Регуляція масової політичної поведінки

Роль засобів масової інформації у політичних кампаніях

Політична кампанія – система дій, розрахованих на досягнення певної політичної мети. Типи політичних кампаній (згідно з метою їх проведення):
1. Виборча кампанія;
2. Дискредитаційна кампанія;
3. Партійна кампанія;
4. Кампанія протесту (підтримки);
ЗМІ – установи, створені для відкритої публічної передачі за допомогою спеціального технічного інструментарію різноманітної інформації будь-кому.
Характерні риси ЗМІ:
1. Публічність;
2. Використання спеціальної апаратури;
3. Відокремлення у просторі і часі комунікатора від споживача інформації;
4. Однонаправленість подачі інформації;
5. Випадковий та нестабільний характер аудиторії;
Риси ЗМІ дозволяють їх активно використовувати під час проведення політичних кампаній з метою завоювання підтримки громадськості.
Використання ЗМІ у політичних кампаніях:
І. Радіо:
- переваги (максимальна оперативність, простота формування і розповсюдження інформаційних повідомлень);
- недоліки (утруднення сприйняття інформації лише “на слух”, непостійна аудиторія радіослухачів);
- рекомендації (постійне повторення у радіоповідомленні ключових моментів);
ІІ. Телебачення:
- переваги (наявність рухомого відеоряду, емоційна сила, створення “ефекту присутності”);
- недоліки (нижчий рівень оперативності, меньша доступність для поширення інформації)
ІІІ. Друковані ЗМІ:
- переваги (аналітичність, стабільна аудиторія, можливість “зайвий раз перечитати повідомлення”;
- недоліки (обмеженість аудиторії, низька емоційність);
Фактори успішності використання ЗМІ у політичній кампанії (Г. Г. Почепцов):
1. Вдала назва (створення символічного боку кампанії);
2. Візуальний ряд;
3. Видовишність, короткість;
4. Слоган;
5. Відповідність форми інтересам виборців;
6. Простота;
7. Ідентифікація з цільовою аудиторією;
8. Ідентифікація з комунікативними форматами відкритості;
Засоби управління новинами (Г. Г. Почепцов, на основі американського досвіду):
1. Планувати наперед;
2. Знаходитись у наступі;
3. Контролювати потік інформації;
4. Обмежувати доступ журналістів;
5. Говорити про проблеми, про які Ви бажаєте говорити;
6. Говорити “ в один голос “;
7. Повторювати повідомлення багаторазово;
Необхідно приймати до уваги груповий характер обрання людьми тої чи іншої позиції (в рамках сім’ї, колективу, церкви) та наявність т. зв. “лідерів думок” – людей, котрі, одержуючи інформацію з різних джерел, доносять її до свого найближчого оточення. Ефективна політична кампанія через ЗМІ має завоювати підтримку насамперед цих верств.

Масові утворення людей:
І. Публіка (таке масове утворення, в основі якого лежать раціональні чинники, і поведінка якого є більш передбачуваною).
ІІ. Натовп (Таке масове утворення, яке є активною соціальною одиницею, і в основі якого – скупчення людей, їх фізичний контакт на обмеженому просторі). Характеристики стану натовпу:
1. Стихійність;
2. Мінливість;
3. Нестабільність;
Особливості психології великої маси людей (за Зімічевим):
1. У юрбі відбувається стирання індивідуальних відмінностей між людьми, тому в них знімаються багато бар'єрів, що стримують їх у звичайному житті.
2. Підвищується роль прикладу навколишніх як фактора мотивації. Якщо всі навколо будуть робити щось одне, то людина буде робити те ж саме, навіть якщо один він би цього робити не став.
3. Підвищена схильність до емоційних хвилювань. У юрбі легко народжуються найрізноманітніші почуття: сміх, ажіотаж, страх, гнів, захват.
4. Здатність активізуватися і піти за лідером.
5. Можливість орієнтації на виконання самої неймовірної задачі.
6. Несприйнятливість до аргументів, заснованих на логіці і здоровому глузді.
Етапи розгортання масової поведінки (Г. Г. Почепцов, на прикладі заворушень при похованні патріарха Володимира, Київ - 1995 р.):
1. Структурні фактори (протистояння двох патріархатів в Україні, залучення до нього політичних діячів);
2. Структурна напруженість (порушення балансу між церквою і державою);
3. Посилення поширення суспільного вірування (невирішеність питання про поховання – засіб кристалізації переконання у необхідності його здійснення у певному місці);
4. Активізуючи фактори (спільна дія – копання могили – активізувала натовп);
5. Мобілізація до дії (організована сила – УНСО – визначає поведінку юрби);
6. Соціальний контроль (силова акція влади);
Чинники впливу на масову політичну поведінку:
1. Роль лідера;
2. Характер аргументації звернення до маси (символічна форма, ірраціональний зміст);
Способи впливу на натовп (за Г. Лебоном):
1. Ствердження;
2. Повторення;
3. Заразливість;
Вимоги звернення до натовпу (за А. Гітлером):
1) Уникати абстрактних ідей, апелювати до емоцій;
2) Постійно повторювати одні й ті ж ідеї, використовуючи стереотипні фрази;
3) Зупинятися на одній стороні аргументації;
4) Постійно критикувати ворогів;
5) Виокремлювати одного ворога для персональної критики;

Дата добавления: 2014-01-04