Граничні витрати

Важливою є класифікація витрат за стаття­ми калькуляції. Статті - це затрати, які від­різняються між собою функціональною роллю у виробничому процесі і місця виник­нення. За статтями витрат визначають со­бівартість одиниці продукції, тобто кальку­ляцію.

Відповідно до згаданих стандартів перелік статей калькуляції є таким:

ü Сировина і матеріали (за міну­сом зворотних відходів)

ü Паливо і енергія на технологічні цілі.

ü Заробітна плата виробничих ро­бітників (основна і додаткова).

ü Відрахування на соціальні захо­ди виробничих робітників.

ü Загальновиробничі витрати.

ü Адміністративні витрати.

ü Підготовка і освоєння виробництва.

ü Інші виробничі витрати.

ü Витрати на збут (поза виробничі витрати).

Цей перелік може бути більш широким і деталізованим, або, навпаки, вужчим, залежно від галузі промислового виробництва, його специфіки.

Слід звернути увагу на те, що перелічені елементи витрат і калькуляційні статті використовуються в бухгалтерському обліку при списанні відповідних витрат на встановлені рахунки. І тому з метою уникнення двоякого тлумачення складу витрат вони наводяться у суворій відповідності до Націо­нальних стандартів бухгалтерського обліку в Україні.

Проте в економічній практиці з метою більш повного і точного врахування усіх видів витрат на виробництво і збут продукції при складанні калькуляції може використовува­тись більш детальна класифікація калькуляційних статей. Вона може включати витрати на:

• сировину і матеріали (за мінусом зворотних відходів);

• куповані напівфабрикати і комплектуючі вироби;

• паливо і енергію на технологічні цілі;

• заробітну плату основних виробничих робітників;

• відрахування на соціальні заходи із зарплати основних виробничих робітників;

• підготовку і освоєння виробництва продукції;

• зношування інструмента і пристосувань цільового при­значення та інші спеціальні витрати;

• утримання і експлуатацію машин та устаткування;

• загальновиробничі витрати;

• загальногосподарські витрати;

• втрати внаслідок технологічно неминучого браку;

• інші виробничі витрати;

• поза виробничі (комерційні) витрати.

Відмінність статей калькуляції від аналогічних елемен­тів витрат полягає в тому, що в першому випадку вра­ховуються тільки витрати на даний виріб, а в другому - всі витрати підприємства, незалежно від того, де і на які потреби вони були здійснені.

Детальніше щодо методики обчислення основних статей калькуляції йтиметься далі.

Управління витратами передбачає цілеспрямований вплив на формування витрат, контроль за їх рівнем та еко­номічне стимулювання їхнього зниження.

9. Система управління витратами включає:

Ø пошук та виявлення чинників, що впливають на еко­номію усіх видів ресурсів;

Ø нормування витрат ресурсів;

Ø планування витрат за їхніми видами;

Ø облік та аналіз витрат;

Ø економічне стимулювання економії ресурсів та зни­ження витрат.

За кожен елемент цієї системи відповідають певні вико­навці, структурні підрозділи підприємства. Вони розробляють комплекс заходів, спрямованих на зниження сукуп­них витрат на виробництво і реалізацію продукції.

Слово граничний в економічній науці означає те саме, що іі у повсякденній мові: «розміщений на границі або на краю». Це поняття фундаментальне для економічного мислення, тому що економічні рішення, як і взагалі всі ефективні рішення, завжди пов'язані з просуванням уздовж границі, з позитивними або не­гативними прирощеннями. Що ж це таке граничні витрати і які сфери використання цього поняття?

Потреба обліку граничних витрат, як і обліку розглянутих вище неявних витрат, виникає тільки в умовах ринкової економіки. Навіщо визначати гранич­ні витрати при фіксованому, раз і назавжди затвердженому плановому за­вданні щодо обсягу випуску продукції, який може бути скоригований тільки шляхом вольових рішень. Лише з отриманням свободи господарювання і са­мостійного ухвалення рішень у підприємства з'являється можливість вільного вибору (оптимізації) обсягу виробництва. У цих умовах стає затребуваним основний інструмент подібної оптимізації - граничні витрати.

Граничні витрати - приріст витрат виробництва кожної додаткової одиниці про­дукції. У тому випадку, якщо продукція виготовляється не поштучно, а, наприклад, загальною вагою або загальним обсягом, граничні витрати можна оцінити діленням загальних витрат на зміну обсягу продукції.

У ринковій економіці граничні витрати є одним із головних інструментів управління ефективністю підприємства.

Важливо не переплутати поняття граничної величини ви­трат з поняттям їх середньої величини.

Питання для теоретичної підготовки:

1. Маркетингова політика підприємства як сукупність всіх складових політики підприємства.

2. Товарна політика підприємства.

3. Суть товару в маркетингу.

4. Створення нового товару.

5. Концепція життєвого циклу товару.

6. Цінова політика підприємства.

7. Види цін.

8. Зовнішні чинники процесу ціноутворення.

9. Визначення вихідної ціни товару.

10. Стратегія ціноутворення.

11. Корекція ціни.

Дата добавления: 2014-01-03