Культурний або пізнавальний туризм

РОЗДІЛ 6. КУЛЬТУРА ЯК ЧИННИК ТУРИСТСЬКОЇ МОТИВАЦІЇ

Культурне самовираження народу завжди викликає інтерес. Природна допитливість туриста відносно різних куточків світу і народів, що населяють їх, утворюють один з найбільш сильних спонукальних туристських мотивів.

Туризм є найкращим способом знайомства з іншою культурою. Гуманітарне значення туризму полягає у використанні його можливостей для розвитку особистості, її творчого потенціалу, розширення горизонту знань.

Прагнення до знання завжди було невід’ємною рисою людини. Поєднання відпочинку з пізнанням життя, історії і культури іншого народу є одним із завдань, що повною мірою здатний вирішувати туризм. Побачити світ своїми очима, почути, відчути – це важливі частини складової туризму, які мають великий гуманітарний потенціал. Знайомство з культурою і звичаями іншої країни збагачує духовний світ людини.

Культура є фундаментальною основою процесу розвитку, збереження, зміцнення незалежності, суверенітету і самобутності народу. Ідентичність шляхів історичної еволюції культури і туризму зумовила спільність нових методів підходу до їх подальшого розвитку. У більшості країн світу відбувається процес демократизація культури і туризму, що є складовою невід’ємної частки життя суспільства. Самосвідомість і пізнання навколишнього світу, розвиток особистості і досягнення встановлених цілей немислимі без отримання знань у галузі культури.

На конференції у Мехіко (1981 р.) було проголошено два визначення поняття ‟культураˮ.

Перше визначення має загальний характер і засноване на культурній антропології та включаюче усе, що створив чоловік додатково до природи: громадську думку, господарську діяльність, виробництво, споживання, літературу, мистецтво, спосіб життя, людську гідність.

Друге визначення має спеціалізований характер та побудоване на ‟культурі культуриˮ, тобто на моральних, духовних, інтелектуальних і художніх аспектах життя людини.

Культурну спадщину будь-якого народу складають не лише твори художників, архітекторів, музикантів, письменників, праці учених, а й нематеріальне надбання, що включає фольклор, народні промисли, фестивалі, релігійні ритуали.

На сьогодні такий вид туризму, як культурний або пізнавальний набуває самостійності. Основою цього виду туризму є історико-культурний потенціал країни, що включає усе соціокультурне середовище з традиціями і звичаями, особливостями побутової і господарської діяльності.

Мінімальний набір ресурсів для пізнавального туризму може дати будь-яка місцевість, але для його масового розвитку вимагається певна концентрація об’єктів культурної спадщини, серед яких можна виокремити:

• пам’ятники археології;

• культову і цивільну архітектуру;

• пам’ятники ландшафтної архітектури;

• малі і великі історичні міста;

• сільські поселення;

• музеї, театри, виставкові зали;

• соціокультурну інфраструктуру;

• об’єкти етнографії, народні промисли і ремесла, центри прикладного мистецтва;

• технічні комплекси і споруди.

При відвідуванні іншої країни туристи сприймають в цілому культурні комплекси, складовою частиною яких є природа. Аттрактивність культурних комплексів визначається їх художньою та історичною цінністю, модою і доступністю відносно місць попиту.

Особливості культури різних регіонів світу все частіше спонукають людей проводити відпустку в подорожі. Об’єкти, що відвідуються туристами, сприяють їх духовному збагаченню, розширенню кругозору. Культура є одним з основних елементів туристського інтересу.

Пізнавальний туризм охоплює усі аспекти подорожі, за допомогою якої людина дізнається про життя, культуру, звичаї іншого народу. Туризм, таким чином, є важливим засобом створення культурних зв’язків і міжнародної співпраці.

Розвиток культурних чинників усередині регіону є засобом розширення ресурсів для залучення туристських потоків. У багатьох країнах туризм може бути включений до так званої політики культурних стосунків.

Рівень культурного розвитку може бути використаний також для створення сприятливого іміджу певного регіону на туристському ринку. Елементи і чинники культури можуть бути каналами розподілу інформації про туристські можливості місцевості. Успіх розвитку туризму залежить не лише від матеріально-технічної бази, відповідної загальноприйнятим стандартам і вимогам, а й від унікальності національної культурної спадщини.

Об’єкти національної культурної спадщини мають бути представлені розумно і творчо. Науково-технічний прогрес зробив свою справу: продукція однієї країни практично не відрізняється від аналогічної продукції іншої країни. Одноманітність у культурі є неприпустимою. Регіон, який бажає стати популярним туристським напрямом, повинен мати унікальні культурні комплекси і пропонувати їх на туристський ринок.

Оцінка культурних комплексів для туристських цілей може проводитися двома основними методами:

· ранжируванням культурних комплексів за їх місцем у світовій і вітчизняній культурі;

· необхідним і достатнім часом для огляду пам’яток, що дозволяє порівнювати різні території за перспективністю історико-культурного потенціалу для туризму.

Ці методи мають суб’єктивний характер, а саме: культурні комплекси, що високо оцінюються фахівцями, не завжди викликають адекватну реакцію у туристів. Необхідний і достатній час для огляду об’єктів визначається їх доступністю і побудовою екскурсійних маршрутів. Нарешті, уявлення про цінність культурних комплексів залежить від рівня освіти, національних особливостей туристів. Зазвичай, інтерес до об’єктів культури визначається модою.

Важливою характеристикою культурного комплексу є стабільність його відповідності ціннісним критеріям, що сформувалися у населення.

Цей чинник пов’язаний з довготривалістю інтересу туристів до конкретного культурного об’єкту. Зберігається стабільність інтересу туристів до таких об’єктів світової культурної спадщини, як єгипетські піраміди, антична архітектура. У той же час низка об’єктів, наприклад таких, як ленінські місця, що найбільш відвідувалися у радянський період в Росії, втратили привабливість у зв’язку зі зміною ідеологічних установок у суспільстві. Тому одним з основних завдань організаторів туризму є не лише створення культурного комплексу для туризму, а й збереження його протягом тривалого історичного періоду.

Незважаючи на те, що практично будь-яку інформацію можна отримати з друкарських періодичних видань, художньої літератури та інших джерел, не старіє істина: ‟Краще один раз побачити, ніж сто разів почутиˮ. Тому регіон, який зацікавлений у залученні туристів, повинен розумно планувати і розвивати спеціальні програми й заходи з метою підвищення інтересу до його культури, поширювати інформацію про свій культурний потенціал з ціллю залучення потенційних туристів.

Дата добавления: 2014-01-04