Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Завдання 10


Завдання 9.

Завдання 8.

Опишіть історію Вашої родини чи окремих її представників, використовуючи поняття соціальної мобільності.

Приведіть приклади персонажів художніх творів, що ілюструють поняття висхідної вертикальної мобільності. Які ресурси дозволили досягти їм соціального успіху?

Прочитайте фрагмент тексту та дайте відповідь на запитання для роздумів.

К.Девіс

Людство здавна леліяло мрію про суспільство, в якому б не існувало нерівності. Однак, дійсність була принципово іншою. Будь-яке суспільство постає перед необхідністю розподіляти індивідів за позиціями в соціальній структурі і примушувати їх до виконання обов'язків, приписаних такими позиціями. Воно повинно вирішити проблему мотивації у такий спосіб, щоб, по-перше, надати відповідним індивідам бажання заповнювати певні позиції, і, по-друге, примусити індивідів належним чином виконувати обов'язки, властиві даній позиції.

Якщо б обов'язки, асоційовані з різноманітними позиціями, були в рівній мірі сприятливі для здоров'я, однаково важливі для виживання соціуму, і потребували б приблизно однакової обдарованості, суспільству було б все рівно, хто і які позиції займає, а значить, і проблеми соціального розміщення практично б не існувало. Однак, суспільству неоднаково, хто на яку позицію претендує, і не лише тому, що одні позиції самі по собі більш привабливі, ніж інші, але і через те, що деякі з них потребують неоднакової обдарованості чи особливої підготовки, що одні більш важливі, ніж інші. Істотно і те, що притаманні позиції обов'язки належить виконувати з тим більшою ретельністю, чим важливішою є позиція. І тому обов’язково виходить так, що суспільство змушене мати різноманітні види винагород, які воно могло б використовувати як стимули, тим чи іншим способом диференційовано розподіляючи їх між позиціями.

Винагороди і їх розподіл, зумовлені характеристиками позицій, утворюють частину соціального порядку; вони являють собою стратифікацію.

К. Девис. Человеческое общество. М.: – 1948.

Запитання для роздумів

1. З теоретичної позиції якої школи К.Девіс характеризує соціальну стратифікацію?

2. Які зміни відбулися у стратифікаційній системі українського суспільства за останнє десятиріччя? Як змінилася система стимулів, на якій базується соціальна стратифікація?

Прочитайте фрагмент тексту та дайте відповідь на запитання для роздумів.

Ле Гофф Ж. Розселення варварів (V- VII ст.)

Серед причин варварської навали були демографічний ріст і привабливість родючих земель. Не меншу роль зіграла зміна клімату. Похолодання на просторі від Сибіру до Скандинавії скоротило площі землеробських і тваринницьких угідь. Варварські народи, підштовхуючи один одного, рушили на південь і на захід. Завдяки їм Британія стала Англією, Галлія - Францією.



Насамперед, це була майже завжди втеча вперед. Завойовники - це біженці, що підганяються іншими сильнішими або твердішими, ніж вони. Їхня жорстокість виникала з розпачу, особливо, коли римляни відмовляли їм у притулку.

Святий Амвросій точно помітив послідовність вторгнень: «гуни накинулися на аланів, алани - на готів, готи - на тайфалів і самартів». Готи узялися до зброї тому, що їх розселили на малій території без засобів до існування. Римляни за золото продавали їм м'ясо собак, змушували дітей віддавати в рабство.

На початку V ст. варвари захопили Італію, Галлію й Іспанію. Спорожніли міста, що колись процвітали. На їх руїнах збереглися лише купки населення. Основна частина переселилася в села. На Європу обрушилися заразні хвороби. Майно й припаси в містах були захоплені збирачами податків, а те, що залишилось, було розграбовано солдатами. Скрізь лютував настільки жорстокий голод, що з’явився канібалізм. Скоротилося населення, упала моральність: одні гинули з причин підлості й зрадництва, інші – з причин насильства варварів або ж власного народу. Ті, хто зумів встояти перед силою, впали від голоду. Пан разом зі своїми рабами сам виявився в рабстві.

Ле Гофф Ж.Цивилизация Запада периода средневековья. М., 1996. - С. 12-38.

Запитання для роздумів

1. Чому завойовники названі Ле Гоффом біженцями?

