Хрестоматийный материал

План.

План.

План.

План.

План.

План.

План.

План.

План.

1.Наукова періодизація історії України.

2.Історична доля півдня України:

- характеристика кочових народів, які мешкали в степовій зоні;

- антична колонізація в Північному Причорномор'ї.

3.Культура міст-держав Північного Причорномор'я як чинник куль­турного розвитку Давньоруської держави.

4.Язичницька культура Давньої Русі напередодні прийняття християн­ства.

Завдання для самостійної роботи 2. Київська Русь та Галицько-Волинське князівство

1.Соціально-економічний розвиток Київської Русі. Проблема характеру суспільно-політичного ладу на Русі в історіографії.

2.Процес політичної децентралізації Київської Русі. Київське, Чернігово-Сіверське,.Переяславське князівства: політичний лад і культура.

3.Давньоруська література: провідні види та жанри.

4.Період самостійного існування Галицького князівства (1084-1199 рр.).

5. Період самостійного існування Волинського князівства (1146-1199 рр.).

7.Період "смути" в історії князівства (1205-1238 рр.).

Завдання для самостійної роботи 3. Українські землі у складі Великого князівства Литовського та Речі Посполитої.

1. Особливості перебування українських земель у складі Великого князів­ства Литовського.

2.Козацько-селянські повстання кін. XVI ст. та 20-30-х рр. XVII ст. (Криштоф Косинський, Северин Наливайко, Марко Жмайло, Тарас Федоро­вич (Трясило), Іван Сулима, Павло Бут (Павлюк), Яків Острянин, Дмитро Гуня). їх наслідки.

3.Братства та їх роль у розвитку освіти.

4.Українське козацтво як суспільна верства і носій особливих форм культури. Боротьба за поліпшення умов існування православ'я.

Завдання для самостійної роботи 4. Визвольна війна українського народу ХУІІ століття.

1.Початковий етап війни (1648-1649 рр.). Роль Б.Хмельницького в розгор­танні визвольної війни українського народу. Основні битви.

2.Адміністративно-територіальний та політичний устрій Гетьманщини, її соціально-економічне становище. Статус Слобожанщини.

3.Київ як провідний культурно-освітній центр України.

4.Головні ознаки українського бароко.

5.Робота з контурною картою: визначити межі козацької держави за Зборівським та Білоцерківським мирними договорами.

Завдання для самостійної роботи 5. Україна у ХІХ столітті.

1.Імперські реформи та капіталізація економіки України. Особливості еко­номічного розвитку України.

2.Роль закордонного капіталу в економічному розвитку України. Україна у світовій економіці.

3.Університети України в національно-культурному відродженні.

4.Бурхливий розвиток української історичної науки (М. Костомаров, М. Грушевський).

Завдання для самостійної роботи 6. Україна у 20–30 роки ХХ століття.

1.Українізація: причини та наслідки*.

2.Культура першої половини XX ст.: пошук нової точки опори.

3.Авангардистський живопис: драматизм входження нового в культурний процес.

4.Творчість покоління "молодої України".

Завдання для самостійної роботи 7. Українські землі під час Другої світової війни.

1.Радянсько-німецькі догово­ри 1939 р. і західноукраїнські землі.

2.Початок бойових дій на території України. Оборонні бої.

3.Зміни у становищі культури Західної України після її приєднання до УРСР.

4."Радянізація". Українська культура в часи Великої Вітчизняної війни та перші повоєнні роки.

Завдання для самостійної роботи 8. Україна в 1945–1991 рр.

1.Труднощі відбудовчого періоду в Україні. Голод 1946-1947 рр.

2.Спроби лібералізації суспільно-політичного життя у другій пол. 50-х -першій пол. 60-х рр. Зародження дисидентства.

3.Проблеми розвитку народного господарства України в середині 60-х рр.. Спроби запровадження господарських реформ у другій пол. 60-х - пер­ини пол. 80-х рр. та їх невдачі.

4..Культура УРСР у період "відлиги". "Шістде­сятництво".

5.Українська інтелігенція за часів "перебудови".

Завдання для самостійної роботи 9. Україна в період розбудови незалежності.

1.Економічна ситуація в Україні.

2.Суспільно-політичні рухи і політичні партії України в сучасних умовах.

3.Міжнаціональні відносини.

4.Україна на міжнародній арені

Основна література з історії України:

1.Бойко О.Д. Історія України /О. Д. Бойко. – К.: Академвидав, 2003. – 655 с.

2.Борисенко В. Й. Курс української історії. З найдавніших часів до ХХ століття / В. Й. Борисенко. – К.: Либідь, 1996. – 608 с.

3.Головащенко С.І. Історія християнства: Курс лекцій: навч. посібник. / С. І. Головащенко – К.: Либедь. – 1999. – 352 с.

4.Заруба В. М. Історія України / В. М. Заруба, Р. Ю. Васковський – Дніпропетровськ: «Ліра ЛТД» – 2007. – 484 с.

5.Захаревич А. В. Історія батьківщини. / А. В. Захаревич – М.: «Дашков і К».– 2006.– 352 с.

6.Історія України / [Верстюк В. Ф., Гарань О. В., Гуржій О. І. та ін.]; під ред. В. Смолія. – К.: Альтернативи, 1997. – 416 с.

7.Історія України / Відп. ред. Ю. Сливка; кер. авт кол. Ю. Зайцев. – Львів: Світ, 2003. – 520 с.

8.Історія України в особах ІХ – ХУІІІ ст. / Кер. авт. кол. В. Замлинський – К.: Україна, 1993. – 396 с.

9.Історія України: У 2-х кн. / [Мельник Л. Г., Баран В. Д., Гуржій О. І. та ін.]; кер. авт. кол. Л. Г. Мельник. – К.: Либідь, 1994. – Кн.. 1. – 570 с.

10.Король В. Ю. Історія України / В. Ю. Король – К.: ВЦ «Академія» – 2008. – 496 с.

10.Кульчицький С. В. Історія України / Кульчицький С. В., Мицик Ю. А., Власов В. С. – К.: Літера – 2011. – 528 с.

11.Лазарович Л. В. Історія України / Л. В. Лазарович – К.: Знання, 2008. – 683 с.

12.Лановик Б.Д. Історія України / Б.Д. Лановик, М.В. Лазарович. – К.: Знання Прес, 2006. – 345 с.

13.Мельник Л.Г. Історія України курс лекції / Л.Г. Мельник, О.І. Гуржій. – К: Либідь, 1991. – 345 с.

14.Мицик Ю.А. Історія України / Ю. А. Мицик, О. Г. Бажан, С. В. Власов. – К.: Києво-Могилянська академія, 2008. – 256 с.

15.Остафійчук В. A. Історія України: сучасне бачення / В. А. Остафійчук. – // К.: Знання-Прес. – 2004. – С. 7–31.

16.Пасічник М. С. Історія України: державницькі процеси, розвиток культури та політичні перспективи / М, С. Пасічник – К.: Знання, 2005. – 735 с.

17.Петровський В. В. Історія України. Неупереджений погляд. Факти. Міфи. Коментарі. / В. В. Петровський, Л. О. Радченко, В. І. Семененко. – Х.: Школа, 2007.– 589 с.

18.Рибалка І. К. Історія України. Частина І: Від найдавніших часів до кінця ХУІІІ століття / І. К. Рибалка. – Х.: Основа, 1997. – 480 с.

19.Світлична В. В. Історія України / В. В. Cвітлична – К.: Каравела, 2005. – 408 c.

20.Субтельний О. Україна: історія / О. Субтельний. – К.: Либідь, 1991. – 510 с.

Додаткова література з історії України (навчальні посібники та монографії):

Антонович В.Б. Коротка історія Козаччини / В. Б. Антонович / Передм. І. І. Глизя. – К.: Україна, 2004. – 304 с.

Антонович В.Б. Коротка історії Козаччини /Передм. І.І.Глизя / В. Б. Антонович. – К.: Україна, 2004 – 304 с.

Барановська Наталія. Чорнобильська трагедія. Нариси з історії / НАН України. Інститут історії України / Наталія Барановська. – К.: Інститут історії України, 2011. – 254 с.

Блажейовський Д. Берестейська унія та українська історична доля і недоля / Т. Блажейовський. – Т.1. – Львів, 1995. – С.530–531.

