Розглянуто

М. Кривий Ріг

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Вывод

Инновационный потенциал - это не только возможность создания новшеств, осуществления инноваций, но и готовность воспринять эти нововведения для последующего эффективного использования на уровне, соответствующем мировому.

В современных условиях инновационный потенциал является одним из основных факторов, определяющих конкурентоспособность.

Величина инновационного потенциала является параметром, позволяющим оценить возможности инновационной деятельности и определить стратегию инновационного развития. От состояния инновационного потенциала зависят управленческие решения по выбору и реализации инновационной стратегии, поэтому необходима его комплексная оценка.

ДО ВИВЧЕННЯ КУРСУ «ФІЛОСОФІЯ ГЛОБАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ СУЧАСНОСТІ»

(для студентів економічних спеціальностей денної та заочної форми навчання)

Укладач: Моргун О.А., канд..філософ. н., доцент

Рецензент: Капіца В.Ф., доктор філософ.н., професор

Відповідальний за випуск: Капіца В.Ф., доктор філософ.н., професор

На засідані кафедри філософії

протокол №1

Від 31 серпня 2010 р.

ЗМІСТ

1. Програма лекційного курсу…………………………4

2. Навчально-тематичний план………………………..13

3. Плани семінарських занять…………………………15

4. Завдання для самостійной роботи ………………..24

5. Рекомендована література…………………………37

Мета дисципліни:

ü дати студентам уявлення про філософські підходи до аналізу глобальних проблем сучасності і способів їх розв’я­зання;

ü навчити для цього використовувати відповідні філософські і загальнонаукові методології;

ü прищепити вміння пов’язувати ці проблеми зі спеціальними знаннями в галузях економіки, екології, політології, права, глобального моделювання;

ü виховати почуття особистої, національної, державної, планетарної відповідальності за наше майбутнє.

Предмет дисципліни:

¨ по-перше, він є частиною предмета філософії, тобто охоплює світоглядні, ціннісні, методологічні, онтологічні, антропологічні, гносеологічні, цивілізаційні, соціологічні, прогностичні й інші аспекти ставлення людини до світу;

¨ по-друге, включає філософію глобалістики, тобто нової спеціальної міждисциплінарної науки.

Зміст дисципліни:

Розгляд глобальних проблем сучасності як феномену планетар­ного масштабу, котрий пов’язаний з нерівномірністю екологічного, демографічного, економічного, політичного, науково-тех­нічного, морального і культурного розвитку суспільства, що обу­мовлює виживання людини і дальший прогрес суспільства з ноосферогенезом, формуванням єдиної людської цивілізації на планеті Земля;

· класифікація цих проблем відповідно до політичних, екологічних, цивілізаційних і інших питань;

· аналіз методологічного інструментарію з постановки і пошуку способів їх розв’язання;

· вивчення методів глобального прогнозування в межах спеціальної галузі знань прогностики;

· систематизація сценаріїв майбутнього в напрацюваннях різ­них шкіл глобалістики;

· визначення умов і парадоксів безпечного глобального розвитку.

Тема 1. Предмет, структура і місце дисципліни
«Філософія глобальних проблем сучасності»
в системі філософського і наукового знання

Предмет і структура філософії. Філософія глобальних проблем сучасності як частина предмета філософії, її зв’язок з онтологією, гносеологією, філософською методологією, аксіологією, праксео­логією, соціологією, філософією історії та іншими складовими філософського знання. Основна проблематика і структура дисцип­ліни, її категоріальний апарат.

Значення дисципліни для аналізу глобальних проблем сучасності в межах економічних наук, екології, політології, права, культурології, релігієзнавства, прогностики. Головні вимоги до вивчення дисципліни.

Тема 2. Сучасна глобалістика
як міждисциплінарна наука

Історичні й теоретичні передумови виникнення глобалістики як науки. С. А. Подолинський, О. Л. Чижевський, М. Д. Кондратьєв, Л. М. Гумільов про системний зв’язок природних і суспільних явищ і процесів. Філософія російського космізму як перед­день філософії глобалізму. Учення В. І. Вернадського, Е. Леруа, П. Тейяра де Шардена про ноосферу — філософська і наукова база для постановки, вивчення і розв’язання глобальних проблем сучасності. Антропосфера, гідросфера, біосфера, етосфера, техносфера, соціосфера, ноосфера. Становлення теорії ноосферо-
генезу.

