Сутність потреб

Сутність та класифікація потреб.

Головною метою суспільного виробництва - є задоволення найрізніших людських потреб. Потреби людини несуть об'єктивний характер і висвітлюють необхідність у матеріальних та духовних благах,потрібних щоб забезпечити умови життєдіяльності кожної людини, соціальної групи, класу, та взагалі суспільства. У своєму житті людині не вдається повністю задовольнити свої потреби,бо їх зріст та поширення більші за ті умови,що людина має для їх задоволення. Зростання потреб та їх різноманітність з’являється тому що людська фантазія не має меж, також це обумовлено прогресом у науці та техніці.

Сьогодні наука розглядає потреби людини як важку для сприйняття ієрархічну систему, до якої належать потреби біологічного та соціального характеру

Саме прагнення до задоволення своїх потреб є мотивуючим фактором що до поведінки людини також це прагнення становить сукупність її інтересів. Завдяки наявності багатьох причин потреби людей є дуже різностороннім поняттям, щоб їх задовольнити треба прикласти зусилля,певним часом можливо марно гаяти час так не чого і не спромігшись, якщо взяти до уваги їх зростання та вдосконалення. Головним фактором виробничої діяльності окремої людини, і суспільства в цілому є потреби. У прагненні їх задовольнити, людство щоразу стикається із відносною обмеженістю виробничих ресурсів. Головна проблема економічного розвитку саме й полягає у суперечності між, постійно зростаючими потребами та тим що виробничі ресурси є обмеженим фактором. Функціонування аби - якої економічної системи спрямоване на задоволення потреб громадян. Необхідність споживати є фізіологічною складовою усього живого на Землі. Але лише людина усвідомлює цю складову,саме тому необхідність споживати перетворюється на потребу. Отак, потреба – це усвідомлена необхідність людини до споживання,та нужда у будь-чому. Намагання людини задовольнити свої потреби є умовами суспільного виробництва. Проте, з іншого боку, самі потреби, їх поява обумовлені виробничою діяльністю людини. Створюючи потреби, суспільне виробництво так само є джерелом їх задоволення. Потреби, незалежно від їх класифікації є безмежним поняттям. Повне їх задоволення у деякій мірі взагалі не можливе, що пов’язано з досягнутим у кожний даний момент рівнем розвитку продуктивних сил. По мірі полібшення суспільного виробництва потреби людини деякою мірою змінюються, вони звісно збільшуються, тобто зростають кількості та якості. Ця опосередкована багаторічною практикою людства закономірність є насамперед змістом економічного закону зростання потреб. Цей закон показує внутрішньо необхідні, стійкі, зразки причин та наслідків між розвитком суспільного виробництва та зростанням людських потреб. Дія цього закону обумовлена багатьма факторами такими як насамперед технологічний прогрес виробництва, зміна відносин власності, зростання культури,та знання. Внутрішнє протиріччя цього закону – між зростанням потреб і виробничими можливостями у їх задоволенні – є головною силою у розвитку будь-якої економічної системи. Уявлення про розумові потреби засновується не тільки на об'єктивних властивостях організму людини, але й на системі цінностей, уявленнях пануючих у суспільстві в цілому або в якій-небудь його соціальній групі. Саме тому люди, маючі схожі первинні, біологічні потреби, мають абсолютно різні соціальні потреби.[1]