Борисенко В. П. Свіча пам’яті: Усна історія про геноцид українців у 1932–1933 роках / В. П. Борисенко. – К.: ВД «Стилос», 2007. – 288 с.

Боротьба трудящих західних областей УРСР проти фашистських загарбників під час Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу. – К.: Наукова думка, 1984. – 138 с.

Бунятян К. П. Від привласнювального до відтворювального господарства / Бунятян К. П. Давнє населення України. – К., 1999. – С. 91–109.

Бухтіяров В. / Визволення 1943–1944: До 50-річчя визволення Криворіжжя від німецько-фашистських загарбників. Розповідь про те, якою ціною дісталася перемога / В. Бухтіяров, Т. Воронова / Кр. Ріг: Саксагань, 1994. – 236 с.

Верменич Я. В. Адміністративно-територіальний устрій України: еволюція, сучасний стан, проблеми реформування / НАН України. Інститут історії України / Я. В. Верменич – У 2-х ч. – К.: Інститут історії України, 2009. – Ч. 2. – 370 с.

Відейко М. Ю. Шляхами трипільського світу / М. Ю. Відейко. – К.: Наш час, 2007. – 296 с.

Галицько-Волинська держава [Електронний ресурс] – Режим доступу: http//ukr.wikipedia.org.

Гітін В.Г. Видатні постаті козацької доби / В. Г. Гітін. – Х.: Торсінг- плюс. – 2009. – 336 с.

Голобуцький В. Запорозьке козацтво / В. Голобуцький. – К.: Вища школа – 1994 – 539 с.

Головащенко С.І. Історія християнства: Курс лекцій: навч. посібник. / С. І. Головащенко – К.: Либедь. – 1999. – 352 с.

Грабовський С. Нариси з історії українського державотворення / С. Грабовський, С. Ставрояні, Л. Шкляр. – К., 1995. – 608 с.

Грушевський М. Іллюстрована історія України з додатками та доповненнями / Укладачі Й. Й. Брояк, В.Ф. Верстюк. – Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2008. – 736 с.

Грушевський М.С. Ілюстрована історія України / М. С. Грушевський – К.: Наукова думка, 1992. – 543 с.

Давня історія України. У 3-х кн. [Під ред. А. П. Толочко]. – Т. 2. Скіфо-антична доба. – К.: Наукова думка, 2002. – 224 с.

Данилевский И.Н. Древняя Русь глазами современников и потомков (ІХ-ХІІ вв.) / И. Н. Данилевский. – М., 1999. – 399 с.

Драгоманов М. П. Вибране... мій задум зложити очерк історії цивілізації на Україні. т. 1 / М. Драгоманов. – К.: Либідь, 1991. – 682 с.

Єкельчик С. Історія України: становлення модерної нації / За ред. М. Климчука; авториз. пер. з англ. А. Цимбал / С. Єкельчик – К.: Laurus, 2011. – 376 с.

Єфіменко Г. Історичні зошити. Національна політика керівництва ВКП(б) в Україні 1932–1938 рр. (Освіта і наука) / Єфіменко Г. – К.: Інститут історії України, 2000. – 67 с.

Іванченко Р. Відродження Української держави в часи козаччини. Гетьманщина// Іванченко Р. Історія без міфів: Бесіди з історії української державності. – К., 1996. – С.78-179.

Історична наука: термінологічний і понятійний довідник: Навч. пос / В. Литвин, В. Гусєв, А. Слісаренко та ін. – К.: Вища школа, 2002. – 430 с.

Історична наука: термінологічний і понятійний довідник: Навч. пос / В. Литвин, В. Гусєв, А. Слісаренко та ін. – К.: Вища школа, 2002. – 430 с.

Історія війн і збройних конфліктів в Україні: [енциклопедичний довідник] / Авт. і упор. О. Гурій та ін. – К.: Вид. гуман. літератури, 2004. – 520 с.

Історія України: науково-допоміжний бібліографічний покажчик за 2010 рік / Упоряд.: Т. Приліпко, Д. Стегній, Н, Вощевська, К. Русановський; Ред.: А. Скорохватова, 3. Мусіна; Відп. за вип. А. Скорохватова. Міністерство культури України. Державний заклад “Національна історична бібліока України”. – К.: Видавничий дім "Вініченко", 2012. – 616 с.

Календрук Т. Загадки козацьких характерників / Т. Календрук – Львів: ЛА «Піраміда», 2007. – 288 с.

Калініченко Л. О. Селянське господарство України в доколгоспний період / Л. О. Калініченко (1921–1929). – Х.: Основа. 1991. – 131 с.

Касьянов Г. Украина 1991–2007: очерки новейшей истории. – К.: Наш час, 2008. – 480 с.

Кащенко А. Оповідання про славне Військо Запорозьке низове / А. Кащенко. – Дніпропетровськ: Січ, 1991. – 494 с.

Кейда Ф. Гайдамаки та опришки – виразники національно-визволь­них змагань україн­­ського народу / Ф. Кейда, С. Мишанич. – Донецьк: БАО, 1995.– С. 53–94.

Когут З. Російський централізм і українська автономія. Ліквідація Гетьманщини / З. Когут. – К. Просвіта, 1996. – 123 с.

Костомаров М. І. Галерея портретів: Біографічні нариси: Для середнього та старшого шкільного віку / М. І. Костомаров [..]; / Упоряд. і передм. В. О. Замлинського; пер. з рос. М. М. Ілляш. – К.: Веселка, 1993. – 326с.

Костомаров М. І. Галерея портретів: Біографічні нариси: Для середнього та старшого шкільного віку / М. І. Костомаров [..]; / Упоряд. і передм. В. О. Замлинського; пер. з рос. М. М. Ілляш. – К.: Веселка, 1993. – 326с.

Костомаров М. І. Історія запорозьких козаків / М. І. Костомаров – К.: Либідь, 1996. – 226 с.

Котляр М. Ф. Історія України в особах. Давньоруська держава / М. Ф. Котляр. – К.: Україна, 1996. – 240 с.

Котляр М. Ф. Русь язичницька. Біля витоків східнослов'янської цивілізації / М. Ф. Котляр. – К., 1995. – 288 с.

Котляр М.Ф. Духовний світ літописання / НАН України. Інститут історії України. – К.: Інститут історії України, 2011. – 338 с.

Криворіжжя: більшовизм проти православ’я (1920–1930): Зб. документів і матеріалів. – Кр. Ріг: Видав. дім, 2005. – 135 с.

Крижанівський О. Історія церкви та релігійної думки в Україні / О. Крижанівський, С. Плохій. – У 3-х кн. – К.: Либідь, 1994. – Кн. 3. – К.: Либідь, 1994. – 336 с.

Крижанівський О. Історія церкви та релігійної думки в Україні / О. Крижанівський, С. Плохій. – У 3-х кн. – К.: Либідь, 1994. – Кн. 3. – К.: Либідь, 1994. – 336 с.

Крижанівський О. Історія церкви та релігійної думки в Україні / О. Крижанівський, С. Плохій. – У 3-х кн. – К.: Либідь, 1994. – Кн. 3. – К.: Либідь, 1994. – 336 с.

Крип’якевич І.П. Богдан Хмельницький / І. П. Крипякевич – Львів, 1990.

Кучер В.І., Чернега П.М. Україна у Другій світовій війні (1939-1945). Посібник для вчителя. - К.: "Генеза", 2004. - 272 с.

Литвиненко М. А. Джерела історії України XVIII ст. / М. А. Литвиненко. – Харків: Вид-во Харківського університетуту, 1990. – 202 с.

Мільчев В. І. Нариси з історії запорозького козацтва XVIII століт­тя (спроба історичної реконструкції на основі писемних джерел) / В. І. Мільчев.– Запоріжжя: РА «Тандем-У», 2009. – 230 с.

Моця О. Київська Русь: від язичництва до християнства / О. Моця, В. Ричка. – К. Глобус, 1996. – 224 с.

Национальная академия наук Украины. 1918–2008: к 90-летию со дня основания / Глав. ред. Б. Е. Патон; Автор. кол.: А. С. Онищенко, М. В. Попович, В. Л. Богданов и др. – К.: Изд-во КММ, 2008. – 670 c.

