Пожежна небезпека у фізико-хімічних лабораторіях 10 страница

У піногенераторах хімічну піну одержують змішуванням пінопорошків з водою. Струмінь води під тиском захоплює з бункера пінопорошок, змішується з ним і одержана піна подається до вогнища пожежі. Хімічною піною не можна гасити електрообладнання, тому що вона електропровідна, а також натрій і калій, які вступають у взаємодію з водою, при якій виділяється вибухонебезпечний водень. Хімічну піну використовують для гасіння легкозаймистих та горючих рідин.

Повітряно-хімічна піна утворюється при механічному змішуванні повітря, води і поверхнево-активної речовини (наприклад, піноутворювача ПО-1)

При нагріванні вуглекислоти швидко утворюється велика кількість газу (збільшення об'єму в 400 - 500 разів), при цьому випаровування сприяє утворенню снігу з температурою мінус 70 °С, який інтенсивно відбирає теплоту в зоні горіння. Вуглекислоту використовують для гасіння пожеж у приміщеннях до 1000 м.кв, оскільки вона дуже токсична. Вона діє ефективно під час гасіння невеликих поверхонь горючих рідин, електричних двигунів та установок, що знаходяться під напругою. Вуглекислотою не можна гасити матеріали, що тліють.

Гасіння пожежі порошком відбувається внаслідок того, що значна кількість тепла йде на нагрів дрібних часток порошку. Крім того порошкова хмара припиняє доступ кисню до вогнища пожежі й спричиняє гальмування реакції горіння. Порошки використовують для гасіння лужних металів, електроустановок, що знаходяться під напругою. Порошкові вогнегасники призначені для гасіння усіх речовин, які не можна гасити водою.

Пісок е ефективним засобом гасіння невеликих кількостей розлитих паливо-мастильних матеріалів. Гасіння відбувається внаслідок припинення доступу кисню до вогнища пожежі.

Усі навчальні приміщення мають бути забезпечені засобами гасіння пожеж. Весь пожежний інвентар повинен знаходитись у постійній готовності до застосування. Кожен, хто виявить пожежу, зобов'язаний сповістити пожежну охорону, вказати при цьому точне місце пожежі і наявність у приміщенні людей. До приїзду пожежної допомоги вчителі та адміністрація повинні вжити заходів щодо евакуації учнів у безпечне місце.

6. Пожежна безпека у навчальних закладах

Протипожежний режим в навчальних закладах включає розробку ефективних, доцільних, і технічно обґрунтованих засобів і прийомів попередження пожарів, розроблення заходів, що запобігають розповсюдження пожежі і засобів її ліквідації.

Відповідальність за організацію протипожежних заходів, за своєчасне виконання протипожежних заходів, за задовільне утримання пожежної техніки і обладнання покладена на директора навчального закладу.

Директор назначає відповідального за пожежну безпеку кабінетів і лабораторій, затверджує план евакуації людей і майна, постійно контролює виконання протипожежних заходів. Організовує проведення занять по пожежній безпеці з учнями чи студентами, обслуговуючим персоналом, вчителями.

Для встановлення протипожежного режиму в кожного класі, кабінеті, лабораторії, майстернях повинні бути протипожежні інструкції. Їх вивішують на видному місці. В приміщенні повинні також бути таблички з прізвищами осіб, які відповідають за пожежну безпеку.

Територію навчального закладу потрібно тримати в чистоті, сміття, опале листя, відходи майстерень своєчасно прибирати і вивозити на смітники.

Установки опалення, вентиляції і кондиціювання повітря повинні експлуатуватися з дотриманням заходів пожежної безпеки.

Місця масового перебування учнів чи студентів рекомендується розміщувати на нижніх поверхах приміщень. Приміщення повинні бути оснащенні необхідною кількістю евакуаційних виходів.

В навчальних закладах повинен бути встановлений порядок закриття їх по закінченню роботи, а також на вихідні дні і святкові.

6.1. Порядок дій у разі виникнення пожежі

У разі виникнення пожежі дії працівників закладів, установ, організацій, залучених до гасіння пожежі, мають бути спрямованими на створення безпеки людей, і в першу чергу дітей, їх евакуацію та рятування.