2. Як вплинуло варварське нашестя на соціальну стратифікацію в Європі?

2.2.3. Завдання на семінар

Детально проаналізувати реальні соціальні системи, що функціонують в сучасному українському суспільстві, наприклад, системи економіки, політики, культури, освіти тощо. На основі таких показників, як стабільність та ефективність системи, розглянути проблеми конфліктного соціуму та поняття аномії. Найбільш яскравими прикладами можуть слугувати кризи в сфері економіки та ріст злочинності в Україні. Проблема реформування українського суспільства, виникнення нових, нетрадиційних груп та прошарків.

Проблеми формування і функціонування елітних груп українського суспільства; соціальні витоки середнього класу в Україні та його соціальна роль; маргінальні групи українського суспільства: типологія, джерела формування, перспективи.

Наскільки відкритим є нинішнє суспільство України? Хто входить до «вищого класу» нинішньої країни, і завдяки чому саме ці люди стали елітою суспільства? Наскільки ефективно нинішня українська еліта виконує функції організаторів і лідерів суспільства?

Проаналізувати джерела формування нижчого класу та декласованих елементів в нинішній Україні. Під впливом яких причин відбулися ці процеси, чи продовжуються вони нині?

 


2.3. СОЦІАЛЬНІ ІНСТИТУТИ ТА СОЦІАЛЬНІ ОРГАНІЗАЦІЇ

· поняття соціального інституту

· функції основних соціальних інститутів

· основні види соціальних інститутів

· визначити свою приналежність до певних соціальних інститутів та соціальних груп

· виділити основні та латентні функції соціальних інститутів українського суспільства

· визначити, в яких сферах проходить інституціалізація та деінституціалізація, причини, що їх викликали

· соціальний інститут · соціальна організація · формальний соціальний інститут · неформальний соціальний інститут · формальна організація · неформальна організація · явні функції · латентні функції

2.3.1. Пояснення основних категорій теми через структурно-логічні схеми та таблиці

Соціальний інститут (соціальна інституція – від лат. institution – улаштування, установлення) – певним чином організована, стандартизована і узгоджена форма суспільних відносин, орієнтована на задоволення соціально значимих потреб.

Соціальні інститути створюють можливість для задоволення потреб всіх соціальних суб’єктів тим способом і в тому обсязі, які вважаються суспільством оптимальними і санкціонуються ним. Вони гарантують виконання необхідних функцій і виключення небажаних (з точки зору суспільства) форм соціальної поведінки, сприяючи безперервності та спадковості соціального життя. Соціальні інститути забезпечують інтеграцію і координацію дій соціальних суб’єктів, створюючи внутрішню стабільність соціального простору.

Види соціальних інститутів

Формальні соціальні інститути відрізняються тим, що взаємодія між суб’єктами в них здійснюється на основі формально застережених настанов, правил, норм, положень (воїнський указ, кодекс честі, клятва Гіппократа тощо), а виконання певних обов’язків пов’язане з розподілом праці та професіоналізацією виконуваних функцій Неформальні соціальні інститути хоча й врегульовуються в своїй діяльності певними нормами та правилами, не володіють жорсткою регламентацією, а взаємовідносини в них не оформлені чітко у вигляді положень, уставів тощо. Прикладом може слугувати дружба, якій властиві такі норми як довіра, вірність тощо

Функції та структурні елементи основних інститутів суспільства

Інститути Функції Основні ролі Фізичні риси Символи
Сімейно-шлюбні Турбота, виховання дітей Батько Мати Дитина Будинок, квартира, їх обстановка Обручки Заручини Контракт
Економічні Здобування їжі, одягу, житла Роботодавець Найманий робітник Покупець Продавець Фабрика Офіс Магазин Гроші Торгівля Марка Реклама
Політичні Підтримка законів, правил та стандартів Законодавець Суб’єкт права Громадські будівлі та місця Прапор Кодекс Партія
Релігійні Сприяння соборним відносинам та установкам, поглиблення віри Священик Прихожанин   Собор Церква Хрест Вівтар Біблія
Освіта Соціалізація людей, залучення до базових цінностей та практик Учитель Учень Студент Школа Коледж Підручник   Диплом Ступінь  

 

Соціологія виділяє явні та латентні функції соціальних інститутів.

Явні функції соціальних інститутів

1. Функції закріплення та відтворення суспільних відносин.

