Загальні принципи організації та діяльності адвокатури

Власне поняття «принципів адвокатської діяльності» не закріплено на законодавчому рівні. В науці це питання також є проблематичним. Тому, аналізуючи терміни «принцип» та «адвокатська діяльність», можна вивести поняття «принципів адвокатської діяльності». Якщо поняття «адвокатська діяльність» було вже розглянуто вище, то поняття «принципи права» в цілому потребує розгляду.

Принципи права - це провідні засади, ідеї права, які в конкретному вигляді характеризують його зміст, визначають спрямованість правового регулювання. Вони зумовлені об'єктивними закономірностями існування і розвитку людини та суспільства [19].

Принципи права, як визначала їх О.Ф. Скакун, - це об'єктивно властиві праву відправні начала, незаперечні вимоги (позитивні зобов'язання), які ставляться до учасників суспільних відносин із метою гармонічного поєднання індивідуальних, групових і громадських інтересів. Іншими словами, це є своєрідна система координат, у рамках якої розвивається право, і одночасно вектор, який визначає напрямок його розвитку.

Отже, проаналізувавши два окремих поняття, дійдемо до висновку, що принципи адвокатської діяльності – це провідні засади, основні ідеї, які визначають спрямованість професійної діяльності осіб, які отримали статус адвокатів та мають право на надання кваліфікованої юридичної допомоги, не забороненої законодавством, з метою захисту прав, свобод і законних інтересів клієнтів – фізичних та юридичних осіб, що здійснюється в рамках встановлених законом організаційних форм.

Якщо говорити про принципи здійснення адвокатської діяльності в Україні, то на сьогоднішній день вони знайшли своє відображення у багатьох джерелах права, а саме: 1) Конституції України як в основному джерелі права для нашої держави, що закріплює у ст.8 принцип верховенства права, який є і принципом діяльності адвокатів [20]; 2) Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», який закріплює принципи верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та принцип уникнення конфлікту інтересів[21] (зазначимо, що, в свою чергу, Закон України «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 року, що діяв до 14 серпня 2012 року, зазначав, що адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, демократизму, гуманізму, незалежності та конфіденційності [22]); 3)Основних положеннях про роль адвокатів, які говорять про принципи законності та рівності [23]; 4) Правилах адвокатської етики від 17.11.2012 року, що говорять нам про етичні принципи для здійснення адвокатами своєї діяльності[24].

Принципи адвокатської діяльності окремих зарубіжних країн закріплюються у спеціальних законах про адвокатуру та адвокатську діяльність, правилах адвокатської етики. Закріплені вони також в наступних джерелах права: 1) Загальному кодексі правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства від 01.10.1988 року[25]; 2) Хартії основоположних принципів діяльності європейських адвокатів від 24.11.2006 року [26]; 3) Кодексі поведінки європейських адвокатів та ін.

Існують різноманітні класифікації принципів права, зокрема, в залежності від поширення їх дії виділяють:

1) загальні - до них належать: принципи верховенства права, соціальної справедливості, гуманізму, рівності громадян, демократизму, законності, взаємної відповідальності держави перед особою, а особи - перед державою, принцип поєднання переконання та примусу в праві;

2) галузеві - діють передусім у конкретній галузі, їх дія обмежується відповідним предметом правового регулювання цієї галузі;

3) міжгалузеві - їх дія поширюється на декілька галузей права, які мають певне близьке значення;

4) принципи інститутів - це основні ідеї, що лежать в основі побудови певного інституту права.

Принципи міжнародного права - це історично обумовлені основоположні загальновизнані норми, що виражають головний зміст міжнародного права, його характерні риси та володіють вищою, імперативною юридичною силою. Це керівні правила поведінки його суб'єктів, що виникають як результат суспільної практики; юридично закріплені засади міжнародного права[27].

Принципи міжнародного права – юридично-узагальнене правило поведінки суб’єктів міжнародного права в певній системі правовідносин. В свою чергу основні принципи міжнародного права – це система основоположних норм міжнародного права, які регулюють відносини між його суб’єктами і є критерієм правомірності міжнародного правотворчого і правозастосовного процесів, дійсності інших міжнародно-правових норм[28].

Основні принципи міжнародного права мають своє юридичне закріплення і, відповідно, кодифіковані. Зокрема, вони закріплені у: Статуті ООН 1945 року [29]; Декларації про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва відповідно до Статуту ООН, прийнятої Генеральною Асамблеєю в 1970 р.[30]; Статуті Ради Європи [31]; Заключному акті Наради з безпеки і співробітництва в Європі від 1975 року.

