Принципи функціонування електронної пошти

Принципи функціонування електронної пошти. Інтерактивне спілкування. Поняття миттєвого повідомлення. Етикет електронного спілкування.

ЛЕКЦІЯ №9

Електро́нна по́шта (англ. e-mail, або email, скорочення від electronic mail) — популярний сервіс в інтернеті, що робить можливим обмін даними будь-якого змісту (текстові документи, аудіо-відео файли, архіви, програми).

Історія

Вперше можливість роботи багатьох користувачів на одному комп'ютері була продемонстрована у 1961 уMассачусетському технологічному інституті, де була створена Сумісна система спільного часу (CTSS). Користувачі отримали можливість входити в систему комп'ютера IBM 7094 через віддалені телефонні термінали і зберігати свої дані на твердому диску.

У 1965 році співробітники Массачусетського технологічного інституту (MIT) Ноель Моріс і Тому Ван Вабив написали програму MAIL для операционной системи CTSS (Compatible Time-sharing System), встановлену на комп'ютері IBM 7090/7094.

Загальний розвиток електронної пошти йшов через розвиток локальної взаємодії користувачів на системах, що розраховані на багато користувачів. Користувачі могли, використовуючи програму mail (або її еквівалент), пересилати один одному повідомлення у межах одного мейнфрейма (великого комп'ютера). Наступним кроком стала можливость переслати повідомлення користувача на інші машини — для цього використовувалася ім'я машини та ім'я користувача на машині. Адреса могла записуватися у вигляді foo!joe (користувач joe на комп'ютері foo).

Третій крок для становлення електронної пошти відбувся після появи можливості передачі листів через третій комп'ютер. У разі використання UUCP-адреса користувача включала маршрут до користувача через декілька проміжних машин (наприклад, gate1!gate2!foo!joe — лист для joe через машину gate1, gate2 на машину foo). Недоліком такої адресації було те, що відправникові (або адміністраторові машини, на якій працював відправник) необхідно було знати точну дорогу до машини адресата.

Після появи розподіленої глобальної системи імен DNS, для вказівки адреси стали використовуватися доменні імена — [e-mail] — користувач user на машині example.com. Одночасно з цим відбувалося переосмислення поняття. Для пошти стали використовуватися виділені сервери, на які не мали доступу звичайні користувачі (лише адміністратори), а користувачі працювали на своїх машинах, при цьому пошта приходила не на робочі машини користувачів, а на поштовий сервер, звідки користувачі забирали свою пошту. Одночасно з появою DNS була продумана система резервування маршрутів доставки пошти, а доменне ім'я у поштовій адресі перестало бути ім'ям конкретного комп'ютера і стало просто фрагментом поштової адреси. За обслуговування домена можуть відповідати багато серверів (можливо, фізично розміщені на різних континентах і у різних організаціях), а користувачі з одного домена можуть не мати між собою нічого спільного (особливо подібне характерне для користувачів безкоштовних серверів електронної пошти).

Принцип дії

На діаграмі показано типову послідовність подій, що відбуваються, коли Аліса відправляє листа з допомогою поштової програми (MUA). Вона вводить e-mail адресата та натискає кнопку «відправити».

Принцип роботи електронної пошти:

1. Її поштовий клієнт форматує повідомлення в спеціальний формат та відправляє по протоколу SMTP на місцевий сервер обміну пошти (MTA), в цьому випадку smtp.a.org, її інтернет-провайдера.

2. Сервер обміну пошти отримує адресу призначення з даних протоколу SMTP (а не з шапки листа), в цьому випадку, це [e-mail]. Адреса скрині для отримання електронних листів це рядок localpart@exampledomain. Фрагмент перед знаком @ називають локальною частиною адреси, зазвичай, вона збігається з іменем користувача отримувача, а фрагмент після знаку @ називають доменним іменем. Сервер передачі листів використовує доменне ім'я для визначення повного доменного імені сервера обміну листами в доменній системі імен (DNS)

3. DNS сервер домену b.org, ns.b.org, надсилає у відповідь МХ записи в яких перелічено сервери обміну пошти цього домену, в цьому випадку mx.b.org, сервер інтернет-провайдера Боба.

4. smtp.a.org відправляє лист mx.b.org по протоколу SMTP, який кладе його в скриню користувача bob.

5. Боб натискає кнопку «отримати повідомлення» в поштовому клієнті, який отримує листи з сервера по протоколу Post Office Protocol (POP3).

Призначення та функції E-mail

Електронною поштою можна надсилати не лише текстові повідомлення, але й документи, графіку, аудіо-, відеофайли, програми тощо. Електронна пошта дуже корисна, якщо немає повноцінного доступу (on-line) до Інтернету. Через електронну пошту можна отримати послуги інших сервісних мереж.

Електронна пошта — типовий сервіс відкладеного зчитування (off-line). Після відправлення повідомлення, як правило, у вигляді звичайного тексту, адресат отримує його на свій комп'ютер через деякий період часу, і знайомиться з ним, коли йому буде зручно.

Електронна пошта схожа на звичайну пошту. Звичайний лист складається із конверта, на якому зазначена адреса отримувача і стоять штампи поштових відділень шляху слідування, та вмісту — власне листа. Електронний лист складається із заголовків, які містять службову інформацію (про автора листа, отримувача, шлях проходження листа), які служать, умовно кажучи, конвертом, та власне вміст самого листа. За аналогією зі звичайним листом, відповідним методом можна внести в електронний лист інформацію якого-небудь іншого роду, наприклад, фотографію тощо. Як і у звичайному листі можна поставити свій підпис. Звичайний лист може не дійти до адресата або дійти з запізненням, — аналогічно і електронний лист. Звичайний лист доволі дешевий, а електронна пошта — найдешевший вид зв'язку.

Отже, електронна пошта повторює переваги (простоту, дешевизну, можливість пересилання нетекстової інформації, можливість підписати і зашифрувати лист) та недоліки (негарантований час пересилки, можливість доступу для третіх осіб під час пересилки, неінтерактивність) звичайної пошти. Проте у них є і суттєві відмінності. Вартість пересилки звичайної пошти у значній мірі залежить від того, куди вона повинна бути доставлена, її розміру та типу. У електронної пошти такої залежності або немає, або вона досить невідчутна. Електронний лист можна шифрувати та підписувати більш надійніше та зручніше, ніж лист на папері — для останнього, власне, взагалі не існує загальноприйнятих засобів шифровки. Швидкість доставки електронних листів набагато вища, ніж паперових, та мінімальний час проходження незрівнянно менший. Загалом в залежності від розміру листа та швидкості каналу зв'язку доставка електронного листа триває в середньому від кількох секунд до кількох хвилин. Щоправда можуть бути затримки через збої в поштових серверах.

Дата добавления: 2015-07-13