Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Лекція 4. Стимулювання праці




Питання 1. Доцільність та необхідність колективних форм стимулювання праці

 

Зростання впливу колективних зусиль персоналу на ефективність виробництва зумовлено такими обставинами:

ü складністю контролю за індивідуальними результатами праці;

ü необхідністю формування корпоративного інтересу;

ü прагненням до розкриття трудового потенціалу усіх працівників, щоб вижити у конкурентній боротьбі,

ü тощо.

 

Використання колективних форм та систем оплати праці потребує глибокого обґрунтування їх доцільності. Застосування їх є необхідним в умовах спільного обслуговування апаратів, агрегатів, під час роботи на конвеєрах, на роботах з обслуговування виробництва ін.

 

Питання 2. Формування заробітку в бригадах

Праця в бригадах може оплачуватися з застосуванням як відрядної так і почасової форм заробітної плати.

 

За відрядною оплатою праці заробіток формується виходячи з бригадних розцінок та виконаного обсягу робіт (послуг), за почасовою – на основі тарифного заробітку за відпрацьований час. Преміювання працівників здійснюється за розробленими на підприємствах системами преміювання.

 

У загальний бригадний заробіток не включають премії та надбавки, які виплачують окремим працівникам (надбавки за високу професійну майстерність, за виконання особливо відповідальних робіт, за керівництво бригадою, за виконання державних обов’язків тощо.

 

Відрядний заробіток визначається за бригадними розцінками. Колективна відрядна розцінка розраховується за формулами:

а) ,

 

де Σ ТС і – сума тарифних ставок членів бригади, грн; Нбр – бригадна норма виробітку за відповідну одиницю часу, і - чисельність членів бригади.

 

б)

 

де ТС j - тарифні ставки за розміром j – го виду робіт, грн; Тр j - трудомісткість j – го виду робіт, н-год; Rj – поопераційна розцінка на j – вид робіт, грн.; n – кількість видів робіт, які входять в бригадний комплекс.

 

Загальний заробіток в бригаді визначається множенням обсягу виконаних робіт в бригаді на колективну розцінку, а потім його розподіляють між усіма членами бригади.

Питання 3. Розподіл заробітку в бригадах

 

Оплата праці в бригадах передбачає розподіл колективного заробітку між його членами. Існує багато методів такого розподілу, але вихідними, традиційними є розподіл за коефіцієнто-годинами та коефіцієнтом приробітку.

 

Розподіл за коефіцієнто-годинами передбачає визначення фактично відпрацьованого часу усіма членами бригади, приведених до робочих годин робітника І розряду на підґрунті тарифних коефіцієнтів.

де ФРЧ j – приведений фонд робочого часу; ФРЧ і – фактично відпрацьований робочий час і -тим членом бригади, годин; ТК і – тарифний коефіцієнт і -го робітника за його тарифним розрядом.

 

Далі визначають “вартість” однієї приведеної години (К j):

Заробіток кожного члена бригади визначають множенням приведених коефіцієнто-годин кожного робітника на “вартість” (Кj) однієї приведеної години.

 

Якщо розподіл заробітку ведуть за коєфіцієнтом-приробітку, то спочатку визначають відрядну та тарифну заробітну плату в бригадах. Їх відношення (З від/ З тар) дорівнює коефіцієнтну приробітку. Заробіток кожного визначають множенням його тарифної заробітної плати на коефіцієнт приробітку.

 

Наведені методи не враховують індивідуального внеску кожного працівника у кінцеві результати діяльності усього колективу. Тому доцільно ці методи доповнювати коефіцієнтом трудової участі кожного (КТУ).

 

Застосування КТУ передбачає визначення:

1) частини загального заробітку, що підлягає розподілу за КТУ (увесь заробіток, або премія та приробіток, або тільки премія);

2) диапозону КТУ;

3) факторів, які впливають на розмір індивідуального КТУ.

 

В праці застосування КТУ існує більш як п'ятдесят методів його розрахунку. Розподіл бригадного заробітку за КТУ передбачає спочатку визначення індивідуальної заробітної плати одним з наведених вище способів (за коефіцієнто-годинами або коефіцієнтом приробітку), яка потім корегується на КТУ. Розмір КТУ встановлюється за шкалою факторів, які підвищують або знижують базову величину КТУ (частіше за все – це одиниця) залежно від вкладу кожного робітника в кінцеві результати роботи бригади. До факторів, які впливають на індивідуальний КТУ, відносяться: якість та обсяг виробленої продукції, сумісництво професій, рівень дисципліни праці та трудової активності, допомога товаришам своєї бригади, оволодіння передовими прийомами праці, інші.

Питання 4. Організаційні основи застосування КТУ

 

Більшість вчених вважає, що застосування КТУ буде ефективним, якщо утримуватися певного порядку його встановлення:

ü КТУ запроваджується лише за згодою членів бригади;

ü розмір індивідуального КТУ визначається на підставі даних оперативного (щоденного або тижневого) обліку внеску кожного члена у кінцеві результати праці;

ü встановлені КТУ доводяться кожному члену бригади, вказуються причини, які привели до зміни індивідуального КТУ;

ü підставою для нарахування заробітку є оформлений за усіма правилами протокол встановлення КТУ.

 

Дотримання певного порядку у визначенні індивідуального заробітку кожного члена бригади є запорукою уникнення конфліктів та високої ефективності роботи бригади.

 

Питання 5. Безтарифна оплата праці в колективах

 

Розширення економічної самостійності підприємств супроводжується використанням розподілу колективного заробітку безтарифним методом. Деякі вчені пропонують називати його методом “паювання” колективного трудового доходу залежно від індивідуального внеску.

 

Відмінною рисою безтарифної оплати праці є те, що її застосування передбачає не відокремлене нарахування тарифної частини заробітної плати, надбавок, премій і компенсаційних виплат, а комплексне.

 

Основна мета - мотивація ефективної праці кожного індивіда і колективу як єдиною цілого. Заробіток окремого працівника залежить від чотирьох чинників:

ü кінцевих результатів колективної діяльності;

ü установленого працівникові коефіцієнта (паю в колективному заробітку);

ü відпрацьованого часу;

ü особистого ставлення кожного працівника до спільної справи.

 

Індивідуальна заробітна плата кожного визначається за формулою:

 

де ФОПк – колективний фонд оплати праці, який підлягає розподілу, грн; Кі – коефіцієнт кваліфікаційного рівня (або “пай”), який присвоєно і -му працівнику на момент введення безтарифної системи; КТУі – коефіцієнт трудової участі і -го працівника в поточних результатах діяльності; Ті – кількість робочого часу, відпрацьованого і-тим працівником за період, за який здійснюється оплата праці (год, днів); І = 1,2,…. n – кількість працівників, які беруть участь у розподілу фонду оплати праці, осіб.

 

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-03; Просмотров: 351; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.021 сек.