Національне питання в Україні ХХ – початку ХХІ ст.: історичні нариси / Ред. рада: В. М. Литвин (голова), Г. В. Боряк, В. М, Даниленко, С. О. Довгий, С. В. Кульчицький, Ю. А. Левенець, О. С. Онищенко, В. А. Смолій, В. М. Шаповал; Відп. ред. В. А. Смолій; Кер. авт. кол. Л. Д. Якубова; Авт. кол.: О. Г. Аркуша, В. Ф. Верстюк, С. В. Віднянський, Т. В. Вронська, В. І. Головченко, Г. Г. Єфіменко, В. О. Котигоренко, С. В. Кульчицький, О. Є. Лисенко, О. M. Майборода, І. Г. Патер, Р. Я. Пиріг, О. С. Рубльов, В. П. Щетніков, І. Я. Щупак. НАН України. Інститут історії України. – К.: Ніка-Центр, 2012. – 592 с.

Неравная борьба продолжалась: этнический потенциал движения за независимую Украину по отечественным документам 1965–1974 годов: часть третья / Г. Гончарук, А. Нагайцев. – Одесса: Астропринт, 2009. – Ч. 3. – 312 c.

Олійник О. Л. Запорозький зимівник часів Нової Січі (1734–1775) / О. Л. Олійник. – Запоріжжя: Дике Поле, 2005. – 123 с.

Пасічник М. С. Історія України: державницькі процеси, розвиток культури та політичні перспективи: [Навч. посіб.] / М. С. Пасічник. – К.: Знання, 2005. – 735 с.

Півторак Г. Формування східних слов’ян. Зарубинецька культура / Півторак Г. Українці: звідки ми і наша мова? – К.: Наукова думка, 1993. – C. 48–52.

Політичні партії як суб'єкт формування політико-управлінської еліти в умовах політичної модернізації: навч. посіб. / Е.А. Афонін, Ю. С. Ганжуров, О.І. Крюков, А.Ю. Мартинов, В.В. Лісничий, О. В. Радченко. – К.: Парлам. вид-во, 2008. – 416 с.

Полонська-Василенко Н. Історія України: [У 2-х т. – Т. 1. До середини ХVІІ ст. – 3-тє вид]. – К.: Либідь, 1995. – 672 с.

Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2 т. / Н. Полонська-Василенко – К.: Либідь, 1993. – Т.1. До середини ХVІІ ст. – К.: Либідь, 1993. – 640 с.

Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2-х т. – Т. 2. / Н. Полянська-Василенко. – К.: Либідь, 1995. – 672 с.

Потенціал національної промисловості: цілі та механізми ефективного розвитку / Ю.В. Кіндзерський (ред.), Л. А. Венгер, І. О. Галиця, Н. Г. Гахович та ін. – К., 2009. – 928 с.

Руденко Ю. Українська козацька педагогіка / Руденко Ю., Губко О. – К.: МАУП, 2007. – 384 с.

Ситник О. М. Становище релігії, церкви та духовності в УСРР у 1920–1930‑х років / О. М. Ситник // Наука. Релігії. Суспільство. – 2011. – № 2. – С. 116–121.

Скальковський А.О. Історія Нової Січі або останнього Коша Запо­різького / А.О. Скальковський. – Дніпропетровськ: Січ, 2003. – 234 с.

Слободян В. Контрреформація і українське християнство / В. Слободян // Історія релігії в Україні: У 10-ти т. – Т. 4. – Католицизм / За ред. проф. П.Яроцького. – К.: Знання. 2001. – 248 с.

Станко В. Н. Історія первісного суспільства / В. Н. Станко, М. І. Гладких, С. П. Сегеда – К.: Либідь, 1999. – 240 с.

Стецкевич В.В. Воєнно-мобілізаційна кампанія в Україні у перший період війни (червень 1941 р. – липень 1942 р.). Історіографія проблеми: Монографія / Віталій Вікторович Стецкевич.- Кривий Ріг: Вид. центр КТУ, 2009.- 367 с.

Толочко П. Київська Русь / П.Толочко. – К.:Альтернативи, 1998. – 352 с.

Толочко П. П. Киев и Киевская земля в эпоху феодальной раздробленности ХІІ–ХІІІ вв. / П. П. Толочко – К., 1980. – 115 с.

Толочко П. П. Літописи Київської Русі / П. П. Толочко. – К., 1994. – 124 с.

Толочко П. П.. Історичні портрети / П. П. Толочко. – К.: Наукова думка, 1990. – 268 с.

Украинское повстанчество в советских документах 1954-1964 годов: Ч 2: Монография / Г. Гончарук, А. Нагайцев. – Одесса: Астропринт, 2006. – Ч. 2. – 392 c.

Україна в добу великого терору 1936–1938 роки / Авт.-упор. С. Богунов, В. Золотарьов, Т. Рафальська та ін. – К.: Либідь. 2009. – 544 с.

Україна в Другій світовій війні: погляд з ХХІ століття. Історичні нариси. У 2-х книгах / Національна Академія Наук України Інститут Історії України; ред. колегія: В.А. Смолій (голова), Г.В. Боряк, Ю.А. Левенець, В.М. Литвин, О.Є. Лисенко (відп. ред.), О.С. Онищенко, О.П. Реєнт, П.Т. Тронько; авторський кол.: Лисенко О. Є., Стецкевич В.В., Айсфельд А. та ін.- К.: Наукова думка, 2011.- Кн.І. – 735 с.; Кн. ІІ. – 943 с.

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. – Випуск 3: Предметно–тематична частина: К–О / Відп. ред. М. М. Варварцев. НАН України. Інститут історії України. – К.: Інститут історії України, 2012. – 315 с.

Україна в полум’ї війни. 1941–1945 / П. Панченко, О. Уткін, В. Горєлов та ін. – К.: Україна, 2005. – 560 с. Архіви окупації: 1941–1991. / Упор. Н. Маяковська. – Т. – К.: Вид. дім- Києво-Могилянська академія, 2006. – 872 с. – (Більше не таємно)

Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика. Збірник статей / Відп. ред. В.М.Даниленко. НАН України. Інститут історії України. – К.: Інститут історії України, 2012. – Вип. 17. – 301 с.

Українська церква між Сходом і Заходом. – К.: Знання, 1994. – 389 с.

Українське козацтво: Мала енциклопедія. – Запоріжжя: Пороги, 2005. – 237 с.

Федоренко Д. Т. Мудрість козацької доби / Д. Т. Федоренко. – Кр. Ріг: ПП Вид. дім, 1999. – 285 с.

Шайкан В. Ідеологічна боротьба в Україні періоду Другої світової війни 1939 – 1945 рр./ Валерій Олександрович Шайкан. – Кривий Ріг: Діоніс (ФОП Чернявський Д.О.), 2010. – 436 с.

Шайкан В.О. Колабораціонізм на території рейхскомісаріату "Україна" і військової зони в роки Другої світової війни / НАН України Інститут історії України / [Валентина Олексіївна Шайкан]. – Кривий Ріг: "Мінерал" АГН України, 2005. – 466 с.

Шайкан В.О. Соціально-політичні та економічні причини виникнення колабораціонізму на теренах рейхскомісаріату "Україна" та військової зони в роки Другої світової війни / [Валерій Олександрович Шайкан, Валентина Олексіївна Шайкан]. – Кривий Ріг: "Мінерал" АГН України, 2004. – 151 с.

Шайкан В.О. Україна в роки Другої світової війни: проблеми дослідження: [навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів] / [Валерій Олександрович Шайкан, Валентина Олексіївна Шайкан; Криворізький державний педагогічний університет. Гриф МОН України від 22 вересня 2010 р., лист № 1/11-8801]. – Кривий Ріг: 2010. – 261 с.

Шайкан В.О. Україна в роки Другої світової війни: проблеми дослідження: [навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів]. Вид. 2-ге, випр. та доп. / [Валерій Олександрович Шайкан, Валентина Олексіївна Шайкан; ДВНЗ «Криворізький національний університет», Криворізький педагогічний інститут. Гриф МОН України від 22 вересня 2010 р., лист № 1/11-8801].-Кривий Ріг: ТОВ «Центр-Принт», 2012.-289 с.

Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків / пер.з рос. І. І. Сварника; Упоряд. іл. О. М. Апанович; Худож. В. Д. Дозорець – Львів: Світ, 1990. – 319 с.

