Системи основного обробітку ґрунту в полях сівозмін та їх обґрунтування

Первинне освоєння площі

Обробіток грунту

В комплексі робіт з вирощування садивного матеріалу надзвичайно важлива роль належить обробітку грунту. Окремі прийоми та системи обробітку грунту мають вагомий вплив на розвиток і ріст деревних рослин, розміри витрат на проведення не тільки наступних за ним робіт, пов’язаних з сіянням, садінням, доглядом за ґрунтом і знищенням бур’янів, а і на собівартість продукції в цілому. Встановлено рівні впливу на врожайність вирощуваних культур, агротехнічних заходів, при сумісному їх застосуванні: на обробіток грунту припадає 20 %.

У розсадниках обробіток грунту має місце під час освоєння площ, відведених під вирощування садивного матеріалу та проведення обробітку грунту в полях прийнятих сівозмін. Первинне освоєння площі включає планування площі і обробіток грунту (формування орного шару грунту). Під декоративні розсадники можуть відводитись різні категорії земель (землі, що вийшли з під сільськогосподарського користування, перелогові, цілинні, лісові землі та ін.), залежно від яких обирається система первинного обробітку грунту.

Під даний розсадник були виділені землі, які перебували під зрубом. Категорія площі, яку було відведено під розсадник – зруб, тому потрібно провести відповідні операції по освоєнню відведених земель як: очищення площі від пеньків і лісосічних залишків та планування поверхні. Формування орного шару розпочинають з оранки грунту чагарниковими плугами і вичісування коренів корчувальними боронами. Весною наступного року грунт обробляють у двох напрямках дисковими культиваторами з наступним боронуванням. Залежно від прийнятої системи обробітку грунту обробляємо грунт за системою сидерального пару з вирощуванням на зелене добриво люпину однорічного у суміші з фацелією.

.

В полях прийнятих сівозмін проводиться основний обробіток ґрунту та передпосівний (передсадивний) обробіток ґрунту. Застосування тих або інших систем основного обробітку ґрунту залежить від конкретних ґрунтово-кліматичних умов, прийнятих сівозмін та специфічних, для певного виду садивного матеріалу особливостей його вирощування.

Основними завданнями обробітку грунту є:

- створення в одному шарі близьких до оптимальних водного, повітряного, теплового і поживного середовищ;

- забезпечення найкращих умов для кореневого живлення та росту кореневої системи;

- посилення кругообігу поживних речовин в ґрунті;

- підвищення активності корисних мікроорганізмів та інтенсивності мінералізації органічних залишків;

- знищення бур’янів, шкідників і збудників хвороб рослин;

- створення сприятливих умов для висіву насіння, садіння рослин, проведення доглядів і внесення добрив;

- захист ґрунту від водної і вітрової ерозії.

Для даного розсадника, враховуючи ґрунтово-кліматичні умови та потреби рослин, що вирощуються, була обрана сидеральнопарова система обробітку грунту. Сидеральнопарову системузастосовують для обробітку грунту в зонах надмірного і достатнього зволоження (Полісся і північні райони Лісостепу) на бідних азотом грунтах. Сидеральним називають такий пар, в якому вирощують культури, зелену масу яких заорюють з метою збагачення грунту органічними речовинами.

При вирощуванні на сидерат однорічного люпину восени, після викопування садивного матеріалу, проводять глибоку оранку з внесенням фосфорно-калійних добрив. Ранньою весною грунт боронують у двох напрямках. Перед висівом насіння люпину грунт культивують на глибину його загортання (3-4 см). Для ураження бульбочковими бактеріями насіння люпину перед висівом обробляють бактеріальним добривом нітрагіном з розрахунку 0,5 кг на 200 кг насіння. Норма висіву насіння люпину на 1 гектар становить 180-220 кг.

Для продовження корисної дії сидерату на легких грунтах бажано при заорюванні зеленої маси вносити торф із розрахунку 30-40 т/га, який завдяки високій поглинальній здатності зменшує вилуговування поживних речовин з орного шару.

У межах однієї сівозміни залежно від поля застосовують кілька систем обробітку грунту. У сівозмінах з вирощуванням зеленого добрива це системи сидерального пару та зяблева. Зяблеву систему обробітку грунту використовують на полях, що вийшли з-під однорічних або дворічних сіянців.

На площах, що вийшли з-під садивного матеріалу, зяблеву оранку проводять через 10-15 днів після викопування сіянців та саджанців без попереднього лущення. У разі потреби (на полях після викопування великомірних саджанців) перед оранкою проводять планування поверхні. У районах з глибоким сніговим покривом піднятий зяб залишають на зиму незаборонованим, що сприяє накопиченню вологи в грунті. В осінньо-зимовий період в зораному грунті проходять складні процеси, які сприяють поновленню структури грунту і накопиченню доступних для рослин елементів мінерального живлення. Заключним етапом зяблевої системи є раннє весняне боронування або так зване ранньовесняне закриття вологи, спрямоване на збереження вологи та покращення теплового режиму грунту.

Дата добавления: 2015-08-31