Імідж політичних партій. В умовах реальної багатопартійності, що існує в Україні, наявності безлічі громадських організацій і рухів

В умовах реальної багатопартійності, що існує в Україні, наявності безлічі громадських організацій і рухів, питання, пов'язані з формуванням іміджу політичних партій набувають особливого значення. Якщо імідж політичної партії не відповідає суспільним очікуванням, то це призводить до падіння авторитету партії, зменшення її впливу на процес ухвалення рішень, що зачіпають долі мільйонів людей.

Політична партія є досить складним конструктом, в якому одночасно поєднуються політичні ідеї, програми, лідери, окремі члени партії, діяльність партійних організацій, відносини партії і її фракції до тих або інших політичних подій і багато тощо. Це докладно проаналізовано в дисертаційному дослідженні О. Гейди[17], в якому проміж іншого проаналізовано функції політичних партій, наведено класифікацію видів зазначених функцій за певними критеріями — прямих, прихованих, вихідних, похідних. Та зрозуміло, що виборець, визначаючись в своїх електоральних перевагах і голосуючи на виборах, не усвідомлює всього цього комплексу взаємозв'язків і тим більше детально не аналізує їх. В цьому відношенні привертає увагу дисертаційне дослідження Д. Позняк[18], в якому досліджуються оцінні конструкти та рефлексивні механізми свідомості виборців на інтер- і метаіндивідному рівнях рефлексії. Автором визначено смислові образи провідних учасників політичної взаємодії та відображені виборцями "Я-образи", що існують у свідомості цих учасників. Розроблено модель "розгортання" рефлексивних механізмів, визначено їх психологічний зміст і функції. Існує значна кількість наукових праць, в яких аналізуються саме проблеми застосування методів формування іміджу політичної партії й розглядаються елементи його структури. Це відображено в роботах І. Альошиної, А. Блінова, Д. Горбаткіна, В. Захарова, Є. Попова, Т. Парамонова, І. Красюк, О. Сухіної, О. Хаванова та ін. На особливу увагу заслуговують наукові розвідки С. Вілкова щодо сутності визначення іміджу політичних партій та їх ролі в суспільстві. В його працях досліджується вплив іміджу політичних партій на електорат, специфіка формування та функціонування іміджу партії, проблеми іміджевих технологій тощо.

Разом з тим, про відсутність всебічного, комплексного аналізу даної проблематики свідчить те, що кількість українських наукових розвідок, присвячених вивченню проблеми іміджу політичних партій (на відміну від іміджу політичного лідера) нечисленна. У політологічних дисертаціях останнього періоду з партійної проблематики акцент робиться в основному на окремі технологічні характеристики позиціонування партії, чи на конкретному досвіді й аналізі їх політичної діяльності. Найважливіші структурні складові іміджу політичної партії, значущі психологічні особливості формування і функціонування ефективного іміджу провідних політичних партій України визначені недостатньо. Виходячи із зазначеного, метою є визначення узагальнених характеристик структури іміджу політичної партії з урахуванням постійної й мінливої динаміки політичного життя українського суспільства.

Проблема визначення структури іміджу політичної партії може мати різні підходи, що репрезентують різні рівні та аспекти розгляду та розуміння самого явища іміджу політичної партії. Так, О. Кривошеєнко[19] розглядає три з них, що є найбільш популярними у розв’язанні проблеми визначення структури іміджу політичної партії. Перший підхід передбачає уявлення про імідж як про сукупність певних зовнішніх рис та ознак, з якими асоціюється діяльність організації, включає до структури іміджу політичної партії наступні компоненти:

а) назву партії;

б) символіку партії;

в) програмові положення партії, її основні ідеологеми, соціально-політичні орієнтири;

г) ставлення партії до актуальних проблем;

д) способи розв’язання проблем виборців

е) образ лідерів партії[20].

Вище означені структурні компоненти іміджу політичної партії можна розглядати як своєрідні засоби, канали передачі реципієнтові інформації про політичну партію, основні форми презентації партії. Доведено, що ієрархія важливості та значимості цих структурних компонентів як каналів отримання інформації (відповідно теж більш чи менш важливої та значущої) для реципієнтів є соціально обумовленою. Так, одна з головних складових іміджу політичної партії є її символіка.