Кожен працівник закладу, установи і організації, який виявив пожежу чи її ознаки (задимлення, запах горіння або тління різних матеріалів, підвищення температури в приміщенні тощо), зобов'язаний:

• негайно повідомити про це за телефоном до пожежної частини (при цьому слід чітко назвати адресу об'єкта, місце виникнення пожежі, а також свою посаду та прізвище);

• задіяти систему сповіщення людей про пожежу, розпочати самому і залучити інших осіб до евакуації людей з будівлі до безпечного місця згідно з планом евакуації;

• сповістити про пожежу керівника закладу, установи і організації або працівника, що його заміщує;

• організувати зустріч пожежних підрозділів, вжити заходів до гасіння пожежі наявними в установі засобами пожежогасіння.

Керівник закладу, установи чи організації або працівник, що його заміщує, який прибув на місце пожежі, зобов'язаний:

• перевірити, чи повідомлено до пожежної охорони про виникнення пожежі;

• здійснювати керівництво евакуацією людей та гасінням пожежі до прибуття пожежних підрозділів. У разі загрози для життя людей негайно організувати їх рятування, використовуючи для цього всі наявні сили і засоби;

• організувати перевірку наявності всіх учасників навчально-виховного процесу, евакуйованих з будівлі, за списками і журналами обліку навчальних занять;

• виділити для зустрічі пожежних підрозділів особу, яка добре знає розміщення під'їзних шляхів та вододжерел;

• перевірити включення в роботу автоматичної (стаціонарної) системи пожежогасіння;

• вилучити з небезпечної зони всіх працівників та інших осіб, не зайнятих евакуацією людей та ліквідацією пожежі;

• у разі потреби викликати до місця пожежі медичну та інші служби;

• припинити всі роботи, не пов'язані з заходами щодо ліквідації пожежі;

• організувати відключення мереж електро- і газопостачання, зупинку систем вентиляції та кондиціонування повітря і здійснення інших заходів, які сприяють запобіганню поширення пожежі;

• забезпечити безпеку людей, які беруть участь в евакуації та гасінні пожежі, від можливих обвалів конструкцій, дії токсичних продуктів горіння і підвищеної температури, ураження електрострумом тощо;

• організувати евакуацію матеріальних цінностей із небезпечної зони, визначити місця їх складування і забезпечити при потребі їх охорону;

• інформувати керівника пожежного підрозділу про наявність людей у будівлі.

Під час проведення евакуації та гасіння пожежі необхідно:

• з урахуванням обстановки, що склалася, визначити найбезпечніші евакуаційні шляхи і виходи до безпечної зони у найкоротший термін;

• ліквідувати умови, які сприяють виникненню паніки. З цією метою вчителям, викладачам, вихователям, майстрам та іншим працівникам закладу, установи не можна залишати дітей без нагляду з моменту виявлення пожежі та до її ліквідації;

• евакуацію людей слід починати з приміщення, у якому виникла пожежа, і суміжних з ним приміщень, яким загрожує небезпека поширення вогню і продуктів горіння. Дітей молодшого віку і хворих слід евакуювати в першу чергу;

• у зимовий час на розсуд осіб, які здійснюють евакуацію, діти старших вікових груп можуть заздалегідь одягтися або взяти теплий одяг з собою, а дітей молодшого віку слід виводити або виносити, загорнувши в ковдри або інші теплі речі;

• ретельно перевірити всі приміщення, щоб унеможливити перебування в небезпечній зоні дітей, які сховалися дід ліжками, партами, у шафах або інших місцях;

• виставляти пости безпеки на входах у будівлі, щоб унеможливити повернення дітей і працівників до будівлі, де виникла пожежа;

• у разі гасіння слід намагатися в першу чергу забезпечити сприятливі умови для безпечної евакуації людей;

• утримуватися від відчинення вікон і дверей, а також від розбивання скла, в протилежному разі вогонь і дим поширяться до суміжних приміщень.

Залишаючи приміщення або будівлі, що постраждали від пожежі, потрібно зачинити за собою всі двері і вікна.