Основна література з української культури (навчальні посібники та монографії):

Абрамович С. Д. Культурологія: [навч. посіб]. / С. Д. Абрамович, М. С. Тілло, М. Ю. Чікарьова – К.: Кондор, 2005. – 352 с.

Акимович Є.О. Українська культура в історичному вимірі / Є. О. Акимович. – Одеса: Маяк, 2009. – 496 с.

Вечірко С. М. Українська та зарубіжна культура: навч-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / С. М. Вечірко, О. М. Семашко, В. В. Олефіренко та ін. – К.: КНЕУ, 2003. – 367с.

Дзюба І. Україна у пошуках нової ідентичності. Статті. Виступи. Інтерв'ю. Памфлети. - К.: Україна, 2006. – 845с.

Дзюба О. Літопис найважливіших подій культурного життя в Україні (X-середина XVII ст.): пос.-довідник / Дзюба О., Павленко Г. – К.: Артек, 1998. – 200 с.

Драгоманов М. П. Вибране... мій задум зложити очерк історії цивілізації на Україні. – Т. 1 / М. Драгоманов. – К.: Либідь, 1991. – 682 с.

Європейська та українська культура в нарисах: навч. посіб. для студ. ВНЗ / за ред. Ї.З. Цехмістро, В.І. Штанько, В.С. Старовойт та ін. - К.: Центр навч. літ., 2003. – 320с.

Запорожці. До історії козацької культури. – К.: Мистецтво, 1993. – 400с.

История украинской музыки: Учеб. пособ. для студ. муз. вузов. / Сост. и ред. А. Я. Шреер-Ткаченко. – М.: Музыка, 1981. – 269с.

Історія світової та української культури / [В. Греченко, І. Чорний, В. Кушнерук, В. Режко]. – К.: Літера ЛТД, 2005. – 464 с.

Історія української культури / за заг. ред. І. Крип'якевича. – 2-е вид. – К.: Либідь, 1999. – 656с.

Історія української та зарубіжної культури: навч. посіб. / за ред. С. М. Клапчука, В.Ф. Остафійчука. – 3-є вид. – К.: Знання, 2001. – 326с.

Історія української та зарубіжної культури: навч. посіб. / [С. М. Клапчук, Б. І. Білик, Ю. А. Горбань та ін.]; під ред. С. М. Клапчука. – [6-е вид.] – К.: Знання-Прес, 2007. – 358 с.

Кордон М.В. Українська та зарубіжна культура: навч. посіб./ М. В. Кордон – К.: ЦУЛ, 2003. – 508с.

Культурологія: українська та зарубіжна культура: навч. посібник / [М. М. Закович, І. А. Зязун, О. М. Семашко та ін.]; за ред. М. М. Заковича. – К.: Знання. – 2006. – 567 с.

Лекції з історії світової та вітчизняної культури: навч. посіб. для студ. ВНЗ / за ред. А. Яртися та В. Мельника. – 2-е вид., перероб. і доп. – Львів: Світ, 2005. – 568с.

Лобас В. Х. Українська і зарубіжна культура / В. Х. Лобас – К.: МАУП, 2000. – 224 с.

Матвєєва Л. Л. Культурологія: [навч. посіб]. / Л. Л. Матвєєва. – К.: Либідь, 2005. – 512 с.

Огієнко І. Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народу / І. Огієнко – К.: Довіра, 1992. – 141 с.

Попович М. В. Культура: ілюстрована енциклопедія України / М. В. Попович. – К.: Балтія-Друк, 2009. – 184 с.

Теорія та історія світової і вітчизняної культури: підруч. для негуманіт. фак. вузів / Н.О. Горбач, С.Д. Гелей, З.П. Росінська. – Львів: Каменяр, 1992. – 166с.

Теорія та історія світової і вітчизняної культури: Курс лекцій: навч. посіб. для студ. внз / А.К. Бичко, Б.І. Бичко, Н.О. Бондар. – К.: Либідь, 1993. – 392с.

Українська культура в європейському контексті / [Ю. П. Богуцький, В. П. Андрущенко, Ж. О. Безверщук, Л. М. Новохатько]. – К.: Знання, 2007. – 679 с.

Українська культура: Історія і сучасність: навч. посіб. для ун-тів і пед. ун-тів / за ред. С.Черепанової. - Львів: Світ, 1994. – 456с.

Українська народність. Нариси соціально-економічної і етнополітичної історії. – К.: Наукова думка, 1990. – 560с.

Українська та зарубіжна культура: Навч. посіб. для студ. внз. / Дещинський Л.Є., Денісов Я.Я., Цубов Л.В. і інш. – 4-е вид., перероб. і доп. – Львів: Бескид Біт, 2005. – 304с.

Українська та зарубіжна культура: Підручник / За ред. В.О. Лозового. – Х.: Одіссей, 2006. – 376с.

Шевнюк О. Л. Культурологія: [навч. посіб]. / О. Л. Шевнюк. – К.: Знання-Прес, 2007. – 353 с.

29.Шейко В. М. Історія української культури: [навч. посіб]. / В. М. Шейко, Л. Г. Тишевська. – К.: Кондор, 2006. – 264 с.

30.Шейко В. М. Історія української культури: [навч. посіб]. / В. М. Шейко, В. Я. Білоцерківський. – К.: Знання, 2012. – 271 с.

Додаткова література із української культури (монографії та навчальні посібники):

1. Барановська Наталія. Чорнобильська трагедія. Нариси з історії / НАН України. Інститут історії України / Наталія Барановська. – К.: Інститут історії України, 2011. – 254 с.

2. Васькович Г. Шкільництво в Україні (1905–1920 рр.) / Васькович Г. – К.: Мандрівець, 1996. – 359 с.

3. Верменич Я. В. Адміністративно-територіальний устрій України: еволюція, сучасний стан, проблеми реформування / НАН України. Інститут історії України / Я. В. Верменич – У 2-х ч. – К.: Інститут історії України, 2009. – Ч. 2. – 370 с.

4. Гриценко О. Козацтво / О. Гриценко // Нариси української популярної культури. – К., 1998. – С. 287–306.

5. Єкельчик С. Історія України: становлення модерної нації / За ред. М. Климчука; авториз. пер. з англ. А. Цимбал / С. Єкельчик – К.: Laurus, 2011. – 376 с.

6. Запорожці. До історії козацької культури / Упор. тексту і передм. І. Кравченка. Упор. іл. матеріалу Ю. Іванченка. – К.: Мистецтво, 1993. – 400 с.

7. Знойко О. П. Боги Київського пантеону // Знойко О. П. Міфи Київської землі та події стародавні. – К., 1989. – С. 53–92.

8. Ісаєвич Я. Братства та їх роль у розвитку української культури ХУІ–ХУІІІ ст. / Ісаєвич Я. – К.: Знання, 1996. – 439 с.

9. Історична наука: термінологічний і понятійний довідник: Навч. пос / В. Литвин, В. Гусєв, А. Слісаренко та ін. – К.: Вища школа, 2002. – 430 с.

10. Історична наука: термінологічний і понятійний довідник: Навч. пос / В. Литвин, В. Гусєв, А. Слісаренко та ін. – К.: Вища школа, 2002. – 430 с.

11. Історія України: науково-допоміжний бібліографічний покажчик за 2010 рік / Упоряд.: Т. Приліпко, Д. Стегній, Н, Вощевська, К. Русановський; Ред.: А. Скорохватова, 3. Мусіна; Відп. за вип. А. Скорохватова. Міністерство культури України. Державний заклад “Національна історична бібліока України”. – К.: Видавничий дім "Вініченко", 2012. – 616 с.

12. Історія України в особах ХІХ – ХХ ст. / Кер. авт. кол. В. Замлинський – К.: Україна, 1995. – 479 с.

13. Касьянов Г. Украина 1991–2007: очерки новейшей истории. – К.: Наш час, 2008. – 480 с.

14. Костюм запорозького козацтва // // Український костюм: надія на ренесанс. – К., 2005. – С. 69–75.

15. Крижанівський О. Історія церкви та релігійної думки в Україні / О. Крижанівський, С. Плохій. – У 3-х кн. – К.: Либідь, 1994. – Кн. 3. – К.: Либідь, 1994. – 336 с.

16. Крижанівський О. Історія церкви та релігійної думки в Україні / О. Крижанівський, С. Плохій. – У 3-х кн. – К.: Либідь, 1994. – Кн. 3. – К.: Либідь, 1994. – 336 с.