Сучасна глобалістика як міждисциплінарна наука, її понятійний апарат, теорія і практика. Школи глобалістики: Римський клуб (концепція «межі зростання»), школа «сталого розвитку», школа універсального еволюціонізму, школа мітозу біосфер, шко­ла контрольованого глобального розвитку, школа світ-систем­ного аналізу. Апокаліптичні й алярмістські висновки його перших досліджень. Глобальні екологічні, економічні та політичні моделі розвитку. Становлення економічної, екологічної, політичної глобалістики.

Основні моделі і проекти глобального розвитку: «Світова динаміка» (Дж. Форрестер), «Ліміти зростання» (Д. Г. Медоуз, Д. Л. Медоуз, Дж. Рандерс, В. Беренс), «Новий погляд на розвиток» (Я. Кайя), «Латиноамериканська модель глобального розвит­ку» (А. Ерера), «Людство біля зворотного пункту» (М. Месарович, Е. Пестель), «Проблеми подвійного населення» (Г. Лінеман), «Перебудова міжнародного порядку» (Я. Тінберген), «Майбутнє світової економіки» (В. Леонтьєв), «За межами віку марнотратства» (Д. Габор, У. Коломбо), «Цілі для людства» (Е. Ласло), «Європа 2000» (П. Хол), «До повної зайнятості і стабільності цін» (П. Макрекен), «Енергія — зворотний рахунок» (Т. Монбріаль), «Глобальна макроекономічна модель» (О. Оніши), «Зустріч з майбутнім» (Ж. Лезурі), «Нема меж навчанню» (Дж. Боткін, М. Ельманджра, М. Малиця), «Південь — Північ» (В. Брандт,
Е. Хіт, У. Пальме та ін.), «Світовий виклик» (Ж.-Ж. Серван-Шрей­бер), «Третій світ» — три чверті світу» (М. Герньє), «Діалог про багатство і благоденство» (О. Джиарині), «Дороговкази в майбутнє» (Б. Гаврилишин) та ін.

Економіка і політика антиглобалізму. Неоглобалізм. Глобальні проблеми сучасності в утопіях і антиутопіях ХХ ст. (Є. Зам’ятін, А. Платонов, Дж. Оруелл, О. Хакслі).

Тема 3. Методологічні засади глобалістики

Поняття методології. Філософські, загальнонаукові, спеціальнонаукові методології аналізу і розв’язання глобальних проблем сучасності. Глобалістська парадигма і стиль мислення.

Плюралізм філософськіх методологій. Діалектика природи і історичний матеріалізм як методологія аналізу глобальних проблем сучасності (К. Маркс, Ф. Енгельс). Негативна діалектика (Т. Адорно, Ж.-П. Сартр) як методологія тотального критицизму. Можливості системно-структурного аналізу (Л. фон Берталанфі), праксеології (Т. Котарбинський), тектології (О. О.Богданов), структуралізму (К. Леві-Стросс, У. Еко, М. Фуко, Р. Барт, Ж. Деррида), «відкритого суспільства» і критичного раціоналізму (К. Поппер, П. Фейєрабенд, Д. Агассі, (герменевтики (Г.-Г. Гадамер, П. Рікьор, Ю. Хабермас), філософії техніки (Х.Шельські,
Ж. Еллюль) у тлумаченні глобальних проблем сучасності.

Учення про ноосферу (В. І. Вернадський), екологію розуму (Г. Бейтсон), синергетичну модель самоорганізації природи і су­спільства (І. Пригожин), коеволюцію (М. М. Мойсеєв) як методологічна база розв’язання глобальних проблем.

