Операційна функція. Розробка та впровадження операційних систем

Вступ

Управління як самостійний вид діяльності склалося в ході поділу праці. В міру росту масштабів виробництва, удосконалювання засобів праці, ускладнення виробничих відносин, розвитку спеціалізації і кооперування зростали і завдання управління виробничою діяльністю підприємства.

Новий зміст управлінська діяльність придбала в умовах розвитку монополізованого капіталізму. Збільшився обсяг робіт, пов'язаних з одержанням, збереженням, оформленням, обробкою інформації. Це привело до росту чисельності конторських службовців, а також допоміжного управлінського персоналу. Форми управлінської діяльності стають дуже різноманітними.

В апараті управління виникли спеціалізовані підрозділи, що виконують різні функції:

· технічної підготовки й удосконалювання виробництва;

· управління персоналом і організації праці;

· оперативного управління і контролю виробництва;

· ремонту й обслуговування устаткування;

· матеріально-складського і транспортного господарства;

· збуту продукції;

· бухгалтерії і фінансів.

Поступово на капіталістичних підприємствах став завойовувати позиції науково-технічний й інженерний підхід до організації управління виробництвом й іншими сферами діяльності капіталістичного підприємства.

Практика управління виділяє три етапи розвитку управління виробництвом.

У період становлення капіталістичною мануфактурою, фабрикою управляє сам власник, а як загальний регулятор виробництва виступає стихійний механізм ринку. [2:54]

На стадії великого машинного виробництва управління відокремлюється від капіталу - власності. Управління починають здійснювати наймані керівники, що володіють деякою волею в прийнятті рішень.

Третій етап характеризується формуванням спеціального інституту професійних організаторів виробництва - менеджерів, впровадженням у процес управління сучасних технічних засобів, спробами державного втручання в економіку.

1. Функція менеджменту „оперативний вплив"

Виробничо-господарські процеси є надзвичайно динамічними, оскільки вони перебувають під впливом різноманітних факторів, у тому числі непередбачених та випадкових. В цих умовах поставлена ціль, розроблений план, прийняте рішення можуть не досягнути своєї мети, якщо повсякденно не впливати на діяльність об'єкта управління.

Оперативні плани та завдання розробляють двох видів.

Перший вид оперативних планів та завдань являє собою конкретизацію основних напрямків управлінської діяльності в момент розробки та прийняття плану господарсько-фінансової діяльності. Це плани закупівлі товарів, т закриття підприємств на ремонт, інвентаризацію, перевірок підприємств та ін. Складання такого роду планів відображає повсякденну поточну діяльність апарату управління протягом року.

Другий вид оперативних планів та завдань розробляють на основі поточного аналізу діяльності об'єкта управління. Ці плани передбачають негативне втручання у хід господарських процесів з метою регулювання їх.

Розробка оперативних планів та завдань здійснюється, виходячи з тактики виконання планових показників, яка враховує наявні засоби та ресурси (як матеріально-грошові, так і трудові), так і виходячи з кон'юнктури ринку, що склалася у районі діяльності організації (підприємства). Особливістю оперативних планів та завдань є негативність їх виконання, конкретність та адресність. [6:78]

Другою складовою частиною оперативного управління є організація виконання оперативних планів та завдань. Цей етап починається з конкретизації оперативних планів у формі завдань окремим виконавцям. Конкретизація здійснюється по об'єктах управління, строках, операціях, відповідальних особах. Як правило, така конкретизація здійснюється менеджером на оперативній нараді працівників апарату управління, оскільки ефективність виконання оперативних завдань багато в чому залежить від часу, який минув з моменту формування завдання до доведення його виконавцю.

У момент доведення завдання виконавцю необхідно провести інструктивно-роз'яснювальну роботу з ним, створити умови для успішного виконання завдання. Зміст інструктивно-роз'яснювальної роботи полягає в ознайомленні виконавця із загальною ситуацією і конкретно з питанням, яке доручається виконавцю, в націленні його на успішне виконання завдання, в переконанні його у важливості доручення. Інколи проводять більш широку роз'яснювальну роботу, аж до роз'яснення посадових обов'язків і прав.

Одночасно менеджер повинен створити необхідні умови для виконання оперативного завдання - поєднати його з раніше одержаними виконавцем завданнями чи скасувати деякі з них, якщо немає можливості виконати їх паралельно, забезпечити матеріальні умови для виконання завдання (наприклад, транспорт для поїздки виконавця в магазин).

Оперативне завдання може видаватись у письмовій чи усній формі. Однак у будь-якому випадку потрібно фіксувати його в спеціальному журналі.

Після одержання виконавцем оперативного завдання починається процес поточного контролю ходу виконання його. Метою поточного контролю оперативного завдання є негайна реакція менеджера на відхилення, які було виявлено у ході господарського процесу.

Дії, в результаті яких виробляються товари і надаються послуги, мають загальну назву - „операційна функція".

Будь-яка організація у сфері суспільного виробництва виробляє реальні цінності - товари чи послуги. Це завдання виконують операційні підрозділи організацій. Відповідно організаційну функцію організації тлумачать як дії, в результаті яких виробляють товари та послуги. Без здійснення цієї функції існування організації неможливе і непотрібне.

Терміни¹ „операція" і „виробництво" взаємозамінні. Однак виробництвом вважають в основному випуск товарів унаслідок переробки сировини. Термін „операції" охоплює не тільки виробництво товарів, а й надання послуг.

Виробничо-господарські організації різняться між собою характером конкретних видів діяльності, що належать до операційної функції. За цією ознакою їх поділяють на типи:

· організації, що виробляють тільки товари;

· організації, що виробляють (надають) послуги;

· організації, що виробляють товари і надають послуги. Більшість організацій прагне належати до третього типу, який за змістом є однією з форм диверсифікованої діяльності організації на ринку. [4:3] Розробка та впровадження операційних систем.

Успішне впровадження оперативної стратегії потребує розробки і застосування добра сформульованих операційних систем, а також основних методів, що використовуються, щоб досягти ефективності та досконалості у виробничих та сервісних операціях. Первинні операційні системи, що використовуються в операційному менеджменті, це - прогнозування і планування можливості (здатності), планування сукупної продукції, складання структурних систем, планування потреби у матеріалах та придбання матеріалів.

Прогнозування (англ. Рогесазііп) - це процес, спрямований на передбачення зміни умов та майбутніх подій, що можуть вплинути на бізнес організації. Для цілей операційного менеджменту спроби прогнозування в основному направлені на передбачення попиту на товари і послуги. Прогнозування попиту може бути короткостроковим і довгостроковим і, як правило, спирається на кількісні та оціночні методи прогнозування. Короткострокове прогнозування (на строк до 1 року) є важливим тому, що попит впливає на виробництво, дає можливість так спланувати справу, щоб була в наявності під рукою достатня кількість сировини, щоб не порушувався графік виробництва.

Планування можливостей (здатності) організації - це, перш за все, процес визначення потреби в людях, машинах та інших фізичних ресурсах, таких як будівлі, які потрібні для досягнення цілей. [3:149]

Дата добавления: 2014-01-04