2. Адаптаційна функція, що забезпечує пристосування, адаптацію до зміни умов внутрішнього та зовнішнього середовища, як природного, так і соціального.

3. Інтегративна функція, забезпечує взаємозалежність, солідарність та згуртованість індивідів, що входять до складу соціальних інститутів.

4. Комунікативна функція забезпечує розповсюдження інформації не тільки в межах даного інституту (наприклад, науки), але й в усіх сферах суспільства, в усіх організаціях, інститутах, спільнотах.

5. Соціалізаційна функція грає вирішальну роль у формуванні та розвитку особистості, в засвоєнні нею соціальних цінностей, норм, ролей, реалізації нею свого соціального статусу.

6. Функція врегулювання – забезпечення соціальними інститутами в процесі свого функціонування взаємодії між індивідами та соціальними спільнотами через створення норм та стандартів поведінки, системи заохочень за найбільш ефективні дії, що відповідають нормам, цінностям, очікуванням суспільства чи спільноти, та санкцій (покарань) за дії, що відхиляються від цих цінностей та норм.

Латентні функції (приховані) – функції, що здійснюються ненавмисно та можуть бути не признаними або, якщо признані, вважаються побічним продуктом.

Інституціалізація– процес виникнення, формування та розвитку соціальних інститутів.

· сутність інтеракції та форми соціальної взаємодії

· типи соціальних змін

· класифікацію соціальних процесів

· соціальну природу, сутність та функції соціального конфлікту

· розрізняти прогресивні та регресивні зміни

· класифікувати соціальні конфлікти за їх основними характеристиками

· застосовувати підходи і методи соціологічного дослідження до розуміння соціальних змін та рухів у суспільстві

· розкрити сутність управління соціальними конфліктами, їх попередження та подолання

· соціальний конфлікт

· еволюційні і революційні зміни, види соціальних змін

· інтеракція

· асиміляція

· соціальна взаємодія

3.1.1. Пояснення основних категорій теми через структурно-логічні схеми та таблиці

Соціальна взаємодія (інтеракція) складається з окремих актів, які називаються соціальними діями, і включають статуси, ролі, соціальні відносини, символи і значення.

 

 

Основні ознаки соціальної взаємодії

Предметність Наявність зовнішніх, по відношенню до взаємодіючих індивідів чи груп, цілей, причин тощо, які спонукають їх до взаємодії
Ситуативність Достатньо жорстка регламентація взаємодії з конкретними умовами тієї ситуації, в якій цей процес протікає: поведінка друзів на роботі, в театрі, на стадіоні, на пікніку суттєво відрізняється
Експліціювання Доступність для стороннього спостерігача зовнішньої вираженості процесу взаємодії, чи то робота на заводі, гра чи танці
Рефлективна багатозначність Можливість бути проявленням основних суб’єктивних намірів, неусвідомлених чи усвідомлених внаслідок спільної участі людей в міжіндивідуальних чи групових видах діяльності (наприклад, спільна робота)

Основні форми соціальної взаємодії

Кооперація Співпраця декількох індивідів (груп) заради спільного завдання. Простим прикладом є кооперація, яка виникає там і тоді, де і коли стає очевидною перевага спільних зусиль над індивідуальними. Під кооперацією розуміється розподіл праці
Конкуренція Індивідуальна чи групова боротьба за володіння дефіцитними цінностями (благами). Ними можуть бути гроші, власність, популярність, престиж, влада. Дефіцитними вони є тому, що обмежені, не можуть бути поділені порівну на всіх. Конкуруючі сторони (групи, партії) прагнуть отримати якомога більше для себе на збиток іншим. Це соціальна взаємодія тому, що люди діють за «правилами гри»
Конфлікт Приховане чи відкрите зіткнення конкуруючих сторін. Воно може виникнути і в конкуренції, і в кооперації. Коли рівні суперники, наприклад, індустріальні країни, змагаються за владу, престиж, ресурси мирним шляхом, це називається конкуренцією, а коли це відбувається немирним шляхом, виникає озброєний конфлікт – війна

 

Не слід ототожнювати взаємодію із спілкуванням, комунікацією. Це поняття більш широке, оскільки передбачає не тільки прямий обмін інформацією, але і посередній обмін значеннями.

