Необхідність та ознаки класифікації підприємницьких ризиків

Розділ 2. Підприємницькі ризики, їх види, вплив на прийняття господарських

Ефективне управління ризиками у підприємницькій діяльності суб’єктів усіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання потребує насамперед, класифікації ризиків, що допоможе виявити найбільшу кількість потенційних ризиків, які можуть виникнути в процесі підприємницької діяльності, врахувати максимальний вплив чинників зовнішнього та внутрішнього характеру. Це забезпечить також обґрунтований методичний та організаційний підхід до управління, оскільки управлінці у процесі своєї діяльності стикаються з різними типами та видами ризику.

Існують певні види ризиків, до дії яких схильні всі без виключення підприємницькі структури, але разом із загальними є специфічні види ризику, характерні для певних видів діяльності. Так, банківські ризики відрізняються від ризиків у страховій діяльності, а останні, у свою чергу, від ризиків у промисловому виробництві.

Видова різноманітність ризиків дуже велика – від пожеж і стихійних лих до міжнаціональних конфліктів, змін у законодавстві, регулюючому підприємницьку діяльність, і інфляційних коливань.

Окрім цього, економічний і політичний розвиток сучасного світу породжує нові види ризику, які досить важко визначити, оцінити кількісно. Транснаціоналізація бізнесу супроводжується створенням складних фінансових і виробничих взаємозв'язків. Виникає «ефект доміно», який у разі краху однієї компанії спричиняє за собою низку банкрутств компаній, пов'язаних з компанією-банкротом. Посилення комп'ютеризації і автоматизації виробничо-господарської діяльності підприємницьких організацій призводить до можливості втрат, які виникають у зв'язку з неполадками, збоями в роботі комп'ютерних систем, виходу з ладу обчислювальної техніки. Особливе значення останніми роками надається ризикам, пов'язаним з політичними чинниками, оскільки вони несуть з собою значні втрати для підприємництва.

Ризиком можна управляти, щоб певною мірою прогнозувати наступ ризикової події і вживати заходів до зниження ступеня ризику. Ефективність вживання відповідних методів управління ризиками багато в чому визначається їх класифікацією. Під класифікацією ризиків слід розуміти їх розподіл на окремі групи за певними ознаками для досягнення певної мети. Науково обґрунтована класифікація ризиків дозволяє чітко позначити місце кожного ризику в їх загальній системі.

Необхідність диференціації ризиків і їх класифікації обумовлена перш за все специфікою, мірою впливу різних причин, які породжують ризикові ситуації, і чинників, які збільшують або зменшують ступінь ризику. Тому кожний вид ризику повинен бути детально проаналізований, змодельований, розкладений на елементи, що дозволяє до певної міри зменшити невизначеність ситуації. До того ж окремим видам ризику відповідає своя система чинників і свої прийоми управління.

Класифікаційна система ризиків включає категорії, групи, види, підвиди і різновиди ризиків. Складність класифікації полягає в тому, що існує безліч ознак, за якими класифікуються ризики (а звідси і безліч думок), до того ж окремі типи і види ризиків переплітаються у взаємному впливі.

За масштабами і рівнем прийняття рішень розрізняють ризики:

• глобальні, тобто на рівні держави, міждержавних відносин;

• локальні, тобто на рівні фірми (підприємства).

Основну частину ризиків несуть підприємства, які самостійно визначають сферу діяльності, розміри і джерела інвестицій, напрями інноваційної діяльності, укладають угоди та ін.

За часом виникнення ризики поділяють на:

• ретроспективні;

• поточні;

• перспективні.

Залежно від можливого результату (ризикової події) ризики можна поділити на дві великі групи:

• чисті;

• спекулятивні.

Чисті ризики означають можливість отримання негативного або нульового результату. Вони містять у собі лише небезпеку збитку без жодної можливості виграшу. Інакше кажучи, будь-яка катастрофа, така як землетрус або пожежа, у разі здійснення дорого обійдеться бізнесу, але її відсутність не призведе до підвищення прибутків.

Чисті – це ризики втрати реальних активів у результаті нанесення збитку власності, а також втрати доходу через недієздатність організації. До цих ризиків відносяться: природні, екологічні, політичні, транспортні і частина комерційних ризиків (майнові, виробничі, торгові).

