Стратегический менеджмент 8 страница

Показником порівняльної ефективності капітальних вкладень є мінімум приведених витрат (З_прив):

З _прив = С _і + Е _н · К _і ® мін грн

де С _і, - собівартість річного випуску продукції по г-му варіанту капіталовкладень, грн.;

К _і - капіталовкладення по г-му варіанту, грн.;

З _прив можуть визначатись і в розрахунку на одиницю продукції.

Той проект вважається найкращим з економічної точки зору, за якого сума приведених витрат є мінімальною.

Розрахунковий строк окупності додаткових капіталовкладень (Т_{ок р}) за певним варіантом обчислюється:

К ₂ – К ₁

Т _ок.р. = С ₁ – С ₂ років

де Кі, К₂ - сума капіталовкладень за першим і другим варіантами, грн.;

С₁, С₂ - собівартість річного випуску продукції за першим і другим варіантами, грн.

Якщо варіантів більше двох, то кращий з них вибирають попарним зіставленням зазначених величин.

Як обернений до Т _ок.р. показник обчислюється і розрахунковий коефіцієнт економічної ефективності додаткових капіталовкладень Е_р.

Оскільки процес інвестування є досить тривалим, інвестиційні проекти можуть відрізнятися як термінами реалізації, так і розподілом коштів за роками здійснення капіталовкладень. У такому разі економічну ефективність капітальних вкладень визначають з урахуванням чинника часу, тобто приведення різночасових капітальних вкладень до одного періоду (найчастіше, першого року інвестування).

Приведення капітальних вкладень до певного року здійснюють за допомогою коефіцієнта приведення капітальних вкладень (а): а = (1 + R) ^t

де R - норматив приведення різночасових витрат (ставка дисконту);

t — кількість років, що відділяють затрати і результати даного року від початку розрахункового.

Якщо капітальні вкладення стосуються розрахункового року, вони приводяться до нього множенням на а:

_Т

К _прив = Σ К _t · а грн

^t=1

де К _t, - капітальні витрати у t - ому році їх освоєння, грн.;

Т - загальний термін реалізації інвестиційного проекту, років.

Якщо капіталовкладення здійснюють після розрахункового року, вони приводяться до нього діленням на а:

_Т

К _прив = Σ К _t / а грн

^t=1

К _прив визначають по кожному із можливих варіантів розподілу капіталовкладень за роками і найкращим вважається той варіант, в, якому К_прив є мінімальним.

Проте зазначена методика має ряд серйозних вад, які спотворюють реальні витрати і результати реалізації того чи іншого інвестиційного рішення. Ці недоліки полягають у тому, що:

1) при розрахунку показників абсолютної економічної ефективності виробничих інвестицій враховується лише величина прибутку, а ігноруються амортизаційні відрахування як джерело коштів і тим самим обмежуються грошові потоки;

2) лише частково при обчисленні згаданих потоків враховується чинник часу, тобто ні прибуток, ні обсяги інвестованих коштів неприводяться до теперішньої вартості;

3) показник приведених витрат реально не використовується в господарській практиці, а є теоретичною побудовою;

4) враховується обмежена кількість чинників, що зумовлюють величину економічного ефекту від здійснених інвестицій, зокрема, не враховується існуючий в умовах ринку господарський ризик та рівень інфляції;

5) недостатньо використовується стратегічний підхід до оцінки економічної ефективності виробничих інвестицій.

Через ці недоліки виникає потреба у використанні адаптованої до ринкових умов господарювання методики оцінювання економічної ефективності капіталовкладень. Тим більше, що такі методики широко використовуються за кордоном і їх використання є просто необхідним з точки зору оцінювання доцільності залучення іноземного капіталу та пристосування вітчизняної практики цього оцінювання до зовнішньоекономічних вимог.

Найважливішими показниками оцінювання економічної ефективності виробничих інвестицій з урахуванням зазначених принципів є:

1. Чиста дисконтована (теперішня) вартість (ЧДВ):

ГП ₁ ГП ₂ ГП ₃ ГП _Т

ЧДВ = - К + (1+ R) + (1+R) ² + (1+ R) ³ + ···+ (1+R) ^Т грн.

де ГП₁ ГП₂... ГП_Т - очікувані грошові потоки у коленому із років періоду реалізації проекту, грн.

Грошовий потік - це сума чистого доходу підприємства та амортизаційних відрахувань.