Символ — умовний знак, образ, що є представником інших (як правило, вельми багатообразних) образів, відносин. Це знак в певній мірі іншої реальності, що має нескінченну безліч значень, оскільки нескінченним є число контекстів для будь-якого виразу. Загальне розуміння символу полягає в тому, що символом може бути будь-який термін, ім'я або зображення тільки в тому випадку, якщо вони містять специфічне, додаткове значення до свого звичайного сенсу. У багатьох дослідженнях науковців наголошується, що в сучасних умовах різко зростає роль "символічного капіталу" в політиці внаслідок збільшення ролі, насамперед, засобів масових комунікацій (Федоркина А., Попов В., Поспелов Д. і ін.). Серж Московічи відзначав: "Накопичення символічного капіталу (а це безліч подій і уявлень, які поставляють нам медіа), - стрімке і незіставне з тим, що було відоме у минулому"[21]. Дійсно, цивілізація сьогодні займається накопиченням символічних цінностей в тих же масштабах, що і цінностей матеріальних. Особливо помітно це виявляється в політичній символіці.

На думку Л.Степнової[22], в символіку політичної партії повинні входити наступні компоненти:

¾ "символ дія", в основному це політичні ритуали;

¾ "символ-об'єкт", тобто емблеми, прапори символічні пам'ятники тощо;

¾ "символ-персона", звичайно це історичні особи або лідери партії;

¾ "символ-звук", це партійні гімни, позивні, скандування.

Єдність даних символів в символіці набуває властивості узагальненого сенсу і у формуванні іміджу партії їх значення важко переоцінити. Це аргументовано доводить в своєму дисертаційному дослідженні В. Полянська[23]. До цього важливо додати, що при створенні символів і символік політичних партій допускається немало психологічних помилок у зв'язку з незнанням психологічних досліджень з цієї проблеми. Так, на думку українського психолога Л. Федоренка, імідж політичної партії онтологічно складають принаймні три основні взаємопов'язані й взаємообумовлені структурні компоненти:

1) імідж діяльності організації (відповідність змісту діяльності цінностям та нормам суб'єктів соціального оточення організації, причетність організації до соціально схвальної або суспільно корисної діяльності, відповідність суб'єктивним критеріям успішності організаційної діяльності тощо);

2) імідж кінцевого продукту діяльності (відповідність продукту об'єктивно існуючим потребам людини, цінностям та морально-етичним нормам, соціальному статусу споживача, моді тощо);

3) імідж суб'єктів діяльності (відповідність їх образу соціальним очікуванням, стереотипам та установкам стосовно зовнішніх і внутрішніх характеристик суб'єктів організації, особистісних стилів поведінки та способів діяльності, атрактивність образів, однорідність "генерального" суб'єктно-організаційного образу тощо).

При цьому означені структурні компоненти перебувають в досить неоднозначних, рухливих “стосунках”: домінування одного чи двох з них може відволікати від інших або заперечувати зміст, цінність решти (один з можливих варіантів прояву когнітивного дисонансу). З іншого боку, можливі випадки генералізації, коли система уявлень про один зі структурних компонентів стає визначальною у складанні загального враження про організацію, поширюється на імідж організації в цілому.

Нарешті, третій варіант вирішення проблеми структури іміджу політичної партії пропонує функціональний підхід до визначення сутності політичного іміджу. Автори даного підходу акцентують увагу на психологічних функціях окремих компонент іміджу політичної партії як соціально-психологічного явища. На думку відомих російських вчених О. Єгорової-Гантман та К. Плєшакова, що ототожнюють поняття образу та іміджу, образ політичної партії складається із:

¾ образу-знання;

¾ образу-значення;

¾ образу-прогнозу;

¾ образу бажаного майбутнього.

Імідж політичної партії формується під впливом ряду чинників. Російські дослідники Г. Ханов и Д. Чижов[24] називають чотири складових іміджу:

¾ концептуальну (програмно-ідеологічну);

¾ інтерактивну (діяльнісну);

¾ особову (лідерську);

¾ атрибутивну (зовнішню).

Кожна окрема складова впливає на формування іміджу політичних партій, але при цьому слід пам'ятати, що імідж – це комплексне явище, що сприймається в цілісній формі. У політичній практиці партіям при управлінні іміджем слід враховувати взаємовплив і взаємопереплетіння цих складових, а також враховувати вплив засобів масової інформації на формування іміджу і паблісіті політичних партій.

Концептуальна (програмно-ідеологічна) складова іміджу політичної партії, мабуть, є головною, оскільки відображає основний сенс створення і діяльності політичної партії. Партія, що не має своєї програми і ідеології, не може бути повноцінною політичною партією, оскільки позбавлена всякого політичного сенсу.