6.2. Вимоги пожежної безпеки для навчальних та навчально-виробничих приміщень (класи, кабінети, лабораторії та навчально-виробничі майстерні)

У навчальних та навчально-виробничих приміщеннях слід розміщувати лише потрібні для забезпечення навчального процесу меблі, прилади, моделі, приладдя, посібники, транспаранти тощо (навчально-наочні засоби).

Усі навчально-наочні засоби, які розміщуються в навчальних та навчально-виробничих приміщеннях або в спеціально виділених для цього приміщеннях, мають зберігатися в шафах, на стелажах чи на стаціонарно встановлених стійках.

У навчальних та навчально-виробничих приміщеннях зберігаються тільки ті навчально-наочні посібники та навчальне обладнання, проводяться тільки ті досліди та роботи, які передбачені переліками та навчальними програмами.

Зберігання фільмокопій, діапозитивів, слайдів, магнітних стрічок тощо має здійснюватися в спеціально відведених для цієї мети приміщеннях.

Не дозволяється складати обрізки та шматки кіно- та фотоплівки, магнітної плівки до загальних ящиків із сміттям, папером та іншими матеріалами.

Після закінчення занять усі пожежо-, вибухонебезпечні речовини та матеріали повинні бути прибрані з класів, кабінетів, майстерень у спеціально виділені та обладнані приміщення.

Кількість парт (столів) в навчальних класах та кабінетах не повинна перевищувати граничну нормативну наповнюваність класних груп, яка встановлюється Міністерством освіти і погоджується з Міністерством охорони здоров'я України.

Усі учасники навчально-виховного процесу (учні, вихованці, студенти та співробітники кабінетів, лабораторій та навчально-виробничих майстерень) навчальних закладів, де проводяться практичні заняття, зобов'язані знати пожежну небезпеку застосовуваних хімічних реактивів і речовин, засоби їх гасіння та дотримуватися заходів безпеки під час роботи з ними.

Перед початком проведення лабораторних занять з нової теми керівник, який проводить їх, повинен провести протипожежний інструктаж і зафіксувати його в журналі періодичного інструктажу.

У навчальних і наукових лабораторіях, у навчально-виробничих майстернях, де застосовуються легкозаймисті та горючі речовини, гази, необхідно дотримуватися вимог НАОП 9.2.10-1.01-89 і ДНАОП 9.2.30-1.06-98.

Усі роботи, пов'язані з виділенням токсичних або пожежо-, вибухонебезпечних газів і парів, слід виконувати у витяжних шафах із справною вентиляцією.

Припливно-витяжна вентиляція у всіх приміщеннях лабораторії повинна вмикатися за 30 хв. до початку роботи і вимикатися після закінчення робочого дня.

Лабораторні приміщення та навчально-виробничі майстерні слід забезпечити вогнегасниками. Учасники навчально-виховного процесу повинні знати місце, де містяться засоби пожежогасіння, і вміти користуватися у разі виникнення пожежі чи загорання.

У приміщеннях лабораторій та навчально-виробничих майстерень не дозволяється:

• застосовувати для миття підлоги та обладнання легкозаймисті або горючі речовини (бензин, ацетон, гас тощо);

• користуватися електронагрівачами з відкритою спіраллю;

• залишати без нагляду робоче місце, запалені пальники та інші нагрівальні прилади;

• сушити предмети, що можуть горіти, на опалювальних приладах;

• зберігати будь-які речовини, пожежонебезпечні властивості яких не досліджені;

• тримати легкозаймисті та горючі речовини біля відкритого вогню, нагрівальних приладів, пальників тощо;

• виливати відпрацьовані легкозаймисті та горючі рідини в каналізацію.

У навчально-виробничих майстернях не дозволяється застосування відкритого вогню, проведення зварювальних робіт.

Обтиральний матеріал для робіт у навчально-виробничих майстернях навчальних закладів слід зберігати в спеціальних металевих ящиках. Використаний обтиральний матеріал, стружки слід прибирати після занять наприкінці кожного дня.

Основні джерела пожежної небезпеки в кабінетах і лабораторіях:

15. досліди, що супроводжуються електростатичним розрядом, нагрівом тіл, іскроутворенням, досліди по демонстрації вибухів різних газів і парів, необережне поводження з вогнем, неправильна експлуатація електроприладів тощо.

