Генетично модифіковані харчові продукти

Споживання генетично модифікованих організмів (ГМО) може мати для людини непередбачувані наслідки. ГМО - це сільськогосподарські рослини, в ДНК яких втрутилася людина, щоб зробити їх стійкішими до шкідників, вірусів, гербіцидів. На вигляд вони нічим не відрізняються від звичайних, навпаки, привабливіші, яскравіші, апетитніші. ГМО стабільно дають високі врожаї, на них можна зекономити отрутохімікати, у виробництві вони дешевші. Найбільшими їх виробниками є США і Канада, далі йдуть Бразилія, Чилі, Китай, ринки яких перенасичені, тому вони опиняються на ринках Східної Європи. Натуральні (екологічно чисті) продукти значно дорожчі, але безпечні. Україна сьогодні завалена трансгенною продукцією, ГМО входять до складу продуктів харчування, що ввозяться і виробляються в Україні. Зокрема, використовуються:

- трансгенна картопля (містить спеціальний білок-токсин, якого боїться колорадський жук);

- модифікований крохмаль (входить до складу майонезів, кетчупів, чіпсів);

- модифікована соя (додається до складу ковбас, сосисок, пельменів, кондитерських виробів);

- модифікована кукурудза..

Українські продукти харчування, до складу яких входять ГМО:

- овочеві культури;

- ковбаси, м'ясні консерви, пельмені;

- твердий сир, йогурти, готові каші;

- шоколад, цукерки.

Вживання ГМО викликає наступні захворювання:

- канцерогенний та мутагенний ефект;

- алергічні реакції,

- порушення обміну речовин;

- стійкість мікрофлори до антибіотиків (важкість лікування від складних хвороб);

- інтоксикація організму від потрапляння гербіцидів (які накопичуються в ГМО).

6.10. Безпека харчування

Під безпечним харчуванням розуміють відсутність токсичного, канцерогенного, мутагенного чи будь-якого іншого несприятливого впливу продуктів харчування на організм людини при споживанні у рекомендованих кількостях.

За законом України про якість і безпеку харчових продуктів та харчової сировини забороняється реалізація й використання вітчизняних та ввезення в Україну імпортних харчових продуктів без маркування державною мовою про склад харчового продукту із зазначенням переліку назв, використаних у процесі виготовлення, харчових добавок.

Продукти харчування стають небезпечними, якщо в них наявні:

· хвороботворні мікроорганізми та продукти їхньої життєдіяльності - токсини;

· отрути тваринного та рослинного походження; отруйні гриби; важкі метали та миш'як;

· пестициди; нітрати, нітрити і нітрозамінники; радіонукліди;

· харчові добавки; генетично-модифіковані організми.

Хвороботворні мікроорганізми та продукти їхньої життєдіяльності, потрапляючи в організм із їжею людини, здатні викликати інфекційні захворювання і харчові отруєння.

Серед харчових інфекцій та отруєнь мікробної етіології найчастіше трапляються:

· дизентерія, збудником якої є мікроорганізми, що належать до роду шигел;

· черевний тиф, збудником якого є черевнотифозна паличка;

· холера, збудник якої - холерні вібріони;

· сальмонельоз, збудник якого - сальмонели;

· гельмінтози, що викликані паразитичними червами;

· токсоінфекції, що викликані бактеріями роду протея, кишковими паличками, паличками цереус, парагемолітичними вібріонами, стрептококами (ентерококами);

·токсикози: бактеріальні, викликані стафілококами та ботуліновою паличкою, і мікотоксикози, що зумовлені токсинами мікроскопічних грибів.

Джерелом збудників бувають хворі люди, бактеріоносії, хворі тварини, корм для тварин, ґрунти тощо. Для харчових отруєнь характерним є короткий інкубаційний період (2 - 24 год.) і раптовий гострий початок з ознаками розвитку як місцевих процесів у шлунково-кишковому тракті, так із загальнотоксичними ознаками (головний біль, підвищена температура)

Чинники, які сприяють попаданню хвороботворних мікроорганізмів та продуктів їх життєдіяльності в організм:

· споживання продуктів харчування, одержаних від інфікованих тварин;

· інфікування продуктів харчування під час їх заготівлі; порушення умов зберігання та транспортування;

· порушення вимог кулінарної обробки; порушення термінів реалізації готової продукції;

· стан здоров'я працівників харчових підприємств (відсутність хворих та носіїв збудників хвороб).

Отрути тваринного та рослинного походження рідко потрапляють в організм людини. Можливе отруєння скумбрієвими рибами. М'ясо цих риб містить гістидин, який при порушенні умов і термінів зберігання перетворюється в отруту - заурин. Тимчасово, на час нересту, ікра, молоки і печінка деяких риб (окуня, налима, щуки та ін.) можуть теж бути отруйними, хоча їхнє м'ясо безпечне.

Дикорослі отруйні речовини (блекота, дурман, цикута, болиголов плямистий, кліщовина, вовче лико, беладона, конвалія та ін.) найчастіше викликають отруєння у дітей, яких захоплює яскравий колір ягід і привабливий вигляд. Серед дорослих можливі отруєння при самолікуванні настоями та відварами із трав. Зернята деяких кісточкових плодів (мигдалю, персиків, абрикосів, вишень, слив) містять амігдалін, який розщеплюється в організмі до сильної отрути – синильної кислоти. Тимчасово отруйні властивості набувають і бульби картоплі, які проросли та позеленіли через збільшення в них вмісту соланіну.

Отруйні гриби (бліда поганка, строчки, сморчки, мухомори, несправжні опеньки) щорічно забирають життя у людей, не зважаючи на активну профілактичну роботу серед населення. Зауважимо, що їстівні гриби, зібрані в екологічно небезпечних регіонах з розвинутою промисловістю та сіткою автодоріг, теж можуть викликати отруєння. Природа інтоксикації в цих випадках не грибна, а хімічна - через вміст у грибах хімічних отруйних речовин.

Із важких металів найнебезпечнішими є забруднення харчових продуктів сполуками свинцю, кадмію і ртуті, а також миш'яком. Для них встановлені ГДК у харчових продуктах (табл. 6.8).

Таблиця 6.8.

Дата добавления: 2014-01-04