Проблеми соціальної взаємодії активно вивчались Г.Зіммелем, П.Сорокіним, Дж.Хомансом, Т.Парсонсом, Р.Мертоном та іншими соціологами. Специфічна риса взаємодії, яка відрізняє її від дій – обмін. Будь-яку взаємодію можна назвати обміном. Обмінюватися можна чим завгодно: знаками уваги, словами, жестами, символами, матеріальними предметами. Напевно, не можна знайти нічого такого, що не могло б слугувати засобом обміну. Таким чином, гроші, з якими у нас пов’язаний процес обміну, займають далеко не перше місце.

Напрями соціальної взаємодії

Суб’єктивний – свідоме ставлення індивідів один до одного, що ґрунтується на взаємних очікуваннях відповідної поведінки Об’єктивний – зв’язки, незалежні від окремих особистостей, але такі, що опосередковують і контролюють зміст і характер їх взаємодії

 

Основні теорії соціальної взаємодії

Теорія обміну   Джордж Хоманс   На основі психологічної концепції біхевіоризму. Поведінка людини обумовлена очікуваним результатом, а саме, винагородженням, яке вона очікує отримати. Згідно «принципу дистрибутивної справедливості», будь-які стосунки обміну припускають прагнення до пропорційної нагороди його учасників (тобто нагороди відповідно з витраченими зусиллями). Завдяки цьому принципу пояснюється соціальна нерівність людей в суспільстві
Теорія соціальної взаємодії символічного інтеракціонізму Дж.Г.Мід, Г.Блумер Дія не може бути зведена до ланцюга «стимул – реакція», оскільки людина повинна інтерпретувати стимул перш ніж реагувати на нього. Між стимулом і реакцією повинен знаходитись символ. Символом може бути будь-яка річ, явище, тобто все те, чому ми надаємо якогось значення
Драматургічна теорія І.Гофман Теорія будується на понятті «управління враженнями». Люди зацікавлені в тому, щоб інші ставились до них добре, а тому самі створюють ситуації, в яких вони можуть справити добре враження на оточуючих
Етнометодоло-гія Г.Гарфінкель Відносини між людьми регулюються правилами, які приймаються на віру. Такі правила зазвичай не витримують перевірки, бо в дійсності порушуються досить часто. Але все одно люди постійно повертаються до них

Обов’язкові умови соціальної взаємодії за П.Сорокіним

Ще з часів О.Конта соціологія вивчає людину і суспільство не тільки в статиці, але і в динаміці, в процесі соціальних змін. В суспільстві змінюється економічна система і соціальна структура, соціальні ситуації і ролі, релігійні доктрини, культурні цінності і норми тощо. Всі ці зміни в суспільному житті охоплюються поняттям «соціальні зміни».

Соціальні зміни– це сукупність різноманітних змін, які відбуваються в суспільстві, в його соціальній структурі, в соціальних спільнотах, інституціях, організаціях, в соціальних статусах і ролях окремих особистостей і груп, в їх взаємодіях між собою і з будь-якими структурними компонентами суспільства.

Основні типи соціальних змін, які можуть відбиватись на соціальному розвитку суспільства

Природні зміни Відіграють одну з першорядних ролей в суспільному розвитку. Необхідно враховувати як природні зміни (землетрус, рух материків тощо), так і зміни в природі, які стимулюються самим соціогенезом (підвищення або зниження врожаю, вичерпання ресурсів, забруднення оточуючих середовищ, ядерні катастрофи тощо)
Демографічні зміни Можуть мати локальний або глобальний характер. Ці зміни являють собою функцію природних або соціальних змін і чинять зворотній вплив на природу і соціальне середовище
Зміни в сфері виробництва Від примітивного збирання трав та коренів через удосконалення знарядь праці до сучасних інформаційних систем і автоматизованих виробництв – такий загальний шлях змін, який час від часу приводив до суттєвих якісних змін в сфері виробництва (камінь, метал, пара, двигун внутрішнього згорання, атом – такі основні етапи технологічної еволюції)
Зміни в системі управління Від елементарних форм сім’ї і племені до сучасних державних і міждержавних структур. Особливе місце належить комунікації і інформації
Зміни в соціальній організації Різноманітні зміни, що відбуваються в сфері мотивації індивідуальної і групової діяльності людей
Зміни в соціальній структурі Зміни, які відбуваються в сім’ї, в етнічних, класово-політичних системах, які мають свої внутрішні і зовнішні детермінанти і впливають на суспільний розвиток
Зміни в культурно-духовній сфері Від початкових форм освіти до філософської, від теологічного знання до наукового, від народної творчості до шедеврів світового мистецтва

Важливим джерелом соціальних змін є соціальні рухи – сукупність колективних дій великої кількості людей, які направлені на підтримку певних соціальних процесів і змін або на протистояння їм.

