Суб’єкти сімейних правовідносин. Особливості право- та дієздатності. Відносини родинності та свояцтва та їх правове значення

Підстави виникнення, зміни та припинення сімейних правовідносин. Акти цивільного стану.

Учасниками (суб'єктами) сімейних відносин є виключно люди.

Різноманітні державні інституції (орган реєстрації актів цивільного стану, орган опіки та піклування, суд) можуть брати участь у виникненні, зміні чи припиненні сімейних прав та обов'язків, але ніколи не стають учасниками сімейних відносин. Іншими словами норми сімейного права можуть регулювати інші відносини за участю юридичних осіб – органи опіки та піклування, дитячі заклади тощо.

Казенний, з елементом формалізму цивілістичний штамп «фізична особа» до учасників сімейних відносин, на щастя, не пристав.

Кожен учасник сімейних відносин має особливий статус: матері чи батька, дружини чи чоловіка, дитини, баби або діда, внука, брата чи сестри. Ці означення відразу засвідчують суть особливих особистих і водночас соціальних ролей, які вони виконують на сцені життя.

Коло учасників сімейних відносин визначено ст. 2 СК України і є вичерпним Відповідно до ст. 2 СК України першу групу учасників сімейних правовідносин становлять подружжя, батьки, діти, усиновлювачі та усиновлені.

Подружжя - особи, що перебувають у зареєстрованому шлюбі (ч.1, 2 ст.21 СК України). Особисті й майнові права та обов'язки подружжя регулюються нормами сімейного, цивільного законодавства, а також договорами, що укладаються подружжям між собою.

Дружина та чоловік

Дружина, чоловік є суб'єктами шлюбних відносин, які становлять складову частину сімейних відносин.

У Сімейному кодексі термін «дружина» вживається лише стосовно заміжньої, шлюбної жінки, поруч із терміном «чоловік», хоча збережено й звичні уже слова та словосполучення «подружжя», «один з подружжя», «кожен з подружжя».

Виокремлення термінів «дружина» та «чоловік» було зумовлено різними соціальними ролями, які вона та він виконують у шлюбі, прагненням наголосити на них як на рівновеликих цінностях.

Юридичний статус дружини та чоловіка виникає лише на підставі зареєстрованого шлюбу.

Батьки - чоловік та жінка, від яких походить дитина. Вони перебувають у природному або «легітимованому» (такому що ґрунтується на законі чи рішенні суду) правовому зв’язку з дитиною.

Дитина

Юридичний зв'язок між дитиною та матір'ю і батьком, матір'ю та дитиною, батьком та дитиною обумовлюється фактом народження дитини і засвідчується у порядку, визначеному СК.

Відповідно до Конвенції про права дитини, статусом дитини у Сімейному кодексі наділені особи у віці до 18 років. Відповідно до ч.1 ст. 6 СК України правовий статус дитини має особа, яка не досягла повноліття (вузьке значення). Дитина є учасником сімейних правовідносин з певним чоловіком та жінкою, якщо походить від них. У СК України поняття дитини також вживається і у широкому значенні щодо врегулювання певних аспектів відносин батьків та дітей після досягнення останніми повноліття.

Набуття неповнолітньою особою повної цивільної дієздатності у зв'язку з реєстрацією шлюбу, а також надання їй повної цивільної дієздатності у зв'язку із реєстрацією її матір'ю чи батьком дитини або укладенням трудового договору чи бажанням займатися підприємництвом (статті 34, 35 ЦК) не позбавляє її статусу дитини.

Набуття повної цивільної дієздатності особою, з якою, наприклад, у 16 років було зареєстровано шлюб, означає, що усі цивільні правочини щодо свого майна вона може вчиняти сама, без згоди батьків і без дозволу органу опіки та піклування. Але на продаж батьками своєї квартири чи будинку, у якому проживає ця дитина, потрібна буде згода органу опіки та піклування.

У сфері сімейних відносин така особа залишиться зі статусом дитини: збереже право на аліменти від батьків, не зможе бути усиновлювачем, опікуном чи піклувальником.

