Маніпулятивні технології політичної реклами під час позачергових виборів 2014 року до парламенту

Позачергові вибори до Верховної Ради України, що відбулися 26 жовтня 2014 року, вчергове продемонстрували неготовність українського рекламного бізнесу до запровадження європейських стандартів роботи. Доказом цьому є те, що етичні стандарти рекламної діяльності втрачають свою актуальність в Україні, коли мова йде про голоси виборців, які потім конвертуються у кількість депутатських крісел й, відповідно, рівень впливу. Перенасичення рекламного простору тисячами біл-бордів, сіті-лайтів, розтяжок та іншими варіаціями зовнішньої реклами під час останньої виборчої кампанії стало підтвердженням тому. Не вплинув на ситуацію ані фактор війни на Сході України, ані відголоси Революції Гідності, яка, власне, й спричинила зміни у політичній верхівці країни.

Проаналізувавши політичну рекламу на зовнішніх носіях, що мала місце під час позачергових парламентських виборах в Україні, нами було зроблено висновок про зловживання найрейтинговішими політичними партіями маніпулятивними технологіями у рекламі. Тривалість кампанії під час позачергових виборів до Верховної Ради у 2014 році складала 45 днів. За цей термін політичні партії повинні були переконати своїх виборців, що саме вони варті їхніх голосів. Таке передчасне «перезавантаження» українського парламенту спричинило черговий перерозподіл сил у партіях. Події кінця 2013 – початку 2014 року змусили українське суспільство по-іншому подивитися на політиків, а самих політиків переглянути свої позиції. Термінове перейменування партій й додавання у назву відомого бренду, таємні перемовини та поділ крісел в Уряді й місць у виборчому списку, прикрашання виборчих списків відомими прізвищами журналістів, громадських діячів, героїв Революції Гідності та бойових дій у зоні АТО стали трендами маніпуляцій в українському політикумі. Не цуралися маніпулятивних технологій, ані представники старої політичної еліти, ані так звані «постмайданні» партії. Найбільше такі технології застосовували партії «Блок Петра Порошенка», «Батьківщина», «Народний Фронт» та «Радикальна партія Олега Ляшка». Не цуралися брудних технологій й колишні представники «Партії Регіонів», що розділилися на два бренди – «Опозиційний Блок» та «Сильну Україну», а також нова та незаплямована «Самопоміч».

У зовнішній рекламі під час парламентських виборів 2014 року прослідковувалися наступні маніпулятивні технології:

· Рекламна «істерика» за 60 днів.

Як уже було сказано, тривалість кампанії була критично короткою, а визначеність партій у своїх шляхах на цю кампанію прийшла досить пізно. Зокрема до останнього вели перемовини між собою «Блок Петра Порошенка» та «Народний Фронт», як і «Самопоміч» доформовувала свій виборчий список. Саме тому рекламна кампанія політичних брендів, що були налаштовані на перемогу, була досить агресивною. За підрахунками, 7 біл-бордів із 10-ти були із політичною рекламою [20].

· Гра на обличчях

Політичні бренди в класичному розумінні цього слова знецінилися під час позачергових парламентських виборів в Україні. Розуміння цього змусило політичні партії будувати агітаційні кампанії на обличчях, а не гаслах. Трендом кампанії стала тема оновлення влади, у підтримку якого політичні партії «прикрашали» виборчі списки журналістами, активістами громадських рухів та комбатами добровольчих батальйонів у зоні АТО. Однак жодна політична партія не побудувала політику зовнішньої реклами на невідомих обличчях. Партія «Народний Фронт» одна із небагатьох сил, що використали у зовнішній рекламі зображення представників списку, однак усі вони агітували за сильного Прем’єра. Власне уся кампанія цієї партії була побудована на відстоюванні Арсенія Яценюка на цьому посту. «Постмайданна» партія «Самопоміч» хоч і зібрала у списку яскраві обличчя, будувала зовнішню рекламу на обличчі «лідера» під №50 у виборчому списку – Андрія Садового. «Радикальна партія Олега Ляшка» також була вірна своєму лідеру й уся рекламна продукція була з його обличчям.

· Маніпуляції з кольорами та стилями

Найпоширенішою кольоровою гамою, що застосовувалась під час виборчої кампанії було поєднання червоного, чорного та білого кольорів. Такий вибір пояснюється тим, що червоний колір на підсвідомому рівні привертає увагу людини, будучи ознакою небезпеки, змушує розум сконцентруватися на ньому [21]. При цьому білий колір фону рекламної площини є також сильним інструментом привернення уваги, він полегшує роботу ока та дозволяє людині сконцентруватися на візуальному образі. Вибір чорного кольору літер також не випадковий – саме чорні літери на білому фоні є одними з найбільш читабельних, що є важливим фактором для зовнішньої реклам. Одразу три політичні партії використовували таке поєднання й усі три потрапили до парламенту. При цьому у зовнішній рекламі усіх трьох партій «Блок Петра Порошенка», «Батьківщина» та «радикальна партія Олега Ляшка» прослідковувалася схожість – однакова кольорова гама та типовий нахил тексту.

· Зовнішня реклама у «день тиші».

Апогеєм маніпуляцій агітаційної кампанії позачергових виборів до Верховної Ради України стало грубе порушення найрейтинговішими партійними брендами виборчого законодавства, а разом із тим й норм етики. Відповідно до Закону «Про вибори народних депутатів», здійснення агітації у переддень та у день виборів забороняється. Однак чотири політичні партії – «Блок Петра Порошенка», «Народний Фронт», «Батьківщина» та «Радикальна партія Олега Ляшка», обійшли норму закону й зманіпулювали громадською думкою, розмістивши так звану «соціальну рекламу» із вже добре впізнаваною партійною символікою та кольоровою гамою. Таким чином виборці в Україні не мали шансу зробити свідомого вибору, оскільки навіть на шляху до виборчої дільниці вони потрапляли під вплив політичної реклами [22].

ВИСНОВКИ

Отже, розвиток політичної реклами, відбувається в контексті становлення політичного ринку, тобто інституціоналізації політичної конкуренції. Основними чинниками становлення рекламного ринку в Україні стала потреба політичних еліт апелювати до електорату у боротьбі та конкуренції за владу, а також позиціонувати себе на ринку, відрізнятися від подібних політичних гасел та лозунгів, присутніх у програмах більшості політичних сил. Ринок політичної реклами в Україні розвивався в контексті процесів демократичного транзиту і політичного ринку.

Вибори як процес «навчання демократії» сприяють появі компетентного громадянина, який на основі усвідомленого вибору, власних очікувань та запитів буде критичніше оцінювати «продукти», що пропонуються на політичному ринку елітами та партіями і які вони намагаються обміняти на владні повноваження. Це, з одного боку, зумовлює подальшу технологізацію політичного процесу, а з іншого, сприяє відбору найбільш професійних та креативних засобів просування пропозицій за допомогою реклами та їхніх носіїв.

Будь-яка рекламна кампанія ефективна за умови орієнтації на пріоритетні потреби споживачів, а не короткострокові цілі рекламодавців. За єдиним винятком – політична рекламна кампанія здатна змінювати майбутнє всієї країни. З огляду на вибір Україною європейського курсу розвитку, слід обмежити обсяги платної політичної реклами, що у більшості західних країн заборонена як така, що формує залежність політичних партій від спонсорів та їх коштів, порушення принципу рівності усіх кандидатів.

Дата добавления: 2015-08-31