У Статуті ООН та Декларації про принципи міжнародного права зафіксовано сім основних міжнародних принципів: 1) незастосування сили чи погрози силою; 2) суверенна рівність держав; 3) рівноправність і самовизначення націй та народів; 4) мирне розв'язання міжнародних спорів; 5) невтручання у внутрішні справи держав; 6) мирного співробітництва; 7) сумлінного виконання договірних зобов'язань за міжнародним правом[32].

Тепер перейдемо безпосередньо до принципів адвокатської діяльності як провідних засад, основних ідей, які визначають спрямованість професійної діяльності осіб, які отримали статус адвокатів та мають право на надання кваліфікованої юридичної допомоги, не забороненої джерелами права, з метою захисту прав, свобод і законних інтересів клієнтів – фізичних та юридичних осіб, що здійснюється в рамках встановлених джерелами права організаційних форм.

Принципи адвокатської діяльності можна умовно класифікувати на: 1) внутрішньодержані (вітчизняні): юридичні та етичні; 2) міжнародні (принципи адвокатської діяльності, закріплені у міжнародних договорах).

Розглянемо найрозповсюдженіші (притаманні майже кожній державі світу) внутрішньодержавні юридичні принципи адвокатської діяльності.

Принцип верховенства права. Зі Статуту Ради Європи вимога про визнання принципу верховенства права є складовою частиною національної правової системи [33]. Визнаючи принцип верховенства права, Конституція України створила належні умови ефективного захисту прав і свобод людини, ствердила, що національне законодавство не повинно суперечити природнім правам людини, зокрема, на життя, свободу, безпеку, власність, рівність тощо [34]. Для адвокатів принцип верховенства права набуває особливого значення, оскільки вони мають спрямовувати свою діяльність на захист загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, основним пріоритетом якого є права і свободи людини і громадянина. Визнання і дотримання принципу верховенства права є однією з основних і невід'ємних ознак правової держави, у побудові якої бере активну участь адвокатура, керуючись своїм конституційним призначенням.

У суспільстві, що грунтується на верховенстві права, адвокат виконує особливу роль. Обов'язки адвоката не обмежуються сумлінним виконанням того, що йому доручено виконувати в межах, дозволених законом. Адвокат має слугувати інтересам правосуддя, а також тим, чиї права і свободи йому довірено стверджувати і захищати, і обов'язком адвоката є не лише представляти справу клієнта, а й бути його порадником. Повага до професійної діяльності адвоката є суттєвою умовою для ствердження верховенства права і демократії у суспільстві.

Принцип законності знаходить безпосереднє закріплення в країнах приписового права, пострадянських державах (зокрема, і в Україні) і означає, що в своїй професійній діяльності адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об’єднання) зобов’язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту й представництва прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, дотримуючись джерел права країни, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності. Адвокат не може давати клієнту поради, свідомо спрямованих на полегшення скоєння правопорушень, або іншим чином умисно сприяти їх скоєнню його клієнтом або іншими особами. Адвокат не має права в своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинним у державі джерелам права. У своєму приватному житті адвокат також зобов'язаний дотримуватися закону, не вчиняти правопорушень і не сприяти з умисно їх скоєнню іншими особами.

Принцип незалежності: у Загальному кодексі правил для адвокатів держав Європейського Cпівтовариства наголошується на незалежності адвоката, під якою розуміється недопустимість підпорядкування адвоката будь-кому при виконанні своїх професійних доручень, впливу третіх осіб. Незалежність адвокатів при виконанні своїх функцій полягає, перш за все, у незалежності адвокатури від органів виконавчої, судової влади, а також об'єднань громадян (політичних партій, рухів та інших громадських організацій). Цей принцип забезпечується передусім громадським (недержавним) характером формування адвокатури як добровільного самостійного незалежного об'єднання професійних юристів і полягає в тому, що юридична допомога щодо захисту прав і законних інтересів особи здійснюється представниками незалежної юридичної професії. З метою додержання принципу незалежності в своїй діяльності адвокати повинні мати можливість виконувати свої обов'язки без будь-якого втручання, зокрема, з боку державних органів, а також без утиску власних інтересів. Адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, нотаріаті (крім країн прецедентного (загального) права, в яких немає чіткої межі між адвокатською і нотаріальною діяльністю), органах внутрішніх справ, національної безпеки, державному управлінні [35]. Принцип незалежності є основоположним у діяльності адвокатури, оскільки завдяки йому виконуються професійні повноваження адвокатів, спрямовані на захист прав і свобод людини, забезпечення конституційного права кожного на правову допомогу.

