Поняття та загальна характеристика

Різноманітність економічних зв’язків між учасниками господарської діяльності обумовлює наявність різних видів господарських правовідносин, що знайшло відображення в ГК України та інших актах господарського законодавства. Науковий аналіз господарських правовідносин у всій їх повноті і багатоманітності, узагальнення і конкретизація теоретичних знань про них як про певні явища суспільного життя необхідні, оскільки дозволяють закласти фундаментальну основу для розробки і обґрунтування практичних пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання господарської діяльності. Отже, питання класифікації господарських відносин належать до важливих наукових[9,c.134].

Підходи до класифікації господарських правовідносин,визначення критеріїв їх класифікації можуть бути здійснені на двох рівнях: загальнотеоретичному, який має основою загальне вчення про правовідносини, та галузевому господарсько-правовому. Аспекті останнього у сучасній теорії господарського права питання класифікації господарського правовідносин висвітлюються переважно у навчальній літературі, за основу береться, як правило, легальна класифікація господарських відносин, що міститься у ст..3 ГК України[9,c.134].

Загальнотеоретична теорія розглядає підстави класифікації правовідносин як такі, що кореняться в особливостях права – його формі, структурі, функціях, типах правового регулювання, у його реалізації. Підрозділ правовідносин на види не тільки збігається в основному з класифікацією правових норм, але й по суті є їх продовженням, проекцією. Разом з тим правовідносини мають і власні підстави класифікації, пов’язані з їх особливостями як різновидом суспільних відносин[9,c.135].

Загальновизнаною є класифікація правовідносин залежно від характеру впливу на поведінку суб’єктів на регулятивні та охоронні. Господарські правовідносини у більшості своїй є регулятивними, оскільки опосередковують правомірну, позитивну поведінку суб’єктів. Формально - юридичною підставою вони мають відповідні норми господарського законодавства і виникають за наявності певних юридичних фактів. Разом з тим серед вказаних правовідносин значне місце займають і охоронні, які служать засобом реалізації охоронних норм господарського права. Охоронні правовідносини виникають з фактів протиправної поведінки учасників господарської діяльності, яка потребує певної реакції з боку інших її учасників, суспільства і держави в особі уповноважених державних органів або органів місцевого самоврядування. Такі правовідносини звичайно пов’язані з виникненням та застосуванням юридичної відповідальності[9,c.135-136].

Регулятивні правовідносини за характером юридичного обов’язку суб’єктів можуть бути активного або пасивного типів. В активних господарських правовідносинах обов’язок однієї сторони полягає у здійсненні певних позитивних дій, а право іншої сторони – у вимаганні цього обов’язку. В пасивних правовідносинах обов’язок полягає в утриманні від дій, які не бажані для іншої сторони або заборонені юридичними нормами[9,c.137].

За генетичним та функціональним зв’язком розрізняють господарські правовідносини матеріально – правові і процесуально – правові, причому серед останніх виділяють процесуально – регулятивні (що опосередковують процес укладення угоди, порядок прийняття рішень органами Антимонопольного комітету про надання дозволів на узгоджені дії або економічну концентрацію, порядок затвердження фінансового плану, державному підприємству,порядок проведення концесійного конкурсу та ін..) і процесуально – охоронні (опосередковують процедуру реалізації юридичної відповідальності)[9,c.137].

Класифікація господарських правовідносин за структурою юридичного змісту на правовідносини з простою або складною структурою. Прості господарські правовідносини - це елементарні, не розчленовані на складові частини, і як правило, між двома суб’єктами. У цьому плані стосовно критерію відмежування простих правовідносин від складних слід погодитись з дослідниками, які пропонують розуміти під простими ті, що характеризуються наявністю в структурі змісту одного права і одного обов’язку. Складними господарськими правовідносинами слід вважати такі, що вміщують декілька самостійних, елементарних правовідносин, які складають у системі єдність спрямованої дії (наприклад, правовідносини з державної реєстрації суб’єкта господарювання, що об’єднує декілька простих, елементарних відносин), а також правовідносини за участю трьох і більше суб’єктів.[9,c.137-138].

Також заслуговує уваги позиція вчених, які визнають існування самостійного виду правовідносин – комплексних, головними відмінними рисами яких є тривалий, стабільний характер, а звідси і складний зміст та різноманітний склад, можливість заміни деяких учасників, перетворення чи відпадання деяких прав і обов’язків. До комплексних правовідносин у теорії відносять,зокрема,трудові, правовідносини пов’язані з членством у кооперативі, та подібні. У процесі своєї реалізації комплексне правовідношення розпадається на ряд простих правових зв’язків. Комплексні правовідносини характеризуються як такі, що займають проміжне місце між простими і загально регулятивними правовими відносинами. Від перших вони відрізняються складною структурою, від других – визначеністю всіх учасників[9,138-139].

