Продуктивність

Поняття продуктивності праці. Виробіток і трудомісткість.

Методи визначення виробітку.

Факторне дослідження приросту продуктивності праці.

Регламентація праці в часі.

Праця — це цілеспрямована діяльність людини. Показником ефективності праці є її продуктивність. Продуктивність праці — це показник економічної ефективності трудової діяльності працівників підприємства, який визначається як відношення обсягу виробленої продукції (послуг) до витрат праці. Рівень продуктивності праці ха­рактеризується показником "виробіток", що показує, яка кількість продукції вироблена за одиницю часу. Оберненим до виробітку є по­казник "трудомісткість".

Існує три методи визначення виробітку: натуральний, вартісний і трудовий.

Натуральний метод передбачає ділення обсягу виробленої про­дукції в натуральних одиницях на кількість витраченого часу (нор-мо-год).

Вартісний метод передбачає ділення обсягу виробленої продукції (грн.) на витрати часу, які можуть бути виражені в середньообліковій чисельності працівників або у відпрацьованій ними кількості люди­но-днів (людино-год).

Трудовий метод передбачає ділення обсягу виробленої продукції у витратах робочого часу (нормо-год) на кількість працівників, які її виробляли.

Планування продуктивності праці здійснюється методами прямо­го розрахунку та пофакторним.

Метод прямого розрахунку передбачає визначення планового рівня продуктивності праці діленням запланованого обсягу випуску продукції (у вартісному вираженні) на планову чисельність промис­лово-виробничого персоналу:

Пофакторний метод передоачаєрозрахунок приросту продуктив­ності праці через економію чисельності працюючих або економію ро­бочого часу за всіма факторами приросту продуктивності праці згідно з їх типовою класифікацією.

Для розрахунку підвищення продуктивності праці на підприєм­стві існує така класифікація чинників її зростання.

1. Технічний прогрес, що передбачає механізацію та автоматиза­

2.цію виробничих процесів і впровадження передової технології на но­

3.вітньому устаткуванні; модернізацію діючого устаткування та об­

4.ладнання; поліпшення якості сировини, застосування нових видів ма­

5. теріалів та палива.

6. Поліпшення організації виробництва, праці й управління: роз­

7.ширення зон обслуговування; систематичний перегляд і підвищення

8.норм виробітку; удосконалення управління виробництвом; скоро­

9.чення втрат робочого часу; зниження відсотка браку та відхилень від

10.нормативних умов праці.

11. Вплив природних чинників: зміна глибини розробки корисних

12.копалин у надрах землі, пошук нових родовищ вугілля, нафти, тор­

13.фу, залізної руди та інших видів мінеральної сировини.

14. Зміна обсягу виробництва і відносне зменшення чисельності

пвп.

5. Зміна структури виробництва: частки продукції різної трудо­

місткості; методів виробництва; способів добування корисних копа­

лин; питомої ваги напівфабрикатів у загальному обсязі виробництва.

Нормування праці — найважливіший вид економічної діяльності підприємства, через який встановлюються витрати праці, визнача­ються її результати, здійснюється розстановка працівників за робо­чими місцями. Витрати праці є найдинамічнішим ресурсом, який ви користовує підприємство. Мета нормування праці на підприємстві полягає в забезпеченні ефективного використання його трудових ре­сурсів.

Нормування праці на підприємстві виконує такі функції:

• сприяє визначенню необхідної чисельності працівників;

• є основою поточного і перспективного планування (на основі

• норм витрат праці планують виробничу програму, чисельність

• працівників, фонд оплати праці, собівартість тощо);

• є засобом обліку і контролю індивідуальної та колективної праці

• (на цьому базується така мотивація, як грошове та психологічне

• заохочення тих, хто добре працює), виховує працівника;

• є основою раціональної організації виробництва і праці.

Облік затрат праці на підприємстві здійснюється через норми часу (Н_час), виробітку (Н_вир), чисельності (Н_чис), обслуговування (Н_обсл).

Норма часу — це обгрунтовано визначена кількість часу, який по­трібно витратити на виробництво одиниці продукції. В умовах масо­вого і серійного виробництва вона складається з таких компонентів:

де Н_о — оперативна норма часу на виробництво; Н_обсл — норма часу на обслуговування робочого місця; Н_відп — норма часу на відпочинок і особисті потреби.

Норма виробітку — це обсяг продукції, який повинен бути вироб­лений за одиницю часу:

Змінну норму виробіткуобчислюють за формулою

де Т_зм — тривалість зміни, год.

Норма часу і норма виробітку є взаємно оберненими величинами. Тоді справедливе таке правило:

Норма чисельності працюючих — це обгрунтована необхідна чи­сельність працівників для виконання певного обсягу роботи.

Норма обслуговування — це обгрунтована необхідна кількість одиниць устаткування, які обслуговує один працівник або бригада протягом зміни.

Дата добавления: 2014-01-03