Основні макроекономічні показники: ВНП і ВВП, засоби їх виміру

Основним показником СНР є валовий внутрішній продукт – це результат функціонування економіки за певний період розвитку і показує ринкову вартість вироблених кінцевих товарів та послуг у даній країні. Він враховує вартість продукції, виробленої усіма виробниками незалежно від того, в чиїй власності перебувають чинники виробництва – громадян даної країни чи іноземців.

Валовий національний продукт – це показник, що вимірює ринкову сукупну вартість кінцевої продукції, створеної за допомогою чинників виробництва громадянами даної країни як усередині країни, так і за кордоном.

Кінцеві товари і послуги не використовуються при проміжному споживанні з метою випуску інших товарів і послуг, а використовуються споживачами для кінцевого споживання.

Проміжні товари і послуги використовуються для подальшого опрацювання з метою створення інших товарів або перепродажу.

ВНП і ВВП можуть збігатися, якщо країна не вивозить свої чинники виробництва в інші країни, тобто в закритій економіці. У відкритій економіці різниця між ВВП і ВНП, як правило, невеличка і зазвичай становить не більше 2 %. Цей розмір називається – чисті факторні прибутки з-за кордону. Вони показують різницю між прибутками, отриманими громадянами країни за кордоном, і прибутками іноземних громадян, отриманими на території даної країни.

ВНП = ВВП + чисті факторні прибутки з-за кордону.

Для розрахунку ВВП і ВНП використовується три методи:

1. По доданій вартості – виробничий метод.

2. По витратах – метод кінцевого використання.

3. По прибутках – розподільний метод.

Виробничий метод підрахунку, або по доданій вартості – підсумовується додана вартість, створена в галузях, тобто валовий внутрішній продукт визначається як сума доданих вартостей усіх товарів і послуг на кожній стадії виробництва кінцевого продукту.

Додана вартість показує різницю між доходами підприємств, отриманими від реалізації виробленої продукції, і вартістю придбаної сировини, матеріалів, палива тощо.

Даний метод дозволяє визначити внесок різноманітних підприємств, галузей у створення ВВП (ВНП).

Метод кінцевого використання, або по витратах – при цьому методі підсумовуються витрати всіх економічних агентів, тобто домашніх господарств, на поточне споживання, заощадження населення, витрати підприємств на розширення виробництва, витрати держави на закупівлю продукції.

ВВП = С + І + G + Хn, де

С – витрати населення на особисте споживання. Є найбільшим компонентом ВВП. Являють собою витрати громадян на купівлю споживчих товарів і послуг: товарів короткочасного користування, товарів тривалого користування, споживчих послуг. Проте сюди не входять витрати на закупівлю державних товарів, щоб виключити повторний рахунок.

І – до них належать реальні валові приватні внутрішні капіталовкладення. Найбільше мінливий компонент ВВП. Вони складаються з придбання бізнесом машин, обладнання, витрати на будівельно-монтажні роботи, капітальний ремонт будівель, а також зміна запасів нереалізованої продукції виробничого і споживчого призначення. Валові інвестиції – це сума чистих інвестицій і амортизації. Чисті інвестиції збільшують запаси капіталу в народному господарстві. Не включають витрати на придбання цінних паперів, тому що вони є фіктивним капіталом.

G – державні витрати на купівлю продуктів і ресурсів. Вони включають витрати держави на утримання держустанов, купівлю ресурсів, утримання армії, будівництво шкіл тощо. Водночас дані витрати виключають державні трансферти у вигляді виплат пенсій, допомоги і т. ін. Це пов'язано з тим, що трансферти утворюються в результаті оподаткування і використовуються громадянами на споживчі витрати, тобто вони уже включені в раніше розглянуті складові ВВП.

Хn – чистий експорт – це різниця між експортом і імпортом або сальдо торгового балансу.

Розрахунок ВВП по прибутках, або розподільний метод – показує суму прибутків, що отримані від використання чинників виробництва, а саме: заробітна плата, прибуток, рентні платежі, відсотки на капітал.

ВНП = W + R + i + Р + А + Т, де

W – заробітна плата, включає номінальну заробітну плату працівникам державного і недержавного секторів економіки, платежі у фонди соціального страхування і забезпечення.

R – рентні платежі одержують власники природних ресурсів, нерухомості за надання їх економіці.

i – чистий відсоток показує процентний прибуток, який одержують кредитори від приватного бізнесу за надані кредити. При цьому не враховуються процентні платежі держави по державному боргу, тому що ці виплати йдуть насамперед із податків, а вони враховуються в інших складових ВНП.

Р – це прибуток, одержаний некорпоративним сектором, тобто одноосібними господарствами, а також корпораціями. Прибуток корпорацій включає податки з прибутку корпорацій, нерозподілений прибуток корпорацій, дивіденди акціонерів.

А – амортизаційні відрахування від зносу основного капіталу. Ці відрахування показують щорічний обсяг капіталу, спожитого в ході виробництва. Амортизаційні відрахування направляються на заміну основного капіталу, модернізацію і його розширення.

Т – непрямі податки на бізнес. Проте фактично їх оплачують покупці. До них належать податок із доданої вартості, акцизний збір, мита, ліцензійні платежі.

Всі методи підрахунку ВВП дають однаковий результат, тому що те, що витрачено на купівлю продукту, тобто витрати, є прибутком для тих, хто вклав людські і матеріальні ресурси у виробництво цього продукту і його продаж на ринку.

Дата добавления: 2014-01-04