Перед проведенням досліду вчитель повинен проінструктувати учнів про засоби пожежної безпеки, познайомити із властивостями хімічних чи фізичних речовин чи тіл, що використовуються, пояснити можливі джерела пожежної небезпеки і профілактичні заходи.

Вогне- і вибухонебезпечні речовини, що знаходяться в кабінеті повинні бути розділені на кілька груп: речовини, що можуть утворити вибухову суміш (нітрати), самозагоряючісь речовини (калій, натрій, алюміневий і цинковий пил), легкозаймисті і горючі речовини (бензин, ацетон, спирти) та ін. Кожну групу потрібно зберігати окремо одна від одної, в металічних шафах чи ящиках.

Меблі і устаткування в лабораторії повинні бути встановлені так, щоб не перешкоджати евакуації людей. Робочі столи і витяжні шафи, що призначені для роботи з вогненебезпечними речовинами, повинні знаходитися в справному стані, покриті негорючими матеріалами, а при роботі з кислотами і лугами – матеріалами, що стійкі до їх дії. Забороняється виливати вогненебезпечні речовини в каналізацію. Нагнітально-витяжна вентиляція в лабораторіях повинна вмикатися не пізніше чим за 5 хв. До початку занять і вимикатися після їх закінчення.

У навчальних закладах допускається демонстрація навчальних фільмів лише на негорючій основі і лише в лабораторії фізики. Кінофільми потрібно зберігати в щільно зачинених металічних коробках. У всіх випадках виявлення пошкодження електричного обладнання і проводів (поява специфічного запаху, дим, нагрівання проводів) необхідно вимкнути напругу.

На території навчального закладу слід обладнати пожежні пости з набором таких первинних засобів пожежегасіння:

вогнегасники пінні ємкістю 10 л або порошкові ємкістю 5л -2 шт.,

відра - 4 шт.,

сокири, лопати, багри - по 2 шт.;

драбини пристінні - 1 шт.;

бочки з водою місткістю 250 л - 2 піт. (на зимовий період замінюються ящиками з піском тієї ж місткості).

Повсякденний контроль за зберіганням, вмістом і постійною готовністю до дії первинних засобів пожежегасіння здійснюється особами, призначеними наказом керівника закладів, установ і організацій.

Використання первинних засобів пожежегасіння для господарських та інших потреб, не пов'язаних з гасінням пожеж, не дозволяється.

7. Завдання та види пожежної охорони

Основними завданнями пожежної охорони є:

— здійснення контролю за дотриманням протипожежних вимог;

— запобігання пожежам і нещасним випадкам на них;

-— гасіння пожеж, рятування людей та надання допомоги у ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха.

Пожежна охорона поділяється на державну, відомчу, сільську та добровільну. Державна пожежна охорона формується на базі існуючих воєнізованої та професійної пожежної охорони органів внутрішніх справ України, входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і здійснює державний нагляд.

Підрозділи відомчої пожежної (пожежно-сторожової) охорони створюються на об'єктах міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

У сільських населених пунктах, де немає підрозділів Державної пожежної охорони, органами місцевої державної адміністрації створюються сільські пожежні команди.

На промислових підприємствах, в установах та організаціях з метою проведення заходів щодо запобігання пожежам та організації їх гасіння створюються добровільні пожежні дружини (команди). На підприємствах з кількістю працюючих 50 і більше чоловік за рішенням трудового колективу створюються пожежно-технічні комісії.

7.1. Вивчення питань пожежної безпеки

Усі працівники при прийнятті на роботу і щорічно за місцем роботи проходять інструктажі з питань пожежної безпеки. Особи, яких приймають на роботу, пов'язану з підвищеною пожежною небезпекою, повинні попередньо пройти спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум). Працівники, зайняті на роботах з підвищеною, пожежною небезпекою, один раз на рік проходять перевірку знань відповідних нормативних актів з пожежної безпеки, а посадові особи до початку виконання своїх обов'язків і періодично (один раз на три роки) проходять навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки.

