Охорона навколишнього середовища

Збирання врожаю, строки та способи

Збирають озиму пшеницю у фазі воскової стиглості зерна, застосовуючи однофазний (пряме комбайнування) і двофазний (роздільний) способи збирання. Двофазним способом збирають забур’янені посіви, густу високорослу пшеницю, сорти, схильні до обсипання. Починають збирати при досягненні зерном вологості 30-32%. Скошують пшеницю жатками ЖВП-6А, ЖВН-6А у валки товщиною 12-18 см, шириною до 1,8 м. при висоті зрізу середньо- і низькорослих сортів 15-20 см., високорослих і густих 25-30 см. За такої висоти стерні валки швидше просушуються. При двофазному збиранні полеглої забур’яненої пшениці використовують бобові жатки (ЖБА 3,5), так як під час роботи різальних агрегатів зернових жаток втрачається багато зерна. Через 2-4 дні підсохлі валки підбирають комбайнами Дон 1500 з приставками ПУН-5, ПУН-6 і обладнані підбирачами ППТ-2,ППТ-3А. Роздільне збирання на півдні проводять протягом 2-4 днів, у Лісостепу і на Поліссі – 2-4 днів, після чого переходять на пряме комбайнування, яке починають при вологості зерна 18-20 %. Для прямого комбайнування залишають чисті, стійкі проти обсипання, не полеглі та зріджені низькорослі посіви пшениці, які досягли повної стиглості. Застосовують його також у дощові жнива. Комбайни при збиранні старанно регулюють з тим, щоб звести до мінімуму втрати зерна (не більше 1 %), травмованість (насінного зерна не більше 1 %, продовольчого до 2 %.

Важливо стежити за режимом роботи комбайна при збиранні. Наприклад, при обмолоті вологої хлібної маси, коли зерно вимолочується важко і менше травмується, що буває на початку збирання, обмолот проводять при підвищених обертах барабана і меншому зазорі деки; при сухій хлібній масі зерно легко вимолочується і більше травмується, тому обмолот слід проводити при менших обертах і більшому зазорі між декою і барабаном. Збільшують оберти барабана при обмолоті остистих сортів, остюки яких більшою мірою розбиваються і менше забивають деку, що поліпшує обмолот зерна. Уранці і ввечері обмолочують пшеницю при підвищених обертах, удень – при менших. Втрати зерна при збиранні не повинні бути більше 0,5 %, а травмованого зерна може бути не більше 2 %. Після збирання зерно старанно очищають, при потребі пропускають через сушильні агрегати, доводять вологість його до 14-15 % і використовують за призначенням.

Охорона природи займається розробкою і теоретичним обгрунтуванням практичних заходів по раціональному використанню природних ресурсів. Основною проблемою охорони природи є оптимізація впливу суспільства на природу з метою найбільш ефективного і різнобічного його використання. Охорона природи включає широке коло проблем: забруднення води й повітря шкідливими відходами, запобігання після дій застосування пестицидів, ерозію грунтів та їх рекультивацію, чисельність цінних тварин, охорону пам'яток природи, подальшу розробку основ охорони природи, економічну оцінку природних ресурсів. Одним з важливих природних ресурсів є грунт. Це складова частина біоценозу. Людина, закладаючи агробіоценозі, своїми прямими і непрямими впливами порушує стабільність усієї біосфери.

Грунт - найбільш податлива частина агробіоценозу. Розорювання та інша механічна обробка в корені міняють її склад і структуру, мікробіологічні процеси, що протікають в ній, рослинний покрив і тваринний світ. У результаті порушується склався в біогеоценозі нормальний цикл кругообігу речовин. Діяльність хлібороба однаково спрямована як на свої інтереси, так і на охорону і поліпшення грунту. Подібно до того, як не можна протиставляти науково - технічний прогрес охорони природи, так не можна протиставляти охорону грунтів агроіндустріальной її експлуатації. Серйозною проблемою залишається захист від ерозії. Своєчасне здійснення всього протиерозійного комплексу, що включає агротехнічні та лісомеліоративні заходи, - найважливіша частина охорони природи. Воно сприяє не лише припиненню ерозії, а й перетворенню еродованих земель в продуктивні угіддя. Актуальною проблемою залишається деградація грунтів внаслідок втоми під впливом посилюється техногенного навантаження. Переущільнюють грунт важкі комбайни, транспортно - технологічні засоби та інші машини. У збиральний період транспортно - технологічна техніка розвиває в півтора - два рази більше тиск на грунт, ніж трактори

Високопродуктивне сільське господарство, повністю виключає хімічні засоби захисту рослин, цілком можливо і вже успішно ведеться в деяких країнах. Необхідно звести до мінімуму негативні впливи хімічних засобів. Для цього потрібно строго дотримуватись правил використання добрив і хімічних засобів захисту рослин. Необхідно більш ефективно використовувати біологічні засоби захисту рослин. При збільшенні питомої ваги біологічного захисту рослин з 18... 20 до 35%, пестицидне навантаження на біоценози, змогла б знизитися на 20... 25%, а втрати врожаю від шкідників, хвороб, бур'янів до 15... 20%. Грамотне, комплексне застосування біологічних препаратів дозволяє збільшити врожай на 10... 30%, з економити до 60 кг мінерального азоту на 1 га, або 1 млн. т мінеральних азотних добрив, і отримати в умовах економічно чистого землеробства додатково близько 4 млн. тонн білка. За проведені роки досліджень було виявлено, що чистий пар один з найкращих попередників, для будь-якої культури. У результаті систематичної обробки грунту та застосування гербіцидів за період парування знищується до половини насіння і вегетативних органів розмноження бур'янів. У результаті знижується забур'яненість не тільки першої культури після пари, але і наступних. Інтенсивне розкладання органічної речовини в грунті чистого пара сприяє її оздоровлення, знищення шкідників та збудників хвороб у залишках рослин.

Чистий пар надає позитивний вплив і на якість продукції. Недолік чистого пара полягає в тому, що він схильний до водної та вітрової ерозії через те, що вільний від рослин. Потрібно враховувати, що при обробці чистого пара йде розпилювання грунту, для уникнення цього процесу необхідно обробляти комбінованими агрегатами або плоскорізами, із збереженням до 55... 60% стерні. Механічні обробки чистого пара повинні поєднуватися з біологією корнеотприскових бур'янів, і при масовій появі бур'янів необхідно внесення гербіцидів.

Родючість грунту залежить від внесення мінеральних і органічних добрив, останнім часом широкого поширення 15:06:13 набуло використання сидеральних культур (біологізація). При запашке сидератів на зелене добриво в грунті накопичується до 200 кг азоту, який засвоюється інтенсивніше, ніж із гною. Зелене добриво покращує водний режим, фізико-хімічні властивості грунту, показники зв'язності, водопоглотительной і водоудерживающей здатності грунтового поглинаючого комплексу, сприяють посиленню життєдіяльності мікроорганізмів у грунті. У результаті підвищуються врожаї на 4... 7 ц / га. Використання ріпаку на зелене добриво дозволяє знизити забур'яненість і поразка пшениці кореневими гнилями. Причинами чергування сільськогосподарських культур в посіві є засміченість, зараженість хворобами і шкідниками. Головним завданням агронома є отримання максимального врожаю з мінімальними витратами і не нанесення шкоди навколишньому середовищі, від цього, в першу чергу і буде залежати правильний вибір попередника.

Дата добавления: 2015-08-31