17. Маловідомі джерела української педагогіки (друга половина XIX – XX ст.): хрестоматія / [Березівська Л., Дічек Н., Пироженко Л. та ін.]; наук. ред. О. Сухомлинська. – К.: Наук. світ, 2003. – 418 с.

18. Маловідомі джерела української педагогіки (друга половина XIX – XX ст.): хрестоматія / [Березівська Л., Дічек Н., Пироженко Л. та ін.]; наук. ред. О. Сухомлинська. – К.: Наук. світ, 2003. – 418 с.

19. Национальная академия наук Украины. 1918–2008: к 90-летию со дня основания / Глав. ред. Б. Е. Патон; Автор. кол.: А. С. Онищенко, М. В. Попович, В. Л. Богданов и др. – К.: Изд-во КММ, 2008. – 670 c.

20. Національне питання в Україні ХХ – початку ХХІ ст.: історичні нариси / Ред. рада: В. М. Литвин (голова), Г. В. Боряк, В. М, Даниленко, С. О. Довгий, С. В. Кульчицький, Ю. А. Левенець, О. С. Онищенко, В. А. Смолій, В. М. Шаповал; Відп. ред. В. А. Смолій; Кер. авт. кол. Л. Д. Якубова; Авт. кол.: О. Г. Аркуша, В. Ф. Верстюк, С. В. Віднянський, Т. В. Вронська, В. І. Головченко, Г. Г. Єфіменко, В. О. Котигоренко, С. В. Кульчицький, О. Є. Лисенко, О. M. Майборода, І. Г. Патер, Р. Я. Пиріг, О. С. Рубльов, В. П. Щетніков, І. Я. Щупак. НАН України. Інститут історії України. – К.: Ніка-Центр, 2012. – 592 с.

21. Огієнко І. Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народу / І. Огієнко – К.: Довіра, 1992. – 141 с.

22. Огієнко І. Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народу / І. Огієнко – К.: Довіра, 1992. – 141 с.

23. Орлов Р. С. Язычество в книжной идеологии Руси // Обряды и верования древнего населения Украины. – К., 1990. – С. 101–114.

24. Освіта України і науково-технічний та соціальний прогрес: історія, досвід, уроки: монографія. – К.: Видав. підприємство "Деміур", 2006. – 432с.

25. Попович М. Україна в культурно-політичній системі Польсько-Литовської держави (Литовські статути, міста і торгівля) / Попович М. Нарис історії культури України. – К., 1998. – С. 134–159.

26. Постанова ЦК КП(б)У «Про реорганізацію національних шкіл в Україні від 10 квітня 1938 року» // Національні відносини в Україні у XX ст.: [зб. документів і матеріалів.] – К, 1994. – С. 236–237.

27. Постанова ЦК КП(б)У «Про реорганізацію національних шкіл в Україні від 10 квітня 1938 року» // Національні відносини в Україні у XX ст.: [зб. документів і матеріалів.] – К, 1994. – С. 236–237.

28. Рєзнік Я. Методи викладання в радянській школі / Рєзнік Я. – К.: Рад. школа, 1941. – 139 с.

29. Сас П. Громадянські цінності та політична самосвідомість запорозьких козаків / П. Сас П. / Політична культура українського суспільства. – К., 1998.– С. 106–160.

30. Сірополко С. Дальтон-план в шкільному вихованні та навчанні / Сірополко С. – Львів, 1928. – 35 с.

31. Сулима В. Християнські пам’ятки ХІ–ХІУ століття / Сулима В. Біблія і українська література. – К., 1998. – С. 98–174.

32. Толочко П. Культура Русі ІХ– ХІІ століття / Толочко П. Київська Русь. – К., 1998. – С. 305–343.

33. Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. – Випуск 3: Предметно–тематична частина: К–О / Відп. ред. М. М. Варварцев. НАН України. Інститут історії України. – К.: Інститут історії України, 2012. – 315 с.

34. Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика. Збірник статей / Відп. ред. В.М.Даниленко. НАН України. Інститут історії України. – К.: Інститут історії України, 2012. – Вип. 17. – 301 с.

35. Шейко О. Психологический аспект традиционной картины мира запорожского козачества / О. Шейко. – Кривий Ріг, 2000. – С. 268–274.

36. Щербатюк О. В. «Театральність» як характерна риса культури України ХУІІ–ХУІІІ ст.. і творча самореалізація особистості // Етика, естетика і теорія культури: Творчість і самореалізація особи / О. В. Щербатюк // Між від. наук. зб.-к., 1992. – Вип.. 36. – С. 90–97.

37. Ясницький Г. Розвиток народної освіти на Україні: 1921–1932 рр. / Ясницький Г. – К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1965. – 256 с.

Інформаційні ресурси

Контрольні питання з курсу «Історія України та історія української культури»

Питання для підсумкового контролю (іспиту) з історії України.

1. Джерела вивчення історії України та її історіографія.

2. Наукова періодизація і характеристика основних етапів української історії.

3. Проблема історичної періодизації української культури.

4. Початок людського суспільства та його еволюція на території України.

5. Кочові народи на півдні України.

6. Антична колонізація в Північному Причорномор'ї.

7. Перші державні утворення на території України.

8. Основні етапи розвитку стародавньої культури східних слов'ян.

9. Ранні релігійні вірування та міфологія східнослов'янських племен.

10. Символіка рослинного і тваринного світу в язичницькому світогляді. Надприродні сили в українській демонології.

11. Перші київські князі, їхня внутрішня та зовнішня політика.

12. Володимир Великий. Хрещення Русі та його значення.

13. Християнізація – рушій нових культурних процесів у Київській державі.

14. Особливості християнського світогляду Київської Русі.

15. Реформаторська діяльність Ярослава Мудрого.

16. Розвиток просвітництва та літератури у Київській Русі.

17. Еволюція політичного устрою Київської Русі. Причини політичної децентралізації Русі.

18. Архітектура та художня культура доби Київської Русі.

19. Етапи політичної історії Галицько-Волинської держави. Історичне значення Галицько-Волинської держави.

20. Внутрішня і зовнішня політика Данила Галицького.

21. Основні осередки соціального і культурного життя в Галицько-Волинському князівстві.

22. Культурні й політичні зв’язки Галицько-Волинського князівства.

23. Українські землі у складі Великого князівства Литовського.

24. Соціально-економічні та політичні передумови виникнення українського козацтва. Ресстрове козацтво.

25. Політика гетьмана П. Конашевича-Сагайдачного.

26. Козацько-селянські повстання кін. XVI ст. та 20-30-х рр. XVII ст., їх наслідки.

27. Наступ Польщі на українські землі.

28. Люблінська унія.Утворення Речі Посполитої.

29. Розвиток науки і культури ЛПД.

30. Мистецтво литовсько-польської доби.

31. Особливості літературного процесу (ХІУ–перша половина ХУІІ ст..)

32. Братський рух та його роль у розвитку української культури.

33. Острозький культурно-освітній центр – осередок нових культурних процесів.

34. Причини, характер та періодизація національно-визвольної війни 1648-1676 рр. Формування української державності в ході національно-визвольної війни 1648-1676 рр.

35. Українське бароко XVII–XVIII ст. в архітектурі.

36. Українське козацьке бароко в образотворчому мистецтві.

37. Березневі статті: умови і правове значення.

38. Постать Б.Хмельницького в українській історії. Оцінки діяльності.

39. Україна після смерті Б.Хмельницького. І.Виговський та Ю.Хмельницький.

40. Андрусівське перемир'я 1667 р. "Вічний мир" та його наслідки для України.

41. Гетьманування П. Дорошенка. Причини поразки української національно-визвольної війни 1648-1676 рр. та її історичне значення.

42. Адміністративно-територіальний та політичний устрій Гетьманщини, її соціально-економічне становище.

43. Гетьман І. Мазепа: оцінки діяльності. Конституція П. Орлика та її історичне значення.

44. Києво-Могилянська академія у XVIII ст. Утворення колегіумів.

45. Українська політика Петра 1 та Катерини ІІ. Наступ Росії на українську автономію. Ліквідація Гетьманщини.

46. Польське панування на Правобережній Україні у XVIII ст. Гайдамацький рух.

47. Українське національне відродження XIX ст.: сутність, передумови, етапи.

