Технологія виробництва будівельних розчинів

Приготування будівельних розчинів виконується централізовано на спеціальних заводах, а при малих об’ємах робіт на приоб’єктних пересувних пристроях. При великому зосередженні будівельних об’єктів створюють районні бетонорозчинозмішувальні заводи продуктивністю 100…200 тис.м³ товарного розчину на рік.

За останні роки отримали розвиток автоматизовані підприємства по виробництву розчинних сумішей (рис. 41), на яких виготовляють розчини у вигляді пластичних, або сухих сумішей. Вологість сухих сумішей повинна бути не більше 1%, замішують водою на місці проведення робіт.

В склад розчинного заводу входять змішувальні установки, склади сировини, транспортне і допоміжне обладнання.

Технологічний процес приготування розчинної суміші включає підготування вихідних матеріалів (відсіювання крупних включень з піску, підігрів його в зимовий час і т.д.), дозування та ретельне перемішування.

Для приготування розчинних сумішей використовують змішувачі примусової дії, що працюють циклічно або неперервна. Циклічні розчинозмішувачі бувають продуктивністю: 30, 65, 125, 400, 800, 1200 готового замісу.

В процесі приготування розчинних сумішей дозування компонентів виконується за масою і коректується при зміні виду, густини і активності в’яжучого, вологості і щільності заповнювача, виду пластифікуючої добавки. В розчинозмішувач спочатку подають воду, потім заповнювач, в’яжуче і пластифікатор. Тривалість перемішування до отримання однорідної суміші залежить від типу змішувача, характеристик суміші, виду заповнювача, кліматичних умов і підбирається дослідним шляхом.

Поряд із змішувачами циклічної дії для приготування будівельних розчинів використовують машини неперервної дії. Вони дозволяють процеси завантажування, перемішування і вивантаження готових розчинів виконувати неперервно.

Рис. 41. Автоматизована бетонорозчинозмішувальна установка: 1, 4, 6, 8, 13, 14 – витратні бункери піску, щебеню, цементу, води, вапна, та рідких добавок; 2 – сито для піску; 3 – стрічкові конвеєри; 5, 9 – гвинтові конвеєри; 7, 15 – елеватори для цементу і заповнювачів; 10, 11, 12, 20, 21 – дозатори вапна, цементу, рідких добавок, води і заповнювачів; 17 – змішувач; 18 – пульт управління; 19 – магнітна станція.

При транспортуванні розчинних сумішей поряд із звичайним транспортом використовують спеціальні авторозчиновози.

Основними властивостями розчинної суміші є рухливість, легкоукладаність, водоутримувальна здатність, а затвердінню розчину – міцність, морозостійкість тощо.

Рухливість розчинної суміші визначають за глибиною занурення в суміш металевого конуса масою 300 г з кутом при вершині 30⁰.

Легкоукладальність — це здатність розчину легко з мінімальними затратами енергії вкладатись на основі тонким рівномірним за щільністю шаром, який міцно зчіплюється з поверхнею основи.

Водоутримувальна здатність характеризується властивістю розчину не розшаровуватись під час транспортування, зберігати достатню вологість у тонкому шарі на пористій основі.

Міцність затверділого розчину залежить від активності в’яжучої речовини. Міцність розчину характеризується маркою і визначається границею міцності при стиску зразка розміром 0,7×7,07×7,07 см, виготовленого з робочої розчинної суміші на відсмоктувальній основі після 28 діб твердіння при температурі 15…25⁰C.

Морозостійкість розчину характеризується числом циклів навпереміного заморожування та відтавання зразка-куба 7,07×7,07×7,07 см у насиченому водою стані з втратою маси до 5%. Розчини для зведення і зовнішнього штукатурення мають марки за морозостійкістю: F10, F15, F25, F35, F50. Для вологих умов експлуатації розчинні повинні мати вищі марки за морозостійкістю: F100, F150, F200, F300.

Дата добавления: 2014-01-04