Основні етапи становлення банківського нагляду в Україні

1992 р. — в Національному банку України організовано Головне управління з контролю за банківською діяльністю; розпочато роботу над створенням нормативної бази для нагляду за комерційними банками.

1994 р. — затверджене "Положення про службу банківського нагляду Національного банку України"; визначено статус, функції та завдання служби банківського нагляду Національного банку України.

1995 р. — створено Департамент банківського нагляду; розпочато розбудову інфраструктури банківського нагляду.

1996 р. — створено Комісію з питань нагляду та регулювання діяльності банків і затверджено відповідне положення, яким визначено її завдання, права та регламент роботи.

1999 р. — створено Департамент пруденційного нагляду; відбулися структурні зміни в підрозділах банківського нагляду.

2000 р. — створено Генеральний департамент банківського нагляду, до якого входили Департамент реєстрації та ліцензування банків, Департамент інспектування та моніторингу банків, Департамент реорганізації та ліквідації банків; сформовано нову структуру банківського нагляду відповідно до принципів Базельського комітету; розроблено основні напрями реформування банківського нагляду.

2006 р. — створено Дирекцію з банківського регулювання та нагляду, якій були підпорядковані Департамент методології банківського регулювання та нагляду, Департамент реєстрації та ліцензування банків, Департамент банківського регулювання та нагляду, Департамент припинення діяльності банків, Департамент з питань запобігання використанню банківської системи для легалізації кримінальних доходів та фінансування тероризму; визначено повноваження Національного банку України з питань фінансового моніторингу діяльності банків (дод. 1).

2008 р. — реформовано структуру банківського нагляду Національного банку України; Департамент банківського регулювання та нагляду поділено на два департаменти: Департамент інспектування банків та Департамент безвиїзного банківського нагляду; регіональні відділи банківського нагляду перепідпорядковано від територіальних управлінь до Дирекції з банківського регулювання та нагляду центрального апарату Національного банку України.

2010 р. — сформовано нову структуру Служби банківського нагляду в системі Національного банку України; створено Департамент кризового менеджменту та контролю операцій на відкритому ринку; визначено пруденційні інструменти банківського регулювання та нагляду в період фінансової кризи (дод. 2).

На сучасному етапі система банківського нагляду в Україні скоординована за вертикаллю і функціонує як єдиний механізм у складі Національного банку України.

Реформа структури банківського нагляду Національного банку України 2008 р. дала можливість централізувати систему спостереження за діяльністю банків. Підпорядкування регіонального нагляду центральному апарату Національного банку України дало змогу створити ефективний центр прийняття рішень та спрямувати зусилля на запобігання виникненню ризиків у діяльності банків і забезпечення їх стабільності відповідно до вимог Базельського комітету.

Сучасна структура системи банківського нагляду Національного банку України передбачає вирішення таких завдань, як визначення стратегії і пріоритетних напрямів розвитку нагляду, розроблення методологічної і нормативної бази банківського регулювання та нагляду, забезпечення безперервного процесу нагляду, починаючи з реєстрації та ліцензування банків, проведення оперативного моніторингу, інспектування, прийняття адекватних заходів щодо стабілізації діяльності банків, робота з проблемними банками і прийняття рішень про їх подальшу діяльність, а також ліквідація банків.

Служба банківського нагляду Національного банку України створена з метою координації наглядових процесів і контролю за їх здійсненням. До Служби банківського нагляду увійшли Департамент нормативно-методологічного забезпечення банківського регулювання та нагляду, Департамент безвиїзного банківського нагляду, Департамент інспектування банків, Департамент кризового менеджменту та контролю операцій на відкритому ринку, Управління юридичного забезпечення банківського нагляду, Управління ліквідації банків. Департамент реєстрації та ліцензування банків та Департамент з питань запобігання використанню банківської системи для легалізації кримінальних доходів та фінансування тероризму підпорядковані заступнику Голови Національного банку України — куратору служби банківського нагляду

55. Міжнародні стандарти банківської діяльності

Міжнародні фінансові відносини є невід'ємною частиною міжнародних економічних відносин. Тому цілком закономірним стало виникнення світової фінансової системи, що поєднала національні фінансові системи, і як наслідок, міжнародну банківську систему. Банківські системи різних держав не функціонують в ізоляції одна від одної, вони перебувають у постійній взаємозалежності, взаємовпливі, взаємодії. Глобалізаційні процеси у світовій економіці та міжнародних економічних відносинах приводять до появи "іноземного" елемента в національних банківських системах у формі проникнення іноземного капіталу в банківський сектор економіки тієї чи іншої держави. Як наслідок розвивається міжнародне та регіональне співробітництво щодо формулювання загальних стандартів банківського регулювання, формується транскордонний ринок банківських послуг, котрі, у свою чергу, впливають на динамічний розвиток банківської справи. Все вищесказане закономірно призводить до виникнення специфічної системи - міжнародної банківської справи.

Отже, міжнародна банківська справа - система методів та підходів до організації й управління банківськими операціями, що здійснюються у міжнародному економічному та правовому середовищі. Це своєрідне управління міжнародними банківськими операціями, її суб'єктами є банки, котрі здійснюють міжнародні операції.

Основними сучасними характеристиками міжнародної банківської справи є:

· основні суб'єкти банківської справи - транснаціональні банки;

· реорганізація банківської мережі ТНБ, скорочення філій та відділень;

· зростання балансової вартості банків, збільшення розміру банку;

· збільшення присутності іноземних банків в національних банківських системах країн;

· банківський бізнес стає менш регульованим;

· важливим процесом, який відбувається сьогодні у банківському секторі світової фінансової системи, є злиття банків;

· приведення банківського законодавства та системи банківського нагляду країн у відповідність до міжнародних норм і стандартів ЄС.

Причини входження іноземних банків на національні ринки, а також стратегії їх діяльності:

· можуть слідувати за традиційними клієнтами;

· розширювати клієнтську базу за рахунок найпривабливіших регіональних підприємств;

· максимально інтегруватись у внутрішній ринок країни перебування.

Дата добавления: 2017-01-14