Планування урожайності сільськогосподарських культур, посівних площ, виробництва і використання продукції рослинництва

Планування використання земельних угідь

Обґрунтування програми розвитку рослинництва охоплює планування використання земельних угідь і підвищення їхньої родючості, структури посівних площ, урожайності, виробництва продукції певного асортименту, кількості та якості, а також комплекс агротехнічних заходів щодо виконання плану виробництва продукції.

Насамперед слід вивчити склад і співвідношення земельних угідь у господарстві, скласти їх баланс та план виконання. При цьому у місцевій раді за картами земельних угідь доцільно ознайомитись з результатами земельної реформи: скільки земель відведено до земель запасу і як їх використовують, а також земель для перспективної забудови села, садівництва і виноградарства, городництва, розширення особистих господарств населення.

Особливу увагу слід звернути на те, скільки земель розпайовано, яка грошова оцінка різних земель – за призначенням і розміщенням. Потрібно проаналізувати умови оренди землі та структуру орендованих земель в розрізі їх власників.

Після цього починають розробляти баланс земельних угідь і визначають напрями цільового використання їх у плановому періоді. Під час перспективного планування, враховуючи найвищий у світі рівень розораності сільськогосподарських угідь в Україні, особливу увагу звертають на доцільність значного розширення площ луків і культурних пасовищ за рахунок площ орних земель. Така трансформація дозволить зменшити водну і вітрову ерозію ґрунтів, створити умови для впровадження у тваринництві менш енерго-, трудо- і фондомістких технологій, поліпшення умов праці працівників.

З метою збереження і підвищення родючості грунту планується комплекс культуртехнічних, рекультиваційних, агротехнічних і меліоративних робіт. Одночасно планують витрати на ці роботи, у тому числі за рахунок державного бюджету (в межах виділених сум).

Що стосується технологій, то при їх проектуванні передбачаються спеціальні сівозміни, які забезпечують охорону ґрунтів, ґрунтозахисну безплужну систему обробітку ґрунту. Все це знаходить відображення у технологічних картах, що розробляються по кожній культурі.

Планування рослинницької продукції слід розпочати з обґрунтування планової урожайності. При цьому необхідно проаналізувати фактичні дані щодо урожайності сільгоспкультур в господарстві за 5-10 останніх років, порівняти їх з рівнем урожайності в середньому по району і кращими показниками окремих підприємств, обґрунтувати планову урожайність.

При плануванні урожайності використовують наступні методи:

1) екстраполяції (знаходження наступних рівнів динамічного ряду за відомих попередніх багаторічних показників урожайності). Результати обчисленої за цим методом прогнозованої врожайності особливо дійові, коли за останні 2-3 роки не відбулося значних змін (і не передбачається в плановому році) у технології в

2) середньопрогресивний метод, який можна виразити формулою:

Уп = Ус + Ун,

де Уп - планова урожайність (ц/га); Ус і Ун - відповідно середньозважена і найвища урожайність. Перевага цього методу, як і попереднього, полягає в доступності розрахунків, але в умовах ринкової економіки вони неефективні, оскільки не сприяють підвищенню конкурентоспроможності продукції;

3) нормативний метод, що ураховує фактори (ресурси), які впливають на рост урожайності:

Уп = Ус + ∆У,

де ∆У – приріст урожайності за рахунок використання факторів її збільшення.

У затверджених Міністерством аграрної політики та продовольства України «Методичних рекомендаціях по складанню бізнес-плану розвитку сільськогосподарського підприємства» наводиться наступна формула ресурсного визначення планової урожайності:

Уп = Б · Ц + К1 · О1 + К2 · О2,

де Б – бонітет грунтів в балах; Ц – ціна бала (середня кількість урожаю у розрахунку на бал в центнерах); К1, К2 – кількість внесених мінеральних та органічних добрив; О1, О2 - окупність мінеральних та органічних добрив продукцією.

Що стосується приросту урожайності за рахунок впровадження нових сортів, то він планується за даними державних сортодільниць, дослідних станцій зони з корегуванням на різницю в культурі землеробства в господарстві і на сортодільниці зони.

Недоліком нормативного методу є те, що вплив кожного фактора визначається окремо, тоді як усі вони діють взаємозв’язано і взаємообумовлено;

4) метод кореляційно-регресійного аналізу, який дає можливість побудувати виробничу функцію прогнозування урожайності з урахуванням комплексного впливу на неї всіх факторів;

5) метод програмування урожайності – передбачає розробку програми, тобто оптимального кількісного поєднання керованих факторів з урахуванням некерованих погодних умов, які забезпечують одержання планової врожайності за найефективнішого використання наявних ресурсів.

Наступним етапом є планування посівних площ сільськогосподарських культур, виробництва і використання продукції рослинництва, яке розпочинають з визначення попиту на продукцію певного виду, асортименту та якості на ринку, а також внутрішньогосподарських потреб у рослинницької продукції. При визначенні планових посівних площ треба ураховувати конкурентоспроможність (тобто ефективність) продукції окремих видів культур, а також обмежень у сівозмінах, земельних, трудових, фінансових і матеріально-технічних ресурсів.

Для оцінки конкурентоспроможності продукції товарних культур використовують рівень рентабельності, вихід валового доходу або прибутку з 1 га, а для продукції фуражних культур – вихід кормових одиниць і протеїну з 1 га посіву, собівартість 1 ц кормових одиниць. Звичайно, більш конкурентоспроможним культурам приділяється більше уваги при плануванні посівних площ.

Виходячи з визначеної потреби в продукції рослинництва і планової урожайності сільськогосподарських культур, визначають розміри їх посівних площ. При цьому якщо в якості насіння використовується власна продукція застосовують формулу:

Пп = Оп – Фн,

У - Нв

де Пп – планова площа посіву культури; Оп - плановий обсяг продукції; Фн – плановий фонд насіння; У – урожайність; Нв – норма висіву.

Зіставлення загального підсумку потреби посівних площ по всіх культурах з наявною площею ріллі показує їх дефіцит чи неповне використання. Дефіцит ріллі ліквідується за рахунок: розширення більш урожайних культур; підвищення планової урожайності завдяки додаткових заходів; зменшення потреби в певних видах продукції та ін. Після цього корегується плановий валовий збір продукції.

Заключним розрахунком плану виробництва і використання продукції рослинництва є баланс її надходження і витрат, в якому показують плановий рух рослинницької продукції та окремих продуктів її переробки (цукор, жом, макуха, комбікорм, трав’яне борошно). На основі даних обліку уточнюється наявність продукції на початок року (включаючи товарну продукцію, насіннєві, фуражні, основні і страхові фонди). В надходження включають: продукцію, що надійде з урожаєм; продукцію, що передбачено купити, одержати від обліку. Відповідно до укладення договорів планується реалізація переробним підприємствам і по інших напрямах (включаючи внутрішньогосподарські потреби, громадське харчування). Наявність продукції на кінець планового року Обчислюють додаванням наявної на початок року продукції і всіх видів надходження з наступним відніманням запланованих продаж і всіх видів витрат.

Дата добавления: 2014-01-04