вирішення питання про притягнення зберігача описаного майна до відповідальності, передбаченої статтею 388 Кримінального кодексу України.

4.2.11. При скасуванні судом заходів забезпечення позову за завершеними виконавчими провадженнями державний виконавець відновлює виконавче провадження протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, після чого майно звільняється з-під арешту за постановою державного виконавця без винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Копія постанови державного виконавця про звільнення майна боржника з-під арешту надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту.

4.2.12. У випадках, передбачених частиною п’ятою статті 60 Закону, державний виконавець виносить постанову про зняття арешту з майна чи коштів не пізніше наступного дня з моменту надходження належним чином завіреної копії рішення суду до органу ДВС.

4.3. Визначення вартості, оцінка майна боржника проводяться державним виконавцем або суб’єктом оціночної діяльності - суб’єктом господарювання в установленому законодавством порядку.

4.3.1. У разі якщо стягувач і боржник або їх представники присутні під час опису й арешту майна та не заперечують проти визначення вартості майна, державний виконавець одночасно з його описом проводить визначення вартості майна, про що складає відповідний акт.

4.3.2. Визначення вартості майна боржника безпосередньо державним виконавцем проводиться за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна, з урахуванням фактичного стану майна, у строк не пізніше п’яти робочих днів з моменту проведення опису й арешту майна. Для визначення вартості майна державний виконавець використовує власні знання, дані засобів масової інформації, повідомлення сторін виконавчого провадження та інших осіб, яких державний виконавець у разі необхідності може залучити до проведення визначення вартості майна. З метою належного визначення вартості окремих видів майна державний виконавець може в установленому порядку залучати до процесу опису майна експертів чи спеціалістів.

4.3.3. За результатами визначення вартості майна державний виконавець складає акт визначення вартості майна, у якому зазначаються дата опису й арешту цього майна, опис та аналіз зібраних і використаних даних та іншої інформації під час визначення вартості майна, вартість кожного описаного предмета та загальна вартість майна. У разі заперечень з боку сторін виконавчого провадження вони мають право зазначити про це в акті. Акт складається у трьох примірниках. Акт визначення вартості майна вважається чинним протягом шести місяців з дня його складання.

4.3.4. Копії акта визначення вартості майна надсилаються сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після його складання. Якщо сторони виконавчого провадження або їх представники присутні під час визначення вартості майна, копії акта вручаються їм під розписку на першому примірнику акта.

4.3.5. У разі якщо оцінку майна проводив суб’єкт оціночної діяльності - суб’єкт господарювання, державний виконавець направляє сторонам повідомлення про оцінку майна не пізніше наступного робочого дня після отримання звіту про оцінку майна. У звіті про оцінку майна оцінювач обов’язково повинен зазначити відомості, які необхідні для публікації оголошення про реалізацію такого майна. Необхідність зазначення таких відомостей передбачається у договорі, який укладається органом ДВС із суб’єктом оціночної діяльності - суб’єктом господарювання. Строк чинності звіту про оцінку майна у виконавчому провадженні становить шість місяців з дати його складання.

4.3.6. Якщо вартість майна боржника визначено в рішенні суду, державний виконавець передає майно на реалізацію за ціною, визначеною судовим рішенням, без проведення визначення вартості чи оцінки такого майна.

4.4. Передача стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, здійснюється в установлений державним виконавцем строк за участю стягувача та боржника.

4.4.1. У разі наявності інформації про місцезнаходження предметів, зазначених у виконавчому документі, державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження вказує час та місце примусового виконання рішення про передачу стягувачу присуджених предметів, якщо рішення не буде виконано боржником самостійно, а також попереджає стягувача про повернення йому виконавчого документа на підставі пункту 4 частини першої статті 47 Закону, якщо він не з'явиться на виконання без поважних причин.

4.4.2. Якщо боржник не виконав рішення самостійно, то державний виконавець вилучає у нього в присутності понятих предмети, зазначені у виконавчому документі, і передає їх стягувачу або його представнику, про що складає акт вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду, та акт передачі їх стягувачу. Ці акти складаються у трьох примірниках. Один примірник акта залишається у виконавчому провадженні, інші вручаються стягувачу та боржникові або їх представникам під розписку на першому примірнику акта.

4.4.3. В актах вилучення та передачі зазначаються реквізити виконавчого документа та номер виконавчого провадження, прізвища, імена та по батькові державного виконавця, сторін виконавчого провадження та інших осіб, які беруть участь у передачі майна, короткий опис майна. Акти підписуються державним виконавцем та сторонами виконавчого провадження. У разі відмови сторін виконавчого провадження від підпису про це зазначається в актах.

4.4.4. У разі усної відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника, під час виконання рішення про передачу їх стягувачу державний виконавець у присутності понятих про цей факт зазначає в актах та повертає зазначені предмети боржникові під розписку і виносить постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 4 частини першої статті 47 Закону.

4.4.5. У разі відсутності боржника виконання рішення може бути проведено без його участі за участю стягувача або його представника та двох понятих.

4.4.6. Якщо під час виконання рішення про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виявлено лише частину таких предметів, державний виконавець здійснює їх передачу в установленому порядку, про що робить відмітку у виконавчому документі.

4.5. Реалізація майна, на яке звернено стягнення, здійснюється відповідно до вимог статті 62 Закону.

4.5.1. Реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та цінних паперів, ювелірних та інших побутових виробів із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінного каміння і перлів, а також лому і окремих частин таких виробів, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

4.5.2. Передача майна на реалізацію здійснюється на конкурсних засадах.

