У чому полягає неоднорідність ринку праці та які форми гнучкості зайнятості існують?

Неоднорідність ринку праці – відмінність розумових та фізичних здібностей індивідів.

Щоб пояснити відмінності в рівнях заробітної плати між галузями та індивідами, слід дослідити вплив чотирьох факторів: компенсаційних відмінностей, відмінностей в якості праці, елементів унікальної праці та сегментації ринку праці.

Компенсаційні відмінності в оплаті праці.

Деякі зі значних відмінностей у заробітній платі, що є в повсякденному житті, виникають в наслідок відмінностей в якості робочих місць.

Різна праця має різну привабливість, тому заробітну плату можуть підвищувати, щоб заохотити людей до меньш привабливої роботи.

Важка фізична праця, що супроводиться втомлюваністю, низьким соціальним престижем, нерегулярною зайнятістю, сезонним безробіттям і фізичним ризиком, є менш привабливою.

Тому не дивно, що компаній змушені платити високі заробітні плати, щоб найняти людей для небезпечної та усамітненої роботи у віддалених районах. Таким же чином працю, що є особливо приємною чи психологично вдячною, оплачується досить скромно.

Справедливо зробити висновок, що вище оплачувана робота насправді не є привабливішою. Якщо віддати належне всім обставинам, пов’язаним і не пов’язаним з грошима.

Відмінності в якості праці.

Безумовно, багато різновидів високооплачуваної роботи є приємнішими від низькооплачуванних. Щоб пояснити більшість відмінностей в оплаті праці, потрібно виявити ще якісь фактори, крім компенсаційних.

Одна з головних причин нерівності у розмірах заробітної плати полягає у величезних якісних відмінностях між людьми, спричинених вродженими та фізичними здібностями, освітою, підготовкою та досвідом.

Багато з віддмінностей у якості робочої сили залежить від генетичної природи і соціального виховання.

Іншим важливим фактором є людський капітал, термін, що означає запас корисних і цінних знань, нагромаджених під час навчання. Лікарі, юристи та інженери багато років набувають свою освіту та професійну підготовку.

Вони витрачають великі суми грошей на оплату навчання, а потім їх робочий день триває довго. Частину високої заробітної плати цих професій треба розглядати як дохід на їхні інвестиції в людський капітал, доход на освіту, завдяки якій вони стали висококваліфікованими працівниками в специфічних різновидах людської діяльності.

На ринку праці існують, так звані, неконкуруючі групи.

Головною причиною нерівності у розмірах заробітної плати є той факт, що ринки праці поділени на неконкуруючі групи.

На це вперше вказав століття тому Дж. Е. Кернес: “ Насправді ми маємо не рівноправну конкуренцію всього населення у всіх різновидах діяльності, а ряд індустріальних прошарків, що накладаються один на одного,… при цьому ті, хто належать до різних пофесійних груп, у всьому, що стосується ефективної конкуренції, практично ізольовані одні від одних”.

Стимулювання гнучких форм зайнятості населення з метою скорочення робочого часу і збільшення вільного.

56. Поняття соціального інституту. Освіта і сімя як соціальний інструмент.

Соціальний інститут — форма закріплення і спосіб здійснен­ня спеціалізованої діяльності, що забезпечують стабільне функціонування суспільних відносин. За допомогою со­ціальних норм і санкцій соціальні інститути (уряд, полі­тичні партії, армія, церква, школа, сім'я тощо) викону­ють організаційні, регулятивні, управлінські, виховні функції у суспільстві. Або це стійкий комплекс формальних і неформальних правил, норм, установок, що регулюють різні сфери людської діяльності і організовують їх у систему ролей і статусів, утворюють соціальну систему.

У сучасному суспільстві кожна людина належить до безліччі різних інсти­тутів. Вона народжується в сім'ї, навчається в школі, працює на виробництві, користується громадським транспортом тощо.

Кожен соц. інститут х/ся наявністю мети д-ті, конкретними функціями, набором соц. позицій і ролей, типових для даного інституту; системою санкцій.

Сім'я - соціальна система, яка має риси соціального інституту і малої соціальної групи, первинної і основної клітини суспільства.

Як соціальний інститут сім'я характеризується сукупністю соціальних норм, санкцій і зразків поведінки, які регламентують взаємні стосунки між подружжям, батьками, дітьми та іншими родичами.

Сім'ю як соціальний інститут ми аналізуємо тоді, коли особливо важливо з'ясувати, наскільки спосіб життя сім'ї, її функціонування в певних межах відпо­відають чи не відповідають тим чи іншим сучасним потребам суспільства. Модель соціального інституту дуже важлива для прогнозування майбутніх змін сімї.

Основні соціологічні підходи до вивчення сім'ї:

· інтеракціоністський - взаємодія членів сім "і;

· інституціональний - аналіз сімейно-шлюбних відносин;

· структурно-функціональний — аналіз сім "і як системи;еволюційний - єдина система підходів; ситуаційний - цінності сім "і.

Як мала соціальна група сім 'я є спільністю, яка утворюється на основі шлюбу або кровному родстві, члени якої пов'язані спільністю побуту, взаємодопомогою і взаємною моральною відповідальністю подружжя за здоров'я дітей та їх виховання.

При розгляді сім 'їяк соціального інституту вивчаються:

♦ суспільна свідомість у сфері шлюбно-сімейних відносин, узагальнені характеристи­ки сімейної поведінки груп населення в різних економічних і культурних умовах, вплив суспільних потреб і характер відносин та спосіб життя сім "і;

♦ причини та наслідки недостатньо високої ефективності функціонування інституту

♦ соціальний механізм зміцнення сімейних норм і цінностей;

♦ ефективність реалізації інститутом сім "і своїх основних функцій в різних ідеологічних, політичних, соціально-економічних і культурних умовах;

Розглядаючи взаємодію системи освіти як соціального інституту з духовним життям суспільства, соціологія освіти виходить на проблеми соціалізації особи, як процесу засвоєння індивідом протягом його життя соціальних норм того сус-ва, до якого він належить.

Функції освіти:

- трансляція культури знань, навичок;

- регуляція соціально-калсового балансу сус-ва;

- інтеграція науки з виробництвом;

- опосередкований вплив на політичні і національні процеси;

- формування інтелектуального потенціалу сус-ва.

Дата добавления: 2014-01-04