З метою запобігання виникненню пожеж, їх поширенню та для боротьби з ними робітники, інженерно-технічні працівники проходять інструктажі й навчання за спеціальними програмами.

Види протипожежних інструктажів: вступний, - первинний, - позаплановий.

Вступний інструктаж проходять усі робітники, інженерно-технічні працівники та службовці перед допуском їх до роботи. Його проводить спеціальна особа, відповідальна за протипожежну безпеку підприємства, організації. При проведенні цього інструктажу працівників знайомлять з основними вимогами Закону України «Про пожежну безпеку», з установленим на підприємстві протипожежним режимом, з найбільш пожежонебезпечними ділянками, де забороняється палити, використовувати відкритий вогонь, з практичними діями на випадок виникнення пожежі, з можливими причинами виникнення пожеж і вибухів та заходами щодо їх запобігання. Первинний протипожежний інструктаж новоприйнятий робітник проходить на робочому місці перед початком роботи, а також при переміщенні з одного цеху до іншого, на іншу посаду, спеціальність або виробничу операцію.

Під час первинного інструктажу:

16. знайомлять з пожежною безпекою цеху, ділянки, з правилами та інструкціями з пожежної безпеки

17. показують запасні виходи, оповіщувачі пожежної сигналізації, вогнегасники, засоби пожежегасіння

18. перевіряють практичні дії особи, що інструктується на випадок пожежі.

Повторний інструктаж проводять безпосередньо в цеху двічі на рік у строки, встановлені керівником підприємства, згідно з програмою первинного інструктажу на робочому місці.

Позаплановий протипожежний інструктаж проводиться при зміні пожежної безпеки технологічного процесу, використанні нових пожеженебезпечних матеріалів, при самозайманні, загоранні та пожежах.

Навчання правил пожежної безпеки робітників і службовців проводиться на виробництві раз на два роки з метою підвищення рівня їх знань. Перелік професій робітників та посад службовців, з якими мають проводитись заняття за пожежною програмою, визначає головний інженер підприємства.

Схема організації протипожежного захисту Способи гасіння пожеж

в Україні

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Катренко Л.А., Кіт Ю.В, Пістун І.П. Охорона праці. Курс лекцій. Практикум: Навчальний посібник. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2003.

2. Катренко Л.А., Кіт Ю.В. Охорона праці в галузі освіти: Навчальний посібник. Суми: ВТД «Університетська книга», 2004.

3. Кодекс Законів про працю України чинне законодавство зі змінами та доповненнями станом на 01 серпня 2004 року. Київ. -2004. – 108 с.

4. Васильчук М.В. Винокурова Л.Е. Тесленко М.Я. Основи охорони праці: Проб. підручник для учнів проф.-техн. навч. закладів.-К.: Просвіта, 1997.-208с.

5. Сулла М.Б. Охрана труда. – М.: Просвещение, 1989.

6. Охорона праці в Україні. Нормативні документи. Київ. – КНТ. – 2004. - 436с.

7. Охорона праці в школі: Зб. нормативних документів /Укладач С.М. Кулешів.- К.: Рад.шк., 1986.

8. Питання професійної гігієни в системі охорони праці: (Інформ.–аналіт. довід.)/ В.В.Піддубний, О.І. Стовбун. –К.: Логос, 2004.-195 с.

9. Шкрабак В.С. Охрана труда.-Л.: Агропромиздат. Ленингр.отд-ние, 1990.-247с.

Додаткова:

10. Алексеев С.В., Усенко В.Р. Гигиена труда. – М.: Медицина, 1988.

11. Денисенко Г.Ф. Охрана труда. – М.: Высш.Шк.1985.

12. Жилов Ю.Д., Куценко Г.И. Справочник по гигиене труда и производственной санитарии. М.: Высш. Шк., 1989.

13. Мазур В.Г. Основы управления охраны труда в вузах. – К.: Высш. шк., 1988.

14. Луковніков А.В. Охорона праці: навч. пос для с.г вузов.- К.: Вища школа, 1981. – 253 с.

15. Чекалин Н.А. Охрана труда в электрической промышленности: Учебник для техникомов.- М.: Энергопромиздат, 1984. -272 с.

Дата добавления: 2014-01-03