У сучасній українській політиці існують дві взаємообумовлені тенденції: партії є важливим чинником оформлення ідеологій як способу комунікації і, навпаки, ідеології формують політичні партії і їх імідж. Крім того, в українській партійній системі існують і формальні вимоги до необхідності розроблених партійних програм: партійні програми придбали статус необхідних документів, які повинна мати політична партія для проходження державної реєстрації. Програмно-ідеологічна складова іміджу політичної партії, будучи стрижнем іміджу партії, тим самим групує навколо себе решту всіх значущих характеристик іміджу. На наш погляд, слід погодитися із думкою А. Фінько, що за відсутність такої складової виборці орієнтуються на харизматичний чинник чи вибір за принципом ідентичності. Це шлях до подальшої дестабілізації та консервації геокультурного розлому. Ми вважаємо, що для більшої ефективності програмно-ідеологічної складової іміджу політичної партії обов'язково необхідна адаптація партійних програм для потреб пропаганди і політичної реклами, заломлення програмно-ідеологічних установок партій для цілей федерального і регіонального виборчих процесів, дослідження поля міжпартійної конкуренції по програмно-ідеологічних принципах і проведення на основі цього порівняльного аналізу програм політичних партій.

Інтерактивна (діяльнісна) складова — ключова проблема політичних партій, до якої слід віднести забезпечення змістовної наповненості їх діяльності. Якщо партія не заявляє про себе на полі публічної політики, не приймає участі в політичному дискурсі, не ініціює політичні події і інформаційні приводи, то такому політичному проекту уготовано недовге життя. Діяльнісна або інтерактивна (від англ. interaction - взаємодія) складова іміджу політичної партії формує його через постійний процес політичної комунікації і взаємодію з суспільством, за допомогою якого у виборців з'являються певні уявлення і установки. Особова (лідерська) складова, пов'язана з тим, що в Україні домінують політичні партії лідерського типу, що формуються навколо популярних харизматичних осіб. Це є свідоцтвом того, що імідж політичної партії в значній мірі залежить від іміджу лідера (лідерів) політичної партії. Лідери партій, як правило, виступають обличчям політичної партії, особливо в спілкуванні з пресою і виборцями, тому їх імідж багато в чому проектуватиметься на імідж всієї політичної партії, а в деяких випадках може повністю асоціюватися з ним. Новітня історія діяльності політичних партій в Україні знає як позитивні, так і негативні приклади впливу іміджу лідерів партій на сприйняття суспільством політичних партій, тому при конструюванні партійного іміджу слід з великою увагою відноситися і враховувати імідж лідера партії. Імідж лідера, також як і політичної партії в цілому, повинен бути підлаштований під запити, що існують в суспільстві, і в цьому сенсі бути віддзеркаленням настроїв виборців. Він обов'язково повинен враховувати здатність аудиторії сприймати адресоване нею повідомлення, тобто при підготовці і подачі повідомлення необхідно враховувати і те, як воно буде сприйнято суспільством і окремими учасниками виборчого процесу.

В зовнішній (атрибутивною) складовій іміджу політичних партій основним напрямом є розробка єдиного партійного стилю, що містить:

¾ емблему (логотип) політичної партії;

¾ колірну гамму партійної символіки;

¾ стиль написання назви і слоганів політичної партії;

¾ прапори, вимпели, членські значки, квитки і інші атрибути політичної партії;

¾ єдине стильове вирішення агітаційних, інформаційних матеріалів і сувенірної продукції політичної партії;

¾ партійний гімн, аудіо і відео ряди;

¾ єдине стильове вирішення інтернет-ресурсів політичної партії.

Представлені вище основні підходи не дають остаточного уявлення про психологічну структуру іміджу політичної партії, проте запропоновані ракурси постановки проблеми, безумовно, можуть бути продуктивними в процесі подальшого наукового осягнення психолого-політологічної сутності явища.

Історія показує, що державні структури часто продукують іміджі партій малопов’язанi з ідеалами суспільства про владу.

На імідж партії впливає велика кількість чинників.

У найзагальнішому вигляді імідж політичної партії включає наступні складові: імідж лідера, сила особистості лідера; ідеологія партії; політичний символ і символіка; образ діяльності партії; імідж членів партії та її прихильників; політичні та інші ресурси партії; історія партії; особливості партій і політичної риторики; особливості політичного ПР; імідж електорату партії.

