Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Поняття туристського продукту




 

Турист – це споживач туристського продукту.

Туристський продукт − це все те, що може і повинна запропонувати туристові дестінація (туристський центр) для задоволення його потреб у туризмі залежно від цілей та характеру туристської подорожі.

Туристський продукт, передусім, ґрунтується на наявних у дестінації туристських ресурсах − природно-кліматичних, історичних, соціокультурних, науково-технічних та інших, здатних задовольнити потреби туриста у процесі туризму.

Для набуття наявними ресурсами характеру туристських, необхідно мати впорядковану систему знань туризму про ці ресурси, а також можливості та уміння людей, здатних надавати туристські послуги.

Також необхідна система підприємств туристської індустрії та суміжних суспільно-соціальних і політико-економічних умов, що визначають доступність ресурсів та їх затребуваність суспільством. Перераховані джерела формують впорядковану структуру взаємопов’язаних та існуючих окремо стосунків, що не створюють туристського продукту.

Турист за споживаний туристський продукт платить гроші (готівкові або безготівкові), які він привозить з іншої місцевості або країни. Тобто має місце фінансовий потік, у тому числі реальної грошової маси − іноземної або національної валюти. Діяльність з обслуговування туристів забезпечує дестінації робочі місця для місцевого (переважно) населення, створює базу для оподаткування.

Значуща частина складової туристських ресурсів апріорі опосередковано бере участь у створенні туристського продукту та, незважаючи на це, не оплачується туристом. Ніхто не платить за сонце, повітря та море на курорті, проте в несезон, коли характеристики споживання цих ресурсів не сприятливі, туристів немає (чи практично немає). Для деяких турів саме ці ресурси є привабливими при виборі туристом дестінації та термінів її відвідування.

Від умілого використання місцевою адміністрацією туристських ресурсів, регулювання процесу генерації туристського продукту і просування його на внутрішній і зовнішній ринки залежить прибутковість туристської та суміжних галузей, що утворюють туристську індустрію й інфраструктуру туризму.

Важливим питанням є те, що недостатньо призвати туристів та першокласно обслужити їх, потрібно організувати систему руху грошового обігу таким чином, щоб гроші, які турист бажає віддати та успішно віддає, шляхом створення бази оподаткування надійшли до бюджетів за приналежністю (держави, регіонів, а також громадян).

З цим в Україні зовсім погано. Наприклад, Шанхай (Китай) має готельну базу, порівнянну з потужністю номерного фонду у Києві, і приймає туристів рівно стільки ж, скільки Київ. Але бюджет Шанхаю отримує від туризму 18 млрд. USD. Київ має усю прибуткову складову бюджету такого ж рівня, але від усіх галузей економіки в цілому.

У 1955 м. Шанхай, що має 700-річну історію, став лабораторією нових ініціатив − ‟мирних соціалістичних перетворень приватної промисловості і торгівліˮ. Використавши радянську модель, китайські комуністи пішли далі за СРСР: на селі обійшлися без розкуркулення, а у місті − без експропріації приватної власності. Власник приватного підприємства, погодившись перетворити підприємство у державно-приватне, зазвичай залишався на посаді його керівника на умовах гідної зарплати.

Чжоу Еньлай, прем’єр Китаю, наголосив, що ‟республіці потрібний не лише капітал, що знаходиться у кишені приватника, а й у його головіˮ. Завдяки розумному інвестиційному клімату та урахуванню інтересів хуацзяо (китайців, що проживають за кордоном) за останні 25 років соціально-економічних реформ китайська діаспора вклала у КНР втричі більше коштів, ніж США, Японія та Європа разом.

У 1990-х рр. було прийнято рішення зробити місто Шанхай потужним генератором розвитку усього басейну великої ріки Янцзи. У Шанхаї створений діловий центр міста XXI століття − вільна економічна зона Пудун, що включає парк високих технологій, район експортних виробництв, безмитну зону, біржовий центр. У Шанхаї проживає 1% населення Китаю, але це унікальне місто і порт створює 5% ВВП країни. У 2010 р. Шанхай виграв тендер на проведення Всесвітньої виставки ЕКСПО. Вже оголошено про намір пустити від нового аеропорту до центру міста потяг на магнітній подушці ‟Маглєвˮ, який зможе розвивати швидкість більше ніж 430 км/години. Сьогодні місцеві таксисти пересіли на автомобілі марки ‟Мерседесˮ, а популярним колись велорикшам заборонено виїздити на головні вулиці.

