Призначення, класифікація та вимоги до консерваційних рідин

Призначення, класифікація та вимоги до амортизаційних рідин

Умови експлуатації рідини (оливи) в гідравлічних амортиза­торах істотно відрізняються від умов її використання у звичай­них гідросистемах. Під час роботи амортизатора олива під тис­ком 8-12 МПа надходить через вузькі канали від камери на­вантаження до компенсаційної камери. При цьому, залежно від атмосферних умов, температура оливи зростає до 60-100 °С, а в деяких випадках — до 150 °С.

З іншого боку, амортизаційні рідини повинні забезпечувати роботоздатність амортизаторів при низьких температурах нав­колишнього середовища, що вимагає застосування малов'яз-ких олив з добрими низькотемпературними властивостями й високим індексом в'язкості.

Крім того, рідини повинні мати надійні змащувальні й ан­тикорозійні властивості, бути хімічно стабільними й не утво­рювати парових пробок.

Найбільше розповсюдження в амортизаторах автотрактор­ної техніки одержали рідини АЖ-12Т, МГП-10, МГП-12, АЖ-170.

Рідина амортизаційна АЖ-12Т (ГОСТ 23008-78) — суміш малов'язкої мінеральної оливи глибокої селективної очистки з сірчистої сировини й поліетилсилоксановою рідиною з проти-зношувальними та протиокисними присадками. Роботоздат-на при підвищених (до 90 °С) температурі й тиску, має добру термічну й механічну стабільність. Застосовується в аморти­заторах вантажних автомобілів, які мають ущільнення зі стій­кої до дії нафтопродуктів гуми.

Рідина амортизаційна МГП-10 (ОСТ 38154-74) — суміш ма­лов'язкої низькозастигаючої нафтової оливи й полісилоксано-вої рідини з додаванням кашалотового жиру, полімерної депре­сорної, протиокисної та протипінної присадок. Застосовуєть­ся на легкових автомобілях типу "Жигулі" та їм подібних.

Однак використання рідини МГП-10 на передньопривод-них автомобілях викликає підвищену зношуваність телескопіч­них стояків, тому для них було розроблено нову рідину МГП-12 з покращеними протизношувальними властивостями.

Специфічною особливістю сільськогосподарського виробниц­тва є те, що переважна частина машин (збиральні комбайни, посівні та інші машини) використовується сезонно й більшу частину року перебувають "на відпочинку". Значно інтенсив­ніше експлуатують трактори, але й вони протягом 12 місяців мають тривалі, а також дуже часто короткотривалі простої, як під час польових робіт, так і в зимовий період. При перервах у використанні тракторів, автомобілів і сільськогосподарських машин зношуваність їх деталей не припиняється, а в деяких випадках, якщо зберігання машин організовано нераціональ­но, навіть збільшується. Коли механізми не працюють, на робочих і неробочих поверхнях їх деталей виникають умови для розвитку корозійних процесів.

Під корозією розуміють самовільне руйнування металів вна­слідок хімічної або електрохімічної взаємодії їх з навколишнім середовищем. Хімічна взаємодія відбувається в середовищі, що не проводить електричний струм, а електрохімічна — у водних розчинах електролітів. Для запобігання хімічній корозії застосо­вують антикорозійні присадки, а електрохімічній — захисні. Різни­ця між ними принципова, оскільки більшість антикорозійних присадок погіршують захисні властивості нафтопродуктів в умо­вах електрохімічної корозії, а захисні в ряді випадків сприяють інтенсивній хімічній корозії.

Згідно з класифікацією, запропонованою Ю.М. Шехтером, всі нафтопродукти за захисними властивостями можна розділити на чотири групи.

Робочі нафтопродукти призначені для експлуатації різних машин і механізмів і не мають властивостей тривалий час захи­щати їх від корозії.

Консерваційні нафтопродукти призначені для зовнішньої і внутрішньої консервації металовиробів на час зберігання або транспортування і непридатні для експлуатації, після зберіган­ня потребують розконсервації техніки, а також заміни консерва-ційних олив на робочі.

Консерваційно-робочі нафтопродукти відрізняються від кон-серваційних можливістю їх одноразового застосування при введенні техніки в експлуатацію (наприклад, до першої заміни оливи). Вони мають високі захисні властивості, але в порівнянні з робочими сортами мають дещо нижчі експлуатаційні показ­ники.

Робочо-консерваційні нафтопродукти призначені для збері­гання, транспортування, періодичної і постійної експлуатації техніки. Маючи високі експлуатаційні властивості, вони посту­паються консерваційним і консерваційно-робочим матеріалам за захисними властивостями, однак останні значно вищі, ніж у суто робочих.

Консерваційні, консерваційно-робочі і робочо-консерваційні нафтопродукти містять в різній кількості захисні присадки — інгібітори, що забезпечують високий рівень консерваційних властивостей. Інгібіторами або уповільнювачами корозії нази­ваються речовини, які при безпосередньому контакті з металом або в газовому середовищі уповільнюють, а інколи і пов­ністю виключають процес корозійного руйнування металу.

Інгібітори корозії поділяють на три основні групи: водороз­чинні, водооливорозчинні і оливорозчинні. У нафтопродук­тах (оливах, мастилах, тощо) застосовують, головним чином, оли­ворозчинні інгібітори корозії. Механізм їх дії полягає у витіс­ненні води з поверхні металу при його контакті з присад­кою, утворенні на металі захисних плівок, які перешкоджають проникненню вологи і агресивних речовин на поверхню, а також у нейтралізації і наданні захисних властивостей само­му електроліту.

Для захисту від корозії розроблені і випускаються промисло­вістю інгібовані захисні рідини, оливи, водовитісняючі суміші і плівкоутворюючі інгібовані нафтові суміші (ПІНС) різного типу і призначення.

Дата добавления: 2014-01-04