Одне з головних складових іміджу політичної партії є її символіка. Символ – умовний знак, образ, який є представником інших (як правило, дуже різноманітних) образів, змістів, відносин. Це знак якоїсь іншої реальності, що має нескінченну безліч значень, тому що нескінченно число контекстів для будь-якого виразу. Партії виконують функції акумуляції соціальних інтересів. У суспільстві завжди існують різноманітні і різнорідні інтереси, уподобання, вимоги. Зрозуміло, що трансформувати кожне з них в політичне рішення неможливо. Перш за все, із сукупності інтересів виділяються найбільш значущі, які концентруються в програмах партій та їх гаслах. А символіка, об'єднуючи різноманітні вимоги, уніфікує і синтезує позиції партії в єдиний образ, що сприймається різними соціальними групами. У багатьох дослідженнях відзначається, що в сучасних умовах різко зростає роль «символічного капіталу» в політиці і зв'язується все зі зростаючою роллю засобів масових комунікацій в сучасній цивілізації (Федоркіна А.П.). Серж Московічі зазначає: «Накопичення символічного капіталу (а це безліч подій і уявлень, які поставляють нам медіа), - стрімке і непорівнянне з тим, що було відомо в минулому»[25]. Цивілізація сьогодні займається накопиченням символічних цінностей у тих самих масштабах, що і цінностей матеріальних. Особливо помітно це проявляється в політичній символіці. На думку Л. А. Степнової у символіку політичної партії повинні входити такі компоненти: «символ дія», в основному це політичні ритуали; «символ-об'єкт», тобто емблеми, прапори символічні пам'ятники. Не менш важливими визнаються «символ-персона», зазвичай це історичні особистості чи лідери партії, «символ-звук», це партійні гімни, позивні, скандування[26].

Політичні партії змушені вирішувати у своїй діяльності дуже різноманітні завдання, тому і завдання і роль партійного іміджу різні.

У програмах партій зазвичай підкреслюється їх намір служити інтересам різних соціальних груп, більшості громадян країни. У практичній політиці при формуванні іміджу, партії прагнуть враховувати інтереси різних категорій виборців, фіксувати їх у програмних документах, оскільки тільки затребуваний ідеологічний імідж здатний привести до перемоги на виборах. Разом з тим в європейських країнах (значною мірою в США) партії продовжують зберігати своєрідність, власне політичне й ідеологічне обличчя.

Соціал-демократичні партії будують партійний імідж на потребах проведення посиленою соціальної політики, прийняття нових або вдосконалення існуючих програм допомоги соціально незахищених груп населення.

Консервативні партії Великобританії найчастіше грають на невдачах опонентів, формуючи імідж стійких і стабільних. Їх іміджева риторика: «Життя краще з консерваторами. Не дайте лейбористам зруйнувати її»[27].

Функції партії, як правило – це функція ланки між правлячими і керованими. Партія завжди виступає як канал передачі інформації, що циркулює «згори донизу» і «знизу вгору». Інтенсивність цих двох інформаційних потоків може не збігатися. Але в умовах ліберальної демократії посилюється значення партії у формуванні громадської думки, а значить, зростає навантаження на партійний імідж. Партія і партійна діяльність не може відвернутися від настрою рядових членів і прихильників, так як саме це дозволяє партіям висловлювати соціальні інтереси і створювати партійний імідж.

Було б великим спотворенням істини вважати, що партія здатна переслідувати лише ті цілі, які «носяться в повітрі» і випливають із обставин повсякденного життя її членів і прихильників. Ні в Китаї, ні в Росії необхідність побудови комунізму не випливала з поточних інтересів населення. Але, будучи сформульована партією, ця мета надихнула мільйони людей на реалізацію програми радикального перетворення суспільства. Виділяють кілька іміджів партій, такі як реальний і ідеальний[28].

Партії мають велике значення, виступаючи в якості референтних груп, на які індивід орієнтує поведінку - своїх прихильників. Імідж є сполучною ланкою між партією і її потенційними прихильниками. Тому імідж партії впливає і на імідж електорату.

У ряді основних засобів завоювання і утримання партіями влади саме насильницькі технології (страх, загрози) багато в чому домінували над технологіями створення популярного образу, іміджу політичної партії. У сучасному світі імідж партій складається під впливом багатьох факторів. До них відносяться очікування й потреби різних соціальних груп суспільства, політичні цілі і завдання партії, а також ідеологічні позиції партійних лідерів.

В умовах зростаючої ролі ЗМІ ключове значення в іміджі партії набуває ступінь візуального впливу на електорат, тобто символіка партії.

