КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Заходи зменшення ерозійних втрат та захисту ґрунтів від ерозії
За принципами збалансованості ТЕМА 9: відтворення родючості деградованих грунтів Можливості впровадження інтегральної системи землеробства в Україні Підрахунки спеціалістів свідчать, що у разі переходу сільського господарства до альтернативних методів землеробства врожайність більшості культур значно знизиться. Втрати доходів від зниження врожаю вже зараз намагаються компенсувати підвищенням цін на продукцію альтернативного землеробства. Проте вважається, що за рахунок підвищення родючості ґрунтів в майбутньому вдасться підвищити врожайність культур до її рівня в сучасному сільському господарстві. На думку українських вчених, широке впровадження альтернативного землеробства в Україні у чистому вигляді з метою розв'язання екологічних проблем навряд чи можливо. Певні складові альтернативних систем землеробства, з погляду вітчизняної науки, не досить повно обґрунтовані. Однією з основних позицій сучасної агрохімії залишається той факт, що використання мінеральних добрив забезпечує найбільш повне повернення до ґрунту відчужуваних з урожаєм поживних речовин. Вважається, що альтернативи добривам не існує, оскільки це - живлення. Використання органічних добрив не слід протиставляти використанню мінеральних, оскільки, за умов правильного використання хімікатів, дія біологічних факторів підвищується, а родючість ґрунту збільшується. Отже, повна відмова від мінеральних добрив, так само як і від пестицидів, на сьогодні не є обґрунтованим для сільського господарства. Слід зазначити, що високу оцінку вчених-аграрників отримали такі положення біологічного землеробства, як суворе дотримання сівозмін, включення до них бобових культур, широке застосування органічних добрив і, зокрема, сидератів, використання біологічних методів боротьби з бур'янами, хворобами та шкідниками. Найважливішою перевагою альтернативного землеробства є його ґрунтозахисний напрям, принципи якого, безумовно, заслуговують на широке впровадження.
Таким чином, найбільш реальним та економічно доцільним за умов сучасного сільського господарства України є впровадження інтегрованих систем землеробства, які поєднували б новітні розробки з інтенсифікації землеробства та деякі провідні принципи систем альтернативного землеробства. Ерозійні процеси протікають в природі постійно, але вони можуть бути безпечними (якщо ерозійні втрати не перевищують норми ерозії) та небезпечними, якщо норма ерозії перевищується. На основі таких висновків обґрунтовується потреба або її відсутність в протиерозійних заходах. Отже, ступінь ерозійної небезпеки і визначає комплекс протиерозійних заходів (див. табл..). При цьому слід розрізняти водно- і вітро- ерозійну небезпеку, оскільки ці два процеси створюються за різних передумов (природних умов території, що визначають її схильність до ерозії того чи іншого типу). Оцінка ступеню водно-ерозійної небезпеки відображена в розд.6, але відмітимо, що проводиться вона за прямими і непрямими показниками. Прямі показники є дійсним або прогнозним результатом прояву ерозії і не вказують на його причину. Саме незадовільний стан непрямих показники і є причиною прискореного процесу ерозії. До непрямих показників водно-ерозійної небезпеки (факторів екологічного стану земель) належать: розораність території, розораність земель на ухилах >20, співвідношення площ під ріллею і стабільними земельними угіддями та фактична еродованість ріллі. Величина цих показників характеризує ступінь антропогенного перетворення структури ландшафтів басейнів річок, яке і є першопричиною прискореного розвитку водної ерозії (див. розд.10).
Щоб зменшити ступінь ерозійної небезпеки, потрібно, в першу чергу, поліпшити цей показник. Таким чином, головними заходами попередження розвитку водно ерозії ґрунтів є наступні: 1) збалансована структура ландшафтів басейну річки, де повинні переважати природні кормові угіддя (див. розд.16); 2) збалансована система землеробства в басейні річки (див. розд. 13, 14); 3) контурно-меліоративна організація території земельних угідь басейну річки (див. розд.13). Ступінь дефляційної небезпеки території оцінюється за тим же принципом, що і водно-ерозійної. Але при нормуванні небезпеки розвитку дефляції грунтів застосовують інші прямі показники: перевищення втрат грунту над багаторічною нормою ерозії, періодичність посух, зниження гідротермічного коефіцієнта, віддаль перенесення пилу. Саме три останніх показники і є передумовами розвитку дефляції: якщо ГТК низький, то періодичність посух збільшується, рівень зволоження грунту зменшується і Таблиця 15.1 Комплекс протиерозійних заходів залежно від ступеню розвитку водно-ерозійних процесів (Медведєв та ін., 1995)
виникають умови для розвитку дефляції. Щоб грунтові маси переміщувалися, потрібна сила вітру і відсутність перепон (рослинного покриву, лісосмуг тощо). Якщо умови складаються таким чином, то дефляція прискорюється і перевищує природну норму дефляції.
Комплекс необхідних протидефляційних заходів встановлюють залежно від ступеню розвитку вітро-ерозійних процесів на основі даних табл. 15.2. Таблиця 15.2. Комплекс протидефляційних заходів залежно від ступеню вітро-ерозійної небезпеки (В.В. Медведєв та ін., 1995)
Як видно з наведених вище таблиць, найбільш дієвим і визначальним заходом попередження розвитку ерозійних процесів та захисту еродовах земель є зміна структури агроладшафтів у басейні річки в бік збільшення природних кормових угідь (лісів, луків і пасовищ). При цьому, як зазначено в розділі 16, організація території басейну річки повинна відповідати принципам КМОТ, які викладено в тому ж розділі.
Контурно-меліоративна організація території передбачає: - протиерозійну контурну організацію території з урахуванням структури природних комплексів і меж між землями різного типу використання, а також закріпленням їх на місцевості системою луколісомеліоративних заходів (лісосмугами, валами, буферними смугами з багаторічних трав); - встановлення меж окремих компонентів ландшафту не за адміністративним та господарським механізмом, а за природоохоронним; - розподіл земель на три еколого-технологічні групи (ЕТГ), приналежність до яких і визначає тип їх використання; - приорітет ґрунтозахисних технологій вирощування культур; - створення польової гідрографічної мережі. Отже, створення водорегулюючих і вітрозахисних лісосмуг та залуження еродованих земель є першочерговими заходами попередження ерозійних втрат грунту. Тому розглянемо основні методи їхнього впровадження.
Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 1135; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |