Уніфікована мова моделювання. Мови і платформи розробки

Об'єктно-орієнтоване програмування.

Специфікатори керування доступом

Конструктори класу

Конструктор - це спеціальний метод класу, який автоматичний виконується шкірного разу, коли створюється об" єкт класу. Його мета - ініціалізація об" єкту в початковий стан. Конструктор відрізняється від усіх інших методів тим, що він має таке ж ім" я, що й клас. Розглянемо приклад:

class Aspirin extends IntermittentlyGivenDrug

{

static String m_sBrandName; // торгівельна назва

static int m_nCounter; // лічильник використань аспірину

Aspirin()

{

m_nCounter++; // інкрементація

//.. решта ініціалізації

}

//.. решта означень класу

}

Зверніть увагу, що на відміну від інших методів, конструктор не має типу значення, що повертається.

Класи, елементи класів, елементи об" єктів можуть бути доступними або ні у різних файлах класах, пакетах завдяки спеціальних ключових слів (специфікаторів), що вказуються перед ними:

Специфікатор	Призначення
не вказується, або ж friendly	елементи доступні іншим класам в тому ж самому пакеті (застосовний і до класів)
public	елементи доступні для інших класів в довільному пакеті (застосовний і до класів)
private	змінні і методи доступні лише всередині власного класу (цей специфікатор незастосовний до класів)
protected	елементи доступні в методах того ж класу, або усіх його підкласів. Непов" язані класи не мають до них доступу, навіть якщо сморід з того ж пакету

Як уже було визначено, об’єктно-орієнтований підхід використовує об’єктну декомпозицію. Кожний об’єкт системи має власну поведінку, яка є моделлю поведінки об’єкта реального світу.

Основними обов’язковими елементами об’єктної моделі є:

• абстрагування;

• інкапсуляція;

• модульність;

• ієрархія.

Додатковими (необов’язковими) є:

♦ типізація;

♦ паралелізм;

♦ стійкість.

Абстрагування — це виділення зовнішніх характеристик об’єкта, що вирізняють його серед об’єктів інших видів.

Інкапсуляція — це ізоляція інтерфейсу об’єкта від внутрішніх елементів об’єкта, що визначають його устрій і поведінку, тобто його внутрішнє середовище.

Модульність — це можливість декомпозиції системи на модулі, не пов’язані між собою.

Ієрархія — це впорядкована за рівнями система абстракцій. Ієрархія за номенклатурою — це структура класів; ієрархія за складом — це структура об’єктів.

Типізація — це властивість об’єктів перебувати в активному чи пасивному стані і розрізняти активні й пасивні об’єкти між собою.

Стійкість — це існування об’єкта у часі і просторі незалежно від процесу, який його створив.

UML (англ. Unified Modeling Language) — уніфікована мова об'єктно-орієнтованого моделювання, використовується у парадигмі об'єктно-орієнтованого програмування. Є невід'ємною частиною уніфікованого процесу розробки програмного забезпечення.

UML може бути застосовано на всіх етапах життєвого циклу аналізу бізнес-систем і розробки додатків. Різні види діаграм які підтримуються UML, і найбагатший набір можливостей представлення певних аспектів системи робить UML універсальним засобом опису як програмних, так і ділових систем.

Діаграми дають можливість представити систему (як ділову, так і програмну) у такому вигляді, щоб її можна було легко перевести в програмний код.

Крім того, UML спеціально створювалася для оптимізації процесу розробки програмних систем, що дозволяє збільшити ефективність реалізації програмних систем у кілька разів і помітно поліпшити якість кінцевого продукту.

UML прекрасно зарекомендувала себе в багатьох успішних програмних проектах. Засоби автоматичної генерації кодів дозволяють перетворювати моделі мовою UML у вихідний код об’єктно-орієнтованих мов програмування, що ще більш прискорює процес розробки.

Практично усі CASE-засоби (програми автоматизації процесу аналізу і проектування) мають підтримку UML. Моделі розроблені в UML, дозволяють значно спростити процес кодування і направити зусилля програмістів безпосередньо на реалізацію системи.

Діаграми підвищують супроводжуваність проекту і полегшують розробку документації.

Дата добавления: 2014-01-04