Демократичний шлях розвитку спричинив за собою збільшення категорій суб'єктів, зацікавлених у правильному і дієвому формуванні власного іміджу, в їх числі і партійні структури. «Політична партія – відкрита інформаційна система»[29]. Один з ключових чинників її існування - обмін інформацією з навколишнім середовищем. Чим інтенсивніше він відбувається, тим вище популярність партії, тим швидше вона розвивається і тим сильніше її іміджеві позиції. З іншого боку, чим більше закривається партія від суспільства, тим вона кулуарні, і тим нижче її рейтинг і громадське визнання. Крім того, партія, обмінюючись інформацією, видає і приймає її мимовільно. І в зв'язку з цим процесом, змінюється образ партії в поданні оточуючих. Характер зміни може мати різні оціночні результати - від абсолютно позитивних, до вкрай негативних. Імідж партії може мимовільно погіршуватися, бути слабо вираженим, але імідж як інформаційна оболонка є невід'ємним елементом функціонуючої партії.

Зміна активності громадян у політичних процесах тягне за собою зміну ролі іміджу сучасних партій. Партійна система, виборча система в даний час настільки ускладнилася, що участь громадян у політичних процесах стає все менш усвідомленим. Громадяни стають відстороненими спостерігачами, у яких при цьому формується через засоби масової інформації ілюзія причетності до політики і прийнятих рішень. Серед громадян в такій ситуації практично ніхто не цікавиться програмами кандидатів та політичних партій, тому для виборців вони мало відрізняються один від одного. У такому ставленні до політичних програм для виборців є певна раціональність: вивчати політичні програми складно; більшість, не розуміє реальних, досить складних програм, домінує на виборах над меншістю, які знаються на суті цих програм, які голосують раціонально, це меншість явно витрачає даремно сили і час; популізм політичних програм формується у відповідь на запит більшості, яке хотіло б на виборах простих і ясних рішень найскладніших проблем, а популістські програми не потрібно читати, потрібно просто довіряти їх висуває кандидата чи лідеру партії; у складних ситуаціях обраний політик не буде керуватися положеннями своєї програми, багато ситуації просто в програмах не описані, в такій ситуації краще довіряти особистості кандидата на виборах, вибирати того, хто в складній ситуації зможе виявитися переможцем[30]. Популізм як політичне явище виникає в країнах, де є певні демократичні інститути – загальне виборче право, рівноправність громадян - і де маси як виборців виступають учасниками політичного процесу. Тільки тоді спроби апеляції до настрою населення, спроби підлаштуватися під масову свідомість можуть стати засобом завоювання влади.

У зв'язку з цим питання освітлення політики партій в ЗМІ, того наскільки успішно вони справляються з покладеними на ці структури завданнями, набуває першочергового значення для формування уявлення громадян про діяльність партій. Ця діяльність покликана зміцнювати довіру громадян до владних структур, формувати їх сприятливий образ. Проте ЗМІ, як зазначає В.С. Комаровський, досить жорстко обмежені рамками власного іміджу. Якщо мова йде про пресу, то можна говорити про проурядових, опозиційних, «червоних», «лівих», «помірних», «жовтих» джерелах. Імідж партії, формувати у свідомості аудиторії багато в чому визначає позицію, яку займає ЗМІ по відношенню до тієї чи іншої політичної сили. І це саме та позиція, якої постійна аудиторія очікує від «свого» ЗМІ. Позначається споживчий феномен віри не самої інформації, а джерела[31].

Інакше кажучи, вибираючи газету, радіо або телевізійну передачу певної соціальної спрямованості, громадянин не рідко вже потенційно готовий погодитися з тим іміджем політичної партії, який буде запропонований даними ЗМІ. Авторитет ЗМІ може дуже сильно впливати на довіру до тієї чи іншої інформації. З іншого боку, чим більш рішучі заяви робить влада і чим більшого висвітлення в ЗМІ рішучі дії вони роблять, тим вища потреба у громадян в їх оцінці.

