Звідси витрати на просування

R+D=S*W – P – [S*(O+A)+F]

Крупні підприємства та фірми з метою створення привабливого іміджу розробляють та реалізують фірмовий стиль.

Фірмовий стиль – графічні, кольорові, мовні та інші прийоми, що забезпечують упізнання виробів серед конкуруючих.

Основними елементами фірмового стилю є:

§ товарний знак (включає оригінальний напис назви фірми)

§ фірмовий лозунг (слоган)

§ фірмовий колір або поєднання кольорів

§ фірмовий комплект шрифтів

§ фірмові поліграфічні константи (формат, стиль ілюстрацій та текстів)

§ єдине музичне оформлення

§ фірмовий блок – поєднання всіх вище зазначених елементів

В Україні у 1998р. був прийнятий Закон “Про рекламу”, який є одним з найдосконаліших в світі. В цьому законі, а також у “Міжнародний кодекс міжнародної торгової палати з рекламної практики” сформульовані основні положення щодо недобросовісної реклами. В цих документах зазначено, що будь-яка реклама повинна бути бездоганною, благопристойною, чесною і правдивою, реклама не повинна вміщувати стверджень або зображень, які ідуть в розріз з прийнятими в суспільстві правилами благопристойності.

До основних положень, які формулюють поняття недобросовісної реклами відносять:

O рекламне послання споживачам не повинно використовувати його недосвідченість або нестачу знань

O рекламне послання споживачам не повинно грати на відчутті страху

O рекламне послання споживачам не повинно будуватись на марновірстві, виклику насильства, дискримінації з ознаки раси, релігії або статті

O рекламне послання споживачам не повинно вміщувати тверджень з перебільшенням, які б вводили в оману споживачів щодо ціни, якості, доставки, повернення, обмінну, ремонту, гарантій товару

O порівняння з товарами конкурентів повинно бути чесним і не упередженим

Відповідальність за недотримання цих правил лежить на рекламодавцях, видавництвах та власниках ЗМІ.

До недобросовісної реклами відносять також недоброякісні переклади з іншої мови, які вводять в оману споживачів.

3. Маркетингова політика розподілу

Працюючи на ринку підприємство чи фірма повинна дотримуватись певної збутової політики (політики розподілу).

Мета збутової політики - організація збутової мережі для ефективного продажу виготовленої продукції. Реалізація цієї мети передбачає:

· Розробку стратегії збутової політики підприємства

· Вибір ефективних методів збуту

· Вибір певного рівня каналу збуту

· Вибір та обґрунтування типів посередників

Стратегія збуту – система організації збуту, яка показує як має бути організований товарорух: через власну чи через ділерську мережі, через які типи посередників цей збут здійснювати.

Прямий

З посередниками

Змішаний

Схема 1 - Методи збуту

Прямий збут передбачає створення підприємством власної збутової мережі з обладнаними складськими приміщеннями, транспортом, мережею торгівлі, кваліфікованим персоналом. Ця система, як правило, використовується великим підприємствами, а також підприємствами, які виготовлюють поштучно складську продукцію.

Система збуту з посередниками передбачає продаж продукції товаровиробником операторам ринку, які здійснюють її реалізацію. У товаровиробників відпадає потреба у великих складах, транспорті, магазинах, збутовому персоналові. Як правило таким методом збуту користуються невеликі підприємства, які не мають власної торгової мережі. Основний недолік полягає в тому, що товаровиробник не може отримати за свою продукцію максимальну ринкову ціну.

Змішаний (комбінований) метод – передбачає реалізацію частини продукції силами товаровиробника, а більшу частину через посередників.

Рівень каналу збуту – кількість посередників певного типу між товаровиробником та споживачем в Україні прийнята чотирьох рівнева система каналів збуту, яка має такий вигляд:

0. Виробник – Споживач

1. Виробник – Роздрібний торговець

2. Виробник – Оптовий торговець – Роздрібний торговець – Споживач

3. Виробник – Оптовий – Дрібнооптовий – Роздрібний – Споживач

Розглянуті вище рівні каналів збуту передбачають, що кожен тип посередника повинен мати певне число однотипних посередників. На приклад канал першого рівня збуту передбачає наявність в ньому десяти підприємств роздрібної торгівлі. Канал другого рівня передбачає наявність двох, трьох крупних оптових торговців (трейдерів) та 20-30 підприємств роздрібної торгівлі. Канал третього рівня передбачає наявність двох, трьох крупних оптовиків і 10 дрібно оптовиків та 30-40 підприємств роздрібної торгівлі.

Оскільки між товаровиробником та споживачами працюють 10–100 посередників різного типу, то до них ставляться певні вимоги.