Саме при реалізації завдань адвокатури, що полягають у сприянні людині захистити свої права від порушень, які допускаються, зокрема, й посадовими особами та державою, адвокатура має керуватися принципом незалежності. Без цього неможливо здійснювати професійну адвокатську діяльність, протистояти тим, хто діє поза правовим полем, порушує чинне законодавство, посягає на права і свободи людини і громадянина, на законні інтереси юридичних осіб тощо.

Наприклад, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлює певні гарантії принципу незалежності в адвокатській діяльності: зокрема, містить заборону будь-якого втручання в адвокатську діяльність[36], заборону розголошувати відомості, що становлять предмет адвокатської таємниці. У Кримінальному кодексі України передбачено відповідальність за будь-яке втручання в діяльність захисника чи представника особи.В Указі Президента України «Про деякі заходи щодо підвищення рівня роботи адвокатури» йшла мова про необхідність усунення втручань в адвокатську діяльність. Правила адвокатської етики також розглядають як необхідну умову належного здійснення адвокатської діяльності незалежність адвоката у виконанні своїх професійних прав, обов'язків, що «передбачає його свободу від будь-якого зовнішнього впливу, тиску чи втручання в його діяльність, зокрема з боку державних органів, а також впливу своїх особистих інтересів». Правилами встановлюється обов'язок адвоката протистояти будь-яким спробам посягання на його незалежність. Про дотримання принципу незалежності йдеться у багатьох статтях Правил, які регулюють взаємовідносини адвоката з клієнтом, учасниками судового процесу, судом, іншими особами, державними органами.

Загальний кодекс правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства передбачає, що для членів суспільства існування вільної, незалежної професії поряд з додержанням правових норм є найважливішою гарантією захисту прав людини перед державною владою та іншими інтересами суспільства[37]. Про забезпечення незалежності при поданні правової допомоги йдеться й у рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи від 25 жовтня 2000 р. про свободу здійснення професійних адвокатських обов'язків.

Підвищена моральна і правова відповідальність адвоката за додержання вимог професійної етики складає сутність принципу конфіденційності. Адвокат зобов'язаний зберігати адвокатську таємницю, додержання якої є необхідною передумовою довірчих відносин між адвокатом та клієнтом, без яких неможливе належне надання юридичної допомоги. Предметом адвокатської таємниці є питання, з яких громадянин або юридична особа зверталися до адвоката, сутність консультацій, порад, роз'яснень та інших відомостей, одержаних адвокатом при здійсненні своїх професійних обов'язків[38].

Принцип конфіденційності - один з найважливіших принципів, який має визначальний вплив на здійснення адвокатської професії, на стосунки між клієнтом і адвокатом та адвоката з іншими як фізичними, так і юридичними особами. Специфічність стосунків, що виникають у процесі подання адвокатом правової допомоги, здійснення захисту і представництва, покладають на адвоката певні зобов'язання щодо нерозголошення інформації, яка стає йому відомою у зв'язку з виконанням професійної діяльності. Адже особа, яка звертається за правовою допомогою, має бути впевнена у нерозголошенні даних про неї, її близьких родичів, у неї мають бути гарантії збереження таємниці тих розмов, що велися з адвокатом, суті правових консультацій тощо. Втаємничення такої інформації відповідає духу Конституції України, в якій закладено право особи відмовитися від дачі показань або пояснень щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів. Довіряючи адвокату такі відомості, громадянин має бути впевненим, що вони не будуть ним розголошені або доведені до відома певних органів чи посадових осіб. Гарантії збереження адвокатом таємниці такої інформації закріплені в Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» [39]. Існує також заборона огляду, розголошення, вилучення у адвоката без його згоди документів, пов'язаних з виконанням доручення, прослуховування розмов адвоката без спеціального на те дозволу.

У Правилах адвокатської етики цьому принципу також приділяється увага: дотримання конфіденційності є необхідною передумовою довірчих відносин між адвокатом і клієнтом, без яких є неможливим належне надання правової допомоги. Зазначається, що дія принципу конфіденційності інформації не обмежена в часі і може бути відмінена тільки особою, зацікавленою в її дотримані (спадкоємцями чи правонаступниками)[40].