Класифікація суспільних рухів

Реформаторські рухи – виступають за поступову і прогресивну зміну в існуючій системі.

Регресивні рухи – виступають за повернення (часткове чи повне) до старих порядків (комуністи намагаються повернути суспільство до соціалізму).

Утопічні рухи – виступають за побудову ідеальних порядків, ідеального суспільства (рух антиглобалістів).

Революційні рухи – корінна зміна існуючого ладу, його цінностей і інститутів. Терористична тактика (захват заручників, пограбування банків, вбивство політичних лідерів тощо) є візитною карткою революціонерів Ближнього Сходу, Ірландії, Західної Європи, Латинської Америки.

Експресивні рухи – більш менш масові рухи людей, які відносно чітко розуміють непривабливість існуючої соціальної дійсності, намагаються модифікувати, змінити не її, а своє відношення до неї (хіпі, рокери, інші молодіжні групи, які намагаються створити свою субкультуру і дистанціюватися від неприємного суспільства, яке вони нехтують.

Опозиційні рухи – більш менш масові дії, в яких приймають участь люди, які не задоволені тим, що соціальні зміни в суспільстві відбуваються досить швидко або ж, навпаки, досить поступово і непослідовно.

Екологічні рухи – масові дії, які спрямовані на трактовку обумовленості людської діяльності не тільки економічними, соціальними, культурними, але й екологічними чинниками.

Молодіжні рухи – масові дії, в які включені молоді люди, що виступають за створення для них умов пристойного життя, автономії, свободи вибору професій, способу і стилю життя.

Феміністичні рухи – масові дії за рівні права жінок та чоловіків, за ефективну охорону материнства і дитинства.

Національно-визвольні рухи – масові дії, які спрямовані на завоювання національної незалежності, на реалізацію національно-етнічними спільнотами права на самовизначення, створення незалежної національної держави.

Рухи у підтримку миру – масові дії проти війн, за зміцнення миру і дружби між народами.

Соціальні зімни охоплюють всі сфери суспільства, всі види різноманітних змін в ньому, складаючи серцевину соціальної динаміки суспільства. Ця соціальна динаміка відображається не тільки даним поняттям, але й іншими, близькими за значеннями: соціальний процес, соціальний розвиток, соціальна еволюція, соціальний прогрес.

Найбільш близьким за значенням до поняття «соціальні зміни» є поняття «соціальний процес».

Соціальний процес – сукупність дій соціальних суб’єктів з метою досягнення своїх цілей і здійснення своїх функцій в різноманітних сферах суспільного життя, які змінюють його; результати цих дій.

Соціальні зміни – одна з найважливіших сторін соціального процесу, але не перекриває його цілком, оскільки в соціальному процесі значне місце належить простому відтворенню існуючих раніше структур, функцій, норм, стандартів поведінки.

 

На думку П.Сорокіна, соціальні зміни – це процеси, які повторюються в часі, просторі, або в часі і просторі одночасно. Практично всі вчені XIX ст., так чи інакше, пов’язували соціальні зміни з поняттям соціальних процесів, які входять до структури соціальної системи і її елементів, тобто соціальні спільноти, групи тощо. Так, соціальні процеси можуть відбуватись в будь-яких сферах суспільства: економічній, політичній, моральній тощо, а їх результатами будуть нові соціальні структури, системи, явища і феномени.

Класифікація основних соціальних процесів за Р.Парком і Е.Берджесом:

Коопераціявід лат. слів: «ko» разом і«operari» – працювати. Може відбуватися в діадах, малих групах, великих групах. Головний сенс кооперації складається, перш за все, у взаємній користі.

Конкуренція – боротьба між індивідами, групами або суспільствами за володіння цінностями, які нерівномірно розподілені між індивідами чи групами (це можуть бути гроші, влада, статус, кохання тощо).