Важливе значення має класифікація правовідносин за складом і ступенем конкретизації їхніх суб’єктів на відносні та абсолютні. Окремі дослідники не визнають наявність абсолютних правовідносин[9,c.140].

Щербина В.С. наводить класифікацію відповідно до ст..3ГК, де сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Господарсько-виробничими є майновi та iншi вiдносини, що виникають мiж суб’єктами господарювання при безпосередньому здiйсненнi господарської діяльності.

Пiд органiзацiйно-господарськими відносинами розуміються вiдносини, що складаються мiж суб’єктами господарювання та суб’єктами організаційно-господарських повноважень у процесi управлiння господарською діяльністю[13,c.63].

У статті В.Коваля зазначається,що В.Щербин дійшов висновку про те,що організаційно-господарські відносини і майново-господарські відносини є взаємопов’язаними і взаємообумовленими, а разом вони існують у нерозривній єдності і утворюють корпоративні відносини[11,c.110].

Внутрiшньогосподарськимиє вiдносини, що складаються мiж структурними пiдроздiлами суб’єкта господарювання, та вiдносини суб’єкта господарювання з його структурними пiдроздiлами. Слiд зазначити, що регулювання цих відносин у зв’язку з їх особливим характером здiйснюється не нормами ГК, а положеннями локальних правових актiв, що приймаються самими господарськими органiзацiями стосовно своїх структурних пiдроздiлiв.

Господарськi правовiдносини можуть бути класифiкованi за рiзними ознаками.

Так, за характером правовiдносин розрiзняють:

- вiдносини з безпосереднього здiйснення господарської діяльності

- вiдносини з органiзацiї господарської дiяльностi

За взаємним становищем сторін правовiдносини подiляються на:

- горизонтальнi, учасники яких рiвноправнi;

- вертикальнi, в яких одним з учасникiв виступає орган управлiння, в тому числi власник майна чи уповноважений ним орган.

За сферою дії правовiдносини подiляються на:

- внутрiшньогосподарськi, що виникають всерединi господарської органiзацiї мiж її структурними пiдроздiлами, а також мiж господарською органiзацiєю та її структурними пiдроздiлами;

- мiжгосподарськi (зовнiшньогосподарськi), що виникають мiж юридично самостiйними суб’єктами господарювання.

За галузями господарювання i сферами управлiння, в яких вони виникають i функцiонують, видiляють такi правовiдносини:

- у галузi промисловостi;

- у галузi сiльського господарства;

- у галузi транспорту тощо[5,c.24-25].

Смолин Г.В. виділяє ще й таку класифікацію господарських правовідносин:

1. Абсолютні речові господарські правовідносини виникають у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності суб’єктом-власником засобів виробництва на основі використання цих засобів. Особливість саме цього типу господарських правовідносин обумовлена правом суб’єкта вільно, незалежно від інших осіб у межах закону володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном з господарською метою.

2. Абсолютно-відносні речові господарські правовідносини, їх наявність обумовлена тим, що господарську діяльність здійснюють не тільки власники засобів виробництва, а й суб’єкти, які володіють, користуються і розпоряджаються відповідним майном, закріпленим за ними чи переданим ним власниками, на праві господарського відання, оперативного управління, оренди чи іншому речовому праві відповідно до законодавства.

3. Абсолютно-господарські правовідносини з ведення власної господарської діяльності. Вони виникають у зв’язку з веденням суб’єктом власної господарської діяльності, яка виступає об’єктом цих правовідносин. Зміст останніх обумовлений правами і обов’язками абсолютного характеру суб’єкта у сфері господарювання.

4. Відносні зобов’язальні господарські правовідносини або господарські зобов’язання. Цей вид господарських правовідносин має особливе значення в економіці. Адже саме у юридичних формах господарських зобов’язань і тільки в них реалізується господарський обіг – процес переміщення товарів із сфери виробництва у сферу обігу, і через неї у сферу споживання.

5. Немайнові абсолютні господарські правовідносини. Вони виникають з приводу немайнових благ, що використовуються суб’єктами господарювання в процесі здійснення господарської діяльності. Але ж треба підкреслити, що зазначені правовідносини є такими лише у процесі нормальної реалізації відповідних прав. У разі порушення останніх виникає охоронне відносне правовідношення майнового характеру. Тобто господарські правовідносини немайнового характеру містять у собі майновий потенціал і захищаються засобами майнового характеру (наприклад, відшкодування збитків, застосування адміністративно-господарських санкцій)[6,c.162-163].

Розмежування господарських відносин та відносин,

Дата добавления: 2015-08-31