Набуття та припинення права власності на природні ресурси

Право державної власності на природні ресурси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону. Держава набуває власність на природні ресурси шляхом конфіскації, реквізиції, шляхом переходу у власність держави безхазяйного природного об’єкта (тобто якщо власник відмовляється від права на природний об’єкт або втрачає це право), а також шляхом примусового відчуження природних ресурсів у приватних власників у разі виникнення суспільних потреб або суспільної необхідності. Право комунальної власності на природні ресурси набувається при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної та комунальної власності, шляхом передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну, шляхом примусового відчуження природних ресурсів у приватних власників у разі виникнення суспільних потреб або суспільної необхідності та з інших підстав, не заборонених законом. Право державної та комунальної власності на природні ресурси може виникати також на підставі двосторонніх правочинів та у разі спадкування.

Громадяни України набувають право власності на природні ресурси на підставі: 1) придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; 2) безоплатної передачі земельної ділянки із земель державної і комунальної власності; 3) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; 4) прийняття спадщини; 5) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю); 6) набуття у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнених лісових ділянок, загальною площею до п’яти гектарів; 7) набуття у власність замкнутих природних водойм до 3 гектарів, у складі угідь фермерських господарств; 8) виникнення інших підстав, передбачених законом.

Юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: 1) придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; 2) внесення таких земельних ділянок її засновниками до статутного фонду; 3) прийняття спадщини; 4) виникнення інших підстав, передбачених законом.

Право приватної власності природні ресурси осіб України виникає з моменту одержання ними документів, що посвідчують право власності на природні ресурси, та їх державної реєстрації. Документом, що посвідчує право приватної власності на природні ресурси, є державний акт на право власності.

Припинення права власності на природні ресурси може здійснюватися на підставі припинення існування об’єкта права власності або суб’єкта права власності; на підставі цивільно-правових договорів та на підставі примусового відчуження у власника природних ресурсів на підставах, зазначених у законі.

Право власності гарантується законом. Тобто державою встановлені та закріплені Конституцією і законодавством спеціальні засоби, здатні забезпечити власникам реалізацію правомочностей володіння, користування, розпоряджання належним їм майном на свій розсуд[51,С.68]. Припинення права власності на природний ресурс чи його частину може мати місце лише у випадках і на підставах, передбачених законодавством.

Контрольні запитання до теми:

1. Охарактеризуйте юридичний зміст права власності.

2. Обґрунтуйте доцільність (або недоцільність), з Вашої точки зору, закріплення в конституції права власності Українського народу на всі природні ресурси.

3. В чому відмінність права власності Українського народу від права державної власності?

Дата добавления: 2014-01-04