Ці потреби не є спадковими, тобто надбанні біологічним шляхом, вони формуються у будь-якої людини в процесі виховання. Ці індивідуально надбані потреби залежать від соціального середовища та пануючій в ній системи цінностей. Матеріальні та духовні потреби є абсолютно безмежними а це значить, що їх не можливо задовольнити повністю використовуючи товари та послуги. Саме ця ознака є властивою саме сукупності різноманітних потреб. Що до людської потреби у якому-небудь товарі чи послузі, то вона, звісно, може бути задоволена. Припустимо, за якийсь короткий період часу можливо придбати певний одяг, що потрібен людині на її думку, піти у театр або з’їздити відпочити. Але існують такі потреби,що можуть бути задоволені у людському житті лише один єдиний раз: наприклад, операція по видаленню апендициту. Одною з характеристик людських потреб є також те, що де яка потреба набуває свого чіткого змісту зважаючи на те, при яких обставинах та за якого способу вона задовольняється. Природою людської потреби є те,що людський організм визначає те що необхідно змінити цей стан потреби у чомусь,або усунути, позбавити організм потребуватись у чомусь, просто задовольнив його бажання. Що ж до конкретної потреби, то ця потреба формується залежно від зовнішніх чинників: від тих зовнішніх факторів, які впливають на стан організму, що може потребувати зміни. Оскільки людські потреби характеризуються предметним змістом, який у свою чергу базується на умовах людського життя, то аби яка потреба є по перше особливою формою відображення життєвих умов людини та життєвого простору в загалі. Така річ,як потреба дуже велика у своєму значені тому що нові потреби виникають тому що людині увесь час потрібно щось змінювати у своєму житті на краще. Найяскравішим прикладом людських потреб та їх успішного задоволення є те,що людина винайшла найрізноманітніші транспортні засоби та вдосконалює їх і надалі,тим самим люди задовольнили свої потреби у швидкому пересуванні. У світі дуже мало людей,які скажуть,що їм усього вистачає і вони не мають ні в чому потреби,напроти, суспільство завжди потребує прогресу,щоб задовольняти свої потреби, цей фактор і стимулює насамперед виробничу діяльність людини. Також існує такий вид потреб, як: економічні потреби — це бажання людини вести будь-яку економічну діяльність, що зможе як найкраще забезпечити життєвий потенціал людини, а також її добробут,та добробут її сім’ї. Економічні потреби тісно пов'язані з виробництвом, обміном, розподілом і споживанням. Необхідність людини задовольнити свої потреби стимулює до виробництва підприємства. А виробництво напроти, створюючи різноманітні послуги та продукти стимулює людей та розвиває їх потреби. Таким чином винаходи останніх сторіч значно поширили коло економічних потреб людей. Такий самий діалектичний характер має взаємодія потреб і обміну, потреб і розподілу. Економічні потреби можна задовольнити, споживаючи продукти виробництва, а споживання продуктів в свою чергу приводить до відновлення економічних потреб людей. По ступеню задоволення розрізняють: абсолютні, дійсні та платоспроможні (фактичні) потреби. Абсолютні економічні потреби визначаються максимально можливим обсягом виробництва матеріальних благ і послуг, які могли б бути спожиті суспільством за найсприятливіших умов. Так., у розвинутих країнах не завантажені майже 25 % виробничих потужностей, є мільйони безробітних та десятки мільйонів бідних. Тому там існує можливість для значного збільшення виробництва та споживання матеріальних благ і послуг. Дійсні економічні потреби задовольняються за оптимальних розмірів виробництва і є оптимальними щодо сутності певної економічної системи. Платоспроможні (фактичні) економічні потреби — це потреби у формі задоволеного платоспроможного попиту, які визначаються співвідношенням цін на предмети споживання і грошових доходів населення.[2]