Ставка дисконту (R) - це процентна ставка, що характеризує норму прибутку, на який щорічно розраховує інвестор. Як ставка дисконтування може бути прийнята середня кредитна або депозитна ставка, індивідуальна норма дохідності інвестицій із урахуванням ризику, рівня інфляції, інші альтернативні норми дохідності інвестицій.

Рішення про прийнятність інвестиційного проекту може бути позитивним у тому випадку, коли ЧДВ > 0.

Цей показник може використовуватись як критерій доцільності реалізації інвестицій взагалі і для визначення порівняльної ефективності інвестиційних проектів.

2. Індекс дохідності інвестицій (І _д):

ГП

І _д = К

За умови різночасності здійснення капіталовкладень їх треба також приводити до теперішньої вартості.

3. Внутрішня норма рентабельності інвестицій (ВНР) - це така дисконтна ставка, за якої суми початкових інвестицій і теперішньої вартості грошових потоків є однаковими, тобто ЧДВ = 0. Розрахунковий показник ВНР має бути не нижчим за граничну ставку, прийнятну для підприємства.

4. Період окупності інвестицій (Т_ок):

К

Т _ок = ГП′

Де ГП′- середньорічна величина грошового потоку за певний період, грн

Для короткострокових інвестицій період вимірюється у місяцях, для довгострокових - у роках.

Всі розглянуті показники тісно пов'язані між собою, тому для достовірного оцінювання економічної ефективності виробничих інвестицій їх слід використовувати комплексно.

Ефективність виробничих інвестицій формується під впливом значної кількості і різноманітності чинників, які взаємодіють і взаємообумовлюють один одного.

Всі ці чинники доцільно класифікувати за чотирма основними ознаками:

• за джерелами (складовими) підвищення ефективності інвестицій;

• за стадіями реалізації інвестиційних проектів;

• за основними напрямами розвитку і вдосконалення капітального будівництва;

• за рівнем реалізації чинників підвищення ефективності інвестицій.

Класифікація за джерелами підвищення ефективності виробничих інвестицій дозволяє встановити, за якими видами витрат і ресурсів очікується підвищення ефективності. Такими джерелами можуть бути: вдосконалення механізму підготовки проектної документації та кошторисів будівельно-монтажних робіт; зниження кошторисної вартості будівництва, яке залежить, в свою чергу, від зниження трудомісткості, матеріаломісткості, фондомісткості виробництва в машинобудуванні, промисловості будівельних матеріалів, самій будівельній індустрії та інших галузях.

Класифікація чинників підвищення ефективності виробничих інвестицій за основними етапами їх реалізації передбачає аналіз і врахування змін ефективності на стадіях планування, проектування об'єктів, будівництва й освоєння введених в дію об'єктів. На підвищення ефективності виробничих інвестицій «працює» скорочення тривалості інвестиційного циклу.

Основні напрями розвитку та вдосконалення капітального будівництва характеризують комплекс технічних, організаційних і економічних заходів, які забезпечують підвищення ефективності виробничих інвестицій. Такими напрямами є:

- індустріалізація будівництва;

- вдосконалення технологічної структури капіталовкладень;

- поліпшення відтворювальної структури виробничих інвестицій;

- підвищення якості обладнання, машин, механізмів і будівельно-монтажних робіт;

- поліпшення організації матеріально-технічного забезпечення та -ін.

За рівнем реалізації чинників підвищення ефективності інвестицій їх поділяють на народногосподарські, галузеві і внутрішньовиробничі.

Реалізація інвестиційних проектів пов'язана із певним ризиком, тобто невпевненістю у результатах вкладання інвестиційних ресурсів. Під ризиком розуміють можливість того, що відбудеться якась несприятлива подія як-от: втрата підприємством частини ресурсів, зменшення доходів, виникнення додаткових витрат тощо.

Для підприємства важливо розробити правильну систему заходів протидії можливим ризикам. Насамперед необхідно чітко розмежувати інвестиційні проекти з більш високим і низьким ступенем ризику, вивчити доцільність участі в проектах з підвищеним ризиком, передбачити заходи для захисту від можливих втрат.

