Введення крапель в ухо

Зовнішнє застосування лікарських речовин

В ніс лікарські речовини вводять краплями. Перед введенням крапель ніс дитини очищають від слизу та кірок. Дитину кладуть горизонтально, помічник її утримує, набирають в піпетку лікарський розчин і, потім, не доторкаючись піпеткою до носа, вводять 2-3 краплі в одну ніздрю і зразу повертають голову дитини в бік цієї половини носа. Через 1-2 хвилини таку ж кількість розчину вводять в другу половину носа.

Попередньо слуховий прохід очищають від сірки, кірок, виділень. Краплі підігрівають до температури тіла. Дитину кладуть на бік, лівою рукою відтягують вушну раковину назад і вгору, а правою рукою з піпетки обережно закрапують ліки в слуховий прохід так, щоб краплі потрапляли на стінку слухового проходу і по ній стікали до барабанної перетинки. Дитина повинна лежати на цьому боці 10-20 хвилин. Якщо ліки треба закрапити в обидва вуха, то це роблять не одночасно.

При захворюваннях очей по розпорядженню лікаря проводять закапування крапель або втирання мазей. Перед процедурою медична сестра ретельно миє руки з милом і щіткою, протирає їх спиртом. Піпетку для закапування крапель і лопатку для закладки мазі перед вживанням кип'ятять.

Для закапування очей, в піпетку набирають лікарський засіб. Вказівним пальцем злегка відводять нижню повіку, другою рукою з піпетки поволі випускають одну краплю (ближче до носа). Хворий при цьому повинен дивитися в протилежну сторону. Потім закрапують| друге око і просять дитину закрити очі. Після використання очну піпетку промивають теплою водою і поміщають в спеціальний футляр.

Очну мазь закладають за допомогою скляної лопатки. Для цього відводять нижню повіку і на кон'юнктиву кладуть мазь, дитина закриває очі та обережними рухами пальців по повіках розтирають мазь.

Інгаляції – це метод введення лікарських засобів через дихальні шляхи. Вдихати можна дрібнорозпилені речовини (аерозолі), гази (кисень, вуглекислота та інші). Для їх утворення вживають спеціальні апарати – інгалятори. Під час інгаляції хвора дитина повинна спокійно та глибоко дихати.

У зв'язку з локалізацією патологічного процесу в дихальних шляхах найбільш ефективним способом застосування лікарських препаратів при бронхолегеневих захворюваннях є інгаляційний. При цьому виключається ефект «першого проходження» та зниження активності препарату в печінці. Суттєвою перевагою інгаляційної терапії є висока концентрація медикаментів у дихальних шляхах за незначної загальної кількості препарату і низький рівень концентрації в організмі в цілому.

Основні правила прийому інгаляцій.

· Інгаляції проводять через 1-1,5 години після прийому їжі, фізичного навантаження.

· Інгаляції приймають у спокійному стані.

· Під час прийому інгаляції не рекомендується робити нахил тулуба вперед, одяг не повинен стискати шию, оскільки це все ускладнює дихання.

· При захворюваннях носа, носоглотки вдих та видих необхідно робити через ніс (назальна інгаляція). При цьому рекомендується застосовувати спеціальні носові насадки до небулайзера.

· При захворюваннях глотки, гортані, трахеї та бронхів рекомендується вдихати ротом.

· При інгаляції необхідно робити повільний глибокий вдих із затримкою дихання наприкінці вдиху на 2 с, а потім видихати через ніс.

· Часте глибоке дихання може спричинити запаморочення, тому рекомендується робити короткі перерви.

· Перед процедурою хворим не дозволяється приймати відхаркувальні засоби.

· Об'єм рідини, рекомендованої для інгаляції, у більшості випадків становить 2-5 мл. У деяких випадках до лікарського препарату додають фізіологічний розчин. Для цього не можна використовувати дистильовану воду, гіпо- та гіпертонічні розчини, оскільки це може спричинити бронхоспазм.

· Після інгаляції слід прополоскати ротоглотку для запобігання системній дії та розвитку побічних ефектів препарату, особливо у разі застосування інгаляційних глюкокортикостероїді

Матеріали для самоконтролю:

Дата добавления: 2015-08-31