Основні оператори ринку, які обслуговують канали збуту є: олігархи, трейдер, дистриб’ютор, джобер, брокер, консепнатор, маклер, рілейтер, ділер, торговий агент, торговий представник, комівояжер, манчентайзер, супертайзер, супервізор.

Олігархи – товаровиробники або посередники, власники, які працюють і контролюють декілька галузей. Найкрутішими є Бродський, Волков, Франчук, Медведчук, Суркіс.

Трейдер – особливо крупний спеціалізований посередник, який діє в одній галузі і може бути товаровиробником.

Дистриб’ютор – крупний, спеціалізований посередник (Тимошенко).

Джобер – посередник швидкого перепродажу.

Брокер – посередник товарно-сировинної біржі.

Консепнатор – власник регіональних крупних складів.

Маклер – посередник на фондовій біржі.

Рілейтер – посередник з продажу нерухомості.

Ділер – представник фірми.

Торговий агент – працівник комісійної торгівлі.

Торговий представник – представляє якусь фірму чи підприємство і як правило працює на ярмарках і виставках.

Комівояжер – роз’їзний торговий агент.

Манчентайзер – адміністратор.

Супертайзер – організатор торгового відділу

Супервізер - організатор торгової секції.

Основна проблема, яка при цьому виникає – вибір посередника якому можна довірити свою продукцію. Критерії вибору: фінансовий стан, організаційні та показники збут, спеціалізація, репутація на ринку, охоплення ринку, запаси та склади, управління збутом.

Ефективний продаж товарів та послуг пов’язаний з заохоченням споживачів до купівлі. Існуючі методи та засоби заохочення збуту (СТИЗ) умовно поділяються на методи і засоби стимулювання покупців; посередників; продавців (табл.2)

Таблиця 2 - Засоби заохочення збуту

Засоби стимулювання збуту
Покупці	Посередники	Продавці
· Знижки · Купони · Кредит · Конкурси · Лотереї · Преміальний продаж · Пільгові пропозиції Набір-комплект Набір за зниженою ціною · Зразки на пробу · Можливість повернення грошей · Залікові талони	· Конкурси · Премії · Подарунки · Сувеніри · Знижки За обсяг За придбання нового товару · Залік За включення товару до номенклатури За рекламу За демонстрацію експозиції	· Конкурси · Премії · Подарунки за просування товару · Сувеніри · Участь у прибутку

Широкий розвиток комп’ютеризації ринку призвело до виникнення торгівлі в Internet, що називається Internet маркетинг або віртуальний маркетинг.

Віртуальний маркетинг – продаж товарів та послуг через Internet, шляхом надання інформації про товар, ціну, спосіб розрахунку ат адреси, місця придбання.

Переваги віртуального маркетингу:

1. Невеликі вкладання і над рентабельність в перспективі (непотрібні офіси, персонал)

2. Освоєння нового ринкового сегменту в який входять оригінальні покупці фанати ЕОМ.

Батьківщина віртуального маркетингу – США, де в 1997р. Були створенні перші Internet магазини, які дозволили реалізувати продукції на 2 млрд.$, а в 1999р. На 120 млрд.$, а в 2000р. на 168 млрд.$, що складає 65% всіх торгових операцій в США.

В Україні розвиток віртуального маркетингу має свою специфіку:

² Невелика аудиторія користувачів Internet (600 тис. чол.)

² Відсутність інформації про платоспроможність користувачів. Невелика кількість власників кредитних карток (100 тис.), оскільки віртуальний маркетинг передбачає картковий розрахунок

² Неможливість поставити Internet під ефективний контроль

² Неможливість закрити українські Internet магазини тому, що всі вони розміщенні на американських серверах

² Можливість перерахунку грошей за покупку в офшорні зони

² Електронна комерція не вписується в чинне законодавство: Україна не визнає електронних угод, підписів та електронної печатки

Для організації збуту товарів і послуг через Internet потрібно:

/ Визначитися з перспективою

/ Визначитися, що краще продавати: вузький асортимент чи мати широку спеціалізацію

/ Визначитися зі способом оплати товару: кредитні картки, на рахунках в офшорах, розрахунок готівкою

/ Визначитися зі способом доставки товарів: власна служба, договір з спеціальними службами

/ Визначитися з програмним забезпеченням: створити власними силами, придбати існуюче.

/ Визначитися з технічним забезпеченням

/ Вибрати доменне ім’я

/ Розпочати рекламну компанію шляхом використання букерної реклами, яка коштує 10$ за 1000 показів

/ Розробити систему стимулювання збуту

Дата добавления: 2014-01-04