Поняття індивіда використовують як протилежне поняттю особини тварини

Тільки індивідуальні якості, тобто притаманні людині задатки, анатомо-фізіологічні передумови, закладають фундамент створення особистості.

Тобто в кожному конкретному індивіді представлені далеко не всі можливі прояви родових якостей людини.

Таким чином, індивід – це людська біологічна основа розвитку особистості у певних соціальних умовах.

Індивід – це загальна абстрактна характеристика, позбавлена подробиць і конкретизації.

Особистість фіксує соціальні якості людини, які роблять її суб’єктом діяльності. Особистість є не тільки продуктом, носієм суспільних відношень, але і їх творцем.

Особистість – це сукупність індивідуальних соціальних і психологічних якостей, які характеризують людину і дозволяють їй активно і свідомо діяти.

Поняття «особистість» (порівняно з латинським «persona», що означало спочатку театральну маску) містить у собі сукупність усіх соціальних ролей даної людини, всіх суспільних відносин, найважливішими серед яких є ставлення до громадянського обов’язку, а також до настанов суспільної моралі. Ці ролі і відносини здійснення у певних межах.

Особистість виявляється і формується в процесі свідомої діяльності й спілкування. Особистість в собі риси загальнолюдського, суспільно значущого та індивідуального, неповторного.

Особистість характеризують такі ознаки:

а) розумність (визначає рівень інтелектуального розвитку),

б) відповідальність (рівень розвитку почуття відповідальності, уміння керувати своєю поведінкою, аналізувати свої вчинки і відповідати за них),

в) свобода (здатність до автономної діяльності, прийняття самостійних рішень),

г) особиста гідність (визначається рівнем вихованості, самооцінки),

д) індивідуальність (несхожість на інших).

Кожна особистість повинна бути індивідуальністю.

Чотири універсальні типи особистості, які характерні для всіх епох і народів:

1) «діячі» - мисливці, рибалки, інженери,менеджери,вчені, воїни, землероби. Для них головне - активна дія, зміна світу, інших людей і самих себе;

2) «мислителі» - вони приходять у світ, не для того, щоб творити, а для того щоб роздумувати;

3) «люди почуттів і емоцій» - цей тип об’єднує діячів літератури і мистетцтва, що загострено відчувають проблемність і суперечливість навколишнього світу та соціального середовища;

4) «подвижники» - відрізняються загостреним відчуттям емоційного стану іншої людини. Їх призначення - в любові до всього живого.

Ці типи являют собою теоретичні моделі, які в реальному житті ніколи не існують у чистому вигляді.

Кожна людина займає в соціальній системі кілька позицій. Кожна з цих позицій передбачає певні права і обов’язки, називається статусом. Серед кількох статусів, як правило, відокремлюють головний або інтегральний, який і визначає місце в суспільстві конкретного індивіда. Статус може бути приписаним і набутим, природним і професійно-посадовим. Соціальний статус визначає конкретне місце індивіда в даній соціальній системі. Залежно від цього він мусить задовольняти низку вимог, які ставить перед ним суспільство. Сукупність таких вимог становить зміст соціальної ролі. Кожний статус передбачає кілкьа ролей:

Соціальна роль - це сукупність дій, які мусить виконувати особа, маючи певний статус у соціальній системі.

Індивідуальність – це сукупність своєрідних психологічних особливостей і властивостей людини, яка характеризує людську неповторність і виявляється у рисах характеру, специфіці інтересів, якостей, здібностей, які відрізняють одну людину від іншої.

Поняття «індивідуальність» визначає зміст неповторного духовного світу людини, її найвищі цінності та безумовні авторитети.

Поняття «індивідуальність» може викликати асоціації з індивідуалізмом, і для таких асоціацій є певні підстави. Справді, індивідуальність не може сформуватися без самоусвідомлення, без виділення себе поміж інших людей, певної внутрішньої зосередженості. Але це не означає і не передбачає людської самоізоляції.

Мірою відповідальності людської індивідуальності стає все людськість, усвідомлення своїх життєвих здійснень як загальнолюдських або як здійснень, які щось змінюють у стані людства в певному змістовому значенні: коли чогось досягає якась окрема індивідуальність, то це демонструє можливості людства або людини, як родової істоти.

Індивідуальність формує ті важливі характеристики людини, котрі забезпечують властивий лише їй стиль взаємозв’язків з навколишнім світом. Передумовою формування індивідуальності є її задатки. Індивідуальність є неодмінною і найважливішою ознакою особистості.

Рівні індивидуальності:

1) біохімічний,

2) фізіологічний,

3) психологічний,

4) соціокультурний,

5) цінностний.

Сутність людської індивідуальності:

1) самостійне існування,

2) самовизначення індивіда в сучасній йому культурі, внаслідок чого виникає його незалежність,

3) самодіяльність, як спосіб існування та життєдіяльності, в якій проявляються:

– активність,

– творчість,

– «авторство» власного життя.

Дата добавления: 2014-01-03