Правове забезпечення виробництва високоякісних та безпечних продуктів. Страхування ризиків с\г виробництва

Конкурентоспроможність продукції українських с/г підприємств залежить від її якості та екологічної безпеки.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини” від 23.12.1997 р. якість харчового продукту визначається як сукупність властивостей харчового продукту, що визначає його здатність забезпечувати потреби організму людини в енергії, поживних та смакоароматичних речовинах, стабільність складу і споживчих властивостей протягом терміну придатності

Держава на законодавчому рівні встановлює жорстокі перепони для проникнення на ринок неякісної продукції, захищає споживача від неякісної та екологічно небезпечної продукції. Прийнято такі акти ЗУ "Про пестициди та агрохімікати” від 02.03.1995 р., “Про захист прав споживачів" від 05.12.1991 р., “Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини" від 23.12.1997 р., “Про стандартизацію” від 17.05.2001 р., постанова КМУ "Про організацію проведення сертифікації продукції" від 27.02.1992 р., постанова КМУ "Про удосконалення контролю якості та безпеки харчових продуктів" від 09.11.1996 р.

Основними принципами державної політики щодо забезпечення якості та безпеки харчових продуктів та продовольчої сировини є:

- пріоритетність охорони здоров'я людини, визнання його права на належну
якість та безпеку харчової продукції;

- створення гарантій безпеки для здоров'я людини під час виготовлення,
ввезення, транспортування, зберігання, реалізації, використання продуктів
харчування;

- державний контроль за виробництвом, транспортуванням, реалізацією
харчових продуктів та продовольчої сировини;

- стимулювання впровадження нових безпечних технологій виготовлення продукції;

- встановлення відповідальності виробників, продавців харчової продукції за виготовлення та реалізацію продукції, у випадку невідповідності її стандартам, санітарним та ветеринарним нормам.

Неякісними, небезпечними для здоров'я продуктами є продукти, які вміщують шкідливі, токсичні речовини, гормональні препарати та продукти їх розпаду, що містять харчові добавки, які не мають висновків санітарно-гігієнічної експертизи та не дозволені до використання, що містять сторонні предмети та домішки, упаковка яких не відноситься до матеріалів, дозволених до контактів з харчовими продуктами, порушені умови зберігання та термін придатності. Такі продукти підлягають вилученню з обігу.

Якість та безпечність продукції має бути підтверджена сертифікатом відповідності, висновком державної санітарно-гігієнічної експертизи та ветеринарним дозволом для продуктів тваринного походження або карантинним дозволом для продукції рослинного походження.

Закон ставить певні вимоги до маркування харчової продукції. Забороняється реалізація та використання продукції без маркування українською мовою, яка повинна містити інформацію про: назву продукту, склад, енергетичну цінність, дату виготовлення, термін придатності, умови зберігання, найменування виробника.

Харчові продукти та продовольча сировина підлягають обов'язковій сертифікації.

Важливу роль у забезпеченні високої якості та екологічної безпеки с/г сировини та продуктів харчування мають відповідні нормативно-технічні документи, державні та галузеві стандарти, ТУ. З метою юридичного забезпечення якості продукції багатьма країнами прийняте рішення про єдину систему стандартизації, метрології та сертифікації на міжнародному рівні.

Чинні нормативно-технічні документи передбачають особливі вимоги до вирощування та виробництва с/г продукції, встановлюються показники, яким вони мають відповідати (сахаристість, маслянистість, вміст вологи). Наприклад, коли використовуються імпортне насіння, необхідно, щоб воно відповідало стандартам країни вирощувача та виробника, з тим, щоб можливе було їх використання в наших кліматичних умовах. Встановлені конкретні вимоги щодо екологічної безпеки української та імпортної продукції рослинництва та тваринництва. Це зумовлено застосуванням різних засобів захисту рослин та тварин, стимуляторів росту, які заборонені в цих країнах.

Новим способом та умовою забезпечення належної якості с/г продукції є система штрихового кодування. Положення про штрихове кодування товарів затверджено наказом Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі від 27.08.1996 р. Відсутність сертифікації та кодування здешевшує с/г продукцію на зовнішньому ринку на 30-60%, держава втрачає до 60 млн. доларів США щорічно.

Державне регулювання в сфері якості с\г продукції здійснюють Інспекція по заготівлях та якості, хлібна інспекція, Держкомітет по стандартизації, метрології та сертифікації, Міністерство охорони здоров'я та інші органи.

Виробництво с/г продукції значною мірою залежить від природних умов. Вони можуть позитивно впливати на становище с/г виробництва і в такому разі це сприяє досягненню високих результатів. Але ж природні умови можуть бути і неблагоприємними і тоді с/г виробництво потерпає значних втрат. Щоб уникнути катастрофічних ситуацій, існує інститут страхування.

Страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у випадку настання певних випадків за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів. У зв'язку з специфікою с/г виробництва встановлені правила про обов'язкове страхування врожаю с/г культур та багаторічних насаджень.

Згідно із ЗУ "Про стимулювання розвитку с/г на період 2001-2004 р.р.", обов'язкове страхування врожаю с/г культур і багаторічних насаджень здійснюється державними с/г підприємствами, а стосовно врожаю зернових культур і цукрових буряків - с/г підприємствами всіх форм власності. Частково страхові платежі компенсуються за рахунок Держбюджету у розмірі не менше 50% витрат, понесених с/г підприємствами.

Страхування відбувається згідно із ЗУ "Про страхування" в редакції від 04.10.2001 р. та постанови КМУ “Про затвердження Порядку і правил проведення обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності” від 11.07.2002 р. № 1000. Обов’язкове страхування сільськогосподарських тварин відбувається відповідно до Порядку і правил проведення обов'язкового страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2003 р. № 590.

Дата добавления: 2014-01-03