У статті 6 СК, як і в Цивільному кодексі, діти поділені на дві вікові категорії:

1) малолітні - до 14 років;

2) неповнолітні - від 14 до 18 років.

Статусом дочки та сина у Сімейному кодексі наділені повнолітні діти.

Усиновлювач - особливий суб'єкт сімейних відносин. Його правовий зв'язок із чужою дитиною, що стала його дитиною, базується не на кровному спорідненні з нею, а на особливому акті його доброї волі, санкціонованому рішенням суду (ст. 207 СК України).

Усиновлений - дитина чи повнолітня особа, яка одержала шанс «прижитися до чужого кореня», одержати сімейне тепло та любов, щоб згодом віддати це усиновлювачеві. Правові відносини між усиновлювачами та усиновленими ототожнюються з правовими відносинами між батьками та дітьми за походженням.

Квазі-родинні відносини - між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання, коли такі особи не є подружжям, тобто не перебувають у зареєстрованому шлюбі.

Другу групу учасників сімейних правовідносин становлять баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, рідні брати та сестри, мачуха, вітчим, падчерка та пасинок. До цієї групи відносять осіб, які належать до другого та третього ступеню прямої та бокової спорідненості, а також особи, які перебувають у «квазі-родинних відносинах».

Баба та дід – це батьки батьків фізичної особи. У Сімейному кодексі баба та дід наділені особистими та майновими правами і обов'язками щодо внуків, а також правами їх процесуальних законних представників.

Внуки - це діти дітей фізичної особи. Внуки у пору дитинства наділені особистими та майновими правами щодо баби та діда, а після досягнення повноліття - обов'язками щодо них.

Прабаба та прадід – це батьки баби та діда фізичної особи.

Прабаба, прадід, правнуки - ці родичі названі учасниками сімейних відносин у Сімейному кодексі вперше. Правнуки - це внуки дітей фізичної особи.

Хоча у ньому жодного разу не згадано про прапрабабу, прапрадіда та праправнуків, відносини між ними мають регулюватися за допомогою аналогії закону так, як вони регулюються між прародичами та правнуками.

Брати та сестри – це особи, що походять від спільних батьків, вони наділені правом на спілкування (на контакт), іншими особистими та майновими правами та обов'язками.

Квазі-родинні відносини – відносини між мачухою і вітчимом з одного боку та падчерком і пасинком з іншого боку.

У ч. 3 ст. 2 СК України розширено коло учасників сімейних відносин – інші члени сім'ї у випадках, передбачених кодексом (Наприклад, Гл. 19 та 20 Розділу 4 СК України).

До числа інших осіб, що можуть бути учасниками сімейних відносин, належать, зокрема, жінка та чоловік, котрі проживають спільно, але без реєстрації шлюбу. Перелік «інших осіб» як членів сім'ї не може бути вичерпним.

Д. прийняла до себе О., свою колишню няню. О. була включена до числа осіб, які приватизували квартиру. Після смерті О., яка не мала ні дітей, ні інших родичів, постало питання про те, чи може Д. бути спадкоємцем четвертої черги (Стаття 1264 ЦК України. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини). Ствердна відповідь на нього випливає з характеру відносин між ними. Участь О. у приватизації квартири засвідчила добровільне визнання сімейного характеру стосунків між ними.

Відповідно до частини 4 ст. 2 СК, сімейні відносини між певною особою та п тіткою, дядьком, племінником, племінницею, двоюрідними братами та сестрами, іншими побічними родичами за походженням не регулюються Сімейним кодексом. Зате вони можуть бути врегульовані договором (ст. 9 СК).

Штрихом «негативного» регулювання відносин між цими родичами може вважатися заборона шлюбів між тіткою та племінником, дядьком та племінницею, а також між двоюрідними братом та сестрою.