Спекулятивні ризики (від слова спекулянт – баришник, лат. speculatio – висліджування, виглядання, споглядання) відкривають перспективу отримання прибутку, що перш за все і підштовхує людей займатися бізнесом. Проте, підприємницька діяльність пов'язана і з можливістю втрат. Інакше кажучи, спекулятивні ризики виражаються в можливості отримання як позитивного, так і негативного результату.

Важливою є класифікація ризиків за першоджерелами їх виникнення, початковими умовами, які викликають невизначеність ситуації. Такими джерелами ризику можуть бути: безпосередньо господарська діяльність підприємства, діяльність самого підприємця, недолік інформації про стан зовнішнього середовища, яке впливає на результат підприємницької діяльності.

В зв'язку з тим, що імовірність виникнення ризику, пов’язаного з браком інформації, обернено пропорційна тому, наскільки підприємницька фірма інформована про стан зовнішнього середовища по відношенню до своєї фірми, він найбільш важливий в сучасних умовах господарювання. Недостатність інформації про партнерів (покупців або постачальників), особливо їх діловому іміджі і фінансовому стані, загрожує підприємцю виникненням ризику. Недолік інформації про конкурентів, які можуть перехопити ринки і клієнтів фірми, тим самим підірвавши її капітал і здатність приносити прибуток, також може стати джерелом втрат для підприємства.

Ризик, пов'язаний з особою підприємця, визначається тим, що всі підприємці володіють різними знаннями в сфері підприємництва, різними навичками і досвідом ведення підприємницької діяльності, різними вимогами до рівня ризикованості окремих операцій.

За причинами виникнення підприємницькі ризики можна поділити на:

• зовнішні;

• внутрішні.

Джерелом виникнення зовнішніх ризиків є зовнішнє середовище по відношенню до підприємницької фірми. Підприємець не може впливати на них, він може тільки передбачати і враховувати їх в своїй діяльності.

Таким чином, до зовнішніх відносяться ризики, безпосередньо не пов'язані з діяльністю підприємця. Йдеться про непередбачені зміни законодавства, регулюючого підприємницьку діяльність; нестійкість політичного режиму в країні діяльності і інших ситуаціях, а відповідно і про втрати підприємців, які виникають в результаті війни, націоналізації, страйків, введення ембарго та ін.

Джерелом внутрішніх ризиків є сама організація. Ці ризики виникають у разі неефективного менеджменту, помилкової маркетингової політики, а також у результаті внутрішньофірмових зловживань.

З погляду тривалості в часі ризики можна розділити на короткочасні і постійні. До групи короткочасних відносяться ті ризики, які загрожують підприємству протягом кінцевого, відомого відрізка часу, наприклад, транспортний ризик, коли збитки можуть виникнути під час перевезення вантажу, або ризик неплатежу з конкретної операції.

До постійних ризиків відносяться ті, які безперервно загрожують діяльності організації в даному географічному районі або в певній галузі економіки, наприклад, ризик неплатежу в країні з недосконалою правовою системою або ризик руйнувань будівель у районі з підвищеною сейсмічною небезпекою.

Оскільки основне завдання підприємця – ризикувати обачливо, не переходячи ту межу, за якою можливе банкрутство фірми, слід враховувати ознаку ризиконасиченості дій. З цих позицій виділяють такі ризики:

• допустимий;

• критичний;

• катастрофічний.

Допустимий ризик — це загроза повної втрати прибутку від реалізації того чи іншого проекту або від підприємницької діяльності в цілому. У даному випадку втрати можливі, але їх розмір менше очікуваного підприємницького прибутку; таким чином, даний вид підприємницької діяльності або конкретна операція, незважаючи на ймовірність ризику, зберігають свою економічну доцільність.

Більш небезпечний ризик порівняно з допустимим, – це критичний ризик. Цей ризик пов'язаний з небезпекою втрат у розмірі затрат на здійснення даного виду підприємницької діяльності або окремої операції. При цьому критичний ризик першого ступеня пов'язаний із загрозою отримання нульового доходу, але при відшкодуванні підприємцем матеріальних витрат. Критичний ризик другого ступеня пов'язаний з можливістю збитків у розмірі повних витрат в результаті здійснення даної підприємницької діяльності, тобто, можливі втрати наміченої виручки і підприємцю доводиться відшкодовувати витрати власними коштами.