Тема 4. Глобалістика і прогностика

Футурологічний «бум». Прогностика і футурологія. Розвиток прогностики в Україні. Глобальне прогнозування. Соціальні, екологічні, економічні, політичні, науково-технічні прогнози. Тер­мінологія прогностики. Пошукове і нормативне прогнозування. Парадокси прогностики. Горизонти прогнозування. Методи прогнозування, їхня класифікація. Методи експертних оцінок, екстраполяції і моделювання. Метод історичних аналогій. Сценарний метод. Метод «дерева цілей». Морфологічний аналіз. Типова методика побудови комплексного прогнозу.

Проблема якості прогнозів. Алярмістські та апокаліптичні прогнози-попередження. «Ефект Едипа» як модель саморуйнування і самореалізації прогнозів. Глобальне прогнозування як необхідна передумова управління спрямованим розвитком.

Тема 5. Цивілізаційні контури розв’язання
глобальних проблем сучасності

Проблеми детермінації історії природничо-історичним процесом зміни суспільно-економічних формацій (К. Маркс), географічними умовами (Ш. Монтеск’є, Ф. Ратцель), сонячними циклами (О. Л. Чижевський, М. Д. Кондратьєв), релігійними зразками поведінки «економічної людини» (М. Вебер), круговоротом локаль­них цивілізацій (А. Тойнбі), моральними заборонами (З. Фрейд), ескалацією жорстокості (В. Енгельгард), проривом в інформаційних технологіях (Д. Белл, О. Тоффлер), стадіями «економічного зростання» (У. Ростоу), взаємодіями соціальних страт (Т. Парсонс), соціальною мобільністю (П. Сорокін), «пасіонарним вибухом» в етногенезі (Л. М. Гумільов), ноосферогенезом (В. І. Вернадський), конвергенцією протилежних соціально-еконо­мічних систем (Дж. Гелбрейт, А. Д. Сахаров).

Поняття цивілізації та цивілізаційних засад розвитку суспільства. Сучасна цивілізація та її технологічні характеристики. Техніка і цивілізація. Проблема кризи цивілізації та вибору шляхів виходу з неї. Людина як суб’єкт цивілізації. Базові цінності людського буття (А. Маслоу). Цінності як регулятори людської діяльності. Необхідність змін «людських якостей» (А. Печчеї). Складові нового гуманізму: почуття глобальності, справедливості, відмова від насильства. Екологічний імператив. Розуміння межі, за якою починається незворотний рух до загибелі людства. Перебудова міжнародного порядку. Світовий уряд. Інститути злагоди. «Ліміти зростання». Зміна приоритетів розвитку.

Стратегії виживання: категоричний імператив (І. Кант), об’єд­нання двох культур — гуманітарної і технічної (Ч. Сноу), свідоме культурне проектування (Б. Скіннер), соціальна інженерія (К. Поп­пер), співіснування за принципом «в одному човні» (А. Д. Сахаров), перехід у ноосферу (В.І. Вернадський), коеволюція системи «суспільство + природа» на принципах «екологічного імперативу» (М. М. Мойсеєв), повна деіндустріалізація суспільства, орієнтація його на сільське господарство (Дж. Байрем), перебудова існуючої «технологічної системи» на підставі нових ціннісних настанов і нової гуманної філософії любові до життя (Е. Фромм), побудова нового типу цивілізації, зменшення розриву між «багатими» і «бідними» країнами (Я. Тінберген), глобальна рівновага та ін. Проблематичний характер прогресу, його критерії.

Україна у світі глобальних трансформацій. Етноконфесійні, політичні, економічні і соціальні процеси в Україні в контексті глобалістики. Цивілізаційний вибір України. Світ і Україна в ХХІ ст.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ДИСЦИПЛІНИ

№ з/п	Тема	Кількість годин
Лекції	Семінарські заняття	Контрольна робота	Самостійна робота	залік
	Модуль 1 Предмет, структура і місце дисципліни «Філософія глобаль­них проблем сучасності» в системі фі­лософського і наукового знання			—	Вивче­ння базових понять	—	—
	Сучасна глобалісти­ка як міждисциплінарна наука			—	Індивідуальне завдання «Основ­ні проекти і моделі глобального роз­витку»	—	—
	Методологічні заса­ди глобалістики					—	—
	Глобалістика і прогностика			—	Написання реферату	—	—
	Цивілізаційні конту­ри розв’язання глобальних проблем су­часності			—	—
Разом (72):

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Заняття 1 (2 год)

Сучасна глобалістика
як міждисциплінарна наука

План

1. Становлення і розвиток глобалістики як науки: її предмет, понятійний апарат, коло проблем.

