Загальні положення щодо відповідальності за порушення госпо­дарсько-договірних зобов'язань

Відповідальність за порушення договірних зобов'язань

Загальні засади відповідальності за порушення цивільно-правових зобов'язань містяться у гл. 51 ЦК України. Розділом V ГК України встановлені особливості відповідальності за пра­вопорушення у сфері господарювання; відповідно, відповідаль­ність за такі правопорушення вважається господарсько-правовою.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відно­син несуть господарсько-правову відповідальність за правопо­рушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в поряд­ку, передбачених законодавством та договором. Господарськими санкціями, у свою чергу, визнаються заходи впливу на право­порушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові Наслідки.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Він відповідає за невиконання або неналежне і виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення госпо­дарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення і господарського зобов'язання несе господарсько-правову відпо­відальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язан­ня виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Обставини непереборної сили і форс-мажорні обставини за законодавством є випадками звільнення сторін від господар­сько-правової відповідальності. На практиці ці поняття почасти ототожнюються, проте в юридичній літературі вже з'являють­ся розробки, що їх розрізняють.

За змістом ст. 218 ГК України непереборною силою є над­звичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності. Виникнення цих явищ не залежить від волі, свідомості і бажання як конкретного суб'єкта, так й інших людей. Враховуючи це, в літературі висловлюється думка, що непереборною силою можуть бути лише стихійні природні явища'. Підтвердження цієї тези можна знайти в Правилах надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 1997 р. № 1497, які визначають непереборну силу як наслідки надзвичайних ситуацій техногенного, природного або екологічного характеру.

Проте вже Закон України від 6 квітня 2000 р. № 1641-III "Про майнову відповідальність за порушення умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на будівництві об'єктів" під непереборною силою розуміє надзвичайні обставини та події (землетрус, ураган, шторм, повінь; війна та воєнні події, зруй­нування внаслідок дії вибухових приладів, що знаходяться у землі; радіаційне, хімічне зараження, інші надзвичайні та невід­воротні події), які не можуть бути передбачені сторонами під час укладення відповідного договору та в разі виникнення яких неможливо вжити відповідних заходів. Тобто Закон до подій стихійного характеру додає ще й події суспільного життя.

Непереборна сила — це універсальна обставина, що звільняє від відповідальності як у договірних, так і в де­ліктних зобов'язаннях; форс-мажорні обставини звільняють від відповідальності за невиконання або неналежне виконання лише договірних зобов'язань, суб'єктами яких є сторони за договором.

Непереборна сила визнається підставою для звіль­нення від відповідальності незалежно від того, чи було відповід­не положення зазначене в договорі, чи ні; умовою ж застосування форс-мажорних обставин є посилання на них у договорі.

Не вважаються обставинами, що звільняють сторону від відповідальності, зокрема, порушення зобов'язань контраген­тами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необ­хідних коштів (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання за ініціативою учасників господарських відносин застосовуються такі види господарських санкцій:

— відшкодування збитків; - штрафні санкції;

— оперативно-господарські санкції.

Дата добавления: 2014-01-04