Рівновага в економіці обміну

Припустимо, що трансакційні витрати дорівнюють нулю. Це означає, що обмін товарами не потребує витрат на пошук інформації, ведення домовленостей, вимірювання товарів, захист прав власності і т.п. Більше того, припустимо, що контрагенти добре знають переваги один одного.

Розподіл ресурсів ефективний тоді, коли заданий обсяг продукції, який випускається за певний період часу, розподіляється між споживачами таким чином, що стає неможливим поліпшити стан однієї особи без завдання шкоди іншій. Можна побудувати діаграму Еджворта для розподілу продуктів (Рис.). Нехай одна з точок на кривій виробничих можливостей відповідає таким обсягам виробництва продуктів: Q_X = 400; Q_Y = 300. Ці продукти розподіляються між споживачами А та Б у пропорції, що відповідає точці С (рис.).

Рис.. Аналіз розподілу за діаграмою Еджворта

Для визначення ступеня задоволення потреб споживачами А і Б проведемо через точку С відповідні криві байдужості U_А1 і U_Б1. Аналізуючи ситуацію, що склалася, можна дійти висновку про неефективність розподілу у точці С. Рухаючись по кривій байдужості U_А1, можна поліпшити стан споживача Б, не погіршуючи стану споживача А.

Розподіл заданого обсягу продукції між двома споживачами буде ефективним, коли він відповідатиме точкам дотику кривих байдужості цих споживачів (рис.).

Оскільки у точках дотику нахили кривих однакові, то однакові також норми заміщення продуктів:

МRS_XY^A = МRS_XY^Б

Лінія АБ, що з'єднує всі можливі точки дотику кривих байдужості, які належать двом картам цих кривих, властивим для кожного окремого споживача, називається договірною лінією. Вона показує всі можливі ефективні варіанти розподілу двох благ між двома споживачами.

Рис.. Ефективність розподілу

Коли і ресурси, і продукція розподіляються таким чином, що неможливо поліпшити стан однієї особи без шкоди для іншої, досягається оптимальний, за Парето, розподіл ресурсів. Для досягнення такої ефективності неможливо отримання додаткового виграшу шляхом перерозподілу ресурсів або обміну продуктами між споживачами. Підкреслимо, що кожна точка на кривій контрактів є вищою не абсолютно, а відносно: тільки стосовно точок, що лежать поза кривою контрактів. Тому рух у напрямку кривої контрактів підвищує загальний добробут, у той час як рух уздовж кривої контрактів лише перерозподіляє загальний добробут між учасниками угоди.

На лінії контрактів виконується виведена нами раніше рівність:

МRS_XY^A = МRS_XY^Б = МRТ_XY

Для досягнення ефективності за Парето необхідно усунути будь-які можливості одержання додаткової вигоди від обміну. А це й припускає рівність граничних норм заміщення одного товару іншим у всіх споживачів, що беруть участь в обміні. Дотик кривої байдужості означає рівність граничних норм заміщення. У загальному виді це означає, що співвідношення цін обмінюваних товарів однакові для всіх учасників угоди.

Маючи у своєму розпорядженні безліч точок, ефективних за Парето, ми можемо побудувати криву споживацьких можливостей, або криву можливих корисностей (utility possibility curve) (Рис.). Відкладемо на осі абсцис корисність споживача Б, а на осі ординат — корисність споживача А. Тоді крива контрактів може бути представлена як крива споживчих можливостей. Точка перетину кривої з віссю ординат відображає максимальну корисність для споживача А, а точка перетину з віссю абсцис - максимальну корисність для споживача Б. Точка нижче межі споживчих можливостей характеризує неефективний розподіл продуктів. Досягнення точки на кривій поліпшує стан обох. Точка вище кривої характеризує більш високу корисність для обох споживачів, однак при даних запасах благ вона поки недосяжна. Такий рівень корисності, можливо, буде досягнутий пізніше, але в цей час для цього не вистачає коштів.

Крива споживацьких можливостей показує, як корисність, що отримують споживачі, змінюється при всіх можливих варіантах розподілу ресурсів та виробленої продукції.

Рис.. Крива споживацьких можливостей

Кожна точка на кривій споживацьких можливостей відповідає ефективному варіанту розподілу продукту і ресурсів. Уздовж неї неможливо поліпшити стан однієї особи без заподіяння шкоди іншій.

Тільки конкурентний ринок здатний забезпечити таку ефективність. Усі інші моделі модифікують механізм розподілу, що призводить до певного недовикористання ресурсів та завищення цін на продукцію проти конкурентного ринку. Однак це не дає підстав однозначно оцінити чисту конкуренцію як взірець, а всі інші моделі як такі, що мають бути усунені. Кожна з них має певні позитивні наслідки свого функціонування, доповнює одна одну, а всі разом вони формують реальний механізм функціонування мікросистеми.

5. Зовнішні ефекти і їх економічний зміст

До цього часу вважалося, що на ринках усі витрати здійснюються виробниками, а ефекти від продукції одержують споживачі, що платять їх вартість. Але так буває не завжди.

Зовнішні ефекти (ефекти „третіх осіб”) - це ситуація, коли частина вигод або витрат, пов'язаних з виробництвом або споживанням продукту, впливає на тих, хто не є безпосереднім виробником або споживачем продукту.

