Реструктуризація та рефінансування як необхідні заходи управління дебіторською заборгованістю

Категорії надійності дебіторів

Категорія	Значення	Опис
А	1,00 – 1,50	Незначний або нульовий ризик непогашення дебіторської заборгованості
Б	1,51 – 2,00	Звичайний комерційний ризик
В	2,01 – 2,50	Підвищений ризик несвоєчасної оплати
Г	2,51 – 3,00	Значний ризик
Д	3,01 і більше	Високий ризик

На п’ятому етапі продавець приймає рішення про платоспроможність покупця. Щомісяця фінансовий менеджер з дебіторської заборгованості ранжує покупців за встановленим алгоритмом. При зміні статусу покупця (і, відповідно, умов відвантаження й оплати) він направляє менеджеру зі збуту повідомлення про зміну статусу покупця, а за необхідності – розпорядження про припинення відвантажень даному покупцю. Підприємство повідомляє покупця про зміну умов у рамках договору, нагадує про необхідність оплатити, проводить з ним зустрічні переговори, пропонує схеми погашення боргу (графік погашення, взаємозалік, оплата векселем тощо). Крім того, необхідно скласти акт звірки розрахунків. У разі невдалого завершення переговорів із покупцем юридичний відділ за підставі заяви фінансового менеджера направляє боржникові лист із вимогою повернути заборгованість і претензію.

Якщо виконання цих процедур не призводить до погашення боргу, керівництво приймає рішення про продаж дебіторської заборгованості або укладення договорів факторингу чи звертається до суду.

Але як збільшення, так і зменшення дебіторської і кредиторської заборгованості можуть призвести до негативних наслідків для фінансового стану підприємства. Так, зменшення дебіторської заборгованості проти кредиторської може статися через погіршання стосунків з клієнтами, тобто через зменшення кількості покупців продукції. Збільшення дебіторської заборгованості проти кредиторської може бути наслідком неплатоспроможності покупців.

Надмірна величина дебіторської заборгованості в активах підприємства є однією з найбільш гострих проблем сучасності, адже в кризових умовах економіки України дотримуватись фінансової дисципліни досить важко, а іноді й зовсім неможливо. Це часто призводить до втрати підприємствами- кредиторами платоспроможності та ліквідності через гостру нестачу ліквідних коштів, які «завантажені» у складі дебіторської заборгованості. Таким чином, в умовах ринкової економічної діяльності менеджменту підприємства доцільно впроваджувати такі економічні заходи, як реструктуризація або рефінансування дебіторської заборгованості, що дозволить прискорити процес її погашення.

Процес реструктуризації відрізняється від політики управління дебіторською заборгованістю непостійністю, необов'язковістю, але чіткою цілеспрямованістю. Потреба у зміні структури та обсягу товарної дебіторської заборгованості виникає внаслідок виявлення негативних змін у поточній платоспроможності підприємства-постачальника.

Реструктуризація дебіторської заборгованості може відбуватися в процесі ряду дій та етапів. Якщо розглядати заходи щодо підвищення її ліквідності, тоді доцільно застосовувати рефінансування дебіторської заборгованості.

Рефінансування дебіторської заборгованості – це переведення її в інші, ліквідні форми оборотних активів: гроші, короткострокові фінансові вкладення тощо. Рефінансування базується на принципах:

- загальні витрати на рефінансування не повинні перевищувати очікуваний прибуток від використання вивільнених коштів у господарському обороті;

- витрати на рефінансування не повинні перевищувати вартості короткострокових кредитів для підтримки платоспроможності підприємства до інкасації дебіторської заборгованості;

- витрати на рефінансування не повинні перевищувати інфляційні втрати у випадку затримки платежів.

Основними методами рефінансування дебіторської заборгованості є:

- облік векселів, які видані покупцям продукції;

- форфейтинг;

- факторинг [4, с. 83].

Форфейтинг являє собою фінансову оперативність по експортному товарному кредиту шляхом передачі (індосамента) переказного векселя на користь банку зі сплатою комісійної винагороди. Тобто, за своєю суттю, форфейтинг полягає у трансформації комерційного кредиту в банківський кредит. Банк бере на себе зобов’язання щодо фінансування експортної операції шляхом сплати за обліковим векселем, який гарантується наданням авалю банка держави імпортера. В результаті форфейтування заборгованість покупця за товарним кредитом трансформується в заборгованість фінансову (на користь банку). По суті форфейтинг об’єднує елементи факторинга і обліку векселів.

Форфейтинг використовується при здійсненні довгострокових експортних поставок і дозволяє експортеру негайно отримати грошові кошти шляхом обліку векселів, хоча форфейтинг також має свої недоліки, а сааме високу вартість. Тому потрібно розглядати можливість долучення витрат з операції форфейтингу у вартість контракту, який укладається з іноземним імпортером продукції [3, с. 159].

Варто відзначити, що в Україні цей вид послуг банку не набув належного розвитку, що пов’язано зокрема із непоінформованістю можливих споживачів цієї послуги про її переваги та недоліки, а також недосконалістю законодавчої бази щодо регулювання цієї операції. Крім того, розвиток форфейтингу в Україні обмежують його порівняно висока вартість для суб’єктів господарювання та висока ризикованість для покупця-форфейтора.

Щодо обліку векселів, що надаються покупцями продукції, він являє собою фінансову операцію з продажу їх банку або іншому фінансовому інституту чи суб’єкту господарювання за визначеною (дисконтною) ціною, яка встановлюється залежно від їх номіналу, строку погашень та облікової вексельної ставки. Облікова вексельна ставка включає: середню депозитну ставку, ставку комісійної винагороди, а також рівня премії за ризик у разі сумнівної платоспроможності векселедавця. Зазначена операція може бути здійснена тільки щодо переказного векселя [3, с. 159].

Переваги такої форми рефінансування для підприємства постачальника полягають у:

- гарантії, що кредити, які надає підприємство своїм контрагентам, можуть бути рефінансовані у банку за вигідною відсотковою ставкою;

- підвищенні рівня ліквідності активів. Ефективність операції з обліку векселів підприємство-постачальник може оцінити шляхом порівняння додаткових доходів, які сподівається отримати від використання коштів протягом періоду, що залишається до кінця погашення векселя, з розміром дисконтної ціни [4, с. 83].

Факторинг являє собою фінансову операцію, під час якої підприємство- продавець передає право отримання грошей за платіжними документами за відвантажену продукцію банку. Докладніше ми розглянемо цю операцію у наступному підрозділі.

Дата добавления: 2015-08-31