Пристосування– прийняття індивідом чи групою культурних цінностей та еталонів дій нового середовища, коли норми і цінності, засвоєні в старому середовищі, не приводять до задоволення потреб, не створюють необхідної поведінки.

Асиміляція– процес взаємного культурного проникнення, через який особистості та групи приходять до спільної культури (наприклад, процес американізації іммігрантів з Європи та Азії).

Амальгамізація – біологічне змішування двох або більше етнічних груп, народів, після чого вони стають однією групою, народом. Російська нація склалась шляхом змішування багатьох племен і народів (поморів, варягів, західних слов’ян, мордви, татар).

Підтримка кордонів – процес, який складається в ході взаємодій між групами. Соціальна група без територіальних кордонів встановлює соціальні кордони (мова, діалект, жаргон, уніформа, певні знаки).

Створення системи зв’язків – процес, за допомогою якого елементи двох соціальних систем поєднуються таким чином, що в певному відношенні і в деяких випадках вони виглядають як одна система.

Новим кроком в розвитку теорії соціальних змін була концепція соціального конфлікту, як основи соціальної еволюції. К.Маркс, Г.Спенсер, М.Вебер, Л.Гумплович, Л.фон Візе, Ф.Тьонніс та ін. визнавали конфлікт вирішальним фактором соціальних змін.

Соціальні взаємодії перетворюються на соціальний конфлікт лише тоді, коли ситуація визначається суб’єктом (спільнотою) як непереборне протиріччя для реалізації своїх життєво важливих інтересів, у нього виникає необхідність соціальної боротьби за існування.

Соціальний конфлікт – зіткнення протилежних цілей, думок і поглядів у системі відносин людей, соціальних груп, соціальних інститутів, суспільства в цілому, що характеризується посиленням протилежних тенденцій та інтересів соціальних, групових та індивідуальних.

 

Вчені про соціальний конфлікт

К.Маркс Висував на перше місце економічні причини соціального конфлікту. Основа соціального конфлікту – боротьба за власність
Р.Дарендорф Соціальний конфлікт є наслідком соціальної нерівності. Основа соціального конфлікту – політичні чинники: боротьба за владу, престиж, авторитет. Соціальний конфлікт може виникнути в будь-якому співтоваристві, соціальній групі чи суспільстві, де є пануючі і підлеглі. Причиною соціального конфлікту є прагнення до домінування, більшого впливу на інших
Г.Зіммель Конфлікт, хоча і є однією із форм суперечностей, все ж становить соціалізуючу силу, яка поєднує конфліктуючі сторони, що, безперечно, сприяє стабілізації суспільства
П.Сорокін Основною причиною конфліктів є пригнічення базових потреб людини, без задоволення яких вона не може існувати. Це, передусім, потреби в харчуванні, одязі, житлі, самозбереженні, самовираженні, творчості, свободи тощо. Важливі не лише потреби, а й засоби їх задоволення, доступ до відповідних видів діяльності, що обумовлений соціальною організацією суспільства
Е.Гідденс Конфлікт – реальна боротьба між діючими людьми або групами, незалежно від того, якими є витоки цієї боротьби, її способи і засоби, що мобілізує кожна зі сторін

Підходи до розуміння конфлікту

Марксистська традиція розглядає конфлікт як явище, причини якого знаходяться в самому суспільстві, і, перш за все, в протистоянні класів та їх ідеологій. Як наслідок, вся історія в працях соціологів, зорієнтованих на марксизм, це історія боротьби гнобителів і пригноблених.

Немарксистська традиція (Л.Козер, Р.Дарендорф) розглядає конфлікт як частину життя суспільства, якою необхідно керувати. Конфлікт розглядається як соціальний процес, який не завжди веде до змін соціальної структури суспільства.