Негативні зовнішні ефекти полягають у тім, що не всі витратимають втілення в ціні (наприклад, витрати, пов'язані зі знешкодженням забруднювачів навколишнього середовища). А отже, частину витрат виробник перекладає на „третіх осіб”, зменшуючи свої власні витрати. Це приведе до надвиробництва і надспоживання таких благ, оскільки пропозиція виробника формується без урахування частини витрат, тобто крива пропозиції зміщується праворуч.

Позитивні зовнішні ефекти полягають в одержанні додаткових вигод від блага особами, що не платять за нього. Пасіка дає вигоду також фермерам, освіта, упоряджена приватна територія, протиповітряна оборона, протипожежна охорона матеріальних благ є джерелами позитивних зовнішніх ефектів. Наявність позитивних зовнішніх ефектів слугує причиною недооцінки корисності блага, тобто не усі вигоди від нього знаходять відображення в ціні, у такий спосіб не усі вигоди враховуються при формуванні попиту споживача. У результаті крива попиту зміщується ліворуч, а обсяг рівноваги буде відповідати „недоспоживанню” і „недовиробництву” блага.

Негативні зовнішні ефекти (Рис.). Введемо такі поняття:

Сукупні зовнішні витрати (ТЕС) - витрати, що перекладаються на „третіх осіб” і не відшкодовуються виробником.

Сукупні індивідуальні витрати (ТРС) – витрати, що відшкодовуються виробником.

Сукупні суспільні витрати (TSC) – сума витрат на виробництво блага і витрат, пов'язаних з негативними зовнішніми ефектами, що виникають при цьому.

TSC = TPC + TEC

Граничні зовнішні витрати (MEC) – зміна сукупних зовнішніх витрат ТЕС, що припадає на одиницю зміни обсягу виробництва

MEC = DTEC/DQ

MSC = DTSC/DQ;

MSC = MEC + MPC.

На досконало конкурентному ринку МС – крива S; у галузі n -фірм:

S = S ₁ + S ₂ + … + S_n.

MU – крива D; на ринку n- споживачів:

D = D ₁ + D ₂ + … + D_n...

МРС – галузева пропозиція за умови, що виробники не повинні відшкодовувати витрати на знешкодження забруднювачів. E ₁ – точка рівноваги.

MSC – пропозиція при обов'язковості знешкодження забруднювачів за рахунок виробників. E₂ – точка рівноваги. Проте, ринкова рівновага - у т. E ₁, де MSC ≠ MU.

Рис. Негативний зовнішній ефект

Рівновага характеризується більшим обсягом

виробництва і меншою ціною і не є ефективною з погляду суспільства (Рис.). Витрати – S_DBE2E1. Неефективність ринкового механізму названа фіаско ринку. Його причина – негативні зовнішні ефекти.

Позитивні зовнішні ефекти (Рис.). Терміни:

Індивідуальна корисність (PU) – корисність безпосереднього споживання блага.

Зовнішня корисність (EU) – додаткова корисність для „третіх осіб” за рахунок позитивних зовнішніх ефектів.

Суспільна корисність (SU): SU = PU + EU

MPU - гранична індивідуальна корисність;

MEU – гранична корисність для „третіх осіб”, що не платять за блага;

MSU – гранична суспільна корисність.

Фіаско ринку є наслідком позитивних зовнішніх ефектів.

MSU=MPU+MEU

MPU

Q

Ефективний обсяг Q з погляду суспільства досягається в точці Е2 (MSU = MSC), але ринок може досягти тільки Е ₁ (MPU = MSC). Витрати –- S_DBE2E1. Ринковий механізм пропонує суспільству занижені обсяги благ і ціни в порівнянні

Рис. Позитивний зовнішній ефект

із суспільною рівновагою (Рис.).

Методи виправлення недоліків ринкового механізму, причиною яких є зовнішні ефекти: адміністративні методи – квоти на виробництво і забруднювачі, податки, штрафи, заборона викидів (усе, що зсуває криву пропозиції ліворуч) – для негативних зовнішніх ефектів.

Для позитивних зовнішніх ефектів – коригувальні субсидії (усе, що зсуває криву попиту праворуч), підтримка навчальних закладів, стипендії (усе, що зсуває криву пропозиції праворуч).

Одна з причин виникнення зовнішніх ефектів – суспільна власність. Коуз: інтерналізація зовнішніх ефектів (перетворення зовнішніх ефектів у стимулюючі або стримуючі фактори поведінки кожного виробника або користувача) значною мірою досягається шляхом уведення прав власності на суспільні блага.

Теорема Коуза: коли права власності визначені, а трансакційні витрати дорівнюють нулю, проблема зовнішніх ефектів може бути знята за допомогою індивідуальних угод.

Обмеженнявикористання теореми Коуза: невелика кількість зацікавлених осіб під час укладання угод.

Практичне використання висновків теореми Коуза.

Якщо досягнуто загальної згоди про рівень шкідливих викидів, то виникає можливість вимагати від виробників, що забруднюють навколишнє середовище, щоб вони купували ліцензію або «право» на шкідливі викиди.

Держава має можливість сформувати ринок прав на забруднення природного середовища: продаж прав на забруднення у формі ліцензій на шкідливі викиди установить ціну забруднення, що буде стимулювати фірми до його зниження.

Q – кількість ліцензій або кількість дозволених одиниць шкідливих викидів.

Захисники навколишнього середовища або суспільство мають можливість підвищувати ціну, щоб купити ліцензії в тих, хто його забруднює. Це дозволить зменшити кількість ліцензій у обігу і тим самим впливати на рівень забруднення.

Дата добавления: 2015-07-13