Найчастіше для зниження ступеня ризику інвестиційних проектів використовують такі методи:

1) страхування - як засіб захисту інвестицій, порядок здійснення страхової діяльності регулюється законодавчими актами; розрізняють майнове страхування (обладнання, вантажів, будівельних матеріалів) та страхування від нещасних випадків;

2) розподіл ризиків, який полягає в тому, що суб'єкти інвестування розподіляють між собою ризик пропорційно вкладенням в інвестиційний проект;

3) створення резерву коштів на покриття непередбачених витрат; встановлюється співвідношення між потенційними ризиками інвестиційного проекту та розміром видатків на подолання можливих перешкод його реалізації; важливо правильно оцінити суму необхідного резерву, який може використовуватися для фінансування робіт, раніше не передбачених проектом, компенсації додаткових накладних витрат, витрат на оплату праці тощо;

4) розсіювання ризику; цей метод допускає одночасне інвестування декількох проектів, які відрізняються між собою, в основному, періодом надходження на підприємство грошових потоків (найближчим часом, у віддаленій перспективі).

8. 4. Капітальне будівництво як спосіб реалізації виробничих інвестицій підприємства. Чинники та умови активізації інвестиційної діяльності

Процес реалізації виробничих інвестицій підприємства здійснюється у сфері його капітального будівництва. Воно є специфічним елементом інфраструктури підприємства.

Капітальне будівництво- це процес створення нових, технічного переоснащення, реконструкції, розширення діючих об'єктів виробничої та соціальної інфраструктури підприємства. Воно характеризується тривалим циклом, складністю споруджуваних об'єктів, великими затратами трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.

Підприємства, для яких створюються основні фонди і які здійснюють для цього певні капітальні вкладення, називаються забудовниками.

Для управління господарською діяльністю щодо капітальних вкладень у забудовника створюється спеціальний апарат. Керівництво будівництвом нових підприємств здійснює дирекція новостворюваного підприємства, а на діючих підприємствах створюються відділи капітального будівництва.

Капітальне будівництво може здійснюватись підрядним та господарським способами.

Підрядний спосіб передбачає виконання будівельно-монтажних робіт постійно діючими спеціалізованими організаціями на основі підрядних договорів.

За господарського способу будівництво ведеться самим забудовником, роботи на об'єкті будівництва ведуться поряд із основною виробничою діяльністю власними силами та засобами. Підприємство-забудовник у такому разі одночасно виконує функції керівника будівництва і виконавця будівельно-монтажних робіт.

Кінцевий результат капітального будівництва - введення в дію виробничих потужностей. Планування його обсягів здійснюється в такій послідовності:

- складають баланс виробничих потужностей підприємства;

- оцінюють можливості приросту виробничих потужностей на основі проведення технічного переоснащення, реконструкції;

- визначають необхідні обсяги введення в дію додаткових виробничих потужностей шляхом розширення діючих об'єктів і будівництва нових.

При будь-якому способі ведення будівельно-монтажних робіт визначається кошторисна вартість будівництва. Вона є ціною на спорудження об'єкта і розраховується згідно із встановленими цінами, тарифами, розцінками на будівельно-монтажні роботи. На основі кошторисної вартості об'єкта визначаються обсяги необхідних інвестицій.

Доведення завдань плану кошторисного будівництва до безпосередніх виконавців здійснюється за допомогою титульних списків будівельно-монтажних робіт.

Титульний список - це плановий документ, у якому зазначено:

- перелік об'єктів, включених у план капітального будівництва підприємства;

- строки будівництва;

- потужність об'єктів;

- витрати на будівельно-монтажні роботи;

- інші дані.

Шляхи активізації інвестиційної діяльності базується на аналізі визначальних чинників, що формують специфічні умови здійснення інвестиційної діяльності у різних сферах економіки України. Серед таких чинників виділяють

У зростанні величини абсолютного інвестиційного потенціалу першочергова роль належить амортизаційному фонду. Його формування і використання повинно сприяти ефективному відтворенню основних фондів підприємств. З метою сприяння формуванню амортизаційних фондів структурами влади проведені перші реформи і в подальшому буде спостерігатись збільшення власних коштів підприємств.

Інвестиційна діяльність банківського сектору зосереджена на спрямуванні коштів у невиробничу сферу. Довгострокове кредитування інвестиційних проектів супроводжується високим рівнем кредитних ризиків, великою часткою «проблемних» кредитів у структурі кредитного портфеля. Активізувати участь комерційних банків в інвестиційній діяльності в реальному секторі економіки неможливо лише шляхом скасування законодавчих обмежень. Причини пасивності комерційних банків полягають у цілому ряді існуючих в Україні негативних загальноекономічних чинників, що видозмінюють поведінку банків на інвестиційному ринку. Подолання дії цих чинників повинно оживити інвестиційну діяльність банків та сприяти врегулюванню відносин розподілу і перерозподілу інвестиційних ресурсів у реальний сектор економіки.

