Локальні правові акти

С/г підприємства самостійно вирішують питання своєї виробничої, фінансової та господарської діяльності. У рішенні цих питань велика роль відводиться внутрішньогосподарським нормативним актам. Існує 2 групи локальних актів: 1. Які набувають юридичну силу з моменту державної реєстрації підприємства. До них відносяться лише Статут. 2. Набувають юридичну силу з моменту затвердження їх вищим органом самоврядування. До них відносяться Правила внутрішнього розпорядку, Положення про оплату праці, Положення про головних спеціалістів, про РК, про матеріальну відповідальність члена підприємства за заподіяну шкоду та ін.

Аграрне законодавство визначає порядок прийняття локальних актів. Після відповідної їх підготовки та обговорення вони затверджуються вищими органами самоврядування. З цього моменту правила, що містяться в них, набувають силу правової норми, обов'язкової для всіх членів цього підприємства. Основним локальним актом кожного підприємства є Статут. Головним при його прийнятті та затвердженні є його відповідність закону і обов'язкове відображення у ньому певних положень, передбачених законом, а саме: назви і місцезнаходження підприємства, завдань та цілей діяльності, системи органів управління, їх компетенції, прав та обов'язків членів, умов та порядку створення, реорганізації та ліквідації, соціальні гарантії членів та ін.

Норми Статуту здобувають юридичної сили лише після державної реєстрації с\г підприємства. При розв’язанні спорів суд також бере до уваги норми локальних актів, прийнятих згідно із Законом.

Дата добавления: 2014-01-03