Імідж партій в умовах сучасної України стикаються не тільки з проблемами спотворення інформації в ЗМІ та бар'єрами сприйняття, викликаними низькою громадянською активністю. На сьогоднішній день, партіям, при формуванні та впровадженні іміджу доводиться стикатися з рештою спадщиною негативного іміджу, створеного минулими поколіннями, за часів соціалізму. Дану тематику зачіпають автори Л. Я. Гозман, Е. Б Шестопал і визнають тиск образів укорінених в масовій свідомості і діючих на шкоду сучасних партій. До числа причин, які обумовлюють негативний сприйняття партій, відноситься, асоціювання образів партії з «бюрократією» і «чиновництвом». Відірваність чиновництва, державного службовця від громадянина, суспільства в Україні була обумовлена безліччю різних чинників. У тому числі і відірваністю громадянського суспільства від можливості прийняти реальну участь в управлінні державою[32]. Іншими словами, минулий імідж партії як інституту «чиновництва» і «бюрократії» робить негативний вплив на сприйняття людьми радянського покоління сучасних партійних образів.

Фактори, що впливають на формування іміджу партій в даний час багато в чому відрізняється від попередніх історичних епох. Громадяни обирають партії на певний термін під вирішення певних стоять перед громадянським суспільством завдань. Партійний лідер підбирає собі команду, яка допоможе йому реалізувати його ідеї. Фактично апарат партії і лідер партії є частиною партійної структури з її комітетами, коаліціями. Іншими словами партії, будучи частиною партійної структури держави та влади, у цілому виявляються пов'язаними з іміджем країни та іміджем держави. З іншого боку, в умовах постіндустріального суспільства політична партія пов'язана відразу з декількома десятками компактних і соціальних груп людей. Причому для підтримки або формування іміджу в кожній з таких груп необхідно використовувати різні прийоми.

Ряд авторів (Гуpевіч П.С., Мельник Г. С. Почепцов Г.Г.), відзначає, що прийоми впливу на електорат зі сфери прямої комунікації перемістилися у сферу візуального впливу.

В якості ефективних прийомів формування іміджу партії має значення оптимального зіставлення «політичного повідомлення і каналу передачі інформації». Виділяється три основних потоку, або напряму. Перше з них - це відносини з владою, (GR - Government Relations). Друге - власне відносини з суспільством, (PR - Public Relations). І третій напрямок – реклама.

Але як зазначає Я.В. Любивий, не втрачає свого значення для іміджу партії і прямі комунікації. Своєчасне інформування і реакція на звернення громадян, створення сприятливого думки про дії партійних структур на громадських слуханнях є одним з факторів, що формують позитивний імідж партії.

Не можна акцентувати свою увагу виключно на іміджі партії, створеному засобами масової інформації. Часто недооцінюється результат, який дають контакти партій з виборцями. Подібні неформальні комунікації роблять значний вплив на формування образу партій.

Г.Г. Почепцов зазначає, що в сучасних умовах образ включає ряд компонентів, «імідж партії складається не тільки з внутрішніх позицій, займаних її виходячи з культивованих поглядів. В інформаційному суспільстві, важливим чинником є активність партії, що проявляється в суспільно-політичному житті країни»[33] [38].

Предметом оцінки іміджу виступають позиції партії щодо окремих законопроектів, номенклатурних кадрових перестановок. Окремо, як роль лідера у формуванні іміджу партії, необхідно відзначити здатність лідера реагувати на найбільш помітні поточні події всередині і поза країною. Теракти, озброєні зіткнення, великі виборчі кампанії, міжнародні кінофестивалі, спортивні змагання - усе це найважливіші елементи суспільного життя, і якщо партія ніяк на них не реагує, то вона штучно відгороджується, закривається від суспільства, і що рано чи пізно одне це спровокує її кризу. Також не менш важливе значення для формування іміджу партії в цілому має зовнішній вигляд і вигляд партійного лідера. Відомо, зовнішність лідера є досить важливим параметром, оскільки світ невербальної комунікації не менш важливий, ніж світ вербальний. А для деяких каналів комунікації він є визначальним.

Політичний імідж відображає найбільш суттєві зв'язки і відносини в загальній концентрованій формі.

Дослідження показало, що популізм є частиною іміджу сучасних політичних партій. Цьому служить ряд причин пов'язаних з низкою тенденціями, але головне з них це зниження свідомої участі громадян у політиці, погіршення загальної політичної культури.

В умовах сучасної Росії формування іміджу партії та ЗМІ тісно пов'язані. ЗМІ мають прямий вплив на імідж, який більшою мірою зумовлюється спрямованістю ЗМІ.

В умовах постіндустріального суспільства політична партія пов'язана відразу з декількома десятками компактних і соціальних груп людей, що підвищує значення громадської активності в іміджі партії в цілому.

Як багато суспільно-політичних явищ, імідж партій не є статичним. Він змінюється, модифікується по зміні запитів населення, умов політичної системи та історичного контексту.

Дата добавления: 2015-08-31