Провідну роль в активізації інвестиційної діяльності можуть відігравати страхові компанії. На сьогодні їхні інвестиційні можливості обмежені, насамперед, через недостатню кількість страхових операцій, що здійснюються страхувальниками, незначні страхові резерви їхніх власних коштів, законодавчі перешкоди.

Можливості страхових компаній-інвесторів обмежені низькою питомою вагою страхування життя в Україні.

Одним із напрямів активізації інвестиційної діяльності може стати залучення коштів із зовнішніх джерел, використання інструментів фондового ринку. На сучасному етапі фінансові інвестиції в промисловості є дуже незначними.

Великою перепоною на шляху залучення іноземних інвестицій в Україну є відсутність інструментарію проведення міжнародних операцій з цінними паперами і розвинутої інфраструктури фондового ринку. Проте в Україні створена відповідна законодавча база для розвитку цього виду інвестиційної діяльності.

Необхідною умовою активізації інвестиційної діяльності є її ресурсне забезпечення. Слід створити механізми, які сприяли б формуванню як традиційних (прибуток, амортизаційний фонд, довгострокові банківські кредити, кошти від емісії цінних паперів та ін.), так і нових децентралізованих джерел інвестиційної діяльності.

Державна інвестиційна політика відіграє вирішальну роль у формуванні та розвитку механізму активізації інвестиційної діяльності. Цей механізм об'єднує систему важелів і стимулів як з боку держави, так і ринкових, спроможних забезпечити формування інвестиційного потенціалу країни, окремих суб'єктів господарювання; створення соціально-економічних і соціально-правових умов інвестиційної діяльності, залучення вільних коштів в інвестиції; забезпечення інвестиційними ресурсами суб'єктів економіки.

Для формування в Україні механізму активізації інвестиційної діяльності необхідною умовою є постійне відновлення норм і методів державного регулювання інвестиційної діяльності з метою зни­ження інвестиційних ризиків і активізації формування децентралізованих джерел інвестицій, а також забезпечення стабільності законодавства у сфері податкового, валютного, тарифного, фінансового регулювання.

Потребують вирішення три ключові проблеми для успішного забезпечення інвестування підприємств виробничої сфери:

• визначення джерел і обсягів інвестиційних ресурсів, що можуть бути залучені до виробничої сфери;

• обґрунтування інвестиційних пріоритетів;

• розроблення ефективних механізмів залучення і використання інвестицій.

Важливо забезпечити мобілізацію всіх можливих інвестиційних ресурсів. Проте, одночасно слід виходити з того, що основою технологічної перебудови виробничої сфери є власні засоби підприєм­ства. За даними експертних оцінок, в Україні тіньовий сектор економіки становить близько 50%. Така ситуація склалась внаслідок непрозорої, нестабільної податкової системи з гіпертрофованою фіскальною функцією податків, недосконалої фінансово-кредитної системи та ін. Це свідчить про те, що підприємницькі структури неспроможні забезпечити левову частку інвестицій у виробничу сферу за умови створення відповідних економічних умов і сприятливого інвестиційного клімату.

Основними внутрішніми джерелами інвестицій в Україні є тіньовий капітал, кошти фізичних осіб та власні кошти підприємств. «Притягнення» усіх інвестицій в господарський обіг є необхідною умовою подолання кризи стабілізації економіки в найближчі роки.

Конкретні результати інвестиційної діяльності залежать, насамперед, від обраних пріоритетів економічного розвитку і механізму залучення інвестиційних ресурсів.

Пріоритетними будуть ті напрями інвестування, які спроможні у порівняно короткий час забезпечити суттєві зрушення в економіці. Такими напрямами є галузі виробництва, що характеризуються:

> коротким терміном окупності витрат;

> істотним мультиплікативним ефектом, тобто розвиток яких дає значний поштовх для економічного зростання супутніх виробництв;

> значним експортним потенціалом і конкурентоспроможністю. Важливим аспектом інвестиційної політики є розвиток системи захисту і механізмів повернення інвестиційних коштів, їх страхування, дотримання задекларованих умов повернення залучених коштів.