2. Методологічні проблеми формування теорії глобалістики.

3. Диференціація предмета глобалістики на окремі галузі: економіч­на, екологічна, політична, соціальна та інші різновиди глобалістики.

4. Віддзеркалення глобальних проблем сучасності в художній літературі й науковій фантастиці. Глобалістські утопії та антиутопії.

Література

Глобалізація і безпека розвитку: Монографія / О. Г. Білорус, Д. Г. Лук’яненко та ін.; Кер. авт. кол. і наук. ред. О. Г. Білорус. — К.: КНЕУ, 2001. — Розд. 1.

Крымский С. Б. Философия как путь человечности и надежды. — К.: Курс, 2000. — Разд. 14—16.

Комаров В. Д. Социальная экология: философские аспекты. — Л.: Наука, 1990. — Ч. 1. — Гл. 1—2.

Никаноров А. М., Хоружая Т. А. Глобальная экология: Учеб. пособие. — М.: ПРИОР, 2000.

Панарин А. С. Глобальное политическое прогнозирование: Учеб. для студ. вузов. — М.: Алгоритм, 2000.

Філософія: Підручник / Г. А. Заїченко, В. М. Сагатовський, І. І. Каль­ний
та ін.; За ред. Г. А. Заїченка та ін. — К.: Вища шк., 1995. — Розд. 19.

Філософія: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. — Вид. 2-ге, перероб. і доп. / В. Х. Арутюнов, М. М. Демченко, С. Л. Йосипенко та ін. — К.: КНЕУ, 2001. — Модуль 2. Система філософії.

Заняття 2 (4 год)

Методологічні засади глобалістики

План

1. Філософія і глобалістика.

2. Філософсько-методологічні засади глобалістики.

3. Загальнонаукові підходи до вивчення глобальних проблем сучасності.

4. Спеціально-наукова методологія глобалістики.

5. Інформаційні технології і техніка глобального моделювання.

Література

Вернадский В. И. Философские мысли натуралиста. — М.: Наука, 1988.

Глобальні трансформації і стратегії розвитку / О. Г. Білорус та ін. — К.: Ін-т світової економіки і міжнар. відносин НАН України, 1998.

Моисеев Н. Н. Человек и ноосфера. — М.: Мол. гвардия, 1990.

Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса: новый диалог человека с при­родой: Пер. с англ. / Общ. ред. В. И. Аршинова, Ю. Л. Климонтовича и Ю. В. Сач­кова. — М.: Прогресс, 1986.

Русский космизм: Антология философской мысли / Сост. С. Г. Семенова,
А. Г. Гачева. — М.: Педагогика-Пресс, 1993.

Рюс Ж. Поступ сучасних ідей: панорама новітньої науки / Пер. з фр.
В. Шовкун. — К.: Основи, 1998.

Форрестер Дж. Мировая динамика. — М.: Наука, 1978.

Хейзинга Й. Homo ludens: В тени завтрашнего дня: Пер. с нидерл. / Общ. ред. и послесл. Г. М. Тавризян. — М.: Прогресс, 1992.

Чижевский А. Л. Космический пульс жизни: Земля в объятиях солнца. Геліотараксия. — М.: Мысль, 1995.

Шарден де П. Т. Феномен человека. — М.: Наука, 1987.

Заняття 3 (4 год)

МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛІСТИКИ

План

1. Методологічне знання, його рівні та характерні риси.

2. Формування сучасних парадигм глобалістики.

3. Філософська методологія глобалістського мислення.

Література

Арутюнов В. Х., Каравченко В. О. Прогностика як наука. — К.: Знання, 1975.

Чижевский А. Л. Космический пульс жизни: Земля в объятиях солнца. Геліотараксия. — М.: Мысль, 1995.

Тоффлер А. Футурошок. — СПб.: Лань, 1997.

Шарден де П. Т. Феномен человека. — М.: Наука, 1987.

