Синтаксичні особливості та етикет ділових паперів

Білет 27.

Білет 26.

Довідково-інформаційні документи (довідки, доповідні та пояснювальні записки, протоколи, витяги з протоколу, плани роботи, звіти, акти, оголошення, службові листи). Типові мовні звороти, вживані в цих документах.

Білет 25.

Професійні ділові папери медика. Вимоги до складання медичних документів. Терміни, усталені словосполучення, географічні назви в медичних документах

Білет 24

*Медична документація – сукупність документів – носіїв медико-статистичної інформації про стан здоров’я окремих осіб, різних груп населення, про обсяг, зміст і якість медичної допомоги і діяльність медичних закладів.

В Україні медична документація є обов’язковою, єдиною і уніфікованою.

Регулярно лікар складає такі документи: ● медична карта стаціонарного хворого; ● медична карта амбулаторного хворого; ● витяг з медичної карти; ● санаторно-курортна карта; ● медична довідка; ● рецепт; ● направлення.

* Рецепт – письмове звернення лікаря до аптеки з проханням виготувати ліки, видати їх хворому та вказівкою, як їх приймати. Рецепт – офіційний документ, за який несе відповідальність той, хто його виписав, і той, хто виготував ліки. Рецепт пишеться на бланку за точно встановленою формою.

Медична карта стаціонарного хворого (історія хвороби) – офіційний документ, що сприяє організації правильного ефективного лікування пацієнта. Пишеться на бланку Форма № 003/0. Цей документ містить відомості про хворого, перебіг захворювання, проведене лікування. Історію хвороби веде закріплений лікар, а титульну сторінку (паспортні дані) й скарги заповнюють у приймальному відділенні. Відомості з історії хвороби мають бути недоступні для пацієнта, її не дозволяється видавати хворому. Документ зберігається у палатного лікаря, а після виписування хворого – в архіві 25 років.

**Довідка — документ, який містить опис та підтвердження юридичних та біографічних фактів.

Доповідна записка – це документ, який направляється вищому керівництву будь-якої структури. Наприклад: міліції, супермаркету, компанії, тощо. В доповідній записці зазвичай вказується інформація про факти порушення, якісь події, або, наприклад, вказується, як просувається процес роботи.

Пояснювальна записка — документ, в якому: *офіційна (юридична) доповідь про певні дії в певний проміжок часу (на яку може даватись позитивна або негативна оцінка, якщо пояснювальна залишилась без відповіді — це адміністративне порушення керівництва); *міститься додаток чи доповнення до основного документа, в якому пояснюється зміст окремих його положень (мета, актуальність, структура, зміст призначення та ін. плану, звіту, проекту тощо).

Протокол – це документ, в якому фіксується хід обговорення питань і рішення, прийняті колегіальними органами на зборах, нарадах, конференціях тощо.Це первинний офіційний документ, на підставі якого керівництво має право вимагати від підлеглих виконання доручених їм завдань, видавати розпорядчі документи.

Витяг з протоколу – це частина протоколу, оформлена належним чином на загальному, спеціальному або чистому аркуші паперу.

План роботи — документ, який встановлює точний перелік намічених для виконання робіт чи заходів, їх послідовність, обсяг, тимчасові координати керівників і конкретних виконавців.

Звіт — це письмове повідомлення про виконання якоїсь роботи за певний період часу.

Акт — це документ правової чинності, складений однією або кількома особами на підтвердження певних подій чи фактів.

Оголошення — це короткі текстові повідомлення, котрі містять різну за призначенням інформацію. Переважно оголошення містять інформацію приватного рекламного характеру.

Службові листи — узагальнена назва різноманітних за змістом інформаційних документів, які виступають основним засобом спілкування й оперативного управління діяльністю установ, організацій, підприємств.

**Типові мовні звороти цих документів:: шлюбні стосунки (взаємини). бути вимушеним. мати намір збиратися. не мати права. стягнути з відповідача. володіти на правах особистої власності. під час мого перебування на. покласти витрати на. поновити на посаді. час перебування. у зв'язку.відповідно до викладеного. згідно з викладеним. власник (акцій). для огляду. договір про наймання житла. до досягнення. додаткові відомості. зацікавлена особа. укласти договір.

Особисті ділові папери та документи з кадрово-контрактових питань (автобіографія, доручення, заява, контракт, наказ, розписка, трудова угода).

Автобіографія — це документ, у якому особа, що складає його, подає опис свого життя та діяльності в хронологічній послідовності.

Автобіографія має бути вичерпною й лаконічною, може писатися від руки або з використанням технічних засобів. Залежно від призначення автобіографія може бути:- автобіографією-розповіддю (укладається в довільній формі);- автобіографією-документом (точно викладаються основні факти).

Доручення — письмове повідомлення, за яким організація чи окрема особа надає право іншій особі від її імені здійснювати певні юридичні чинності або отримувати матеріальні цінності.

Заява — це документ, у якому приватна чи посадова особа звертається з проханням тобто пропозицією на адресу установи чи посадової особи.

Заява може бути:— простою (викладається тільки прохання);— мотивованою (вказується мотивація прохання);— складною (заява містить додатки).

Контракт — це правовий документ, що засвідчує певну домовленість між партнерами (підприємством, установою та працівником) про засади спільної виробничої та творчої діяльності.

Наказ — це розпорядчий документ, який видається керівником установи (структурного підрозділу) на правах єдиноначальності та в межах своєї компетенції, обов'язковий для виконання підлеглими. Наказ набуває чинності з моменту його підписання, якщо інший термін не вказано в його тексті.

Розписка — це документ, який підтверджує передачу й одержання грошей, матеріальних цінностей, документів тощо від установи чи приватної особи.

Трудова угода — це документ, що укладається між організацією й працівником, який не входить до складу цієї організації, для виконання певних видів робіт, коли ці роботи не можуть бути виконані на договірних засадах із відповідними установами та підприємствами.

Етикет — зведення норм поведінки, правила чемності. Для більшості людей етикетні норми — це правила, яких дотримуються в усному спілкуванні (форми ввічливості, привітання, вибачення тощо).

При складанні документів теж потрібно дотримуватися етикетних норм. Проте вони дещо відмінні від правил чемності усної форми.Особливої ваги етикетні норми набувають при листуванні, коли іде обмін інформацією і відбувається спілкування на письмі.У діловому листуванні розрізняють листи-запити, листи-відповіді, пропозиції, вимоги. претензійні листи.Усі види листів оформлюються за єдиними вимогами, але різняться змістом.

При складанні службових листів та інших документів потрібно пам’ятати про такі правила етикету:

1. Чітко дотримуватися вимог оформления. 2. При звертаннях використовувати супровідні слова: пан, товарищ, добродій. шановний. вельмишановний.При безпосередньому звертанні нормою української мови є кличний відмінок. 3. Займенники Ви, Вас пишуться з великої літери. 4. Виклад змісту повинен бути обов’язково аргументованим, тому обов’язковими є посилання на інші документи: договори, розрахунки, комерційні акти та ін.). 5. Вимоги й претензії не повинні висловлюватися в категоричній формі, потрібно замінити особові форми дієслів безособовими. Наприклад, замість Ви не виконали писати Вами не виконано. 6. Підписуючи лист, можна використати словосполучення з повагою. 7. У відповіді на рекламацію потрібно повідомити про прийняття претензії до розгляду; зазначити термін і спосіб задоволення претензії або суму, номер і дату платіжного доручення, зазначити мотиви відмови з відповідними посиланнями на документи, що це обгрунтовують.

Дата добавления: 2017-01-14