Принцип усунення конфлікту інтересів давно відомий джерелам права зарубіжних країн і відносно новий для України, як наслідок імплементації міжнародних принципів адвокатської діяльності у національне законодавство. Під конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між особистими інтересами адвоката та його професійними правами і обов’язками перед клієнтом, наявність якої може вплинути на об’єктивність або неупередженість під час виконання адвокатом його професійних обов’язків, а також на вчинення чи не вчинення ним дій під час здійснення адвокатської діяльності. Адвокат без письмового погодження з клієнтами, щодо яких виник конфлікт інтересів, не може представляти, захищати клієнта або надавати йому правову допомогу, якщо до цього він надавав правову допомогу, здійснював захист або представництво іншого клієнта, від якого він отримав конфіденційну інформацію, дотичну до інтересів нового клієнта. В разі виникнення конфлікту інтересів в процесі реалізації адвокатом договору, такий договір має бути розірваним з дотриманням умов, визначених Правилами адвокатської етики.

Хартія основоположних принципів діяльності європейських адвокатів, визначає наступне: “Для належного здійснення своєї професійної діяльності адвокат має уникати конфліктів інтересів. Тому адвокат не може представляти двох клієнтів у тій самій справі, якщо є конфлікт або ризик конфлікту між інтересами цих клієнтів. Так само адвокат має утриматись від представлення нового клієнта, якщо адвокат володіє конфіденційною інформацією, отриманою від свого нинішнього або колишнього клієнта. Адвокат також не повинен брати клієнта, якщо існує конфлікт інтересів між клієнтом та адвокатом. Якщо конфлікт інтересів виникає під час представлення клієнта, адвокат має припинити його представлення” [41][85]. Можна побачити, що цей принцип тісно пов'язаний із принципами конфіденційності та незалежності.

Загальний кодекс правил для адвокатів країн Европейського Співтовариства визначає цей принцип наступним чином: “Адвокат може відмовитися від надання консультацій двом або кільком клієнтам, які беруть участь у розгляді однієї і тієї самої справи, або не виступати від їх імені за наявності суперечності інтересів клієнтів або обгрунтованої загрози виникнення такої суперечності. Адвокат зобов'язаний припинити обслуговування обох клієнтів у випадку вступу їх інтересів у взаємну суперечність, а також при виникненні загрози порушення конфіденційності або загрози незалежності самого адвоката.Адвокат також зобов'язаний утриматися від обслуговування нового клієнта, якщо це здатне викликати виникнення загрози порушення конфіденційності відомостей, що довірені йому попереднім клієнтом, або якщо інформація, що є у розпорядженні адвоката, про стан справ попереднього клієнта здатна стати джерелом переваг для нового клієнта”[42].

Розглянувши детально принципи адвокатської діяльності, які прямо вказані у національних та міжнародних джерелах права, хочеться звернути увагу на таку групу принципів, як етичні. Зміст цих принципів формується під впливом почуття громадянського обов'язку, цінностей професійної діяльності, совісті, уявлень про добро і зло, справедливість, гуманізм, відповідальність, рівня розвитку внутрішньої культури. Як зазначено в Правилах адвокатської етики, надзвичайна важливість функціонального навантаження адвокатури вимагає від адвокатів слідування високим етичним стандартам поведінки; водночас специфіка, комплексний характер обов'язків, що лежать на адвокатурі, обумовлюють необхідність збалансування служіння адвоката інтересам окремого клієнта з інтересами суспільства в цілому, дотриманням принципів законності і верховенства права.

Деякі з етичних принципів нерідко просто конкретизують положення юридичних принципів. Так, наприклад, Правила адвокатської етики конкретизують зміст принципу незалежності, а однією з найбільш деталізованих за змістом є стаття 9, що тлумачить зміст принципу конфіденційності[43].

До основних принципів адвокатської етики, що, як правило, закріплюються в національних правилах адвокатської етики, належать:незалежність та свобода адвоката у здійсненні адвокатської діяльності; дотримання законності; домінантність інтересів клієнтів; неприпустимість конфлікту інтересів;конфіденційність;компетентність та добросовісність;повага до адвокатської професії;вимоги до рекламування адвокатської діяльності.

Дата добавления: 2015-08-31