48. Український живопис XIX століття.

49. Т.Г. Шевченко – видатний український митець.

50. Класицизм і романтизм в українській культурі XIX ст.

51. Українська театральна культура другої половини XIX ст.

52. Розвиток освіти в другій половині XIX ст. Недільні школи.

53. Українське образотворче мистецтво XIX ст.

54. Наукові товариства та їх роль у розвитку науки в XІX ст.

55. Україна в Першій світовій війні.

56. Національні уряди початку ХХ століття: Українська Центральна Рада.

57. Українська держава гетьмана П.Скоропадського.

58. Директорія УНР, її склад, внутрішня та зовнішня політика.

59. "Українізація" 20-х років як соціокультурний процес.

60. Художньо-творчі угруповання 20-х років XX ст. та їх роль у розвитку української культури.

61. Український театр 20–30-х років XX ст. Лесь Курбас.

62. Проголошення Західноукраїнської Народної Республіки. Акт Злуки україн­ських земель.

63. Соціально-економічні перетворення в Україні на основі НЕПу.

64. Сталінська політика індустріалізації.

65. Колективізація українського села. Голодомор 1932-1933 рр.

66. Тоталітаризм як явище світового порядку, його суть і особливості в Радян­ському Союзі. Масові репресії 30-х рр. в Україні, їх наслідки.

67. Становище західноукраїнських земель в 20-30-ті рр. XX століття.

68. Створення ОУН. Інтегральний націоналізм.

69. Радянсько-німецькі договори 1939 р. і західноукраїнські землі.

70. Напад Німеччини на СРСР. Початковий період війни.

71. Німецький окупаційний режим і антинацистський опір в Україні.

72. Визволення України від німецьких загарбників. Закінчення Другої світо­вої війни. Вклад України в розгром гітлерівської Німеччини і її сателітів.

73. Україна в системі міжнародних відносин після Другої світової війни. Воз'єднання українських земель.

74. Труднощі відбудовчого періоду в Україні. Голод 1946-1947 рр.

75. Соціально-економічні перетворення та національна політика в західних областях України в післявоєнні роки. Політична платформа і тактика боротьби ОУН-УПА в 1945-1953 рр.

76. Проблеми розвитку народного господарства України в середині 50-х – І пол. 60-х рр. XX ст.

77. Спроби лібералізації суспільно-політичного життя України у 11 пол. 50-х -1 пол. 60-х рр.

78. Шістдесятники.

79. Дисидентський рух в Україні.

80. "Відлига" в українській культурі 60-х років XX ст.

81. Суспільно-культурна ситуація в Україні у 70–80-х роках XX ст.

82. Перебудовчі процеси в СРСР. Зростання суспільно-політичної активності населення України наприкінці 80-х – на поч. 90-х рр.

83. Акт проголошення незалежності України. Всеукраїнський референдум та вибори Президента України 1 грудня 1991 р.

84. Розпад СРСР та створення СНД. Україна в системі СНД.

85. Незалежна Україна на міжнародній арені. Основні напрями зовнішньої політики в сучасних умовах.

86. Конституційний процес в незалежній Україні. Основні положення Конституції України.

87. Соціально-економічне та політичне становище в Україні на сучасному етапі.

88. Трансформації літературного процесу сучасного періоду.

89. Особливості розвитку образотворчого мистецтва на сучасному етапі.

90. Стан і проблеми народного мистецтва та народних художніх промислів на сучасному етапі.

МЕТОДИ НАВЧАННЯ: лекції, семінарські заняття, самостійна робота.

МЕТОДИ КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ: поточна перевірка виконання завдань, контрольні роботи, бали за есеї, іспит.

Контроль успішності студентів

Успішність студентів оцінюється за наступною шкалою (відповідно до вимог «Положення про організацію навчального процесу у ДВНЗ «Криворізький національний університет» Криворізькому педагогічному інституті» та ЕСТS)

За національною шкалою (залік)	За національною шкалою (екзамен)	За шкалою ЕСТS	Кількість балів
З А Р А Х О В Н О	ВІДМІННО	А	90 - 100
ДОБРЕ	В	80 - 89
С	70 – 79
ЗАДОВІЛЬНО	D	60 - 69
E	50 – 59
НЕ ЗАРАХОВАНО	НЕЗАДОВІЛЬНО	FX	25 – 49
F	1 – 24

Під час виставлення підсумкової оцінки за навчальну дисципліну заліковий кредит (100% = 100 балів) розподіляється для оцінювання в балах рівня, якості та обсягу знань, умінь та навичок студента таким чином: 1. Відвідування лекцій та практичних занять – 5 балів. 2. Участь у семінарському занятті - максимальна оцінка за виступ - 3 бали; максимум за роботу на семінарських заняттях ~30 балів.3. Індивідуальна робота -

- самостійна робота - 10 балів; - індивідуальна робота (реферат, есе, доповідь, презентація) - 10 балів; - науково-дослідна робота (участь в конференції, наукова стаття, конкурсна робота, участь в олімпіадах) – 10 балів; Всього - до 30 балів 4. Поточний контроль - Модульні контролі, зокрема тестування, виконання творчих завдань. Всього - 5 балів. 5. Підсумковий контроль - 30 балів. Якщо підсумковий контроль - залік, 30 балів підсумкового контролю розподіляється між пунктами 2 і 3 (за участь в семінарському занятті – до 45 балів, Індивідуальна робота - до 45 балів)

Российское законодательство Х - ХХ вв. Т. I. М., 1984 г.

Отечественное законодательство XI-X веков. Часть 1.М., 2000 г.

Дополнительная литература

Вернадский Г.В. История России. Древняя Русь: Пер. с англ. М., 1996 г.

Греков Б.Д. Киевская Русь. М., 1953 г.

Как была крещена Русь: Сб. статей. М., 1988 г.

Свердлов М.Б. От Закона Русского к Русской Правде. М., 1988 г.

Хачатуров Р.Л. Договоры Руси с Византией. М., 1988 г.

Сергеевич В.И. Лекции и исследования по древней истории русского права. М. 2005 г.

Петров И.В. Государство и право Древней Руси. СПб, 2003 г.

Дювернуа Н. Источники права и суд в Древней России. М. 1869 г.

Рыбаков Б.А. Русь и русские княжества ХII-ХIII вв. М., 1982 г.

Свердлов М.Б. От Закона Русского к Русской Правде. М., 1988 г.

Юшков С.В. Русская правда. М. 1950, 2002 г.

Момотов В.В. Формирование русского средневекового права. М. 2003 г.

1. Общественный и государственный строй древнерусского государства

Понятие "общественный строй" включает в себя: экономическое развитие страны, классовую структуру общества, правовое положение классов и социальных групп населения.

Исторические, письменные и археологические источники свидетельствуют о том, что в экономической жизни основным занятием у восточных славян преобладало земледелие. Развивалось как подсечное (в лесных районах), так и пашенное (паровое) земледелие.

В X-XII вв. наблюдается значительный рост городов с ремесленным и торговым населением. В XII веке на Руси уже около 200 городов.

В древнерусском государстве получило развитие княжеское, боярское, церковное и монастырское землевладение, значительная часть общинников попадает в зависимость к собственнику земли. Постепенно формируются феодальные отношения.

Становление феодальных отношений в Киевской Руси шло неравномерно. В Киевской, Черниговской, Галицкой землях этот процесс шел быстрее, чем у вятичей и дреговичей.

Феодальный общественный строй на Руси утвердился в IX веке. В результате социальной дифференциации населения сформировалась социальная структура общества. По занимаемому положению в обществе их можно назвать классами или социальными группами.

К ним относятся:

* феодалы (князья великие и удельные, бояре, церковь и монастыри);

* свободные общинники (сельские и городские "люди" и "людины");

* смерды (крестьяне-общинники);

* закупы (человек, попавший в долговую кабалу и отрабатывающий "купу");

* изгои (человек, вышедший из общины или освободившийся от холопства выкупом);

* челядь и холопы (придворные рабы);

* городское население (городская аристократия и городские низы);

Господствующий класс феодалов сформировался в IX веке. К ним относились великие князья, местные князья, бояре. Государственное и личное княжение не было разделено, поэтому княжеский домен был имением, принадлежащим не государству, а князю как феодалу.

Наряду с великокняжеским доменом существовало и боярско-дружинное земледелие.