Таким чином, туристський продукт є складним комплексом, що включає:

- туристські послуги, що надаються підприємствами туристської індустрії (типовими туристськими підприємствами);

- роботи, які сприяють споживанню послуг, не відносяться до категорії туристських услуг та здійснюються нетиповими туристськими підприємствами;

- товари.

Усі ці категорії послуг, робіт і товарів можуть бути включені до складу туру та сплачені туристом заздалегідь (у туристському агентстві при купівлі туру), також вони можуть бути заброньовані й сплачені туристом на місці. Значна частина послуг, робіт і товарів отримується туристом у дестінації самостійно. Відмітимо, що саме ці гроші складають основну частину доходу місцевого бюджету туристського центру від туристської діяльності.

Товарна складова може досягати 30% і в окремих випадках − 80% споживної вартості туристського продукту. Віднесення підприємства до категорії типового або нетипового туристського підприємства вирішується досить просто. Ця проблема є зазвичай критичною у туристсько-рекреаційних економічних зонах при вирішенні питання надання пільгового оподаткування учасникам туристської діяльності.

До категорії туристського типового підприємство належить тоді, коли його визначають як підприємство туристської індустрії та діяльність його з обслуговування туристів складає не менше 60% загального обсягу робіт. Інші підприємства супутніх галузей надають свої послуги та роботи іншим категоріям населення, у тому числі, туристам і екскурсантам. У цьому випадку місцева адміністрація економічної зони встановлює для кожного підприємства свій мінімальний обсяг обслуговування туристів з цього виду послуги, а також залежно від місця розташування і характеру діяльності, наприклад, 10% або 12% від загального обсягу робіт. Для магазинів це встановлюється за об’ємом продажу в режимі tax-free або іншими методами.

Рівні туристського продукту.

Кожен, хто бере участь у генерації туристського продукту, створює свій елемент, відповідно до рівня продукту. Виокремлюють туристський продукт:

- туроператора, туристського агентства/агента та інших підприємств туристської індустрії;

- групи консолідованих вищеназваних підприємств, що створюють єдиний вид продукту;

- туристського об’єкту;

- туристського центру, регіону або дестінації в цілому (регіональний туристський продукт);

- туристського регіону або країни (національний туристський продукт).

Зазначимо, наприклад, що німецький турист, який придбав ваучер на тур до Санкт-Петербургу у туристській фірмі, їде не у гості до керівника цієї фірми, а до туристського центру світового значення. Турист сплачує перевезення, розміщення, харчування та послуги туристсько-екскурсійного обслуговування, можливо вхід до музею або театру, казино. Проте основні пам’ятки Санкт-Петербургу, архітектурні ансамблі, річки та канали, атмосферу міста, ‟Білі Ночіˮ та розводку мостів на Неві, він побачить як опосередкований продукт дестінації.

Туристська фірма не фарбує фасади історичних будівель, не розводить мости. Це в цілому − потужний і привабливий туристський ресурс більш високого рівня. Фінансування системи заходів щодо просування цього консолідованого туристського продукту переважно здійснює адміністрація дестінації та держава, що зацікавлена в отриманні доходу від експлуатації своїх туристських ресурсів і національного культурного надбання.

В процесі генерації туристського продукту різного рівня беруть участь різні підприємства та адміністрація туристського центру.

Ця теза визначає економічну суть туристського продукту та ефективність його окремих елементів та явищ. Туристська фірма, взагалі, є лише провідником туриста до дестінації та організатором споживання частини туристського продукту, одним з учасників процесу туристського обслуговування.

Розкриємо деякі теоретичні питання з порівняння суті послуги і товару.

Послуга – це нематеріальний (невидимий) товар.