Родинність

Родинні зв'язки є однією з підстав виникнення сімейних правовідносин. Тому дослідження змісту цього поняття має важливе значення. Як уже зазначалося, сімейні правовідносини виникають на підставі кровного споріднення (родинних зв'язків), шлюбу чи усиновлення тоді, коли ці види правовідносин підпадають під сферу дії сімейного права. Тому родинність є підставою виникнення сімейних правовідносин лише тоді, коли з нею безпосередньо пов'язане сімейним законодавством настання певних правових наслідків. У новому Сімейному кодексі України відсутнє визначення кровного споріднення (родинності). В юридичній науці родинність розглядається як родинні зв'язки між людьми, що ґрунтуються на походженні однієї особи від іншої чи кількох осіб від спільного пращура; кровний зв'язок осіб, що походять один від одного чи від спільного пращура. Родичі - особи, пов'язані між собою кровним спорідненням. Родичі походять один від одного або від спільного предка. До осіб, що походять один від одного, належать пращури та їхні нащадки як чоловічої, так і жіночої статі (наприклад, прадід, дід, мати, дочка, онук, правнук та ін.). Крім того, існує також поняття походження осіб від спільного пращура, до яких належать рідні і двоюрідні брати та сестри, дядьки (тітки), племінники (племінниці). Родичами є прадід (прабабка), дід (бабка), батько (мати), син (дочка), внук (внучка), правнук (правнучка), брати та сестри, дядьки (тітки), племінники (племінниці) тощо. Споріднення виступає основним елементом у сімейних відносинах.

У статті 63 Конституції України вжито термін «близькі родичі», перелік яких має визначатися законом. У ст. 3 КПК України наведено поняття близькі родичі та члени сім'ї - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Змінами до КПК України 1960 р. у 2011 році було визначено поняття близькі родичі. Близькими родичами було визначено осіб, пов'язаних між собою походженням від одного предка. При цьому належність до цієї категорії обмежується першим ступенем по горизонталі (рідні брати і сестри) та другим ступенем по вертикалі (батьки, діти, дід, баба, внуки). Віднесення до цієї категорії дружини (а тепер і чоловіка) є хоч і умовним, оскільки вона не перебуває у родинних відносинах, проте є доцільним і обґрунтованим з огляду на особливості провадження у кримінальних справах.

Згідно Закон «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23.12.1993 N 3781-XII близькими родичами вважаються «батьки, дружина (чоловік), діти, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки.

У Сімейному кодексі узагальнюючого терміна «близькі родичі» немає.

Лінії та ступені кровного споріднення

Ліній кровного споріднення є дві: 1) пряма; 2) непряма (побічна). Родинна лінія також може поділятися на висхідну та низхідну.

У прямій лінії кровного споріднення перебувають ті особи, які походять один від одного: син, мати, дід, прабаба, прапрадід.

До побічної лінії кровного споріднення належать ті особи, котрі мають спільного предка. Так, у троюрідних брата та сестри спільним предком була прабаба чи прадід, у двоюрідних - баба чи дід, у рідних - мати і (або) батько.

Ступінь кровного споріднення визначається, відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1265 ЦК, за кількістю народжень, які віддаляють одного родича від іншого; при цьому народження тієї особи, ступінь споріднення з якою визначається, не входить до цього числа. Так, якщо 3. та О. є троюрідними сестрами, то вони перебувають між собою у шостій лінії споріднення, оскільки вони кровно поєднані завдяки шістьом народженням: матері 3., її баби, прабаби 3. та О., баби О., матері О. і самої О.

Розрізняють також повнорідну родинність - наприклад, походження рідних братів, сестер від спільних батька, матері; і неповнорідну родинність - походження рідних братів (сестер) від різних батька чи матері.

Неповнорідна родинність також буває єдинокровною, тобто коли неповнорідні брати та сестри походять від одного батька; єдиноутробною - походження неповнорідних братів та сестер від спільної матері.

Свояцтво

Свояцтво - це відносини між родичем одного з подружжя і другим з подружжя, а також між родичами кожного з подружжя. Свояцтво поділяється на дві категорії: до першої належать відносини, що складаються між чоловіком (зятем) і тещею, дружиною і свекрухою, між вітчимом і пасинком (мачухою і падчеркою) та ін.; до другої - відносини, що складаються між братом жінки і братом чоловіка, матір'ю дружини і матір'ю чоловіка та ін. Тобто свояцтво не ґрунтується ані на походженні, ані на кровному спорідненні.