Формой княжеского земледелия была вотчина, т.е. такая форма владения, при котором земля переходила по наследству.

Появление в Пространной редакции Русской правды, относящейся к концу XI-началу XII вв., статей, где упоминаются боярские тиуны, боярские рядовичи, боярские холопы и боярское наследование позволяет делать вывод о том, что к этому времени утвердилось и боярское землевладение.

Продолжительно группа феодалов-бояр сформировалась от более богатых дружинников князя и из родо-племенной знати. Формой их землевладения были:

1. вотчина;

2. держание (поместье).

Вотчины приобретались путем захвата общинных земель или путем пожалования и передавались по наследству. Держание бояре получали только путём пожалования (на время службы боярина или до его смерти). Всякое земельное владение бояр было связано со службой князю, которая считалась добровольной. Переход боярина от одного князя на службу к другому не рассматривался как государственная измена.

Другая категория мелких и средних феодалов сформировалась из дворцовых слуг, получивших за службу земельные участки, и из общинников, захвативших общинные земли.

К феодалам следует отнести и церковь, и монастыри, которые после принятия христианства на Руси постепенно стали крупными землевладельцами.

Свободные общинники составляли основную массу населения Киевской Руси. Под термином "люди" в Русской правде подразумеваются свободные преимущественно крестьяне-общинники и городское население. Судя по тому, что в Русской правде (ст.3) "людин" противопоставлялся "княжу-мужу", он сохранил личную свободу.

Свободные общинники подвергались государственной эксплуатации, уплачивая дань, способом взимания которой было полюдье. Князья постепенно передавали право взимания дани своим вассалам, а свободные общинники постепенно попадали в зависимость к феодалу.

Смерды составляли основную массу населения Древнерусского государства. Это были крестьяне-общинники. Смерд был лично свободен, его личная неприкосновенность защищалась княжеским словом (ст. 78 пп.). Князь мог давать смерду землю, если он работал на него. Смерды имели орудия производства, лошадей, имущество, землю, вели общественное хозяйство, жили общинами.

По мнению историков Б.Д. Грекова и М.Б. Свердлова, смерды были свободные и зависимые. Зависимыми смердами были те, которые получили землю у феодала и работали на него.

Часть крестьян-общинников разорялись, превращались в "худых смердов", обращались к феодалам и богачам за займом. Такая категория называлась "закупами". Основным источником, характеризующим положение "закупа" - являются ст. 56-64, 66 Русской правды пространной редакции.

Таким образом, "закупы" - крестьяне (иногда и представители городского населения), временно потерявшие свободу за пользование ссудой, "купой", взятой у феодала. Он находился фактически в положении холопа, свобода его ограничивалась. Он не мог без разрешения господина покидать двор. За попытку бегства превращался в холопа.

"Изгои" бывали свободные и зависимые. Это были:

* бывшие закупы;

* выкупившиеся на волю холопы;

* выходцы из свободных слоев общества.

Они не были свободными до тех пор, пока не поступали на службу к хозяину. Жизнь изгоя защищается Русской правдой штрафом в 40 гривен.

На низшей ступени общественной лестницы были холопы и челядь. Они не являлись субъектами права, а за них отвечал хозяин. Таким образом, они были собственниками феодала. Если он совершал кражу, то платил господин. В случае нанесения холопом побоев, тот мог его убить "в пса место", т.е. как собаку. Если раб укрылся у своего господина, то последний мог защитить его, заплатив 12 гривен, или отдать на расправу.

Закон запрещал укрывать беглых холопов.

Государственный строй

Рассмотрим кратко государственный строй Древнерусского государства.

В понятие государственный строй входят:

* вопросы устройства государства;

* политическая форма правления;

* структура и компетенция центральных и местных органов власти и управления;

* военное устройство;

* судебная система государства.

Формирование древнерусского государства шло вплоть до первой трети XII века. Это было целостное, основанное на принципе сюзеренитета-вассалитета государство. По форме правления древнерусское государство являлось раннефеодальной монархией с достаточно сильной монархической властью.

Основными характеристиками древнерусской раннефеодальной монархии можно считать:

* экономическое и политическое влияние боярства на центральную и местную власть;

* большая роль совета при князе, господство в нем крупных феодалов;

* наличие дворцово-вотчинной системы управления в центре;

* наличие системы кормления на местах.

Оно возникло в то время, когда еще не было предпосылок образования централизованного государства, при слабо развитых торговле и ремесле, отсутствии прочных экономических связей между отдельными регионами. Сильная центральная власть феодалам была нужна для прикрытия или поддержки при захвате общинных и новых земель.

Поддержка великого князя феодалами способствовала быстрому распространению его власти на обширную территорию Руси.

2. Государственное устройство

Киевская Русь не была централизованным государством. Это был конгломерат феодальных владений-княжеств. Киевский князь считался сюзереном или "старейшиной". Он давал феодалам землю (лен), оказывал им помощь и защиту. Феодалы должны были за это служить великому князю. При нарушении верности вассал лишался своих владений.

Высшими органами власти в Древнерусском государстве были великий князь, совет при князе, феодальные съезды, вече.

Властные функции великого киевского князя в период княжения Олега (882-912 гг.), Игоря (912-945 гг.) и регентши Ольги при Святославе (945-964 гг.) были относительно несложны и заключались в:

* организации дружины и военных ополчений и командования ими;

* охраны границ государства;

* осуществлении походов на новые земли, захват пленных и взимание с них дани;

* поддержание нормальных внешнеполитических отношений с кочевым племенам юга, Византийской империей, странами Востока.

Вначале киевские князья управляли только киевской землей. В ходе завоевания новых земель, киевский князь в племенных центрах оставлял тысячу во главе с тысяцким, сотню во главе с сотским, меньшие гарнизоны во главе с десятским, которые выполняли роль администрации города.

В конце X века функции власти великого князя претерпевают изменения. Отчетливее стал проявляться феодальный характер власти князя.

Князь становится организатором и командующим вооруженными силами (многоплеменной состав вооруженных сил усложняет эту задачу):

* заботится о строительстве укреплений по внешней границе государства, строительстве дорог;

* налаживает внешние сношения с целью обеспечения безопасности границ;

* осуществляет судопроизводство;

* осуществляет утверждение христианской религии и материально обеспечивает духовенство.

(В этот период начинаются народные волнения. В 1068 г. Изяслав жестоко подавил народное восстание, а в 1113 г., испугавшись новой смуты, бояре и епископы вызвали в Киев Владимира Мономаха с сильной дружиной, который подавил восстание).

Княжескую власть осуществляли на местах посадник, волостели и тиуны. Князь изданием законов закреплял новые формы феодальной эксплуатации, устанавливал правовые нормы.

Таким образом, князь становится типичным монархом. Великокняжеский престол передавался вначале по наследству по принципу "старшинства" (старшему брату), а затем по принципу "отчины" (старшему сыну).

Совет при князе не имел отдельных от князя функций. Он состоял из городской верхушки ("старцев градских"), крупных бояр, влиятельных дворцовых слуг. С принятием христианства (988 г.) в Совет вошли представители высшего духовенства. Это был совещательный орган при князе для решения важнейших государственных вопросов: объявление войны, заключение мира, союзов, издание законов, финансовых вопросов, судебных дел. Центральными органами управления были должностные лица княжеского двора.

Следует отметить, что с совершенствованием системы феодализма десятичная (тысяцкие, сотники, и десятские) система заменяется постепенно дворцово-вотчинной. Исчезают разделения между органами государственного управления и управления личным делами князя. Общий термин тиун уточняется: "огнищанин" называется "тиуном-огнищным", "старший конюх" - "тиуном конюшим", "староста сельский и ратный" - "тиуном сельским и ратейным" и т.д.

С усложнением задач государственного управления роль этих должностей укрепилась, функции уточнились, например: "воевода" - начальник вооруженных сил; "тиун конюший" - ответственный за обеспечение княжеского войска конским составом; "дворецкий-огнищанин" - управляющий княжеским двором и выполняющий отдельные государственные задания; "стольник" - продовольственный снабженец.

Феодальные съезды (снемы) созывались великими князьями для решения важнейших вопросов внешней и внутренней политики. Они могли быть общегосударственными или нескольких княжеств. Состав участников в основном был тот же, что и Совет при князе, но на феодальные съезды созывались и удельные князья.