Туристські послуги – це елементарні одиничні або сукупні туристські продукти у сфері перевезення, розміщення, харчування, туристсько-екскурсійного обслуговування, послуги гідів-перевізників та екскурсоводів, що надаються споживачеві у процесі туризму.

Послуга генерується в процесі її споживання. Від матеріального товару послуга відрізняється тим, що може виникнути тільки у місці її споживання. Товарна продукція, зазвичай, виготовляється заздалегідь та доставляється споживачеві і споживається у місці, відмінному від місця його виробництва. Винятком є продукція ремісників на ринку, які виготовляють сувеніри та прикраси на очах у замовника-покупця (туриста).

Багато авторів, обговорюючи це питання, вказують, що товар слід виготовити заздалегідь, далі він чекає на свого споживача. Такий підхід не ураховує, що послуга також вимагає підготовки, зокрема підготовки персоналу та матеріальних предметів, необхідних для генерації послуги. Персонал, який не має належної кваліфікації, не здатний надати якісну послугу. Навчання, придбання професійних навичок і кваліфікації є тривалим процесом, аналогічним створенню товарних цінностей. Формування групи фахівців, маючих професійні навички, здібних надавати кожному (окремо та колективно) послугу або набір (пакет) послуг є суттю створення підприємства туристської індустрії.

Для організації екскурсії, необхідно мати у штаті або поза штатом туристського підприємства кваліфікованого екскурсовода з творчим потенціалом знань та умінь − належним матеріалом, який дасть можливість провести екскурсію за замовленням. Окрім цього, потрібно підготувати маршрут екскурсії, скласти документацію, провести узгодження, укласти договір з автобусним підприємством або мати власний. Усе це чекатиме на туриста, і тільки коли він прибуде, йому буде зроблена послуга – пізнавальна та захоплююча екскурсія.

Процес підготовки персоналу, комплектація групи фахівців і навчання їх для надання послуги адекватні процесу підготовки або початковим етапам виробництва потенційної послуги. Потенційна послуга є невидимим товаром, який пропонується на ринку споживача. Процес очікування споживача − туриста − порівнюється з процесом вироблення товару.

Додатково слід зазначити, що значний спектр послуг для реалізації вимагає певних матеріальних предметів, засобів пересування, будівель, споруд. Послугу розміщення можна надати клієнтові у готелі та іншому засобі розміщення. Для здійснення послуги перевезення необхідний засіб переміщення (автомобіль, літак). Для екскурсії потрібен матеріальний об’єкт туристського інтересу (музей, театр).

У випадку не використання товару, він згодом втрачає споживчі властивості, застаріває фізично і морально. Крім того, сам процес складування вимагає вкладення коштів. Проте, це твердження не стосується товарів і предметів, що покращують свої властивості з часом (наприклад, колекційні вина, коштовності).

Послуга генерується людиною і виникає у процесі її споживання. Перерва у функціонуванні підприємства з надання послуг (сезонна або вимушена) завдає збитків, персонал втрачає професійну кваліфікацію, звільняється або виконує інші види робіт.

Тривала перерва в роботі сфери послуг вимагає перепідготовки фахівця, відновлення втрачених професійних навичок, придбання знань та умінь згідно зі змінами та удосконалення умов, технологій, вимог споживачів.

Патріарх російського туризму і видатний економіст у цій галузі Вільям Ілліч Азар (Москва) виокремлює п’ять особливих чинників, властивих туристським послугам:

· на відміну від товару, доставленого з місця виробництва до місця використання і готового до вжитку, туристські послуги й товари можуть бути спожиті, якщо споживач доставлений до місця їх виробництва;

· створення доходу споживачів у призначеній для придбання туристських послуг і товарів частині, регулюється умовами країни постійного проживання, хоча сам процес споживання формується умовами країн тимчасового перебування або світовими цінами;

· споживання туристів включає блага, споживані безкоштовно та реалізовані на місці;

· у процесі туризму споживач витрачає на задоволення потреб, не залежних від перебування зовні дома, а також потреб, викликаних фактом подорожі;

· процес споживання туриста обмежений часом (подорожжю).

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 573; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.029 сек.