4.5.3. Реалізація арештованого державними виконавцями майна здійснюється відповідно до Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.07.99 № 42/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.07.99 за № 480/3773 (із змінами), Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.99 № 68/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.99 за № 745/4038 (із змінами), Правил комісійної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків України від 13.03.95 № 37, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.03.95 за № 79/615 (із змінами).

4.5.4. Для проведення реалізації нерухомого майна або транспортних засобів державним виконавцем збираються такі документи:

а) у разі продажу нерухомого майна - документи, що характеризують об'єкт нерухомості (копія технічного паспорта на житловий будинок, квартиру тощо), відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за № 582/5773 (із змінами);

б) копії документів, що підтверджують право власності або інше речове право на нерухоме майно, визначених статтею 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пунктом 1 глави 2 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595;

в) у разі продажу об'єкта незавершеного будівництва - копія рішення про відведення земельної ділянки;

г) у разі продажу транспортного засобу - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт). У разі якщо транспортний засіб не перебував на обліку в державному органі, що здійснює реєстрацію відповідних транспортних засобів, - інші документи, що підтверджують право власності на цей транспортний засіб відповідно до вимог Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.98 № 1388 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2009 № 1371), або інших нормативно-правових актів з питань реєстрації та обліку транспортних засобів.

4.5.5. Вказані документи збираються державним виконавцем одразу після проведення опису майна.

4.5.6. Копії зазначених документів із супровідним листом, копіями виконавчого документа та акта визначення вартості майна (звіту про оцінку майна) та копією розширеного витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна або Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (такі розширені витяги надаються станом на день передачі документів до регіонального органу ДВС) передаються державним виконавцем особисто або через спеціально уповноважену особу відділу державної виконавчої служби до відповідного регіонального органу ДВС для здійснення заходів щодо передачі майна на реалізацію та організації конкурсу. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, забезпечує правильність та повноту підготовлених документів.

4.5.7. У разі накладення арешту державним виконавцем при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження майно передається на реалізацію не раніше ніж через 10 днів, тобто після закінчення строку для оскарження вказаної постанови.

4.5.8. Продукти та інші речі, що швидко псуються, передаються на реалізацію негайно після накладення на них арешту. Визначення вартості такого майна проводиться не пізніше наступного робочого дня після накладення на нього арешту.

4.5.9. У разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають неповнолітні, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, державний виконавець звертається до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Якщо судом не встановлено (змінено) спосіб і порядок виконання, державний виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 47 Закону.

4.5.10. У разі якщо майно не було продано у зв’язку з відсутністю попиту, воно підлягає уцінці державним виконавцем відповідно до чинного законодавства, яка проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення строку реалізації майна на комісійних умовах. Про проведення уцінки майна державним виконавцем складається акт, у якому зазначаються реквізити виконавчого документа та номер виконавчого провадження, вартість майна, за якою воно передавалося на реалізацію, вартість майна після уцінки. Про проведення уцінки майна та її результати державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після її проведення повідомляє спеціалізовану організацію, що здійснює реалізацію майна.

4.5.11. Якщо майно не було реалізовано в установленому порядку після його уцінки, державний виконавець проводить повторну уцінку в порядку, визначеному підпунктом 4.5.10 цього пункту.

4.5.12. Якщо майно не було реалізовано в установленому порядку після його повторної уцінки, державний виконавець пропонує стягувачу (стягувачам) залишити це майно за собою. У разі наявності кількох стягувачів, які виявили бажання залишити за собою нереалізоване майно, воно передається в порядку календарного надходження виконавчих документів до виконання з урахуванням черговості, визначеної статтею 44 Закону.

4.5.13. Календарне надходження виконавчих документів застосовується лише між стягувачами однієї черги. Стягувачі наступної черги мають право отримати майно боржника лише після встановлення відсутності стягувачів попередньої черги, які виявили бажання отримати це майно, незалежно від часу надходження до виконання документів від стягувача попередньої черги.

4.5.14. Після реалізації арештованого майна чи його передачі стягувачу в рахунок погашення боргу всі арешти та заборони з такого майна знімаються не пізніше наступного робочого дня після його передачі новому власнику.

4.6. Виконання рішення про конфіскацію майна, якщо таке майно підлягає реалізації, здійснюється державним виконавцем.

4.6.1. Майно, що підлягає конфіскації, вилучається державним виконавцем у боржника.

4.6.2. У разі якщо майно вилучено іншим уповноваженим органом, воно вилучається державним виконавцем у цього органу в тому випадку, якщо таке майно може бути реалізовано згідно з вимогами Закону.

4.6.3. Вилучена іншим уповноваженим органом готівка за дорученням державного виконавця перераховується цим органом до державного бюджету на вказані державним виконавцем рахунки. У дорученні зазначаються: найменування органу ДВС, реквізити судового рішення про конфіскацію цієї готівки, прізвище, ім’я та по батькові державного виконавця, строк виконання доручення, обов’язок цього органу щодо надання державному виконавцю підтвердження про перерахування коштів. Повідомлення про перерахування коштів є підставою для закінчення виконавчого провадження.

4.6.4. Реалізація конфіскованого майна здійснюється в порядку, визначеному Законом.

4.6.5. Порядок розпорядження конфіскованим майном, не реалізованим у порядку, визначеному Законом, та майном, яке не підлягає реалізації, встановлено Порядком розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 № 985.

Дата добавления: 2014-01-03