Підставою для виникнення відносин свояцтва є укладення шлюбу. Підставою для їх припинення - розірвання шлюбу. Виняток з цього правила - продовження відносин свояцтва після смерті одного з подружжя або розірвання шлюбу, в якому залишилась дитина (діти).

Свояком для певної особи буде родич її дружини чи чоловіка, чи, навпаки, дружина або чоловік її родича. У Сімейному кодексі врегульовані відносини лише між частиною свояків: мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком.

Мачуха - дружина (друга дружина) батька дитини. Вітчим - чоловік (другий чоловік) матері дитини. Статус мачухи та вітчима виникає лише у разі смерті матері, батька дитини чи оголошення їх померлими і лише у разі реєстрації шлюбу з батьком, матір'ю дитини. Цей статус припиняється у разі розірвання шлюбу з батьком, матір'ю дитини, але може бути збережений у разі їхньої смерті. У Сімейному кодексі мачуха та вітчим уперше одержали визнання як вихователів пасинка чи падчерки та право на процесуальне законне представництво їхніх інтересів у суді. За певних умов вони можуть бути учасниками зобов'язання по утриманню (ст.268 СК України).

Пасинок (падчерка) дитина батька (матері) від попереднього шлюбу стосовно нерідної матері (мачухи) - дружини батька або нерідного батька (вітчима) - чоловіка матері.

У Сімейному кодексі вони наділені особистими та майновими правами та обов'язками щодо мачухи та вітчима.

До числа свояків зачисляють також тещу, тестя (батьків дружини), свекруху, свекра (батьків чоловіка), невістку (дружину сина) та зятя (чоловіка дочки). Хоча Сімейний кодекс не регулює відносини між тещею, тестем та зятем, а також між свекрухою, свекром та невісткою, від батьків кожного з подружжя часто залежить зміцнення чи руйнування шлюбу.

Сватами взаємно називають себе батьки дружини та чоловіка. Шурином (швагром) називають брата дружини, шуринкою (швагеркою) - сестру дружини. Дивером називають брата чоловіка, зовицею - чоловікову сестру. Дядиною (вуянкою) називають дружину дядька (вуйка).

Майнові права свояків можуть бути застережені у шлюбному договорі.

У разі, коли в сім'ю входять діти, в яких немає ні спільної матері, ні спільного батька, ці діти називаються зведеними стосовно один одного (зведені брати, сестри). Такі випадки мають місце, коли, перебуваючи у другому шлюбі, жінка має від першого шлюбу дочку (сина), і її другий чоловік має сина (дочку) від першого шлюбу. У такій ситуації у кожного з дітей є рідний батько (чи мати) і мачуха (вітчим). Такі зв'язки між зведеними братами і/та сестрами називають свояцтвом.

Правовий статус іноземців у сімейних правовідносинах

Відповідно до статті 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими ж самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Кожен із суб’єктів сімейних правовідносин наділений сімейною правоздатністю та дієздатністю. Правоздатність як здатність мати сімейні права та обов’язки виникає з моменту народження (право на виховання, право на утримання тощо) і з часом розширюється. Так, з віком у особи виникає шлюбна правоздатність, право стати усиновлювачем, опікуном. Зміст правоздатності становлять ті права та обов'язки у сфері сімейних відносин, які закріплені законодавством. Інколи визначаються умови, необхідні для настання можливості мати відповідне право чи обов’яжи. У законодавстві визначені випадки обмеження здатності мати певні права (бути усиновлювачем, опікуном, патронатним вихователем).

Дієздатність - здатність своїми діями створювати для себе сімейні права та обов’язки виникає з певного віку, як правило, повноліття. Але й винятки. Наділення повною дієздатністю відповідно до цивільного законодавства не завжди слугує умовою виникнення всіх сімейних правовідносин. У відносинах батьків та дітей віком до 14 років, які дієздатністю з точки зору сімейного права не наділена, це не є перешкодою виникнення сімейних прав та обов’язків. Наступна втрата дієздатності не припиняє сімейні права та обов’язки, які виникли, але може бути підставою для їх припинення у деяких випадках у встановленому порядку (наприклад, розірвання шлюбу із недієздатною особою в ОРАЦС).

Дата добавления: 2014-01-03