Функции съезда составляли:

* принятие новых законов;

* распределение земель (ленов);

* решение вопросов войны и мира;

* охрана границ и торговых путей.

Известен Любеческй съезд 1097 года, который имея ввиду объединение усилий в борьбе с внешними врагами, "устроение мира" признал независимость удельных князей ("каждый пусть держит отчину свою"), в то же время призвал блюсти Русь всеми за "один". Снем 1100 года в Уветичах занимался распределением ленов.

Вече созывалось князем или феодальной верхушкой. В нем участвовали все взрослые жители города и не горожане. Решающую роль здесь играли бояре и городская верхушка "старцы городские". Холопы и подчиненные домовладыке люди на вече не допускались.

Известно, что решение об убийстве за злоупотребление сбором дани князя Игоря древляне приняли на своем вече.

В 970 году Новгородское вече пригласило на княжение Владимира Святославовича.

На вече решались вопросы:

- созыва и комплектования народного ополчения и выбор предводителя;

- выражался протест против политик князя.

Исполнительным органом вече был Совет, который фактически заменял вече. Вече по мере развития феодализма исчезло. Сохранилось только в Новгороде и Москве.

Местным органам управления вначале были местные князья, которые впоследствии заменялись сыновьям киевского князя. В некоторых менее важных городах назначались посадники-наместники, тысяцкие киевского князя из его окружения.

Местная администрация содержалась за счет части поборов с населения. Поэтому посадник и волостели назывались "кормленщиками", а система управления - системой "кормления".

Власть князя и его администрации распространялась на горожан и население земель, не захваченных феодалами. Феодалы же получали иммунитет - юридическое оформление власти во владениях. В иммунитетной (защитной) грамоте определялась земля, жалованная феодалу и права к населению, которое обязывалось быть в подчинении.

В Древнерусском государстве суд не был отделен от административной власти. Высшей судебной инстанцией был великий князь. Он судил дружинников и бояр, рассматривал жалобы на местных судей. Разбор сложных дел князь проводил на совете или вече. Отдельные дела могли быть порученным боярину или тиуну.

На местах суд осуществляли посадник и волостели.

Кроме того, существовали вотчинные суды - суды землевладельцев над зависимым населением, на основе иммунитета.

В общинах существовал общинный суд, который с развитием феодализма заменялся судом администрации.

Функции церковного суда осуществляли епископы, архиепископы, митрополиты.

3. Развитие древнерусского феодального права

В Древнерусском государстве источником права, как и во многих раннефеодальных государствах, является правовой обычай, унаследованный от первобытнообщинного строя. В "Повести временных лет" отмечается, что племена имели "обычаи свои и законы отцов своих". В источнике имеются в виду нормы обычного права, и понятия употреблены как синонимы.

С развитием феодализма и обострением классовых противоречий обычное право теряет свое значение. Во времена Владимира Святославовича (978/980-1015 гг.) все большее значение приобретает законодательство, выражающее интересы феодалов, утверждающее феодальные принципы и влияние церкви.

Первым правовым документом, дошедшим до нас, был устав князя Владимира Святославовича "О десятинах, судах и людях церковных". Устав создан на рубеже X-XI вв. в виде короткой уставной грамоты, которая была придана церкви Святой Богородицы. Оригинал до нас не дошел. Известны лишь списки, составленные в XII в. (Синодальные и Оленецкие редакции).

Устав выступает как соглашение между князем (Владимиром Святославовичем) и митрополитом (предположительно Лионом). По уставу изначально - князь:

а) покровитель церкви (защищает церковь и обеспечивает ее материально);

б) не вмешивается в дела церкви;

Для существования церкви определяется десятина. По уставу князь должен 1/10 часть средств полученных от:

- судебных дел;

- в виде дани от других племен; отдать церкви

- от торговли.

Подобно князю, каждый дом 1/10 часть приплода, дохода от торговли, урожая должен был отдавать также церкви.

Уставная грамота была составлена под сильным влиянием византийской церкви, о чем говорит содержание статей в части определения состава преступления.

Целевое назначение устава - утверждение в Древнерусском государстве христианской церкви. Положение устава Владимира "О десятинах, судах и людях церковных" направлены на:

* сохранение семьи и брака, утверждение незыблемости семейных уз;

* защиту церкви, церковной символики и христианского церковного порядка;

* борьбу против языческих обрядов.

Распространенные в Древнерусском государстве сборники византийского церковного права (номоканоны) имели большое значение. Впоследствии на их основе с привлечением норм из русских и болгарских источников на Руси были составлены "кормчие" (руководящие) книги как источники церковного права.

Таким образом, после принятия христианства (988 г.) церковь выступает как элемент государства.

В IX в. получает развитие и светское право. Появляются сборники права, содержащие накопленный княжеским и общинным судом правовой материал. До нас дошло таких сборников более 110 в различных списках. Эти сборники получили название "Русская правда" или "Закон русский". Русскими историками они по сходству между собой объединены в 3 редакции:

1. Краткая правда (КП).

2. Пространная правда (ПП).

3. Сокращенная правда (СП).

Некоторые списки именуются по месту нахождения:

* Синодальный - хранился в библиотеке Синода;

* Троицкий - хранился в Троице-Сергиевской Лавре;

* Академический - хранился в библиотеке Академии Наук.

Краткая правда делится на 2 части:

1. Древнейшая правда (см. ст. 1-18) - составлена в 30-х гг. XI в.

Ярославом Мудрым (1019-1054 гг.), поэтому известна как Правда Ярослава. В ней встречаются нормы обычного права (например - кровная месть), недостаточно выражена привилегия феодалов (устанавливается одинаковое наказание за убийство любого человека).

2. Правда Ярославичей (см. ст. 19-43), составленная в 70-х гг. XI в., когда в Киеве княжил сын Ярослава Изяслав (1054-1072 гг.). В правде Ярославичей отражена более высокая ступень развития феодального государства: защищается княжеская собственность и лица администрации; вместо кровной мести устанавливается денежное взыскание, причем разное, в зависимости от классового положения.

Пространная правда составлена в княжение Владимира Мономаха (1113-1125 гг.). Она состоит из 2 основных частей:

1. Устав Ярослава, включающий краткую правду (см. ст. 1-52) "Суд Ярославль Володемеречь".

2. Устав Владимира Мономаха (см. ст. 53-121) "Устав Володемер Всеволодовичь".

В этом документе:

* полностью оформляется феодальное право как привилегия;

* более подробно регламентируется гражданское право, уголовное право, судоустройство и судопроизводство;

* появляются статьи об охране боярской вотчины, об отношениях феодалов и закупов, о смердах.

Сокращенная правда возникла в XV в. из Пространной правды и действовала в Московском государстве.

Кроме Русской правды источниками светского права на Руси являются русско-византийские договоры, содержащие не только нормы международного права, но и нормы, регулирующие внутреннюю жизнь. Известны 4 договора Руси с Византией: 907, 911, 944 и 971 гг. Договоры свидетельствуют о высоком международном авторитете Древнерусского государства. Много внимания в них уделено регулированию торговых отношений.

Основным источником древнерусского феодального права является "Русская правда". Основная часть ее посвящена уголовному и процессуальному праву, вместе с тем имеются статьи, содержащие нормы гражданского права, особенно обязательственного и наследственного.

Кратко рассмотрим содержание "Русской правды" по схеме:

* право собственности;

* обязательственное право;

* наследственное право;

* процессуальное право;

* преступление и наказание.

В Краткой правде нет общего термина, обозначающего право собственности, т.к. содержание этого права было различным в зависимости от того, кто был субъектом и что подразумевалось под объектом права собственности. Вместе с тем проводилась грань между правом собственности и правом владения (см. ст. 13-14 КП).

В "Русской правде" значительное внимание уделено охране частной собственности феодалов. Предусматривается строгая ответственность за порчу межевых знаков, перепахивание межи, за поджог, порубку бортного дерева. Из имущественных преступлений большое внимание уделено краже ("татьбе"), т.е. тайному похищению вещи.

В Пространной правде закреплено право собственности феодалов на холопов, в том числе порядок отыскания, задержания, возвращения беглого холопа, установлена ответственность за укрывательство холопа. Давший холопу хлеб (равно за укрывательство) должен был уплатить цену холопа

Дата добавления: 2014-01-03