 

Статичний розгляд конфлікту

Динаміка конфлікту полягає в зміні одного етапу іншим

Етап Ознаки
1. Прихована стадія (латентна) Протиріччя ще не усвідомлюються. Конфлікт проявляється лише в явному чи неявному незадоволенні ситуацією. Невідповідність цінностей, інтересів, мети, засобів їх досягнення не завжди виливається в конфлікт: протилежна сторона деколи змиряється з несправедливістю, або чекає свого часу, приховуючи образу
2. Стадія формування (демонстративна) Формуються протиріччя, чітко усвідомлюються претензії, які можуть бути виказанні протилежній стороні у вигляді вимог. Формуються групи, які приймають участь в конфлікті, з них висуваються лідери
3. Інцидент (агресивна стадія) Відбувається подія, яка переводить конфлікт в стадію активних дій, тобто сторони вирішують вступити у відкриту боротьбу
4. Стадія активних дій (батальна). Ескалація Конфлікт потребує багато енергії, тому він швидко досягає максимуму конфліктних дій – критичної точки, потім йде на спад
5. Завершення конфлікту Конфлікт завершується, однак це не означає, що домагання сторін задоволені. В дійсності може існувати декілька виходів з конфлікту
6. Післяконфліктна стадія Сукупність об’єктивних та суб’єктивних наслідків розв’язання конфлікту, що визначають його конструктивний або деструктивний характер

Причини конфліктів

1. Соціальна нерівність.

2. Протилежність інтересів людей, соціальних груп.

3. Дефіцит життєвих благ.

4. Боротьба за кращі позиції у суспільстві.

5. Незбіг цінностей індивідів і суспільства.

6. Егоїстичність особистості.

7. Неповна, неправдива, перекручена інформація.

8. Недосконалість людської психіки.

 

У реальному житті суспільства конфлікти відіграють і позитивну, і негативну роль. Позитивна роль конфліктів виявляється, передусім, у тому, що вони сигналізують про виникнення проблем у суспільному житті, стимулюють індивідуальну і групові активність, сприяють запобіганню застою у суспільному розвитку, знімають напруження у суспільстві, зміцнюють солідарність, підвищують стійкість і стабільність соціальних груп і суспільства загалом.

Негативнароль конфліктів виявляється у створенні стресових ситуацій, дезорганізації нормального життя, а інколи, і в руйнуванні соціальних зв’язків та розколі суспільства.

Існують декілька положень, на які необхідно опиратись при управлінні конфліктною ситуацією: уникнення конфліктної взаємодії та усунення чи мінімізація причин ймовірних конфліктів; у разі їх виникнення – коригування поведінки учасників конфлікту у напрямку пошуку взаємоприйнятих шляхів його конструктивного розв’язання.

Засоби управління конфліктною ситуацію бувають структурні та міжособистісні.

 

Структурні методи управління конфліктом

1. Пояснення вимог. Пояснення того, яких результатів очікують від кожної людини і підрозділу.

2. Координаційні і інтеграційні механізми. Встановлення ієрархії повноважень упорядковує взаємодії між людьми, прийняття рішень і інформаційний потік всередині організацій.

3. Загальноорганізаційна комплексна мета. Ефективне здійснення мети потребує спільних зусиль одного або двох людей, груп чи відділів.

4. Структура системи винагород. Винагороди можна використовувати як метод управління конфліктною ситуацією, щоб впливати на поведінку людей для запобігання дисфункціональних наслідків.

Міжособистісні стилі вирішення конфліктів

1. Уникнення –намагання не втупити в конфлікт.

2. Залагодження –вид поведінки, продиктований переконанням, що не варто гніватись; намагання не випустити на зовні ознаки конфлікту і агресії, апелюючи до потреби в солідарності.

3. Примушення – намагання примусити прийняти точку зору будь-якою ціною.

4. Компроміс – прийняття точки зору іншої сторони, але лише до якоїсь міри.

5. Вирішення проблеми - визнання різниці в думках і готовність ознайомитись з іншими точками зору, щоб зрозуміти причини конфлікту і знайти курс дій, який може бути прийнятий обома сторонами.

Отже, конфлікти виконують суперечливу роль у суспільстві. Це зовсім не означає, що треба взагалі запобігати конфліктам, які визрівають у суспільстві. Доцільно ретельно вивчати причини конфліктів, вміти керувати ними, послаблюючи їхню руйнівну силу та негативні наслідки, спрямовуючи їх у безпечне, «переговорне», емоційно-спокійне і продуктивне русло.

 

3.1.2. Творчі завдання та вправи до теми

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Завдання 7. В наведеному нижчі тексті мова йде про українську еліту першого десятиліття суверенної України | Завдання 4

Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 1725; Нарушение авторских прав?


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Рекомендуемые страницы:

Читайте также:
studopedia.su - Студопедия (2013 - 2020) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление
Генерация страницы за: 0.024 сек.