Питання для самоконтролю

1. Сутнісна характеристика і структура інвестицій.

2. Методи визначення необхідного обсягу та джерел фінансування капітальних вкладень на підприємстві.

3. Характеристика і роль окремих видів цінних паперів у фінансуванні розвитку виробництва та економічної діяльності різних суб’єктів господарювання.

4. Організаційно-правове забезпечення та механізм державного регулювання випуску й обігу цінних паперів.

5. Об’єктивна необхідність та ефективність залучення іноземних інвестицій для розвитку виробничих підприємств.

6. Методичні основи визначення ефективності виробничих інвестицій за умов ринкових взаємовідносин.

Рекомендована література:

Л₁ 35-40, Л₃ 49-66, Л₈ 29-36, Л₁₂ 42-55

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ №2

ТЕХНІЧНА БАЗА, ОРГАНІЗАЦІЯ І ПЛАНУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА

Тема9. Інноваційні процеси (2 години)

1. Загальна характеристика інноваційних процесів.

2. Науково-технічний прогрес, його загальні та пріоритетні напрями

3. Організаційний прогрес

4. Оцінка ефективності технічних та організаційних нововведень

9. 1. Загальна характеристика інноваційних процесів.

Усю сукупність процесів (явищ), що відбуваються на підприємствах різних галузей народного господарства, можна умовно поділити на дві групи — традиційні та інноваційні. Традиційні процеси (явища) характеризують звичайне функціонування народного господарства, його галузей і підприємств, а інноваційні — розвиток останніх на якісно новому рівні. Протягом тривалого періоду, коли економіка функціонувала й розвивалася переважно за рахунок екстен­ивних факторів (застосування постійно зростаючого обсягу суспільних ресурсів — персоналу, виробничих фондів), у виробництві домінували традиційні еволюційні процеси. Оскільки екстенсивні фактори практично себе вичерпали або стали економічно невигідними, розвиток та інтенсифікація сучасного виробництва мають базуватися переважно на нових рішеннях у галузях технології, техніки, організаційних форм і методів господарювання. Опрацювання, прийняття та реалізація таких рішень і становлять зміст інноваційних процесів.

У загальному розумінні інноваційні процеси, що мають місце в будь-якій складній виробничо-господарській системі, є сукупністю прогресивних, якісно нових змін, що безперервно виникають у часі та просторі.

Результатом інноваційних процесів є новини, а запровадження їх у господарську практику визнається за нововведення. Інноваційні процеси започатковуються певними галузями науки, а завершуються у сфері виробництва, сприяючи прогресивним змінам останнього. Первісними імпульсами запровадження новин (нововведень) на підприємствах служать не тільки суспільні потреби й результаи фундаментальних наукових досліджень, а й використання зарубіжного прогресивного досвіду в галузі технології та організації виробництва, сучасних форм господарювання. За своїм характером інноваційні процеси, новини й нововведення поділяються на взаємозв'язані види

Технічні новини і нововведення проявляються у вигляді нових продуктів (виробів), технологій їхнього виготовлення, засобів виробництва (машин, устаткування, енергії, конструкційних матеріалів).

Організаційні нововведення охоплюють нові методи й форми організації всіх видів діяльності підприємств та інших ланок суспільного виробництва (організаційні структури управління сферами науки та виробництва, форми організації різних типів виробництва й колективної праці тощо);

економічні —- методи господарського управління наукою та виробництвом через реалізацію функцій прогнозування і планування, фінансування, ціноутворення, мотивації та оплати праці, оцінки результатів діяльності;

соціальні — різні форми активізації людського чинника (професійна підготовка й підвищення кваліфікації персоналу, передовсім керівного складу всіх рівнів; стимулювання творчої діяльності; поліпшення умов і постійне підтримування високого рівня безпеки праці; охорона здоров'я людини та охорона довкілля; створення комфортних умов життя тощо);

юридичні — нові і змінені закони та різноманітні нормативно-правові документи, що визначають і регулюють усі види діяльності підприємств та організацій.

За масштабністю і силою впливу на ефективність діяльності певних ланок суспільного виробництва всі новини та нововведення можна об'єднати у дві групи — локальні (поодинокі, окремі) та глобальні (великомасштабні). Якщо локальні новини (нововведення) ведуть переважно до еволюційних перетворень у сфері діяльності підприємств і через це не справляють якогось істотного впливу на ефективність функціонування та розвитку цих підприємств, то глобальні, що здебільшого є революційними (принципово новими), кардинально підвищують організаційно-технічний рівень виробництва, а завдяки цьому забезпечують суттєві позитивні зрушення в економічних і соціальних процесах.