Під катастрофічним розуміється ризик, який характеризується небезпекою, загрозою втрат у розмірі, рівному або перевищуючому майновий стан підприємства. Катастрофічний ризик, як правило, призводить до банкрутства підприємницької фірми, оскільки в даному випадку можлива втрата не тільки всіх вкладених підприємцем в певний вид діяльності або в конкретну операцію засобів, але і його майна. Це характерно для ситуації, коли підприємницька фірма одержувала зовнішні позики під очікуваний прибуток; при виникненні катастрофічного ризику підприємцю доводиться повертати кредити з особистих джерел.

За ступенем правомірності підприємницького ризику можуть бути виділені:

• виправданий (правомірний);

• невиправданий (неправомірний) ризики.

Можливо, що це найважливіший для підприємницького ризику елемент класифікації, який має найбільш практичне значення. Для розмежування виправданого і невиправданого підприємницького ризику необхідно врахувати, у першу чергу, ту обставину, що спекулянт готовий йти на розрахований ризик, а гравець - на будь-який ризик. До того ж, важливо мати на увазі, що межа між ними в різних видах підприємницької діяльності, в різних секторах економіки різна. Залежно від основних чинників виникнення ризики поділяються на:

• політичні;

• природні;

• екологічні;

• транспортні;

• комерційні ризики, які виникають у процесі фінансово-господарської діяльності і пов'язані з невизначеністю результату від даної комерційної операції.

Політичний ризик — це можливість виникнення збитків або скорочення розмірів прибутку організації під впливом державної політики. Він пов'язаний з можливими змінами у курсі уряду держави, змінами у пріоритетних напрямах його діяльності. Урахування наданого виду ризику особливо важливе в країнах з неусталеним законодавством, відсутністю традицій і культури підприємництва.

Основними причинами політичних ризиків можуть бути:

- неможливість здійснення господарської діяльності унаслідок військових дій, революції, загострення внутрішньополітичної ситуації в країні, націоналізації, конфіскації товарів і підприємств, введення ембарго, через відмову нового уряду виконувати прийняті попередниками зобов'язання та ін.;

- введення відстрочення (мораторію) на зовнішні платежі на певний термін з причини надзвичайних обставин (страйк, війна та ін.);

- несприятлива зміна податкового законодавства;

- заборона або обмеження конверсії національної валюти у валюту платежу. У цьому випадку зобов'язання перед експортерами може бути виконано в національній валюті, що має обмежену сферу вживання.

Політичні ризики можна поділити на чотири групи:

- ризик націоналізації і експропріації без адекватної компенсації;

- ризик трансферту, пов'язаний з можливими обмеженнями на конвертацію місцевої валюти;

- ризик розриву контракту через дії владних структур країни, в якій знаходиться компанія-контрагент;

- ризик військових дій і цивільного безладдя.

До природних ризиків відносяться ризики, пов'язані з проявом стихійних лих: землетрус, повінь, бурелом, пожежа, епідемія та ін.

Екологічні ризики – це ризики, пов'язані із забрудненням навколишнього середовища.

Транспортні ризики пов'язані з перевезеннями вантажів і пасажирів транспортом: автомобільним, морським, річковим, залізничним, повітряним та ін. Його класифікація вперше була наведена Міжнародною торговою палатою в Парижі у 1919 році та уніфікована у 1936 році. На даний час різні транспортні ризики диференціюються за ступенем і за відповідальністю з чотирьох груп: E, F, З, D, залежно від того, яка з сторін угод приймає на себе ризик.

Комерційні ризики – це ризики, які пов’язані з небезпекою втрат у процесі фінансово-господарської діяльності. Вони означають невизначеність результатів від даної комерційної операції.

Існують також і інші ознаки класифікації ризиків: за джерелами виникнення; можливістю усунення; тривалістю впливу; можливістю передбачення; об’єктом виникнення; можливістю страхування та інші.

Дата добавления: 2014-01-04