Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Найвірніша дружина




Спалах пам’яті

Жанна

Серце світу

 

Здається, серце не в мені живе,

А десь назовні. Чи в зорі далекій.

Я чую калатання світове

І світової крові чую клекіт.

 

А може, “я” маленьке і оте,

Що Всесвітом зробилось,— щось єдине?.

Хоч це питання вельми непросте,

Я стверджую, що Всесвіт є Людина.

 

Так чи інак, а десь у світі є

Те серце, що мою відчує втому.

Воно від дня народження моє,

Хоч де живе — достоту невідомо.

 

Можливо, в колі звершень і століть

Воно — вогненний вир посеред битви.

А може, в центрі Всесвіту стоїть

І вислуховує мої молитви.

 

І це я сам. Це я, не інший хтось —

Я, котрий був царем і гречкосієм.

Отак воно у світі повелось.

Що ми себе впізнати не умієм.

 

Якби умів, безплідна течія

В житті мене б не закрутила всує.

Я б знав, кохана: ти — так само я;

І думка, й кров моя в тобі пульсує.

 

А серце і моє, і світове

(Що водночас зоря й пекуча рана),

Оте, що в центрі Всесвіту живе —

Тепер я зрозумів! —

Це ти, кохана.

 

 

В моїх очах колишуться дерева

І очерет у плавнях не зачах,

І білокрила чайка, горда мева,

На води падає в моїх очах;

 

І жовтоносих мавок володіння

Колоссям шарудить у борозні;

І постає на обрії видіння —

У срібних латах лицар на коні.

 

Одвіку тут цього не знали дива —

Отож чудуються старі й малі:

Той кінний лицар —

синьоока діва,

Що рушила по небу й по землі.

 

Ти хто — Іванна, чи, можливо, Жанна?

Хто батько? Хто єдинокровний брат?

Прийшла сюди з чужого Орлеана

Чи народилася біля Карпат?..

 

Нависла райдуга, мов перевесло,

Ознакою вселюдського добра —

То Орлеанська месниця воскресла

І рушила на береги Дніпра.

 

І ясно Жанні, зрозуміло Жанні,

Що запалає навіть в ріках дно;

Що там, у небі — на ментальнім плані —

Блавати з житом схрещені давно.

 

 

Прокинувся від того, що свою

Впізнав садибу — хату і повітку.

Я запашні “варенички” жую,

Які акація дарує влітку.

 

Гуде бджола. Вертаються в село

Селянські гарби, різнотрав’я повні…

Це ж півстоліття в пам’яті жило —

Як із глибин продерлося назовні?

 

Нічне повітря здавлене, густе.

Сусіда уві сні в подушку плаче.

А у мені акація цвіте —

Давно вже, мабуть, зрубана…

Дитяча.

 

І разом з нею в пам’яті на дні

Під покривалом забуття і втоми

Весь світ земний ворушиться в мені —

Його реалії, його фантоми.

 

Любов і зненависть, жага борінь,

Довершення творінь —

Святе й гріховне…

Хто ж я такий — зірок безлика тінь

Чи Всесвіту повторення духовне?

 

 

Перед могильним гнітом самоти,

Який на душу давить неугавно,

Вже й ти зробилася чужою — ти,

Що найріднішою була недавно.

 

Всю логіку спустошено до дна,

В гнівливості досягнута вершина.

І залишилася мені одна

Подруга давніх літ —

Гірка дружина.

 

Коли зірок і куль гримучий сплав

Мене прийняв до себе у науку —

Неначе із-за хмари хтось поклав

Мені на поперек залізну руку.

 

Не гасять болю ні бинти, ні мазь —

І, може, це пояснить лиш могила:

Та куля, котра в поперек вп’ялась,

Мені живу істоту прищепила.

 

Це так давно було, давно колись —

Тоді, як сталлю прогриміла туча.

Від тих часів ми звиклись і зжились,

Моя невигойна, моя болюча!

 

Ти дихаєш під боком у журбі,

Штовхаєш серце на світанку рано.

Є справді щось солодке у тобі,

О боле мій —

Моя блокадна рано!

 

Твоя чутливість з’єднує мене

Із хмарами та сонцем, та вітрами.

І жоден дощ хребет не обмине —

На ньому ставить синоптичні драми.

 

Пройшли повз серце череди жінок.

Та ось ударила крута година —

Лише тобі й мені плетуть вінок

З тернів євангельських,

Моя єдина.

 

О Господи! Дай із твого лиця

Росинку випити, щоб мати силу…

Лиш ти зі мною, боле, до кінця —

В одній труні ми й ляжемо в могилу.

 

“Немовби й світу вже нема…”

 

Немовби й світу вже нема —

Ані Москви, ані Парижа.

Є тільки хуртовина хижа

Та ця серед снігів тюрма.

 

Можливо, отаким було

Середньовічне городище…

А хуртовина виє, свище —

Природи хаотичне зло.

 

Від міст відвикли ми давно —

Вони для нас такі далекі…

Хто тут наглядачі, хто зеки —

Для хуртовини все одно.

 

Пурга мете, мете, мете —

А я вже за бараком бачу,

Як здобуває люту вдачу

Щось волохате і круте.

 

Воно, йдучи за небосхил,

Іще істотою не стало.

Але йому уже замало

Руйнацій, крові та могил.

 

Природи хаотичне зло —

Воно ще втілення здобуде.

У ньому корінитись буде

Все те, що в таборах жило.

 

Це дух і кров, це їжа та,

Що батько-зек спіймає в мисці.

І зек заплаче у колисці,

І брата-зека привіта.

 

“За вишкою, що на каплицю схожа…”

 

За вишкою, що на каплицю схожа,

Вечірнє сонце стомлено сідає.

Палає небо —

наче думка Божа

Поза паркан колючий заглядає.

 

Дротину позолочує іржаву

Туман прозорий —

лісова полуда.

Душа моя вдивляється в заграву

І жде на чудо,

Котрого не буде.

 

Далека Конча не поверне весни,

Що відпливли з дніпровською водою.

Кохання храм у серці не воскресне,

А грішниця не зробиться святою.

 

Моїх чуттів розвіяна руїна

Нагадує в пісках померлу річку.

Та є ще Бог…

І є ще Україна…

Для них я збережу у грудях свічку.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-07-13; Просмотров: 216; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.02 сек.