Вернадский В. И. Философские мысли натуралиста. — М.: Наука, 1988.

Моисеев Н. Н. Человек и биосфера. — М.: Мол. гвардия, 1990.

Заняття 4 (4 год)

Глобалістика і прогностика

План

1. Прогностика як наука, її зв’язок з глобалістикою.

2. Глобальне прогнозування: мета і основні методи.

3. Пошукові прогнози.

4. Нормативні прогнози.

5. Алярмістські, апокаліптичні, максималістські тенденції в глобаль­них прогнозах.

Література

Арутюнов В. Х., Каравченко В. О. Прогностика як наука. — К.: Знання, 1975.

Бестужев-Лада И. В. Нормативное социальное прогнозирование: возможные пути реализации целей общества (опыт систематизации). — М.: Наука, 1987.

Бестужев-Лада И. В. Поисковое социальное прогнозирование: перспектив­ные проблемы общества (опыт систематизации). — М.: Наука, 1984.

Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє. — К.: Основи, 1993.

Печчеи А. Человеческие качества. — М.: Прогресс, 1985.

Свинцицкий В. Н., Карчева А. Т. Город сегодня и завтра: Программно-це­левое планирование комплексного развития городов. — К.: Политиздат Украины, 1987.

Філософія: Підручник / Г. А. Заїченко, В. М. Сагатовський, І. І. Каль­ний
та ін.; За ред. Г. А. Заїченка та ін. — К.: Вища шк., 1995. — Розд. 19.

Тоффлер А. Футурошок. — СПб.: Лань, 1997.

Шахназаров Г. Х. Грядущий миропорядок: О тенденциях и перспективах международных отношений. — М.: Политиздат, 1981.

Янч Э. Прогнозирование научно-технического прогресса. — М.: Прогресс, 1970.

Заняття 5 (4 год)

Цивілізаційні контури розв’язання
глобальних проблем сучасності

План

1. Сучасна цивілізація і прогрес. Гуманітарні виміри прогресу.

2. Метасоціологічні та інтегральні доктрини і теорії цивілізації.

3. Переоцінка цінностей. «Екологічний імператив».

4. Економічний автопілот: вибір форм власності, конвергенція, інформатизація, цефалізація.

5. Права людини і громадянське суспільство: глобалістський аспект.

6. «Інститути злагоди» як інструменти спрямованого розвитку.

7. Алгоритми самоорганізації, синергічні моделі ноосферогенезу.

8. Глобалізація і парадокси безпечного розвитку в Україні і світі. Альтернативи глобалізації. Глухі кути антиглобалізму.

Література

Глобалізація і безпека розвитку: Монографія / О.Г. Білорус, Д.Г. Лук’янен­ко та ін.; Кер. авт. кол. і наук. ред. О. Г. Білорус. — К.: КНЕУ, 2001. — Розд. 2, 3.

Кара-Мурза С. Манипуляция сознанием. — М.: Алгоритм, 2000. — Разд. І—ІІІ.

Крымский С. Б. Философия как путь человечности и надежды. — К.: Курс, 2000.

Моисеев Н. Н. Человек и биосфера. — М.: Мол. гвардия, 1990.

Моисеев Н. Н. Пути к созиданию. — М.: Республика, 1992.

Печчеи А. Человеческие качества. — М.: Прогресс, 1985.

Тоффлер А. Футурошок. — СПб.: Лань, 1997.

Рюс Ж. Поступ сучасних ідей: панорама новітньої науки / Пер. з фр.
В. Шовкун. — К.: Основи, 1998. — Ч. ІІ, ІІІ.

Філософія: Навч. посібник / І. Ф. Надольний, В. П. Андрущенко, І. В. Бой­ченко та ін.; За ред. І. Ф. Надольного. — К.: Вікар, 1998. — С. 407—424;
554—564; 592—606.

Філософія: Підручник / Г.А. Заїченко, В.М. Сагатовський, І.І. Кальний
та ін.; За ред. Г.А. Заїченка та ін. — Вища шк., 1995. — Розд. 19. — § 3.

Швейцер А. Благоговение перед жизнью. — М.: Прогресс, 1992.

Дата добавления: 2015-07-13