Між окремими видами інноваційних процесів (новин, нововведень) існує відносно тісний взаємозв'язок. Технічні новини зумовлюють передовсім відповідні організаційні нововведення, а останні потребують, як правило, певних змін в економічному механізмі діяльності підприємств. Зокрема створення й розвиток гнучких автоматизованих виробництв на підприємствах різних галузей спричиняють докорінні зміни в організації технічної підготовки виробництва, методах його поточного планування та оперативного регулювання, а також забезпечують перехід до безперервного (тризмінного) режиму роботи цехів з гнучкими виробничими системами.

Широкомасштабна комп'ютеризація виробництва та інших сфер діяльності людини зумовлює появу нового виду господарювання — промислового сервісу й відповідних організаційно-економічних форм його здійснення.

Ефективні технічні, організаційні та економічні нововведення неодмінно ведуть до помітних позитивних змін у соціальних процесах на підприємствах, а постійна актуалізація нагальних завдань соціального характеру ініціює розв'язання таких за допомогою нових економічних рішень. Зрештою, усі нововведення на підприємствах, які зорієнтовано на динамічний розвиток і невпинне підвищення ефективності виробництва, мають спиратися на власні юридичні підвалини, відповідні нормативно-законодавчі акти — інакше вони не справлятимуть належного впливу на масштаби і строки досягнення соціально-економічних цілей діяльності підприємств та організацій.

Тому треба позитивно оцінювати активізацію законотворчих процесів в Україні, які сприяють скорішому переходу до соціально орієнтованих ринкових відносин між суб'єктами господарювання; розробку і схвалення пакета законів і механізмів їхньої практичної реалізації, що визначають і регулюють діяльність підприємств та 5 організацій усіх галузей народного господарства.

Будь-які локальні і глобальні нововведення різного спрямування можуть забезпечувати максималь­но можливий прогресивний вплив на виробництво за умови, якщо підприємства використовують їх постійно, комплексно й гармонічно. Найбільший за наслідками безпосередній вплив на результативність (ефективність) діяльності підприємства справляють технічні та організаційні нововведення. Інші нововведення впливають на виробництво опосередковано (через ефективність нових організаційно-технічних рішень). Про силу впливу окремих організаційно-технічних та інших нововведень на відповідні економічні показники діяльності підприємств свідчать такі приклади.

Досвід експлуатації гнучких автоматизованих виробництв показує їхні істотні переваги порівняно з технологічним устаткуван­ням традиційного виконання: питома вага оплати праці (у розрахунку на одну деталь) зменшується на 25—30%, накладні витрати — більше ніж на 80%, виробничі площі зменшуються на 60%, а тривалість виробничого циклу скорочується у 5—6 разів. З-поміж глобальних технічних нововведень за силою впливу на економіку підприємства варто назвати роторні та роторно-конвеєрні лінії, які забезпечують проти традиційних знарядь праці: підвищення продуктивності праці — у 4—10 разів; зменшення обсягу необхідної виробничої площі —у 2—2,5 раза; скорочення тривалості циклу виготовлення — у 15—20, а обсягу транспортування виробів — у 25—30 разів.

Помітно посилюється вплив нових технічних (технологічних) систем не лише на економічні явища, а й на соціальні процеси. Це потребує пильної уваги конструкторів нової техніки до показників її надійності, ергономічності та екологічності. Особливо нагальним є завдання екологізації виробництва. Спеціальними науковими дослідженнями встановлено, наприклад, що збільшення у два рази забруднення повітря шкідливими викидами скорочує термін експлуатації промислового устаткування до першого капітального ремонту в середньому у півтора раза і що врожайність пшениці в зонах дії підприємств кольорової металургії на 40—60% менша, ніж за межами цих зон. Водночас сучасні прогресивні технології у багатьох випадках уможливлюють не тільки зменшення кількості шкідливих відходів, а й перетворення їх на додаткові чинники зро­стання обсягів продукції і прибутку. Зокрема, застосування технології утилізації викидів сірчаного ангідриду тепловими електростанціями через оснащення їх відповідними газоочисними установками може задовольнити половину потреби народного господарства України в сірчаній кислоті.

Дата добавления: 2014-01-04