Основні вимоги до створення планово-висотного обгрунтування для кадастрового знімання об’єкту землеустрою

РОЗДІЛ 3. ПРОЕКТУВАННЯ ПЛАНОВО-ВИСОТНОГО ОБҐРУНТУВАННЯ ДЛЯ КАДАСТРОВОГО ЗНІМАННЯ В МАСШТАБІ 1:2000

Складання схеми розташування планово-висотних опознаків на карті масштабу 1:10000

Етапи складання схеми розташування планово-висотних опознаків:

1. Спочатку необхідно нанести маршрути зальотів. Вісь першого маршруту намічається по лінії північної рамки ділянки проектування. Всі інші маршрути - на відстані між ними dy.

2. Наступним етапом є визначення і нанесення базису фотографування. Базис bx - це відстань між центрами фотографування. Він наноситься крапками по маршруту через відстань bx від західної до східної рамки карти.

3. Далі визначається віддаль l', яка є відстаною від осей маршрутів до краю знімків. За допомогою l' наносяться зони перекриття, в яких і будуть знаходитися планово-висотні опознаки.

Опознаки необхідно обирати на чітких, добре розпізнаних контурах. Проте при відсутності таких контурів опознаки потрібно перед зальотами маркувати (див. таблицю 2.1).

Таблиця 2.1. – Характеристика запроектованих ОПВ

Назва ОПВ	Маркування	Опис
Опв-2	Так	На просіці
Опв-1,Опв-3,Опв-8	Так	На пагорбі
Опв-4	Так	Під лінією електропередач
Опв-5	Так	На луках
Опв-6	Ні	На перехресті доріг
Опв-7	Ні	На куті кладовища
Опв-9	Так	На дамбі
Опв-10	Так	На березі річки

Висновки до розділу 2

В даному розділі описано порядок визначення маршрутів зальотів, зон перекриття, базису фотографування, кількості знімків. Далі в кожній з визначених зон перекриття я запроектував планово-висотні опознаки для того, щоб прив’язати знімки. В загальному я вибрав 10 опознаків (по 2 опознака в кожній зоні поперечного перекриття).

При створенні мереж полігонометрії 4-класу та 1-розряду, необхідно дотримуватися вимог, які наведені в таблиці 3.1. інструкції з топографічного знімання ГКНТА-2.04-02-98.

Таблиця 3.1 – Вимоги при створені мереж полігонометрії 4 класу, 1 та 2 розрядів

№	Показники	4 клас	1 розряд	2 розряд	Теод. ходи
	Гранична довжина ходу в км:
1.	Окремого
	між вихідною і вузловою точкою
	між вузловими точками
2.	Граничний периметр полігону в км:
	Довжина сторін в км:
3.	Найбільша	3,0	0,8	0,5	1,5
	Найменша	0,25	0,12	0,08	0,04
	Оптимальна	0,50	0,30	0,20
4.	Число сторін в ході не більше
5.	Відносна помилка координат	1:25000	1:10000	1:5000	1:2000
6.	Середня квадратична помилка вимірювання кута, сек	3´´	5´´	10´´
7.	Кутова нев'язка ходу або полігону не більше, сек, де n-кількість кутів у ході	5´´√n	10´´√n	20´´√n	20´´√n

3.2 Встановлення форми полігонометричного ходу:

Довжина даного запроектованого полігонометричного ходу становить 3,3 км при граничній довжині 7 км.

Найбільша сторона ходу між пунктами 2222 та 1 складає 0,7 км, при граничній довжині 0.8км. Найменша – між пунктами 3 та ОПВ-5 - становить 0,3 км, при допустимій найменшій – 0.25км.

Хід складається з 7 сторін, коли допустимою кількість є 15.

Отже, даний полігонометричний хід запроектовано, дотримуючись вимог інструкції з топографічного знімання.

Тут L – довжина замикаючої ліній ходу, тобто лінія, яка з’єднує початкову і кінцеву точки ходу; α'— кути які утворюють лінії ходу із замикаючою ходу L.

Ще одна важлива умова витягнутості – це коридор прямолінійності: по обидві сторони від замикаючої L на відстані L/8 відкладаються лінії, паралельні замикаючій. Якщо ні одна з точок полігонометричного ходу не виходить за межі смуги, то хід можна вважати витягнутим.

Дослідивши даний хід, я визначила, що:

[S]/L=1,045 1,3;

₂ =18^○ (гр. 24^○);

=3,99 км.

Відклавши на відстані по обидві сторони від замикаючої лінії, паралельні L лінії видно, що одна з точок виходить за межі коридору. Для даного ходу виконуються не всі критерії витягності ходу. Отже, хід є зігнутої форми (додаток 2).

Дата добавления: 2015-08-31