Доступність правосуддя

Недопустимість існування особливих і надзвичайних судів

(ч. 5 ст. 125 Конституції України, ч. 4 ст. 3 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»)

Правове значення цього принципу у тому, що і надзвичайним, і особливим судам не місце у судовій системі правової демократичної держави. їхня діяльність порушує право на справедливий судовий розгляд, рівність усіх перед законом і судом, гарантії незалежності та неупередженості суддів. Тому заборона створення надзвичайних й особливих судів встановлюється на конституційному рівні.

Надзвичайними є суди, які керуються особливими процесуальними нормами, що не забезпечують права на справедливий судовий розгляд, або діяльність яких взагалі процесуально не регламентована, або до складу яких входять судді, незалежність котрих на законодавчому рівні не гарантована. Потрібно вважати надзвичайними і тимчасові суди, утворені державою аd hос для розгляду конкретної справи чи групи справ. Під особливими судами необхідно розуміти суди, створені для вирішення справ щодо окремих категорій (груп) населення - за становою, професійною ознаками тощо. При цьому ці групи населення займають у цих судах особливе положення - привілейоване або ж, навпаки, дискримінаційне. Такі особливі суди інакше можна назвати становими, або корпоративними. Як особливі суди розглядаються також суди, утворені для вирішення окремих категорій судових справ в обхід встановленої законом підсудності.

(ч. 1-2 ст. 55, ст. 59, ч. 2 ст. 124 Конституції України, пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 3 ст. З, ст. 7, 8, 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 3, 12 ЦПК України, ст. 1 ГПК України, ст. 6, 16 КАС України, ст. 21 КПК України)

Вільний доступ до правосуддя є конституційним правом особи і основою справедливого судочинства. Юрисдикцію судів поширено на всі правовідносини, це означає, що жоден правовий спір, який стосується прав, свобод чи інтересів особи, не може бути виведеним за межі судової юрисдикції. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Принцип вільного доступу до правосуддя передбачає обов'язок судів не відмовляти у розгляді справ компетентної юрисдикції з метою захисту порушеного права, територіально зручне місцезнаходження судів, наявність достатньої кількості судів і суддів на території України.

Судові витрати, які несе особа, не повинні бути перешкодою для судового захисту її прав. Доступність правосуддя можлива лише за умови існування ефективної системи надання правової допомоги, особливо малозабезпеченим.

Однією з важливих умов доступності правосуддя є поінформованість особи про організацію і порядок діяльності судів; правосуддя не є доступним, якщо система судів для особи є складною та незрозумілою щодо визначення компетентного суду для вирішення її справи.

Дата добавления: 2014-01-04