Однією з найголовніших основ життя людини є суспільне виробництво. Перед тим як займатися мистецтвом чи науковою діяльність або ще чимось, людина повинна мати хоча б мінімальні засоби для існування такі як: житло, одяг та їжу. Саме тому, якщо якщо ми бажаємо зрозуміти складний принцип суспільних відносин, зрозуміти господарські відносини, процеси соціального життя людей і визначити на що спрямовані ці процеси та зрозуміти їх мету, нам конче необхідно розглянути та зрозуміти процеси соціального виробництва як запоруку успіху людського добробуту. Виробництво це не єдиний фактор, що може визначати заможність життя громадян різних країн. Економічний розвиток країни також залежить від багатьох інших чинників таких як: клімат, природні ресурси, родючість землі, накопичені людьми знання і досвід, кількість народонаселення та інші фактори. Та значного успіху людство може досягти за умови ефективного використовування усіх вищеперерахованих чинників, спрямованих на виробництво. Слово «виробництво» означає певний вплив людини або природи на деякий предмет заради задоволення у кінцевому випадку людських потреб. У виробництві приймають участь такі чинники як: людські знання та досвід також значну роль займає знаряддя праці та предмет праці. Усі люди так чи інакше стимулюють процес виробництва, тому що абсолютно усі люди мають потребу у продуктах того ж виробництва. Саме намагання задовольнити свої потреби і стимулює людей до якоїсь діяльності, також ці намагання є одним з факторів які формують поведінку людини та ї коло інтересів. Через те розмаїтість причин людські потреби дедалі важче задовольнити, зважаючи на те, що людські потреби дедалі зростають у кількості та якості. Одна з найвідоміших класифікацій потреб належить А́брахаму Ма́слоу. Цю класифікацію Маслоу демонструє як піраміду, котра має такі чинники як: фізіологічні потреби і потреби в гарантіях; потреби в спілкуванні; потреби у визнанні; потреби в самореалізації тощо. Предмети та засоби завдяки яким люди задовольняють свої потреби називаються благами. Блага можливо поділити на дві групи, до першої відносяться такі блага як: повітря, енергія сонця тощо – вони є необмеженими, інші ж людські блага такі як: продукти виробництва є обмеженими благами. Обмежені блага є також економічними благами, тому що, їх кількість обмежена, а їх створення потребує певних економічних ресурсів. Головним фактором суспільного прогресує людина, яка також є основним суб’єктом суспільних відносин та інтересів. Реалізуючи свої можливості та свій потенціал людина значною мірою впливає на економічні відносини, а також приймає участь у всіх галузях і сферах соціального життя. Збудувати сильну економічну країну з потужним господарчим комплексом суспільство може, відтворюючи та реалізуючи протягом свого життя певні зростаючі потреби і виходячи з певних людських інтересів.Визначаючи спрямованість потреб потрібно керуватись тим, що відтворення людини, як і виробничого процесу на макро або мікрорівні, є процесом певного обміну речовинами та матеріалами із природою, цей процес постійно треба контролювати та підтримувати його. Ця рівновага характеризується системою певних параметрів, що мають гранично допустимі й оптимальні значення, звичайно, не раз і назавжди визначені. Різниця, та не дотримання цих значень породжує стан стурбованості та викликає посил на подолання цих факторів. Саме такий стан на думку багатьох дослідників можливо називати потребою у чомусь. Потреби-це те, що у сучасному світі є рушійною силою усіх процесів виробництва. Та не у всіх не вдається їх задовольнити. Також у суспільства в цілому та у певних людей існують економічні інтереси це така форма будь яких господарських суб 'єктів,що має спрямовуватись в першу чергу на реалізацію людських потреб. Вони можуть обумовлюватись як конкретна та чітка потреба так і як спрявованність досягнути де якого прогресу або результату. Поняття потреби не має під собою розуміння того, що її можливо задовольнити, також економічний інтерес спрямовує людську діяльність так,щоб ця діяльність могла задовольнити потребу людини у чомусь. Як приклад можливо навести приклад підвищення життєвого рівня якогось робітника на виробництві формує такий економічний інтерес як зростання його заробітної платні,щоб він мав змогу задовольнити свої потреби. Так економічні інтереси можуть бути сформовані як на прикладі окремого робітника так і у колективі у якому цей робітник працює,а також у всьому суспільстві. Кожний економічний суб’єкт що бажає реалізувати свої потреби або інтереси, має потребу вступати в економічні відносини із іншими суб'єктами, також цей суб’єкт повинен надавати іншим послуги або забезпечувати їх певним товаром,у деяких випадках також потрібно платити заробітну платню, або податки. Таким чином відносини між економічними суб’єктами складаються так, що усі із них щоб задовольнити свій інтерес або свою потребу вимушені задовольняти інтереси і потреби інших. Усі ці взаємозв’язки складають окремий тип економічних відносин, що регулюється господарським законодавством.

Дата добавления: 2015-08-31